Постанова

від 08.06.2021 по справі 663/1025/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 663/1025/18

провадження № 61-768св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи (за первісним позовом):

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Сушко Сергій Вікторович,

учасники справи (за зустрічним позовом):

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Сушко С. В. (далі - ПННМНО Сушко С. В.), про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

У судовому засіданні, яке відбулось 13 березня 2019 року, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав заяву про залишення зустрічного позову без розгляду та просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку з неодноразовою неявкою представника позивача.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 13 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ПННМНО Сушко С. В. , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів залишено без розгляду.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 у судові засідання, які призначені на 18 грудня 2018 року, 06 лютого 2019 року, 12 березня 2019 року не з`явився, причини неявки не повідомив, про розгляд справи повідомлявся у встановленому порядку, про що свідчать довідки про доставку СМС-повідомлень, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - Долгополов О. В. подав апеляційну скаргу на ухвалу Скадовського районного суду Херсонської області від 13 березня 2019 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про закриття апеляційного провадження у справі відмовлено.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Долгополова О. В. задоволено.

Ухвалу Скадовського районного суду Херсонської області від 13 березня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повторну неявку представника позивача у судове засідання, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Також апеляційнимсудом зазначено, що оскільки ухвала місцевого суду оскаржувалась лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 , тому в частині залишення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів належного повідомлення позивача та її представників про проведення судових засідань 30 жовтня 2018 року, 18 грудня 2018 року, 06 лютого 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач та її представника чотири рази не з`явились у судові засідання, про які були повідомлені належним чином, поважності причин неявки суду не надали.

Так, у судове засідання, яке було призначено на 30 жовтня 2018 року ані представник позивача, ані остання не з`явились. Судом було направлено судову повістку про виклик до суду на її адресу: АДРЕСА_1 . Представник позивача також був повідомлений належним чином, проте не з`явився до суду, а лише направив телефонограму, у якій послався на хворобу як на поважність причини своєї відсутності. Доказів хвороби у судове засідання не надав.

У наступне судове засідання, яке було призначено на 18 грудня 2018 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 не з`явився, проте був повідомлений належним чином. Також про вказане судове засідання смс-повідомленням було повідомлено ОСОБА_1 на номер, який вона вказала як свій, подаючи заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі.

18 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 був повідомлений про судове засідання, яке призначено на 06 лютого 2019 року, проте не з`явився у судове засідання.

Також ані представник позивача, ані позивач не з`явились у судове засідання, яке було призначено на 13 березня 2019 року, проте були повідомлені належним чином.

Висновки апеляційного суду про те, що позивач не була повідомлена належним чином про розгляд справи, який призначено на 13 березня 2019 року, є помилковим, оскільки її представник був повідомлений про розгляд справи на вказану дату 06 лютого 2019 року, що згідно частини п`ятої статті 130 ЦПК України свідчить про повідомлення позивача.

Крім того, викликаючи представника позивача 06 лютого 2019 року у судове засідання, яке було призначено на 13 березня 2019 року, місцевий суд не порушував норм процесуального права, оскільки на час повідомлення про судове засідання представника позивача його повноваження ще не закінчились.

Заявник також вказує, що ОСОБА_1 , не приймаючи особистої участі у розгляді справи, діючи через представника Долгополова О. В. , подала апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду.

Так, відповідно до додатково наданих представником Долгополовим О. В. документів, 26 лютого 2020 року ОСОБА_2 (відповідач), діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18 лютого 2020 року, уповноважив ОСОБА_9 бути представником ОСОБА_1 у судах України, наділивши всіма повноваженнями на виконання процесуальних прав та обов`язків.

У судовому засідання представник Долгополов О. В. усно повідомив суд, що уклав договір із ОСОБА_9 , згідно якого ним було видано ордер на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді.

Таким чином, ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі, не мав права бути представником позивача у даній справі, та реалізовуючи права представника позивача, видавати від її імені довіреність.

Отже, такі дії виключають диспозитивність і змагальність у цивільному процесі, що є неприпустимим. На підставі вказаних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продано до апеляційного суду клопотання про закриття апеляційного провадження.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПННМНО Сушко С. В. , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

У судовому засіданні, яке відбулось 13 березня 2019 року, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав заяву про залишення зустрічного позову без розгляду та просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, у зв`язку з неодноразовою неявкою представника позивача.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що апеляційний суд всупереч норм процесуального законодавства скасував ухвалу місцевого суду, якою обґрунтовано позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Колегія суддів не може погодитись із твердженнями заявника з огляду на таке.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження .

26 червня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 10 липня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 10 липня 2018 року залучено ПННМНО Сушка С. В. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 .

Підготовче судове засідання відкладено на 04 жовтня 2018 року .

Ухвалою Скадовського Скадовського районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2018 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 .

Розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2018 року.

З протоколу судового засідання від 30 жовтня 2018 року вбачається, що до суду надійшла телефонограма від представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату. У судове засідання учасники процесу не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Розгляд справи відкладено на 18 грудня 2018 року.

У грудні 2018 року до місцевого суду надійшло клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи.

З протоколу судового засідання від 18 грудня 2018 року вбачається, що до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. У судове засідання учасники процесу не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Розгляд справи відкладено на 06 лютого 2019 року.

06 лютого 2019 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи.

З протоколу судового засідання від 06 лютого 2019 року вбачається, що розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотання представника відповідача.

Розгляд справи відкладено на 13 березня 2019 року.

13 березня 2019 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 13 березня 2019 року, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав заяву про залишення зустрічного позову без розгляду та просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, у зв`язку з неодноразовою неявкою представника позивача.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другоюстатті 223 цього Кодексу;2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другоюстатті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засід анні .

За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті .

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III Позовне провадження ) та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті , у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20).

Таким чином, з урахуванням зазначених норм права та з дотриманням релевантної судової практики Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у справі, яка переглядається, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося , у вступній частині ухвали від 13 березня 2019 року наявне посилання на її винесення у підготовчому судовому засіданні, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, тому відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду й, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції скасував ухвалу місцевого суду та направив справу для продовження розгляду з інших підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що позивач або її представник не з`явились до суду два і більше разів поспіль, а отже наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, є безпідставними.

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд мав закрити апеляційне провадження, оскільки ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 , уповноважив ОСОБА_9 бути представником останньої, який в свою чергу уповноважив Долгополова О. В. представляти інтереси ОСОБА_1 .

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана адвокатом Долгополовим О. В. на підставі угоди, укладеної із ОСОБА_9 про надання правової допомоги ОСОБА_1 та її представництво у судових органах України.

В свою чергу ОСОБА_9 отримав право на представництво інтересів ОСОБА_12 із правом на укладення угод з адвокатами про надання правової допомоги щодо ведення справ в межах повноважень, передбачених цією довіреністю із терміном дії до 26 лютого 2023 року на підставі нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 .

З наданих суду доказів також вбачається, що ОСОБА_2 , зареєстрований та проживаючий в Україні, отримав право на представництво інтересів ОСОБА_12 із правом передоручення на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 18 лютого 2020 року, яка видана ОСОБА_1 .

У наведених довіреностях та договорах про правову допомогу відсутнє посилання на представництво у якійсь конкретній справі.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини другої статті 61 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

Пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження лише у випадку, якщо після його відкриття виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що ані ОСОБА_9 , представник ОСОБА_12 , ані адвокат Долгополов О. В., з яким укладено угоду про надання правової допомоги ОСОБА_12 , жодного разу не представляли інтересів ОСОБА_2 у цій справі, у зв`язку з чим сам лише факт укладення із зазначеними представниками угод на представництво інтересів ОСОБА_12 , громадянки і мешканки Російської Федерації, через її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , громадянина і мешканця України, якому виключно з метою подальшого передоручення представництва інтересів ОСОБА_12 надано нотаріально посвідчену довіреність, у якій до того ж зазначено про відсутність у нього права на отримання присудженого майна та (або) грошей, не є беззаперечним свідченням конфлікту інтересів та не може слугувати підставою для визнання адвоката Долгополова О. В. таким, що не може подавати апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, або бути її представником відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян