Рішення

від 14.06.2021 по справі 501/2190/20

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 14.06.2021

Справа № 501/2190/20

2/501/409/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укржилстрой Плюс до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про тлумачення договорів, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся представник товариства з обмеженою відповідальністю Укржилстрой Плюс з позовом (а.с.2-5) до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просить витлумачити правочини - договір від 27.06.2004 року про співпрацю, укладений між Іллічівською міською радою Одеської областіі Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс і договір від 14.09.2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс і ОСОБА_1 в частині однозначного тлумачення щодо визначення чи невизначена умовами договорів адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташоване житло, що підлягає переданню ТОВ Укржилстрой плюс у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.06.2004 року між Іллічівською міською радою Одеської області і Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс укладено договір про співпрацю. Відповідно до п.2.2.1 договору про співпрацю від 27.06.2004 року Товариство надає житлову площу для відселення громадян, які мешкають у тимчасових приміщеннях, зокрема мешканцям тимчасового приміщення АДРЕСА_1 .

14.09.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс і ОСОБА_1 укладено договір про те, що забудовник здійснює будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 на підставі рішення №437 від 19.07.2004 року, знос житла; ОСОБА_1 проживає на території, відведеної під будівництво житлових будинків, у зв`язку з чим підлягає відселенню в інше жиле приміщення.

Забудовник зобов`язався: придбати за свій рахунок житло для громадянина, що відповідає санітарним нормам, відповідає нормам житлової площі відповідно з ЖК 13,65 кв.м. на людину; Забудовник забезпечує житлом громадянина по мірі забудови території, до кінця 2005 року відселяються особи, зареєстровані за адресою у будівлях № НОМЕР_1 А: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2019 року зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс виконати свої зобов`язання за договором від 27.06.2004 року і договором від 14.09.2004 року шляхом надання у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 упорядкованого житла не менше 13,65 кв.м. житлової площі на людину протягом трьох місяців з дня набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції.

На примусове виконання зазначеної постанови Одеського апеляційного суду, було відкрито виконавче провадження.

Оскільки ТОВ Укржилстрой плюс не може виконати рішення суду, у зв`язку з тим, що ТОВ Укржилстрой плюс та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 неоднозначно тлумачать зміст договору від 27.06.2004 року і договору від 14.09.2004 року щодо адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташоване житло, яке повинно бути передано ТОВ Укржилстрой плюс ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити (а.с.83).

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву в якій розгляд справи просив провести без його участі (а.с.84).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.06.2004 року між Іллічівською міською радою Одеської області і Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс укладено договір про співпрацю, згідно п.1.1. якого сторони прийняли на себе взаємні права та обов`язки стосовно забудови і упорядкування території по АДРЕСА_1 , відповідно до рішення сесії міської ради від 26.09.2003 року №194-ХХІV (а.с.6-7).

Відповідно до п.2.2.1 договору про співпрацю від 27.06.2004 року Товариство надає житлову площу для відселення громадян, які мешкають у тимчасових приміщеннях.

14.09.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс і відпвідачем ОСОБА_1 укладено договір про те, що забудовник здійснює будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 , на підставі рішення №437 від 19.07.2004 року (а.с.8-9).

Забудовник зобов`язався придбати за свій рахунок житло для громадянина, що відповідає санітарним нормам, відповідає нормам житлової площі відповідно з ЖК 13,65 кв.м. на людину; передати придбане житло громадянину по акту прийому-передачі; передати громадянину ключі від житла; сплатити всі борги (якщо такі будуть), що могли виникнути у попередніх володільців житла (комунальні послуги, користування газом, водою, електроенергією); забезпечити перевезення особистого майна громадянина у надане житло.

Забудовник забезпечує житлом громадянина по мірі забудови території.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують зобов`язання, зокрема, ТОВ Укржилстрой плюс , за договором від 14.09.2004 року, зобов`язалось надати у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 упорядковане житло не менше 13,65 кв.м. житлової площі на одну особу та договором від 27.06.2004 року ТОВ Укржилстрой плюс надає житлову площу для відселення громадян, які мешкають у тимчасових приміщеннях, зокрема відповідачам.

Договори від 14.09.2004 року та від 27.06.2004 року не містять умов щодо визначення адміністративно-територіальної одиниці виконання зобов`язання позивача щодо надання відповідачам упорядкованого житла.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнанні правочинів недійсними визначено, що при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників.

Згідно ст.213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Правочином є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Вказане положення закріплено у ч.1 ст.202 ЦК України.

Тобто, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року, застосував принцип Contra proferentem (лат.verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

При тлумаченні договору Верховний Суд виходив з того, що тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину; змісту попередніх переговорів; усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою); звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення.

Водночас зміст договору від 14.09.2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс і ОСОБА_1 та Договору від 27.06.2004 року про співпрацю, укладений між Іллічівською міською радою Одеської області і Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс не дозволяє визначити обов`язки позивача надати житлове приміщення відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за конкретною адресою або на території конкретної адміністративно-територіальної одиниці, а тому суд дійшов висновку про необхідність визначити зміст відповідних умов договорів від 14.09.2004 року та від 27.06.2004 року.

У зв`язку з вищевикладеним позов потрібно задовольнити в повному обсязі. Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо обов`язку відповідача надати житлові приміщення за місцем реєстрації відповідачів є неспроможними.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Укржилстрой Плюс до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про тлумачення договорів, - задовольнити.

Розтлумачити зміст договору від 27.06.2004 року про співпрацю, укладений між Іллічівською міською радою Одеської області і товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс і договору від 14.09.2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс і ОСОБА_1 , який необхідно розуміти як те, що умовами договорів, адміністративно-територіальна одиниця, на якій розташоване житло, що підлягає переданню ТОВ Укржилстрой плюс у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - не визначена.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14 червня 2021 року.

Суддя