Постанова

від 15.06.2021 по справі 686/11547/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Справа № 686/11547/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

позивача: не з"явився

відповідача: Остапчук О.О. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі №686/11547/19 (суддя Музика М.В., м.Хмельницький, повний текст складено 19.03.2021 року)

за позовом Хмельницької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Мельника Анатолія Анатолійовича, м. Хмельницький

про стягнення 60 760,01 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

В С Т А Н О В И В :

26 квітня 2019 року Хмельницька міська рада звернулась до Хмельницького міськрайонного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 60 760,01 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником приміщення магазину загальною площею 117,8 кв. м по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2007 року. З моменту набуття приміщення у власність права на землю не оформив та користувався земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, чим безпідставно зберіг кошти орендної плати за період з 01.06.2017 року по 01.12.2018 року в сумі 60760,01 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.07.2020 року позов Хмельницької міської ради задоволено частково. Хмельницький апеляційний суд постановою від 03.11.2020 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01.07.2020 року скасував, провадження у справі №686/11547/19 закрив та роз`яснив позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.

На підставі заяви Хмельницької міської ради ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19.11.2020 року справу №686/11547/19 передано до Господарського суду Хмельницької області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі №686/11547/19 в позові Хмельницької міської ради до фізичної особи-підприємця Мельника Анатолія Анатолійовича, м. Хмельницький про стягнення 60 760,01 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що враховуючи несформованість земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 як об`єкта цивільних прав за період з 01.06.2017 року по 01.12.2018 року, відсутність належних доказів для підтвердження нормативної грошової оцінки саме цієї земельної ділянки у спірний період, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові Хмельницької міської ради до фізичної особи-підприємця Мельника Анатолія Анатолійовича, м. Хмельницький про стягнення 60 760,01 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Хмельницька міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу Хмельницької міської ради, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 року по справі №686/11547/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Хмельницької міської ради до фізичної особи - підприємця Мельника А.А. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Вважає, що судом першої інстанції не було враховано та надано належної оцінки тій обставині, що на зазначеній в позові земельній ділянці загальною площею 762 кв.м по АДРЕСА_1 знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить відповідачу і існування якого неможливо окремо від земельної ділянки, на якій він розміщуються. Зазначена площа підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, складеним відповідною ліцензованою землевпорядною організацією, який саме і є документом, що визначає площу, межі та координати земельної ділянки, на якій розташовані належні відповідачу об`єкти нерухомого майна.

Та обставина, що спірна земельна ділянка площею 762 кв.м не є сформованою на думку скаржника немає жодного юридичного значення, оскільки вирішальним для суду є встановлення площі земельної ділянки, яку займає нерухоме майно та яка використовується для обслуговування нерухомого майна, що й було підтверджено кадастровим планом, розробленим відповідною ліцензійною землевпорядною організацією.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано та надано належної правової оцінки поданому позивачем витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.09.2018 року № 18-22-3058/116-18, який був виданий Відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Саме на його підставі був проведений розрахунок розміру орендної плати, яку б могла отримати Хмельницька міська рада від передачі ФОП Мельнику А.А. в оренду земельної ділянки площею 762 кв.м по АДРЕСА_1 із застосуванням найменшого законодавчо встановленого відсотка (3%) нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, скаржник вважає, що неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи, ненадання їм належної оцінки, незастосування вищезазначених норм чинного законодавства, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення та неправильного вирішення справи по суті.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021року у справі №686/11547/19 та розгляд апеляційної скарги призначено на 12 травня 2021 року.

11 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Згідно інформації, яка відображена у табелі КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя (суддя доповідач) Гудак А.В. з 07.05.2021 по 18.05.2021 включно була відсутня у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Отже, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді доповідача) Гудак А.В. судове засідання у справі №686/11547/19 12 травня 2021 року об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького,59 у залі судових засідань № 6 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 року призначено розгляд апеляційної скарги Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 року у справі №686/11547/19 на15 червня 2021 року.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 року №01-04/313 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 686/11547/19 - Маціщук А.В. у період з 14 червня 2021 р. по 25 червня 2021 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №686/11547/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 року прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.21р. у справі №686/11547/19 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.

В судовому засіданні 15.06.2021 року, яке здійснювалось в режимі відеоконференції представник відповідача заперечив апеляційну скаргу в повному обсязі з урахуванням поданого відзиву. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Хмельницької міської ради, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.21р. у справі №686/11547/19 залишити без змін.

В судове засідання 15.06.2021 року Хмельницька міська рада свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Хмельницької міської ради.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення адвоката Фізичної особи-підприємця Мельника Анатолія Анатолійовича в судовому засіданні 12.05.2021, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Хмельницької міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі №686/11547/19 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 03.04.2019 року, за ОСОБА_1 зареєстровано 06.05.2014 року право власності на приміщення магазину загальною площею 117,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №6112 від 02.10.2007 року(а.с.10-11 т.1).

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.06.2008 №680 надано дозвіл на реконструкцію, капітальний ремонт, будинків і споруд з видачею архітектурно-планувального завдання на умовах мощення плиткою тротуару та виконання благоустрою прилеглої території згідно проекту: на реконструкцію приміщення магазину з надбудовою мансардного поверху під міні-друкарню по АДРЕСА_1 приватному підприємцю Мельнику Анатолію Анатолійовичу(а.с.90 т.1).

10 вересня 2018 року головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Кожемяко Л.В. та Нащубською Н.І. здійснено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , про що складений відповідний акт. В результаті обстеження встановлено, що земельна ділянка огороджена по периметру, на ділянці розташоване двохповерхове нежитлове приміщення, ведеться господарська діяльність. Земельна ділянка не сформована, відомості в Державному земельному кадастрі відсутні. Згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно Мельник Анатолій Анатолійович є власником приміщення магазину по АДРЕСА_1 (а.с. 12 т.1).

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області у листі від 02.10.2018 року зазначено, що ОСОБА_1 не сплачує орендну плату протягом 2017-2018 років за земельну ділянку площею 0,0695 га за адресою: АДРЕСА_1 , без кадастрового номера(а.с.14 т.1).

Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради здійснено запит №2688/02-13 від 07.09.2018 року до Відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати зокрема, інформацію щодо вартості 1м. несформованої земельної ділянки м.Хмельницькому за адресою АДРЕСА_1 , для обслуговування приміщення магазину 2017-2018 року(а.с 15 т.1).

Відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.09.2018 року №18-22- 3058/116-18, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для обслуговування магазину, становила у 2017 році 1357 грн. за 1 кв.м, у 2018 році 2036 грн. за 1 кв. м, з розрахунку 176,00 грн. за 1 кв.м середньої (базової) вартості земель населеного пункту. Відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та категорію земель вказаний витяг не містить(а.с.16т.1).

Позивачем здійснено нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів орендної плати наступним чином: за період з 01.06.2017 року по 31.12.2017 року на площу 762 кв. м, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1034034,00 грн., розмір орендної плати 18095,63 грн.; за період з 01.01.2018 року по 01.12.2018 року на земельну ділянку площею 762 кв. м, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1551432,00 грн., розмір орендної плати 42664,38 грн(а.с.18 т.1).

Враховуючи викладене, у зв`язку з неоформленням відповідачем права користування вищевказаною земельною ділянкою комунальної власності у період з 01.06.2017 року по 01.12.2018 року, Хмельницька міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 60 760,01 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Поряд з цим матеріали справи містять наступні копії документів, а саме:

Наказ №171 від 22.03.2019 року Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, яким змінено адресу об`єкту нерухомого майна, а саме: приміщенню магазину загальною площею 117,8 кв. м по АДРЕСА_1 , на який надавався дозвіл на реконструкцію приміщення магазину з надбудовою мансардного поверху під друкарню, змінено адресу на вулицю Чорновола, 39-А(а.с. 31-32 т.1).

З клопотанням від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача, у якому просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0762 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури(а.с.29 т1).

Рішенням Хмельницької міської ради №75 від 26.06.2019 року надано дозвіл Мельнику А.А. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , з метою передачі в оренду(а.с.30 т.1).

11 грудня 2019 року рішенням Хмельницької міської ради №73 затверджено Мельнику А.А проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810100000:05:002:0041, площею 762 кв. м, та передано в оренду на 10 років(а.с.107 т.1).

Із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.01.2020 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:05:002:0041, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 762 кв.м, становить 1301999,00 грн.(а.с.92 т.1).

01 лютого 2020 року між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою Мельником Анатолієм Анатолійовичем (орендар) укладено договір оренди землі №39/01 за адресою: м.Хмельницький, вул.Чорновола, 39-А, кадастровий номер 6810100000:05:002:0041, площею 762 кв. м, та передано в оренду на 10 років (а.с.109-116, 129-130 т.1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:05:002:0041, за адресою: Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 39-А, площею 0,0762 кв. м. проведено - 02.10.2019 року(а.с.117, 126-128, т.1, а.с.2 т.2).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у справі, є вимога Хмельницької міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельника Анатолія Анатолійовича як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, на підставі статей 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності площею 762кв.м. за адресою: вул.Чорновола, 39-А у м.Хмельницький, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.06.2017 по 01.12.2018.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому, суд зазначає, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак, відповідач, набувши право власності на нежитлову будівлю, а саме: приміщення магазину, площею 117,8 кв.м. за адресою вул.Чорновола В.М., 37, назва якої в подальшому змінена на вул.Чорновола, 39-А у м.Хмельницький, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля та не уклав з Хмельницькою міською радою відповідного договору оренди.

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, колегія суддів зазначає наступне. При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (у розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

Колегія суддів відзначає, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Так , у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, від 09.03.2021 у справі №922/1453/20 міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Таким чином, твердження позивача в апеляційній скарзі на те, що не сформованість спірної земельної ділянки площею 762 кв.м. немає жодного юридичного значення, оскільки вирішальним для суду є встановлення площі земельної ділянки, яку займає нерухоме майно та яка використовується для обслуговування нерухомого майна, спростовується вищевикладеною практикою Верховного Суду.

За змістом частини 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу., відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій").

За змістом частини 1 статті 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі статтею 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у статті 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

З приписів наведених норм права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи викладені законодавчі норми, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, визначеної у акті обстеження земельної ділянки від 10.09.2018, а саме: за адресою: вул.Чорновола, 37, до Державного земельного кадастру.

Крім того, підтвердженням даного факту є те, що у вказаному акті зазначено, що земельна ділянка не сформована, відомості в Державному земельному кадастрі відсутні(а.с.12 т.1).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 6810100000:05:002:0041 за адресою: по вул. Чорновола, 37, площею 0,0762 га. була сформована як об`єкт цивільного права із присвоєнням кадастрового номера та реєстрацією в Державному земельному кадастрі- 02.10.2019 року (зі зміною адреси на вул. Чорновола, 39-А) про свідчить відповідний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.117, 126-128 т.1, а.с.2 т.2)

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,0762 га.за адресою: вул.Чорновола В.М., 37, назва якої в подальшому змінена на вул.Чорновола, 39-А у м.Хмельницький, на якій розташований об`єкт нерухомого майна відповідача та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, не була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду з 01.06.2017 по 01.12.2018.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що земельна ділянка площею 0,0762 га. за адресою: вул.Чорновола В.М., 37, назва якої в подальшому змінена на вул.Чорновола, 39-А у м.Хмельницький, про яку зазначає позивач, не мало в період з 01.06.2017 по 01.12.2018 ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не була занесена до Державного земельного кадастру, а отже ця земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав з 01.06.2017 по 01.12.2018 у розумінні положень статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19.

Щодо розміру неотриманої орендної плати, колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає наступне.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. З 01.01.2017 року у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Отже, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/462 8/16-ц, зазначено, що: обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок , про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п. 71 постанови).

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.09.2018 року №18-22- 3058/116-18, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м.Хмельницький, вулиця Чорновола, 37 за 2017 рік складає 1357 грн. Та за 2018 рік складає 2036 грн., колегія суддів вважає неналежним доказом нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, оскільки даний витяг не містить кадастрового номеру земельної ділянки, наявність якого підтвердило б, що вказаний витяг виданий саме із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0762 га., безпідставно збережені кошти за яку як вважає позивач зберіг у себе відповідач.

Поряд з цим, матеріали справи не містять технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: вул.Чорновола В.М., 37, назва якої в подальшому змінена на вул.Чорновола, 39-А у м.Хмельницький, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку позивача, відповідач мав сплатити за період з 01.06.2017 по 01.12.2018 за користування вищевказаною земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим розрахунок розміру орендної плати, у вигляді неодержаних доходів за час фактичного користування земельною ділянкою в розмірі 60 760,01 грн., оскільки розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки для обрахунку взяті з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.09.2018 року №18-22- 3058/116-18, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул.Чорновола, 37 м.Хмельницького, із цільовим призначенням для обслуговування магазину, становила у 2017 році 1357 грн. за 1 кв.м, у 2018 році 2036 грн. за 1 кв. м, з розрахунку 176,00 грн. за 1 кв.м середньої (базової) вартості земель населеного пункту(а.с.16 т.1), якій визнаний судом неналежним доказом.

Водночас, колегія суддів звертає увагу учасників справи на те, що з наведених вищезгаданих норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів ), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати. Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

Отже, оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватися саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а із наданого позивачем розрахунку, який здійснений як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі неналежного доказу (витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.09.2018 року №18-22- 3058/116-18, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул.Чорновола, 37 м.Хмельницького, із цільовим призначенням для обслуговування магазину, становила у 2017 році 1357 грн. за 1 кв.м, у 2018 році 2036 грн. за 1 кв. м, з розрахунку 176,00 грн. за 1 кв.м середньої (базової) вартості земель населеного пункту) неможливо встановити, чи вірними є застосовані коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами по справі не було доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог та як наслідок відмову у їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 922/893/19, від 05.03.2020 у справі №922/926/19, від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18, від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 27.01.2020 у справі №924/653/18.

Колегія суддів, керуючись рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судом першої інстанції обставин даної справи та обґрунтування оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з виконанням судом першої інстанції обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до довільного тлумачення позивачем норм права, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, судова колегія Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Хмельницької міської ради та залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі №686/11547/19 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі №686/11547/19 без змін.

2. Справу №686/11547/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" червня 2021 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.