Постанова

від 14.06.2021 по справі 337/4992/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.06.2021 Справа № 337/4992/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 337/4992/20 Головуючий у 1 інстанції: Мурашова Н.А.

№ 22-ц/807/1602/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь та Приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , Приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , ПрАТ Запоріжвогнетрив про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 16.01.2003р. по 31.01.2018р. він працював на посаді вогнетривника в ПАТ ЗМК Запоріжсталь , стаж роботи 15 років 00міс.. З 01.02.2018р. його переводом прийнято на посаду вогнетривник до ПрАТ Запоріжвогнетрив , де він працював 02 роки 06 міс. 29.07.2020р. він звільнився з ПрАТ Запоріжвогнетрив за власним бажанням. Робота на посаді вогнетривника пов`язана із шкідливими умовами. За час роботи в таких шкідливих умовах він отримав ряд професійних захворювань: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії) група В, ЛН першого-другого ступеня; вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з перефиричним ангіодистонічним синдромом, частими акроаніоспазмами плечолопатковим пері артрозом (ПФ першого-другого ступеня), остеоартрозом у поєднані з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей; радикулопатія попереково-крижова L4-S1 справа, з помірними вираженими статико-динамічними порушеннями зі стійким синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), що підтверджується медичним висновком ДУ Український науково-дослідний інститут промислової медицини від 20.08.2020р. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.09.2020р. визнано, що виявлені у нього професійні захворювання виникли внаслідок його тривалої роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ ЗМК Запоріжсталь та ПрАТ Запоріжвогнетрив , перелік яких наведено в п.18 Акту. Відповідно до довідки МСЕК від 12.10.2020р. йому встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням та встановлено ступень втрати професійної працездатності 60%. Вважає, що внаслідок професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в фізичному болю та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. На даний час він визнаний інвалідом, ступень втрати його працездатності становить 60% і є значною, він є особою 43 років, був єдиним годувальником в родині і на даний час втратив можливість працювати та утримувати свою родину. Коштів, які він отримує як компенсацію ушкодження здоров`я від Фонду соціального страхування, та пенсії недостатньо для забезпечення потреб його родини та його особисте лікування. Він потребує постійного медикаментозного та іншого лікування. Внаслідок цих обставин істотно змінились його життєві зв`язки, у зв`язку з чим він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з відповідачів в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 60 000,00грн. та судові витрати на правову допомогу.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 51420,00грн., понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6856,00грн., усього 58276,00грн.

Стягнуто з ПрАТ Запоріжвогнетрив , на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 8580,00грн., понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1144,00грн., усього 9724,00грн.

Стягнуто з ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , на користь держави судовий збір в сумі 720,57грн.

Стягнуто з ПрАТ Запоріжвогнетрив , на користь держави судовий збір в сумі 120,23грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПрАТ Запоріжвогнетрив подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційні скарги відповідачів. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг є безпідставними. З цих підстав просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без мін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 15.01.2003 року по 31.01.2018 року перебував у трудових стосунках із ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" де працював на посаді вогнетривника

З 31.01.2018 року була звільнений з ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв`язку з переводом до Приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив , де працював вогнетривником і 29.07.2020 року звільнений з ПрАТ Запоріжвогнетрив за ст. 38 КЗпП України.

Згідно з Медичним висновком ДУ Український науково-дослідний інститут промислової медицини від 20.08.2020р., протокол №1291, ОСОБА_1 за діагнозами: 1.Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії) група В, ЛН першого-другого ступеня. 2. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з перефиричним ангіодистонічним синдромом, частими акроаніоспазмами плечолопатковим пері артрозом (ПФ першого-другого ступеня), остеоартрозом у поєднані з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей. 3. Радикулопатія попереково-крижова L4-S1 справа, з помірними вираженими статико-динамічними порушеннями зі стійким синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня. 4. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), встановлені професійні захворювання (арк..11-12).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.09.2020р. (арк..13-16) професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ ЗМК Запоріжсталь (15 років 00 міс.) та на ПрАТ Запоріжвогнетрив (02 років 06 міс.) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження періодичних медичних оглядів (п.17), причина виникнення хронічного професійного захворювання - наявність на робочому місці вогнетривника Сервісного центру (м.Запоріжжя) ПрАТ Запоріжвогнетрив шкідливих виробничих факторів: кремнію діоксину кристалічного з вмістом у пилу 1-10% - 96,2 мг/м3 при ГДК 4,0мг/м3; кремнію діоксиду кристалічного з вмістом у пилу 10-170% - 64,0-84,6мг/м3 при ГДК 2,0мг/м3; ангідриду сірчистого - 11,06-13,6мг/м3 при ГДК 10,0мг/м3; ангідриду хромового - 0,013-0,014мг/м3 при ГДК 0,01мг/м3; хрому оксиду - 1,54мг/м3 при ГДК 1,0мг/м3; азоту діоксиду - 1,0-3,06мг/м3 при ГДК 2,0мг/м3; вуглецю оксиду - 9,6-21,2мг/м3 при ГДК 20,0мг/м3; заліза оксиду - 8,45-15,0мг/м3 при ГДК 6,0мг/м3; шуму -87-92дБА при ГДР 80дБА; вібрації локальної - 116,5-127дБ при ГДР 112дБ; маси вантажу, що підіймається та переміщується 20-32кг при нормі 30кг.; статистичного навантаження при утриманні вантажу однією рукою - 8051-80246 кг/с при нормі 18001- 43000кг/с; статистичного навантаження при утриманні вантажу двома руками - 146174- 228828 кг/с, при нормі 43001- 97000 кг/с; перебування у вимушеній робочій позі - 23,8- 45,2% тривалості зміни; нахилів тулубу 218-753 разів за зміну при нормі до 100 разів за зміну (п.18).

Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 , затвердженої заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області 27.07.2020р., робота на посаді вогнетривника ПАТ ЗМК Запоріжсталь та ПрАТ Запоріжвогнетрив пов`язана з шкідливим факторами, перелік яких наведений в п.2. Умови та характер праці вогнетривника віднесені до 3 ступеню ІІІ класу (особливо шкідливі особливо важкі). Час впливу шкідливих виробничих факторів - 90,6% тривалості зміни (а.с.. 17-24).

Згідно з Картами умов праці, складеної за результатами атестації робочого місця вогнетривника ПАТ ЗМК Запоріжсталь , така робота пов`язана з рядом особливо шкідливих та особливо важких умов праці, що відповідає показникам п.1 Списку №1 (а.с..52-67).

Згідно з Картами умов праці, складеної за результатами атестації робочого місця вогнетривника ПрАТ Запоріжвогнетрив , така робота пов`язана з рядом особливо шкідливих та особливо важких умов праці, що відповідає показникам п.1 Списку №1 (а.с..86,134-135).

Згідно з довідками про проходження періодичного медичного огляду за 2018-2020р. ОСОБА_1 визнаний придатним для роботи за професією вогнетривника ПрАТ Запоріжвогнетрив (а.с..81-83).

Згідно з висновком МСЕК від 12.10.2020р. позивачу ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням на строк до 01.11.2022р., ступінь втрати професійної працездатності - 60 %, протипоказана тяжка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано Д нагляд у профпатолога, пульмонолога, сімейного лікаря, невролога, лора, стаціональне лікування 1-2 рази на рік, санаторно-курортне лікуванні при наявності Ф-070/у (а.с..25-26).

Під час судового розгляду судом встановлено, що хронічні професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ "Запоріжсталь" та ПрАТ Запоріжвогнетрив , якими було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 12.10.2020 року з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, тому суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав на підставі положень статті 237-1 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавців ПАТ "Запоріжсталь" та ПрАТ Запоріжвогнетрив . При цьому суд, визначив частки, які повинні компенсуватися відповідачами, з урахуванням пропорційності часу роботи позивача на кожному підприємстві, зокрема з урахуванням його трудового стажу на ПАТ "Запоріжсталь" - 15 років; на ПрАТ Запоріжвогнетрив - 2 роки 6 місяців.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення: характер, глибину і обсяг фізичних та душевних страждань, яких ОСОБА_1 постійно зазнає у зв`язку із хронічними професійними хворобами, значний відсоток втрати працездатності (60 %), тяжкість ушкоджень здоров`ю (3 група інвалідності), вимушених змін його життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та дійшов до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди позивачу, достатньою сатисфакцією зазначених ним моральних страждань є 60000 грн., шляхом стягнення, стягненню з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 51420 грн. та з ПрАТ Запоріжвогнетрив - 85800 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60%. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, позбавлений в повній мірі реалізувати своє право на працю, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та забезпечення спецодягом і спецзасобами не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичних та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Доводи апеляційних скарг підприємств щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, ступінь вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу, а достатньо того факту, що шкідливі умови праці були наявними у виробничій діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідачів на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз`яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 60%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 60 000,00 грн.

Доводи апеляційних скарг що розмір правничої допомоги не є співмірним із складністю справи та підлягають зменшенню до 4500 грн. не заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції були оцінені обґрунтування відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу та зменшено витрати на правничу допомогу до 8000 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь та Приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 лютого 2020 рокупо цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 14 червня 2021 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков