Ухвала

від 09.06.2021 по справі 944/980/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 944/980/20

провадження № 61-8945ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював директором Новояворівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа II ступеня - ліцей (далі - Новояворівський НВК ЗОШ II ступеня - ліцей ).

05 лютого 2020 року до Новояворівського НВК ЗОШ II ступеня - ліцей приїхали начальник відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_2 та його заступник ОСОБА_3 , які вручили позивачу наказ № 03-03/460-к від 09 грудня 2019 року про його звільнення з посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України та запропонували розписатись про ознайомлення з цим наказом та отримати його копію і трудову книжку. Окрім цього, позивачу також було запропоновано, як альтернативну пропозицію, написати заяву про переведення його на посаду завгоспа на час декретної відпустки основного працівника, що викликало у нього (як у особи у якої є дві вищі освіти та ступінь доктора філософії з економіки) обурення, оскільки дану пропозицію він сприйняв як навмисне приниження його честі та гідності як педагога та менеджера. Оскільки начальник відділу освіти ОСОБА_2 вже неодноразово звільняв позивача з роботи та притягав до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 (перебуваючи під значним психологічним тиском в стані емоційного і фізичного напруження та душевного хвилювання, з метою уникнення психоемоційного напруження, перебуваючи у стресовій ситуації) власноручно написав заяву про своє звільнення за угодою сторін з 14 лютого 2020 року, хоча наміру звільнятися з роботи у нього не було. В подальшому наказом начальника відділу освіти від 11 лютого 2020 року № 03-03/36-К позивача було звільнено з посади директора Новояворівського НВК ЗОШ II ступеня - ліцей . 13 лютого 2020 року позивач подав до відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області клопотання про відкликання своєї заяви про звільнення з роботи за угодою сторін, оскільки 11 лютого 2020 року відбулися збори трудового колективу Новояворівського НВК ЗОШ ІІ ступеня - ліцей , на яких шляхом таємного голосування 2/3 учасників зборів висловили йому, як директору Новояворівського НВК ЗОШ ІІ ступеня - ліцей , довіру.

ОСОБА_1 стверджував, що заяву про звільнення з роботи ним було написано під значним психологічним тиском і шантажем. Крім цього, наказ про його звільнення вважає нечинним, оскільки із такого вбачається, що його звільнено з посади директора навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа II ступеня - ліцей , однак саме на такій посаді він ніколи не працював і про існування такого закладу йому невідомо. Окрім цього, позивачу з 13 лютого 2020 року Залізничною міжрайонною МСЕК встановлено інвалідність ІІІ групи, що підтверджується довідкою серії 12 ААБ №329556, строком до чергового переогляду 07 лютого 2021 року.

Позивач просив скасувати наказ начальника відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 11 лютого 2020 року № 03-03/36-к Про звільнення ОСОБА_1 , поновити його на посаді директора Новояворівського НВК ЗОШ II ступеня - ліцей та стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2020 року до часу поновлення на роботі.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 25 травня 2021 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, уякій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не урахував, що заява про звільнення за угодою сторін написана позивачем під тиском у стані сильного душевного хвилювання через погрози застосувати процедуру звільнення на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України. Разом з тим, накази про застосування дисциплінарних стягнень щодо позивача судом було скасовано. ОСОБА_1 зазначає, що його попереднє звільнення, визнане судом незаконним, подальше незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавлення грошової винагороди та несправедлива оцінка праці позивача призвели до невідворотних втрат здоров`я, встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю . Позивач зазначає у касаційній скарзі, що такі дії колишнього начальника відділу освіти ОСОБА_2 свідчать про систематичний мобінг організований ним з метою за будь-яких обставин звільнити позивача з його посади. Проти посадових осіб відділу освіти відкрито кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення за статтею 364 КК України. 13 лютого 2020 року позивачем подано заяву про відкликання написаної ним 05 лютого 2020 року заяви про звільнення, написаної під тиском.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про скасування про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, справа № 944/980/20 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 944/980/20 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук