Ухвала

від 29.07.2021 по справі 686/11547/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 686/11547/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Хмельницької міської ради на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 (колегія суддів: Гудак А. В., Мельник О. В., Олексюк Г. Є.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 (суддя Музика М.В.) у справі

за позовом Хмельницької міської ради до фізичної особи-підприємця Мельника Анатолія Анатолійовича про стягнення 60 760,01 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада 06.07.2021 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 (повний текст підписаний 16.06.2021) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 цього ж Кодексу у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, а також наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, зокрема, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, предметом позову були вимоги про стягнення 60 760,01 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що становить значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн станом на 2021 рік), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.

При цьому скаржник у касаційній скарзі зазначає, що ця справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, а також стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і однакового застосування судами комплексно положень статті 79 1 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі у їх взаємозв`язку з іншими нормами права.

Розглянувши підстави, що викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про їх відсутність для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до власного викладення обставин стороною у справі та до переоцінки доказів, які вже враховані судом апеляційної інстанції. Саме посилання на фундаментальне значення спору для формування єдиної правозастосовчої практики та на те, що справа має виняткове значення для скаржника, не дає підстав для відкриття провадження у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До того ж саме лише посилання скаржника на наявність таких обставин, що не обґрунтовані іншими доводами, автоматично не презюмує їх існування.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Водночас, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник не навів обґрунтованих доводів на підтвердження існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах, яка підлягає вирішенню, що ця правова проблема наявна у невизначеній кількості справ, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, стосовно якого постає проблема невизначеності.

Тому суд вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі за касаційною скаргою Хмельницької міської ради відсутні.

В частині четвертій статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з рішеннями ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, норми процесуального закону надають Верховному Суду право застосовувати критерій малозначності справи, закріплений положеннями статті 12 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Хмельницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Крім того, суд зазначає, що під час розкриття конверта (2900503640030) у додатку до касаційної скарги не виявилося доказів сплати судового збору, про що Верховним Судом складено відповідний акт від 20.07.2021 № 29.1-11/344.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 686/11547/19 за касаційною скаргою Хмельницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2021.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію цієї ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич