Постанова

від 11.06.2021 по справі 465/149/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 червня 202 1 року

м. Київ

справа № 465/149/19

провадження № 61-15003св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 , відповідач - товариство з додатковою відповідальністю Львівагромашпроект ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року в складі судді Кузя В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про незаконне заниження посадових окладів і надбавок в штатних розписах, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивованатим, що з 2004 року по 30 листопада 2008 року позивач працював в конструкторському відділі відкритого акціонерного товариства Львівагромашпроект (далі - ВАТ Львівагромашпроект ), яке змінило найменування на товариство з додатковою відповідальністю Львівагромашпроект (далі - ТДВ Львівагромашпроект ), на посаді провідного інженера-конструктора. Він не знав і не міг знати про заниження відповідачем його посадових окладів в штатних розписах конструкторського відділу, оскільки не міг порівняти свої посадові оклади з посадовими окладами інших інженерів-конструкторів відділу, через закритий доступ до штатних розписів, як конфіденційних документів, а заробітні плати були суворо засекречені шляхом індивідуальної видачі працівникам розрахункових листків у запечатаних конвертах. Гроші ж, всі отримували по банківських картках із забороною керівництвом відповідача оприлюднювати свої заробітки, як конфіденційну інформацію, щоб приховати свої вчинені порушення законодавства. Лише в жовтні 2017 року при розгляді у Франківському районному суді м. Львова його позову до ТДВ Львівагромашпроект про відшкодування матеріальної шкоди, він, зміг побачити таємно затверджені штатні розписи конструкторського відділу. Позивачу стало відомо, що розміри його посадових окладів і надбавок були занижені. ОСОБА_1 вважає дії керівника ВАТ Львівагромашпроект ОСОБА_2 із заниження посадових окладів і надбавок позивача в штатних розписах конструкторського відділу за 2004-2008 роки дискримінацією його прав в оплаті праці. На думку позивача, призначені йому посадові оклади і надбавки в штатних розписах конструкторського відділу ВАТ Львівагромашпроект не відповідають Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України).

Позивач неодноразово уточнював та збільшував позовні вимоги та з урахуванням заяви про доповнення і уточнення позовних вимог від 11 січня 11.01.2019р., поданій до суду 19 травня 2020 року просив:

скасувати дискримінацію в оплаті праці провідного інженера-конструктора ВАТ Львівагромашпроект ОСОБА_1 шляхом скасування в штатних розписах конструкторського відділу товариства за 2004-2008 роки призначених йому занижених посадових окладів і надбавок, та встановити законні розміри цих посадових окладів і надбавок;

встановити коефіцієнти сумарного підвищення занижених посадових окладів і надбавок, призначених провідному інженеру-конструктору ОСОБА_1 у штатних розписах конструкторського відділу ВАТ Львівагромашпроект за 2004-2008 роки порівняно з посадовими окладами і надбавками інших провідних інженерів-конструкторів конструкторського відділу товариства, з дат початку дій штатних розписів, а саме: з 01 січня 2004 року - 1.24 або 124%; з 01 березня 2004 року - 1.30 або 130%; з 01 квітня 2005 року - 1.31 або 131%; з 01 січня 2006 року - 1.50 або 150%; з 01 січня 2007 року - 1.39 або 139%; з 01 червня 2007 року і з 01 січня 2008 року - 1.36 або 136%; з лютого 2008 року - 1.50 або 150%;

зобов`язати ТДВ Львівагромашпроект збільшити в штатних розписах конструкторського відділу ВАТ Львівагромашпроект за 2004-2008 рр. розміри посадових окладів і надбавок (в гривнях) ОСОБА_1 відповідно до встановлених коефіцієнтів їх сумарного підвищення з дат початку дій штатних розписів, а саме: з 01 січня 2004 року: посадовий оклад - до 500; надбавка - до 120; з 01 березня 2004 року: посадовий оклад - до 530; надбавка - до 120; з 01 квітня 2005 року: посадовий оклад - до 920; з 01 січня 2006 року: посадовий оклад - до 1350; з 01 січня 2007 року: посадовий оклад - до 1250; з 01 червня 2007 року і з 01 січня 2008 року: посадовий оклад - до 1560; з 01 лютого 2008 року: посадовий оклад - до 1860, надбавка - до 550;

зобов`язати ТДВ Львівагромашпроект змінити в штатних розписах конструкторського відділу ВАТ Львівагромашпроект за 2004-2008 роки виробничу назву Група виробничого супроводження та зборки машин на дільницях на конструкторську назву Група спецмашин і розроблення та удосконалення вузлів ;

стягнути з ТДВ Львівагромашпроект на користь позивача моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем його трудових прав шляхом дискримінації, вчинення протиправних дій щодо позивача, а також завдання йому моральної шкоди. У зв`язку із цим, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги були визнані необґрунтованими, а тому суди відмовили у їх задоволенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року та постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправомірно та безпідставно ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили надані докази, оскільки відповідачем вчинялися дії щодо заниження посадових окладів і надбавок позивача, яке свідчить про дискримінацію його як працівника. Судами на враховано вимоги статті 2-1 КЗпП України, яка забороняє вчинення роботодавцем дій дискримінаційного характеру відносно працівника. Посилається у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиції інших учасників

У встановлений ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року строк відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від іншого учасника справи до суду не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 працював у ВАТ Львівагромашпроект з 2004 року по 30 листопада 2008 року, на посаді провідного інженер-конструктора. Його посадовий оклад з 01 січня 2004 року становив 450,00 грн., надбавка - 50,00 грн.; з 01 березня 2004 року - 450,00 грн., надбавка - 50,00 грн.; з 01 квітня 2005 року - 700,00 грн.; з 01 січня 2006 року - 900,00 грн.; з 01 січня 2007 року - 900,00 грн.; з 01 червня 2007 року -1 150,00 грн.; з 01 січня 2008 року - 1 150,00 грн.; з 01 лютого 2008 року - 1 400,00 грн., надбавка - 200,00 грн.

Оплата праці ОСОБА_1 за 2004 рік становила 8 182,61 грн (в середньому за місяць - 681,88 грн); за 2005 рік - 10 155,39 грн (в середньому за місяць - 846,28 грн); за 2006 рік - 14 220,24 грн (в середньому за місяць - 1 185,02 грн); за 2007 рік - 16641,8 грн; за 2008 рік - 22447,82 грн (в середньому за місяць - 2 040,71 грн).

Посадові оклади та їх коефіцієнт збільшення з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2004 року становив - 1,24%; з 01 березня 2004 року по 31 березня 2005 року - 1,34 %; з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року - 1,31 %; з 01 січня 2006 року по 31 травня 2007 року - 1,50 %; з 01 червня 2007 року по 31 січня 2008 року - 1,37 %; з 01 лютого 2008 року по 30 листопада 2008 року - 1,57 %.

Оплата праці ОСОБА_1 ТДВ Львівагромашпроект у період з 2004 року по 2008 рік здійснювалася на підставі штатних розписів, які у робочому порядку погоджувалися керівниками підрозділів та погоджувалися й підписувалися головою профспілкової організації; регулярно підвищувався як посадовий оклад так і суми виплаченої заробітної плати.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року та постановою Верховного Суду від 26 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ Львівагромашпроект про відшкодування майнової шкоди, виплату інфляційних нарахувань на заборговану частину заробітку, видачу уточнюючої довідки про заробіток та відшкодування моральної шкоди за недоведеністю заявлених вимог.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із їх необґрунтованості, оскільки позивачем не доведено вчинення відповідачем незаконних дій в частині заниження посадових окладів і надбавок позивача, дискримінаційних дій щодо позивача як працівника та завдання йому у зв`язку із цим моральної шкоди.

Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів першої таапеляційної інстанцій , оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленим судами на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих доказів.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині третій статті 32 КЗпП України зазначено, що істотними умовами праці вважаються система та розмір оплати праці, пільги, що надаються працівникові, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України Про оплату праці , розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом (частина перша статті 15 Закону України Про оплату праці ).

ОСОБА_1 працював у ВАТ Львівагромашпроект з 2004 року по 30 листопада 2008 року, на посаді провідного інженер-конструктора. Його посадовий оклад з 01 січня 2004 року становив 450,00 грн., надбавка - 50,00 грн.; з 01 березня 2004 року - 450,00 грн., надбавка - 50,00 грн.; з 01 квітня 2005 року - 700,00 грн.; з 01 січня 2006 року - 900,00 грн.; з 01 січня 2007 року - 900,00 грн.; з 01 червня 2007 року -1 150,00 грн.; з 01 січня 2008 року - 1 150,00 грн.; з 01 лютого 2008 року - 1 400,00 грн., надбавка - 200,00 грн.

Оплата праці ОСОБА_1 за 2004 рік становила 8 182,61 грн (в середньому за місяць - 681,88 грн); за 2005 рік - 10 155,39 грн (в середньому за місяць - 846,28 грн); за 2006 рік - 14 220,24 грн (в середньому за місяць - 1 185,02 грн); за 2007 рік - 16641,8 грн; за 2008 рік - 22447,82 грн (в середньому за місяць - 2 040,71 грн).

Посадові оклади та їх коефіцієнт збільшення з 01 січня 2004 року по 29 лютого 2004 року становив - 1,24%; з 01 березня 2004 року по 31 березня 2005 року - 1,34 %; з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року - 1,31 %; з 01 січня 2006 року по 31 травня 2007 року - 1,50 %; з 01 червня 2007 року по 31 січня 2008 року - 1,37 %; з 01 лютого 2008 року по 30 листопада 2008 року - 1,57 %.

Оплата праці ОСОБА_1 ТДВ Львівагромашпроект у період з 2004 року по 2008 рік здійснювалася на підставі штатних розписів, які у робочому порядку погоджувалися керівниками підрозділів та погоджувалися й підписувалися головою профспілкової організації; регулярно підвищувався як посадовий оклад так і суми виплаченої заробітної плати. Порушень в діях ТДВ Львівагромашпроект щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу не виявлено.

Зазначені обставини встановлені рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2018 року в справі № 465/4959/17, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ Львівагромашпроект про відшкодування майнової шкоди, виплату інфляційних нарахувань на заборговану частину заробітку, видачу уточнюючої довідки про заробіток та відшкодування моральної шкоди.

У частині четвертій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судами попередніх інстанцій наклежним чином встановлено безпідставність позовних вимог позивача щодо незаконності розмірів посадових окладів та надбавок, їх зміни за період 2004-2008 років у конструкторському відділі ТДВ Львівагромашпроект .

Судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов`язання ТДВ Львівагромашпроект видати наказ про зміну в штатних розписах конструкторського відділу ВАТ Львівагромашпроект за 2004-2008 роки виробничу назву Група виробничого супроводження та зборки машин на дільницях на конструкторську назву Група спецмашин і розроблення та удосконалення вузлів у звязку із їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі було належним чином встановлено відсутність порушень трудових прав позивача зі сторони відповідача як роботодавця, а тому вони дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових та фактичних підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку із порушення трудових прав позивача.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

У статті 2-1 КЗпП України зазначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Як установлено судами та не спростовано позивачем, відповідачем не було вчинено відповідних порушень трудових прав позивача, в тому числі у вигляді дискримінації позивача як працівника.

Ураховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши належним чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із його необґрунтованістю.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами вимог статті 2-1 КЗпП України, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами фактів вчинення дискримінаційних дій відповідачем як роботодавцем стосовно позивача, а тому відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення трудового законодавства та застосування до спірних правовідносин статті 2-1 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що наведені в обґрунтування касаційної скарги інші аргументи не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не свідчать про незаконність відповідних рішень, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа Пономарьов проти України (CASE PONOMARYOV v. UKRAINE ), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію їх обґрунтованості.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

Разом із цим, Верховним Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для беззаперечного скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судовірішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук