Постанова

від 10.06.2021 по справі 658/479/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 658/479/21

Номер провадження: 22-ц/819/1040/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А. (суддя-доповідач)

суддів: Базіль Л. В.,

Бездрабко В. О.,

секретар Дундич А. О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільського (фермерського) господарства Акант ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року у складі головуючого судді Рахімової О.В.,

в с т а н о в и в:

11 березня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс звернулося до суду із заявою про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс до ОСОБА_1 , Сільського (фермерського) господарства Акант про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник послався на те, що у 2010 році між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,3902 га кадастровий № 6523583600:06:004:0004, зареєстрований у встановленому законом порядку 24 листопада 2010 року у Каховському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , строком на 10 років, починаючи з дати реєстрації договору.

З отриманої від Селянського (фермерського) господарства Акант інформації від 10 лютого 2021 року позивачу стало відомо про укладення 03 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Акант договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та його державної реєстрації.

Посилаючись на те, що за умовами незаконно укладеного між відповідачами договору оренди СФГ Акант має право відчужувати і передавати у порядку спадкування право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а також має переважне право на придбання земельної ділянки у разі її продажу, невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до наслідків, настання яких у разі задоволення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про поновлення прав товариства на оренду землі та переважне право придбання її у власність.

Враховуючи зазначене заявник з метою забезпечення позову просив суд:

-накласти арешт на земельну ділянку площею 5,3902 га кадастровий №6523583600:06:004:0004, що перебуває в оренді у товариства, із забороною будь-яким суб`єктам органів, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки ( у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-заборонити ОСОБА_1 та Селянському (фермерському) господарству Акант укладати договори та інші правочини щодо спірної земельної ділянки і проводити на цій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів як на підтвердження існування договірних відносин щодо спірної земельної ділянки за його участю на час пред`явлення позову.

Не погодившись з ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс подало апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на необґрунтованість висновків суду, які зроблені без врахування наданих у підтвердження позовних вимог та існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду доказів, в тому числі щодо повноважень відповідачів здійснювати будь-які дії по розпорядженню земельною ділянкою, що внаслідок невжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Також вказало на те, що з 01 липня 2021 року скасовується дія мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, що надасть ОСОБА_1 право на її відчуження, а СФГ Акант - переважне право придбання спірної земельної ділянки.

У письмових відзивах на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Краснова І.В. та СФГ АКАНТ заперечуючи проти апеляційної скарги ТОВ Агрофірма Гаван Плюс , посилаючись на невідповідність доводів апеляційної скарги чинному законодавству та встановленим обставинам справи просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Під час розгляду справи представник ТОВ Агрофірма Гаван Плюс - Подсосенська Н.І. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених в апеляційній скарзі. Просила суд ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року про забезпечення позову скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року №9, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне дотримання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

Предметом даного позову є визнання недійсним договору емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також усунення перешкод позивачу у користуванні спірною земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ним не зазначено належних доказів як на підтвердження існування договірних відносин щодо спірної земельної ділянки за його участю на час пред`явлення позову, так і щодо належного виконання обов`язків орендаря за укладеним із ОСОБА_1 24 листопада 2010 року договору оренди земельної ділянки та на спростування дійсності укладеного відповідачами 03 грудня 2020 року договору емфітевзису. Суд вважав відсутнім належне обґрунтування необхідності забезпечення позову, враховуючи, що саме позивач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, а також вказав на те, що незазначення позивачем у заяві ціни позову та пропозиції зустрічного забезпечення позову є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки запропоновані ним заходи забезпечення можуть призвести до значних збитків власника землі.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду оскільки суд не в повній мірі оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо дійсності укладеного ОСОБА_1 з Селянським (фермерським) господарством Акант 03 грудня 2020 року договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного 24 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Гаван Плюс . Предметом користування (оренди) в обох угодах є належна ОСОБА_1 на праві власності земельна ділянка загальною площею 5,3902 га, кадастровий номер №6523583600:06:004:0004.

З огляду на викладені позивачем обставини, якими товариство обґрунтовує свої позовні вимоги, його звернення до суду направлено на відновлення порушеного та невизнаного, на думку позивача, права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

Права орендаря у випадку їх відновлення в судовому порядку передбачають, серед іншого, також переважне право на отримання орендованої земельної ділянки у власність у разі продажу цієї земельної ділянки (стаття 9 Закону України Про оренду землі ).

Таке ж переважне право на придбання земельної ділянки у разі її продажу передбачено пунктом 9.4 укладеного відповідачами 03 грудня 2020 року договору емфітевзису як для землекористувача і для Селянського (фермерського) господарства Акант , яке як умовами наведеного договору, так і положеннями статті 411 ЦК України наділене також правом на відчуження права користування земельною ділянкою.

З 01 липня 2021 року набирає законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення від 31 березня 2020 року №552-ІХ, яким скасовується дія мораторію і запроваджується ринок землі сільськогосподарського призначення. Зокрема, цим Законом в новій редакції викладена стаття 131 Земельного кодексу України, частиною другою якої передбачено, що купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження спірною земельною ділянкою або права на користування нею до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс вимог з точки зору відновлення усіх прав орендаря (в тому числі, переважного права на отримання земельної ділянки у власність), тому обраний позивачем вид забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку, щодо якої між сторонами виник спір, є співмірним із заявленими ним вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та здійснення ефективного захисту прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому колегія суддів, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав відповідачів у зазначений вище спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до них позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків для позивача щодо реалізації ним як права орендаря на поновлення договору оренди, так і переважного права на придбання земельної ділянки у разі її продажу, або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення прав орендаря.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відсутності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право щодо користування якою є предметом спору, що виник між сторонами, не відповідають обставинам справи в межах, що можуть бути предметом дослідження суду на стадії вирішення питання про забезпечення позову, та є помилковими, тому постановлена судом ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ТОВ Агрофірма Гаван Плюс та забезпечення поданого товариством позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 5,3902га, кадастровий №6523583600:06:004:0004, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

При цьому посилання суду, як на підставу для відмови у забезпеченні позову на відсутність інформації про ціну позову, колегія суддів вважає необґрунтованим, зважаючи на те, що накладення арешту на земельну ділянку, яке полягає у обмеженні власника розпоряджатися нею, здійснюється у спірних правовідносинах не з метою звернення стягнення на це нерухоме майно для забезпечення майнових претензій позивача, а з метою збереження прав та обов`язків щодо неї учасників спору, які можуть вплинути на виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позивачем вимог.

Не погоджується колегія суддів також із висновками суду про невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК України, зокрема про відсутність пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення, оскільки зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів. Згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України метою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

За приписами частини шостої статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином, клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову та за клопотанням іншої сторони.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є підставою для відмови у забезпеченні позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Разом з тим, заява позивача в частині застосування забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам органів, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки (у тому числі в разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також заборони відповідачам укладати договори та інші правочини щодо спірної земельної ділянки, задоволенню не підлягає з тих підстав, що обмеження у вчиненні зазначених дій охоплюється поняттям арешту земельної ділянки, який по своїй суті є обмеженням правомочностей власника та землекористувача здійснювати відчуження земельної ділянки чи прав користування нею та як наслідок- здійснювати державну реєстрацію вчинених щодо земельної ділянки угод.

Не підлягає застосуванню обраний позивачем і такий вид забезпечення позову, як заборона відповідачам проводити на земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи, так як зазначене обмеження, на думку колегії суддів, за своїм змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог без вирішення спору по суті, адже питання правомірності користування спірною земельною ділянкою є предметом спору, що виник між сторонами. Відповідно ж до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на наведене та враховуючи, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви позивача з інших підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом першої інстанції ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви товариства про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та про відмову у задоволенні заяви в решта частині із зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс задовольнити частково.

Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гаван Плюс про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 5,3902га, кадастровий номер 6523583600:06:004:0004, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 14 червня 2021 року.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: Л. В. Базіль

В. О. Бездрабко