Постанова

від 14.06.2021 по справі 634/338/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року

м.Харків

Справа №634/338/19

Провадження №22-ц/818/ 448 /21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

за участю секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи:

Позивач: Сільськогосподарський виробничий кооператив Україна ,

Представник позивача: адвокат Селезень Світлана Володимирівна,

Відповідач 1: ОСОБА_1 ,

Представник відповідача 1: адвокат Чумаченко Андрій Васильович,

Відповідач 2: Сільськогосподарський виробничий кооператив Всеукраїнський кооператив Надія ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційні скарги голови сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія Безрук В.В., адвоката Чумаченко Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 липня 2020 року, постановлене суддею Єрьоміною О.В., -

у цивільній справі за позовом про визнання договору емфітевзису недійсним, -

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року сільськогосподарський виробничий кооператив Україна звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору емфітевзису недійсним, в якій просив визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,0925 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0277, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2018 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01 березня 2007 року між сільськогосподарським виробничим кооперативом Україна (надалі СВК Україна ) та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,0925 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0277,строком на 10 років, яка знаходиться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, та належить останній на підставі державного акту на землю серії ІІ-ХР №021185. Договір оренди зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за №040870200417 та з вказаної дати розпочався строк дії договору оренди, який закінчувався 03 листопада 2018 року.

22 березня 2018 року між сторонами було укладено Додаткову угоду, згідно якої терміни дії договору оренди земельної ділянки продовжено до 03 листопада 2028 року. У вересні 2018 року після звернення СВК України за реєстрацією Додаткової угоди від 22 березня 2018 року стало відомо, що під час дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія (надалі СВК ВК Надія ) було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,0925 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0277,зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2018 року, що стало причиною неможливості реєстрації Додаткової угоди від 22 березня 2018 року. У зв`язку з чим порушено переважне право СВК Україна на використання у господарській діяльності орендованої у ОСОБА_1 .

При цьому СВК Україна вважає спірний договір емфітевзису недійсними, оскільки укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі (т.1 а.с.2-8).

У відзиві на позовну заяву відповідач СВК ВК Надія вказав, що 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК ВК Надія було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,0925 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0277, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2018 року. У результаті укладення договору емфітевзису СВК ВК Надія набув права користування земельною ділянкою з 04 листопада 2018 року, а саме з наступного дня після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки. ОСОБА_1 03 травня 2018 року було направлено лист на адресу СВК Україна , в якому було повідомлено орендаря, що він не має наміру поновлювати дію договору оренди землі та залишає за собою права самостійно розпоряджатися земельною ділянкою. Вказував, що між СВК Україна та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, що відноситься до зобов`язальних правовідносин, а між ОСОБА_1 та СВК ВК Надія - договір емфітевзису, що відноситься до речових прав, який є іншим видом користування земельною ділянкою, то не порушено переважне право СВК Україна на укладання договору оренди (т.1 а.с.27-31).

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року зупинено провадження по справі до закінчення перегляду справи №332/1178/17 Великою Палатою Верховного Суду (т.1 а.с.142).

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, ухвала Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року скасована, справа направлена до суду для продовження розгляду (т.1 а.с.186-191).

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 липня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи залишено без задоволення (т.2 а.с.55).

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 липня 2020 рокупозовну заяву СВК Україна задоволено частково. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,0925 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0277, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2018 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія на користь СВК Україна витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 1536 грн. 80 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами спірного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) передбачено, зокрема: п.2.1. власник земельної ділянки надає землекористувачу право користування земельною ділянкою на строк 10 років (десять років); п.2.2 землекористувач набуває права користування земельною ділянкою з 04 листопада 2018 року; п.6.3 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Право емфітевзису вважається набутим з 04 листопада 2018 року.

СВК Україна має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Укладенням договору емфітевзису від 04 квітня 2018 року відповідачі порушили права СВК Україна , оскільки оспорюваний правочин позбавляє СВК Україна на очікуване та узгоджене ним право на пролонгацію договору оренди землі.

Оспорюваний СВК Україна спірний договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений між ОСОБА_1 та СВК ВК Надія , суперечить вимогам ст.ст.203, 215 ЦК України, становить перешкоду для реалізації права на користування земельною ділянкою для орендаря СВК Україна , оскільки договір емфітевзису укладений під час дії договору оренди землі, а реєстрація емфітевтичного права СВК ВК Надія на належну ОСОБА_1 земельну ділянку унеможливлює СВК Україна реалізацію переважного права орендаря, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору оренди землі на новий строк. Відповідачі допустили недобросовісну поведінку стосовно СВК Україна , оскільки договір емфітевзису, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі від 01 березня 2007 року, тим самим позбавили СВК Україна реалізувати процедуру переважного права орендаря на поновлення договору оренди. А отже, договір між ОСОБА_1 та СВК ВК Надія про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є недійсним, так як в момент його укладення допущено порушення вимог ч.1 ст.203 ЦК України.

Зазначає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним витратам на правничу допомогу, оскільки до фізичних осіб орендодавців та СВК ВК Надія подано близько 15 позовів з ідентичними позовними вимогами, що підтверджується реєстром справ, по яких відкриті провадження Сахновщинським районним судом Харківської області. У кожній справі представниками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Всі позовні заяви за змістом є ідентичними, направлені до суду в однакові проміжки часу, фактично надані адвокатські послуги полягали у зміні тексту позовної заяви, ПІБ одного із відповідачів, його дані та адреса реєстрації, а також кадастровий номер спірної земельної ділянки, а тому час витрачений на складення позовної заяви не може становити 4 годин. У подальшому судові засідання відбувалися за відсутності представників позивача, оскільки останні надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності. Визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходив із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. Суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 1536,80 грн. Згідно платіжних доручень, позивачем при пред`явленні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а тому підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 1921,00 грн (т.2 а.с.57, 60-65).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, голова СВК ВК Надія Безрук В.В., адвокат Чумаченко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , які є відповідачами у справі,звернулися з апеляційними скаргами, у яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позову СВК Україна .

Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги адвокат Чумаченко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилається на те, що в рішенні суду відсутні докази обґрунтування порушення власником земельної ділянки прав СВК Україна на користування земельною ділянкою в межах та строк, встановлений договором оренди, та не зазначено яким чином підписання договору емфітевзису зашкоджує самостійному господарюванню та отримання доходів СВК Україна . Судом не враховані доводи власника земельної ділянки про те, що вона не підписувала Додаткову угоду, направила лист-повідомлення СВК Україна про відмову від укладення договору оренди землі на новий строк, та щодо дотримання умов договору оренди, не взято до уваги відкладальну умову договору емфітевзису, відповідно до якої емфітевтичне право переходить до СВК ВК Надія лише після закінчення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з СВК Україна . Зазначає, що права на користування орендованою земельною ділянкою, передбачені Додатковою угодою від 22 березня 2018 року не були порушені, оскільки внаслідок відсутності державної реєстрації такої угоди, вона не спричиняє виникнення у СВК Україна права на користування земельною ділянкою з моменту закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року. Вказує на різну правову природу договорів оренди земельної ділянки та емфітевзису, а тому відсутні підстави до застосування положень ст.33 Закону України Про оренду землі .

В обґрунтування апеляційної скарги голова СВК ВК Надія ОСОБА_5 посилається на те, щофакт повної бездіяльності СВК Україна наприкінці строку дії договору оренди позбавляє можливості визнати договір емфітевзису неправомірним з мотивів порушення прав орендаря СВК Україна . Договір емфітевзису встановлював момент набуття права користування земельною ділянкою лише з 04 листопада 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди. Вказує на різну правову природу договорів оренди земельної ділянки та емфітевзису. Зазначає, що судом не надано оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала Додаткову угоду та направила лист-повідомлення СВК Україна про відмову від укладення договору оренди землі на новий строк з проханням повернути земельну ділянку. Вказує, що державна реєстрація договору емфітевзису не скасована.

Позивачем СВК Україна та його представником адвокатом Селезень С.В. відзиви на апеляційні скарги не подавалися.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 березня 2007 року між СВК Україна та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,0925 га, кадастровий номер 6324885500:02:000:0277, яка знаходиться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, та належить останньому на підставі державного акту на землю серії ІІ-ХР №021185, зареєстрованого у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за №040870200417. До договору також додано акт прийому-передачі згідно договору оренди землі від 01 березня 2007 року (т.1 а.с.10-12).

Пунктом 8 договору оренди від 01 березня 2007 року встановлено, що договір укладено на 10 років. В разі закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на повний термін, якщо зацікавлена сторона не повідомила іншу сторону письмово про розірвання договору не пізніше 15 серпня (т.1 а.с.10).

Пунктом 39 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1 а.с.11).

Строк дії договору оренди від 01 березня 2007 року, зареєстрованого у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК 03 листопада 2008 року, закінчувався 03 листопада 2018 року.

04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК ВК Надія було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відносно земельної ділянки загальною площею 4,0925 га, розташованої на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, кадастровий номер 6324885500:02:000:0277, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2018 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №40975761 від 07 травня 2018 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 листопада 2018 року (т.1 а.с.9, 17, 34-35).

03 травня 2018 року ОСОБА_1 було направлено лист-попередження СВК Україна про небажання продовжувати дію договору оренди від 01 березня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 6324885500:02:000:0277, зареєстрований за №040870200417. При цьому зазначено, що 03 листопада 2018 року земельна ділянка повинна бути звільнена від сільськогосподарських культур та повернута орендодавцеві (т.1 а.с.33).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України . Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0925 га, (кадастровий номер 6324885500:02:000:0277) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ІІ-ХР №021185, зареєстрованого у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК.

За договором оренди землі від 01 березня 2007 року ОСОБА_1 передала, а СВК Україна прийняло у платне користування вищезазначену земельну ділянку строком на 10 років.

Пунктом 39 договору оренди передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

3 листопада 2008 року зазначений договір оренди зареєстровано Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель за №040870200417.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом положень статей 210 , 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Такими законами є, зокрема ЗК України , Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Судом також встановлено, що 04 квітня 2018 року, тобто під час дії договору оренди, ОСОБА_1 надала, а СВК ВК Надіяи прийняла в користування ту ж саму земельну ділянку строком на 10 років, про що сторони уклали Договір емфітевзису.

Згідно п.п.1.5, 3.1, 6.3 Договору емфітевзису за користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику плату у розмірі 15265, 02 грн щорічно протягом 10 років. Земельна ділянка передається власником землекористувачу в користування з 04 листопада 2018 року. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Право емфітевзису вважається набутим з 04 листопада 2018 року.

Право користування земельною ділянкою за вказаним договором було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 травня 2018 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №40975761 від 07 травня 2018 року.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Одним з речових прав на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 3 частини першої статті 395 ЦК України ).

За змістом частини першої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України .

Відповідно до частин першої, другої статті 407 ЦК України користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України ).

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом № 1952-ІV .

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ; право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки ; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Статтею 10 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Встановивши, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в СВК Україна на підставі раніше вчиненого правочину - договору оренди землі, було порушене внаслідок укладення договору про користування цією ж земельною ділянкою між відповідачами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 , 81 , 89 , 367 , 368 ЦПК України , правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання апелянтів на Додаткову угоду від 22 березня 2018 року не заслуговують на увагу, оскільки вона була підписана ОСОБА_1 , однак не була зареєстрована, а згідно п.38 Додаткової угоди від 22 березня 2018 року вона являється невід`ємною частиною договору оренди, набуває чинності з моменту підписання її сторонами та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (т.1 а.с.16).

Аргументи апеляційних скарг про те, що суд не мав права визнавати недійсним Договір емфітевзису, оскільки його зміст має відкладальну умову договору емфітевзису, не суперечить ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам СВК ІНФОРМАЦІЯ_1 , договори оренди земельної ділянки та емфітевзису мають різну правову природу, а тому відсутні підстави до застосування положень ст.33 Закону України Про оренду землі є неспроможними. За наявності діючого договору оренди ОСОБА_1 як орендодавець не мала права передавати спірну земельну ділянку в користування іншій особі. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування (оренди) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону №1952-IV , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до позбавлення позивача як орендаря права самостійно господарювати на землі, що є порушенням положень статті 95 ЗК України та частини першої статті 25 Закону України Про оренду землі . Таким чином, оскільки умови Договору емфітевзису про передання у користування СВК ВК Надія земельної ділянки, право оренди на яку за СВК Україна не припинене у встановленому порядку, суперечать вимогам вищенаведених актів законодавства, то висновок суду про те, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 203 , статтею 215 ЦК України , є правильним.

Доводи апеляційних скарг про те, що суд не зазначив та не обґрунтував, які саме права позивача як орендаря були порушенні оспорюваним правочином, не заслуговують на увагу, так як судом встановлено, що внаслідок укладення між відповідачами Договору емфітевзису було порушене право СВК Україна на користування спірною земельною ділянкою, яке виникло та існує на підставі раніше вчиненого правочину.

Аргументи апеляційної скарги про не скасування судом державної реєстрації договору емфітевзису , також не заслуговують на увагу, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Однак, рішенням суду першої інстанції від 22 липня 2020 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та СВК ВК Надія на користь СВК Україна витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 1536 грн. 80 коп. Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що вказані суми не оспорюються жодною із сторін.

Щодо цього, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судова колегія перевірила наведений судом першої інстанції розрахунок судових витрат і погоджується з ним.

Проте, судом помилково визначений солідарний порядок розподілу судових витрат між сторонами, оскільки судові витрати розподіляються в рівних частках між відповідачами, тому стягненню з відповідачів на користь СВК Україна підлягає 3457 грн 80 коп., а саме по 1728 грн 90 коп. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 37 6, 381 , 382 , 383 , 384 , 389 , 390 , 391 ЦПК України , суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги голови сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія Безрук В.В., адвоката Чумаченко Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 липня 2020 року - змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Сільськогосподарського виробничого кооперативу Всеукраїнський кооператив Надія на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна в рівних частках судові витрати в сумі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн 90 (дев`яносто) коп. з кожного.

В іншій частині рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду на підставі ст.389 Цивільного Процесуального Кодексу України.

Головуючий С.С.Кругова

Судді Н.П.Пилипчук

О.В.Маміна

повний текст постанови

складено 15 червня 2021 року