Постанова

від 15.06.2021 по справі 927/44/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Справа№ 927/44/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства Борзнянське лісове господарство

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2021 (повний текст складено 22.03.2021)

у справі №927/44/21 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Борзнянської міської ради Чернігівської області

до Державного підприємства Борзнянське лісове господарство

про стягнення 163 021,29 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області (далі, позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства Борзнянське лісове господарство (далі, відповідач) про стягнення 163 021,29 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Позовна заява мотивована тим, що оскільки обов`язки із забезпечення охорони, захисту лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які і повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання зазначених обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок та пошкодження дерев, то цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і лісокористувачі, у даному випадку відповідач, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев). При цьому матеріально-правовою підставою визначено статті 324, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 4, 5, 20, 35, 40, 47, 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього середовища , статті 1, 17, 19, 64, 68, 69, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2021 у справі №927/44/21 позовні вимоги в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Борзнянської міської ради Чернігівської області до Державного підприємства Борзнянське лісове господарство про стягнення 163 021, 29 грн задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства Борзнянське лісове господарство на користь Борзнянської міської ради Чернігівської області 163 021,29 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, яку вирішено перерахувати у спеціальний фонд охорони навколишнього природного середовища Борзнянської міської ради на номер рахунку (IBAN) UA198999980333159331000025697, отримувач: УК у Борз.р-ні/отг м.Борзна/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ), банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); код класифікації доходів бюджету: 24062100; найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства Борзнянське лісове господарство на користь Чернігівської обласної прокуратури 2445, 32 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурором доведений факт завдання державі збитків внаслідок незаконної вирубки дерев на суму 163 021,29 грн, які мають бути відшкодовані позивачу Державним підприємством Борзнянське лісове господарство як постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів від незаконних порубок на підвідомчій лісовому господарству території. Також господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором встановленого чинним законодавством порядку здійснення представництва інтересів держави в суді.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 09.04.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Державне підприємство Борзнянське лісове господарство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2021 у справі №927/44/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Борзнянської міської ради Чернігівської області до Державного підприємства Борзнянське лісове господарство відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд не врахував тієї обставини, що органом, уповноваженим державою здійснювати охорону навколишнього природного середовища в спірних правовідносинах, є не Борзнянська міська рада, а Державна екологічна інспекція у Чернігівській області як територіальний орган, який реалізує повноваження Державної екологічної інспекції України у межах Чернігівської області;

- суд, роблячи висновок про наявність протиправної поведінки відповідача, не взяв до уваги обставини, що мають значення для справи, зокрема, але не виключно, неправильно дослідив і оцінив докази, що підтверджують належне виконання відповідачем обов`язку з охорони лісу, а також визнав встановленими обставини, які є недоведеними.

Скаржник наголошує, що ним виконувались комплексні дії та заходи з охорони лісу від незаконної порубки, тобто в його діях відсутня протиправна поведінка у вигляді бездіяльності, що підтверджує наявність не усіх елементів складу цивільного правопорушення;

- суд першої інстанції не перевірив, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводились заміри пнів та чи відображені ці дані у акті.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

17.05.2021 від прокуратури через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві прокурор наголосив на наступному:

- чинне законодавство наділяє органи місцевого самоврядування бути учасником правовідносин, які виникають у т.ч. внаслідок неправомірних дій інших осіб, а також у законодавстві відсутні будь-які застереження щодо можливості органу місцевого самоврядування реалізувати право на звернення до суду щодо стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. В.о. керівника Бахмацької місцевої прокуратури, звертаючись до суду з позовом, обґрунтовано визначив Борзнянську міську раду суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо вжиття заходів з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням;

- перелічені відповідачем заходи, які вживалися з метою недопущення незаконної вирубки лісу, є формальними та не лише не перешкодили потрапляння невідомих осіб на територію лісового фонду, за збереження та охорону якого як постійний лісокористувач відповідає ДП Борзнянське лісове господарство , а більше того, не перешкодили здійснити порубку великої кількості дерев та залишити відповідну територію непоміченою;

- розрахунок збитків, заподіяних самовільною рубкою дерев невстановленими особами, здійснено Державною екологічною інспекцією на підставі відомості матеріально-грошової оцінки самовільного порубу дерев; розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням сироростучих дерев у Борзнянському лісництві ДП Борзнянський лісгосп , урочище Кордюківщина , квартал 96, виділ 44 від 04.05.2018; акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.05.2018; відомості розрахунку обсягу деревини, залишеної на місці скоєння незаконної рубки дерев в кв. 96, вид. 44 урочища Кордюківщина Борзнянського лісництва ДП Борзнянський лісгосп , виявленої 04.05.2018; карти-схема місця лісопорушення. Крім того, на фотографіях, які були додані до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, було зафіксовано засіб, яким здійснювалися заміри пнів, та сам процес замірів з використанням відповідного засобу, який використовував працівник ДП Борзнянське лісове господарство . При цьому всі первинні документи, якими зафіксовано факт незаконної вирубки зелених насаджень, складено посадовими особами відповідача - ДП Борзнянське лісове господарство , до компетенції яких це віднесено.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства Борзнянське лісове господарство у справі №927/44/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Борзнянське лісове господарство на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2021 у справі №927/44/21; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №927/44/21 є вимоги про стягнення 163 021,29 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, клопотань.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Державне підприємство Борзнянське лісове господарство (код ЄДРПОУ 00993455) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 12.12.1991, дата запису 31.01.2005, номер запису 10421200000000085, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідну інформацію (том 1, а.с. 47-49).

Відповідно до статті 1 статуту Державного підприємства Борзнянське лісове господарство (код ЄДРПОУ 00993455), ДП Борзнянське лісове господарство засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 №133 Про організаційну структуру управління лісовим господарством України , належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Згідно з підпунктами 3.2.2., 3.2.3. пункту 3.2. статті 3 Статуту основними напрямами діяльності підприємства є: забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних порубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, а також використання лісових ресурсів.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №375350 від 30.06.2009 Державне підприємство Борзнянське лісове господарство на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №54 від 26.02.2009 надано у постійне користування 21,9107 га землі на території Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області, для ведення лісового господарства (том 1, а.с. 67).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2018 працівниками Борзнянського лісництва ДП Борзнянське лісове господарство виявлено незаконну рубку дерев невідомими особами в кварталі 96, виділ 44, урочища Кордюківщина Борзнянського лісництва, а саме: 14 дерев (9 дерев дуба звичайного великих діаметрів та 5 дерев липи дрібнолистої); загальний обсяг порубу склав 23,97 куб.м., в тому числі обсяг ліквідованої деревини складає 22,65 куб.м., що підтверджується актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства (том 1, а.с.28-40).

У зв`язку із зазначеними обставинами ДП Борзнянське лісове господарство на адресу Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області було направлено лист №196 від 05.05.2018, в якому повідомлено про виявлений факт незаконної порубки дерев, у зв`язку з чим державі завдано збитків у сумі 163 021,29 грн, що підтверджується також відомістю матеріально-грошової оцінки самовільного порубу дерев та розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням сироростучих дереву Борзнянському лісництві ДП Борзнянський лісгосп , урочище Кордюківщина , квартал 96, виділ 44 (том 1, а.с. 25-27).

Відомості щодо вказаної події було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018270090000239 від 04.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування (том 1, а.с.24).

07.09.2018 Борзнянським ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України.

Особи, які вчинили кримінальне правопорушення, у ході досудового розслідування не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу в розмірі 163 021,29 грн, на даний час не відшкодована.

Розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної вирубки ростучих дерев породи дуб та липа в кварталі 96, виділ 44, урочища Кордюківщина Борзнянського лісництва ДП Борзнянське лісове господарство , підтверджується розрахунком посадових осіб Державної екологічної інспекції у Чернігівській області: держінспекторами з ОНПС Чернігівської області Лошик І.А. та Феськовцем О.О., виконаний ними на виконання листа Бахмацької місцевої прокуратури №66-7150вих20 від 15.07.2020, скерованого прокурором з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, згідно з яким сума збитків з урахуванням індексації за попередні роки становить 163 021,29 грн (том 1, а.с.44).

Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу .

Розмір встановленої шкоди згідно із розрахунком Державної екологічної інспекції у Чернігівській області відповідає розміру шкоди, встановленого розрахунком, який проведено 04.05.2018 посадовими особами ДП Борзнянське лісове господарство - 163 021,29 грн.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, кримінальне правопорушення щодо незаконної вирубки дерев було вчинено на території лісу, що розташований на території Борзнянської міської ради, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 7420810100:13:000:0038, яка передана у постійне користування ДП Борзнянське лісове господарство на підставі розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації №54 від 26.02.2009, що посвідчується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №375350 від 30.06.2009, копія якого додана до матеріалів справи.

Таким чином, Державне підприємство Борзнянське лісове господарство як постійний лісокористувач, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів від незаконних порубок на підвідомчій лісовому господарству території, несе відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства.

За твердженням прокурора, відповідач у добровільному порядку заподіяну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної вирубки 14 ростучих дерев, а саме: 9 дерев породи дуба звичайного та 5 дерев липи дрібнолистої, в кварталі 96, виділ 44, урочища Кордюківщина Борзнянського лісництва ДП Борзнянське лісове господарство , у розмірі 163 021,29 грн не відшкодував, що і стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Щодо підстав та порядку звернення прокурора до суду в інтересах держави та доводів апеляційної скарги відповідача про неправильне визначення прокурором позивача в даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області до ДП Борзнянське лісове господарство як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

В оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про належне і достатнє обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та зауважив про дотримання прокурором порядку звернення до суду з відповідним позовом.

Проте, в апеляційній скарзі відповідач не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, заперечуючи повноваження прокурора на звернення із таким позовом до суду в інтересах Борзнянської міської ради Чернігівської області.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про дотримання прокурором встановленого чинним законодавством порядку здійснення представництва інтересів держави в суді та правильністю визначення позивача в справі, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України від 02.06.2016 Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

З огляду на викладене, висновок суду про доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Отже, наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин з урахуванням положень законодавства і висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах та за результатами оцінки доводів прокурора стосовно підстав представництва і дотримання ним передбаченої спеціальним законом процедури, а також доказів на підтвердження цих доводів.

Прокурором позов у даній справі заявлено в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області.

Натомість, відповідач в апеляційній скарзі наголошує, що органом, уповноваженим державою здійснювати охорону навколишнього природного середовища у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, а отже прокурором невірно визначено позивача у справі.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника, враховуючи наступне.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України, статей 15, 19, 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ; статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України ). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на природні ресурси (стаття 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Відповідно до статті 19 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема, повноваження по організації розробку місцевих екологічних програм; формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів. Крім цього, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Статтею 15 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про рослинний світ органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту б частини 1 статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Таким чином, чинне законодавство України наділяє органи місцевого самоврядування бути учасником правовідносин, які виникають у т.ч. внаслідок неправомірних дій інших осіб. При цьому у законодавстві відсутні будь-які застереження щодо можливості органу місцевого самоврядування реалізувати право на звернення до суду щодо стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Правопорушення було вчинено на території Борзнянської міської ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування та діє в інтересах Борзнянської об?єднаної територіальної громади, а відтак прокурор правомірно визначив позивачем Борзнянську міську раду Чернігівської області.

Право на звернення прокурора до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування неодноразово підтверджувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.02.2021 у справі №906/366/20, від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17.

Колегією суддів за результатами дослідження матеріалів справи на виконання приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України і статті 23 Закону України Про прокуратуру було проведено перевірку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема встановлено, що прокурор при поданні позову обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Борзнянською міською радою Чернігівської області, яка не вжила заходів щодо стягнення завданої шкоди у судовому порядку, про що вона повідомила прокуратуру листом №531 від 30.11.2020 (том 1, а.с. 70), тобто навів підставу для представництва інтересів держави; зазначив, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля та завдає державі збитки, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом); надіславши повідомлення №66-10330-вих20 від 22.12.2020 (том 1, а.с. 71) прокурор повідомив міську раду про звернення з позовом до суду про стягнення завданої шкоди.

Як зазначалось вище, працівниками відповідача ще 04.05.2018 було виявлено незаконну порубку дерев, а з даним позовом до Господарського суду Чернігівської області прокурор звернувся 29.12.2020 (про що свідчить відмітка на конверті) після належного повідомлення міської ради про звернення з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів вважає, оскільки за встановлених судами обставин того, що Борзнянською міською радою Чернігівської області не вживались упродовж тривалого часу заходи щодо відшкодування заподіяної шкоди, такі дії були правомірно оцінені прокурором як бездіяльність указаного органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів також враховує, що за встановлених судами обставин належного повідомлення міської ради про звернення з позовом до суду та її бездіяльності, правомірним є висновок місцевого господарського суду про дотримання прокурором процедури, визначеної частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру , яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом.

Зазначені висновки зроблені судом із урахуванням висновків про застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, якою конкретизовано власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (в тому числі у постановах від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17) щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність підстав представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача та твердження про неналежне обґрунтування представницьких повноважень прокурора щодо звернення з відповідним позовом до суду.

Щодо суті спору колегія суддів наголошує на наступному.

Як уже наголошувалось, предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача, як постійного лісокористувача, 163 021,29 грн шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства в частині неналежної охорони лісів від незаконної порубки.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 та пункту 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Згідно з пунктом е частини 1 статті 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини 4 вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 2 статті 40 Закону України Про рослинний світ також визначено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Колегія суддів наголошує, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом України та Законом України Про охорону навколишнього природного середовища унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, враховуючи подані прокурором докази (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2018, лист від ДП Борзнянське лісове господарство від 05.05.2020 №196, відомості матеріально-грошової оцінки самовільного порубу дерев, розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням сироростучих дерев у Борзнянському лісництві ДП Борзнянський лісгосп , урочище Кордюківщина , квартал 96, виділ 44. Рубка виявлена 04.05.2018 невиявленими лісопорушниками, акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відомостей розрахунку обсягу деревини, залишеної на місці скоєння незаконної порубки дерев в кв. 96, вид. 44, урочища Кордюківщина Борзнянського лісництва ДП Борзнянський лісгосп , виявленої 04.05.2018, карти-схеми місця лісопорушення, постанови про закриття кримінального провадження №12018270090000239від 07.09.2018, листа до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області щодо проведення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки ростучих дерев, розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки ростучих дерев породи дуб та липа в кв. 96, вид. 44, Борзнянського лісництва ДП Борзнянський лісгосп , проведеної посадовими особами Державної екологічної інспекції у Чернігівській області) та норми чинного законодавства, колегія суддів, погоджуючись із місцевим господарським судом, доходить наступних висновків:

- обов`язок по охороні лісів від незаконних порубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача - Державне підприємство Борзнянське лісове господарство ;

- факт незаконної порубки лісів виявлено на підвідомчій території Державного підприємства Борзнянське лісове господарство , як постійного лісокористувача, який допустив недодержання вимог природоохоронного законодавства про охорону та захист закріплених за ним лісів;

- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди обґрунтовано та правомірно розраховано у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу складає 163 021,29 грн. При цьому, застереження про застосування такс та положень лише до осіб, які безпосередньо вчиняють незаконну вирубку, у даній постанові відсутні;

- доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем всіх заходів для забезпечення збереження, охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано;

- матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини;

- відповідач - Державне підприємство Борзнянське лісове господарство , як постійний лісокористувач, не дотримався вимог чинного законодавства та не забезпечив належну охорону, захист і збереження на підвідомчій йому території лісового фонду, чим допустив самовільну порубку дерев; своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів для їх усунення, внаслідок чого навколишньому природному середовищу та лісовому фонду України заподіяно 163 021,29 грн матеріальну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду позивача - Борзнянської міської ради;

- станом на момент вирішення даного спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 163 021,29 грн.

Посилання скаржника на те, що ним виконувались комплексні дії та заходи з охорони лісу від незаконної порубки, зокрема, здійснювались постійні рейдові огляди в різний час доби, було придбано та встановлено камери фото та відеоспостереження, було належно повідомлено про подію (порубку лісу) правоохоронні органи, задокументовано відповідне лісопорушення, тобто в його діях відсутня протиправна поведінка у вигляді бездіяльності, що підтверджує наявність не усіх елементів складу цивільного правопорушення, судом відхиляються, оскільки вчинення відповідних заходів не перешкодило здійсненню порубки дерев, а отже, є підстави для висновку, що відповідних заходів було недостатньо для упередження здійснення вирубки невстановленими особами. При цьому, як уже наголошувалось вище, саме відповідач у спірних правовідносинах, як постійний лісокористувач, несе відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, незалежно від того, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Щодо засобів вимірювання, якими здійснювалися заміри зрубаних дерев, на що звернув увагу відповідач в апеляційній скарзі, колегія суддів наголошує, що акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.05.2018, який є основним доказом вчинення порушення лісового законодавства і правильності визначення розміру заподіяної шкоди, складався саме посадовими особами відповідача. На фотографіях, долучених до акту, зафіксовано засіб, яким здійснювались заміри пнів (рулетка) та сам процесу замірів з використанням відповідного засобу.

Водночас, сума за розрахунком шкоди, заподіяної вирубкою невстановленими особами, здійсненим посадовими особами відповідача, у повному обсязі відповідає сумі, визначеній Державною екологічною інспекцією, та становить 163 021,29 грн.

Враховуючи зазначене, оскарження відповідачем розрахунків шкоди у зв`язку із недотриманням порядку при проведенні огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, яке проводилось самим же відповідачем, не може впливати на вищенаведені висновки суду щодо розміру шкоди та особи, яка повинна її відшкодувати позивачу.

За вказаних обставин колегія суддів, виходячи із меж заявлених позовних вимог, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачем у апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у скаржника обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Державного підприємства Борзнянське лісове господарство необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Борзнянське лісове господарство на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №927/44/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №927/44/21 залишити без змін.

Матеріали справи №927/44/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко