Постанова

від 16.06.2021 по справі 924/1395/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Справа № 924/1395/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Лістранс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року в справі №924/1395/20 (суддя - М.В. Музика)

за позовом Заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах -

Державної служби України з безпеки на транспорті

до Приватного підприємства "Лістранс"

про стягнення 158 474 грн 46 коп..

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі повноваженого органу Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі- Позивач) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства Лістранс (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача 158474 грн 46 коп. плати за проїзд великовагових та великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування еквівалентно 4895,10 євро , відповідно до розрахунку №048371 від 18 серпня 2020 року , на користь держави в особі Позивача.

В обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на те, що Позивачем за результатами проведеного габаритно-вагового контролю виявлено перевищення Відповідачем вагових обмежень для перевезення вантажу, що мало наслідком нарахування Відповідачу, у відповідності до положень Закону України Про автомобільний транспорт , плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 4895,10 євро.

Прокурор в позовній заяві обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначив законні підстави для звернення до суду, а також зазначив Позивача як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 158474 грн 46 коп..

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що із графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на серпень місяць 2020 року (період з 1 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року), затвердженого Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області, та направлення на рейдову перевірку №011802 від 18 серпня 2020 року вбачається здійснення Позивачем перевірки транспортних засобів щодо дотримання габаритно-вагових нормативів у серпні 2020 року на автомобільній дорозі М-12 км 191+380 (обхід м. Підволочиськ, пост превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області). Внаслідок здійснення вагового контролю 18 серпня 2020 року при вказаному вище перевезенні працівниками Управління Укратрансбезпеки у Тернопільській області виявлено перевищення допустимої маси на 15,95 тонн, або на 39,88%, що зафіксовано у довідці №033595 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, актом №048371 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та чеком зважування від 18 серпня 2020 року. Судом вказано, що Відповідачем не надано доказів оскарження в установленому порядку дій щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що Протиправність поведінки Відповідача підтверджена складеними державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області довідкою №033595 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом №048371 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, якими зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Причинний зв`язок полягає у недотриманні перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що завдало державі шкоди (пошкодження дорожнього покриття). Суд вказав, що шкода та її розмір підтверджено розрахунком плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №048371 від 18 серпня 2020 року. Відтак, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені фактичні обставини справи, прийшов до висновку про задоволення позову Прокурора.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 148-159), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим та таким, що прийнято не відповідно до обставин та матеріалів справи. Як зазначає Відповідач, відповідно до статті 77 ГПК України докази, одержані з порушенням закону судом не приймаються. Саме тому, на переконання апелянта, не можу бути взято до уваги акт №231404 від 18 серпня 2020 року, акт №048371, довідка №033595 та розрахунок №048371, які одержані з порушенням закону, оскільки всі вони були оформленні на ділянці дороги де відсутнє освітлення дороги, що є порушенням пункту 11 порядку №879 та підтверджується довідкою від 1 квітня 2021 року №11-28/658 Служби автомобільних доріг у Тернопільській області.

Також апелянт зазначив про відсутність в матеріалах справи дозвільних документів на здійснення габаритно-вагового контролю автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів. На переконання апелянта проведення зважування 18 серпня 2020 року відбувалося на приладі, який не пройшов оцінки відповідності та не відповідав вимогам Технічного регламенту, що є порушенням частини 1 статті 16 закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 5 червня 2014 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2021 року справу №924/1395/20 було прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Прокурору та Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/1395/20 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2270 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 227000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 30 квітня 2021 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/1395/20 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 1 липня 2021 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики 13 січня 2010 року видано сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки фірмі ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI., Туреччина, про те, що комітетом затверджено тип засобу вимірювальної техніки Ваги автомобільні JU, DI, HI, CS, CB, AR, AS» , зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки під номером У 1694-09 (а.с. 12).

Державним підприємством Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації 27 липня 2020 року видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки наваги автомобільні підкладні моделі AS (ваговимірювальний прилад), зав. №09-231; Свідоцтво чинне до 27 липня 2021 року (а.с. 13).

Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області узгоджено графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на серпень місяць 2020 року (період з 1 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року), в тому числі, на автомобільній дорозі М-12 км 191+380 (обхід м. Підволочиськ пост превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області; а.с. 22).

Позивачем складено направлення на рейдову перевірку №011802 від 18 серпня 2020 року для проведення рейдової перевірки транспортних засобів, в тому числі, на а/д М-12 (а.с. 23).

Як вбачається із товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс), серії ЛЕА від 18 серпня 2020 року, Відповідачем (перевізником) на автомобілі DAF, держ. номер НОМЕР_1 , із причіпом держ. номер НОМЕР_2 , здійснено перевезення з пункту навантаження: КП Летичівської районної ради Летичівський спецлісгосп до пункту розвантаження: Львів, вантажоодержувач: Відповідач. Вантаж - круглі лісоматеріали, береза, 10 штук, V:3,0020 м. куб., та 4 штуки, V:31,0000 м.куб (а.с. 16).

Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області складено довідку №033595 про здійснення габаритно-вагового контролю від 18 серпня 2020 року про те, що маса транспортного засобу DAF, моделі FT 85CF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причіпом KRONE, моделі SD, становить 55,95 тонн. Копію довідки отримав водій транспортного засобу ( ОСОБА_1 ), про що свідчить підпис останнього (а.с. 18).

18 серпня 2020 року Позивачем складено акт №048371 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, згідно якого за результатами проведення габаритно-вагового контролю на ділянці дороги М-12 км 191+380 м автомобіля DAF, моделі FT 85CF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причіпом KRONE, моделі SD, держ. номер НОМЕР_2 , що належить Відповідачу, встановлено перевищення маси на 15,95 тонн (допустима 40 тонн, фактична 55,95 тонн). Довідка підписана водієм Відповідача ( ОСОБА_1 ; а.с. 19).

Тоді ж Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області складено акт №231404 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено про проведення перевірки 18 серпня 2020 року о 22:10 год. автомобіля DAF, FT 85CF430, номерний знак НОМЕР_1 , що належить Відповідачу та виявлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт та пункту 22.5 ПДР України (а саме, при перевезенні великовагового вантажу ТТН - ліс серія ЛЕА №0100090 від 18 серпня 2020 року згідно зважування №1270 від 18 серпня 2020 року загальна маса становить 55,95 тонн при дозволених 40 тон). Акт підписано водієм транспортного засобу та особами, що проводили перевірку (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку №048371 від 18 серпня 2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с. 17), складеного згідно акта №048371 від 18 серпня 2020 року, платнику Відповідачу, маршрут проїзду: Летичів-Львів на відстань 294 км., автомобілем DAF, держ. номер НОМЕР_1 , KRONE держ. номер НОМЕР_2 , нараховано 4895,10 євро відповідно до постанови КМУ №879 від 27 липня 2007 року за перевищення параметрів загальної маси на 39,88% (з розрахунку 3,33 євро плати за 1 км.).

Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області звернулося із листом від 20 серпня 2020 року до Відповідача, у якому повідомило про необхідність сплатити 4895,10 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритного транспортного засобу марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 14).

Територіальний сервісний центр МВС №6843 у листі від 4 грудня 2020 року повідомив, що власником транспортного засобу DAF FT 85CF430, д.н.з. НОМЕР_1 станом на 18 серпня 2020 року є ОСОБА_2 , власником напівпричіпу марки KRONE SD д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 18 серпня 2020 року є Відповідач (а.с. 33).

Позивач надіслав Кам`янець-Подільській місцевій прокуратурі листа від 14 грудня 2020 року з проханням звернутись до суду для представництва інтересів держави в частині стягнення з Відповідача 4895,10 євро плати за проїзд (а.с. 36), зважаючи на те, що повноваження Позивача обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, що стало підставою для звернення Прокурора в особі Позивача до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 25 ГПК України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 ГПК України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у даній справі є рішення місцевого господарського суду щодо стягнення з Відповідача 158474 грн 46 коп. плати за проїзд великовагових та великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування на користь держави.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт , відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу дії частини другої статті 29 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів вага яких перевищує нормативні регламентується Порядком № 879, зокрема, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Водночас, пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм -розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В-відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Разом з тим, у розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

У постанові Кабінету Міністрів України № 207 від 25 лютого 2009 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" визначено перелік документів для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зокрема: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; ТТН; посвідчення на право керування ТЗ відповідної категорії; реєстраційний документ на ТЗ або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження ТЗ; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсового медичного огляду водія та огляду технічного стану ТЗ; у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових або габаритних параметрів - дозвіл на участь у дорожньому русі ТЗ, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Відповідно до товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс), серії ЛЕА від 18 серпня 2020 року, перевізником (Відповідачем) на автомобілі DAF, держ. номер НОМЕР_1 , із причіпом держ. номер НОМЕР_2 , здійснено перевезення з пункту навантаження: КП Летичівської районної ради Летичівський спецлісгосп до пункту розвантаження: Львів, вантажоодержувач: Відповідач, вантаж - круглі лісоматеріали, береза, 10 штук, V:3,0020 м. куб., та 4 штуки, V:31,0000 м.куб.

Внаслідок здійснення вагового контролю 18 серпня 2020 року при вказаному вище перевезенні працівниками Управління Укратрансбезпеки у Тернопільській області виявлено перевищення допустимої маси на 15,95 тонн, або на 39,88%, що зафіксовано у довідці №033595 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, актом №048371 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18 серпня 2020 року та чеком зважування від 18.08.2020 року.

Матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, а саме: довідку №033595 від 18 серпня 2020 року, акт № 048371, акт №231404 від 18 серпня 2020 року; Свідоцтво про повірку та розрахунок плати за проїзд до цього акта, які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Тернопільській області 18 серпня 2020 року, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/210/19 та у справі №926/16/19.

В той же час, Відповідачем не надано доказів оскарження в установленому порядку дій працівниками Укртрансбезпеки у Тернопільській області саме щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо необізнаності стосовно даного правопорушення та необхідності сплати 158474 грн 46 коп. з огляду на неотримання листа Позивача від 20 серпня 2020 року №6368/36/24-20, то колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки водій Відповідача ( ОСОБА_1 ) був присутній під час зважування та складення актів та довідок про порушення, про що свідчить його підпис в рядку водій транспортного засобу (а.с. 17-21). Крім того, в акті №231404 від 18 серпня 2020 року в рядку пояснення водія про причини порушення рукописним способом написано Працюю у Відповідача. За перегруз не знав мене ніхто не важив , в рядку Водій транспортного засобу міститься підпис та запис В.В. Крушельницький (а.с. 21). В той же час, апеляційна скарга Відповідача не містить доводів та заперечень щодо підпису та пояснень водія транспортного засобу ОСОБА_1 , наданих під час зважування вантажу.

Що ж стосується заперечень Відповідача, наведених в апеляційній скарзі, з-приводу отримання ним поштового відправлення №4600902778294 (лист Укртрансбезпеки у Тернопільській області від 20 серпня 2020 року щодо сплати 4895,10 Євро як плати за порушення порядку проїзду великовагових транспортних засобів), то колегія суддів звертає увагу, що Відповідач в своїй апеляційній скарзі покликається на пункт 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, як на підставу відсутності доказів в матеріалах справи щодо отримання даного листа.

За змістом пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, поштове відправлення, касовий чек, розрахункова квитанція тощо, є належними доказами, що підтверджують надання послуг поштового зв`язку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Прокурор в підтвердження доводів щодо направлення на адресу Відповідача листа Укртрансбезпеки у Тернопільській області від 20 серпня 2020 року щодо сплати 4895,10 Євро як плати за порушення порядку проїзду великовагових транспортних засобів, долучив до матеріалів справи: касовий чек від 31 серпня 2020 року ПН №4600902778294 (на звороті а.с. 14); трекінг відправлень Укрпошти із штрихкодованим ідентифікатором ПН №4600902778294 (відповідно якого відправлення було вручено адресату 2 вересня 2020 року за належною адресою).

Разом з тим колегія суду наголошує на тому, що Відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано сам факт отримання повідомлення від Укртрансбезпеки у Тернопільській області із штрихкодованим ідентифікатором ПН №4600902778294 станом на 2 вересня 2020 року, зважаючи на докази долучені до матеріалів справи в підтвердження направлення такого поштового відправлення.

Відтак, зважаючи на всі вищеописані докази, котрі підтверджують обставини обізнаності Відповідача із порушенням порядку проїзду великовагових транспортних засобів, яке мало місце 18 серпня 2020 року, колегія суддів вважає безпідставними твердженнями апелянта щодо неможливості оскарження в установленому порядку дій працівників Укртрансбезпеки у Тернопільській області (саме щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми) з огляду на нібито необізнаність Відповідача стосовно даного правопорушення та нібито необізнаність щодо необхідності сплати 158474 грн 46 коп..

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір плати за проїзд визначено Позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, однак цих коштів Відповідач у встановлений строк не сплатив.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим Відповідачем не було надано жодних доказів (та не зазначено про це в апеляційній скарзі окрім заперечення щодо проведення зважування в темний час доби та в неосвітленому місці) на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні так як і не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій працівників Укртрансбезпеки у Тернопільській області щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

При цьому доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, про неналежність засобу вимірювальної техніки колегією суддів відхиляються з огляду на наявність в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 27 липня 2020 року та сертифікату №UA-М1/1р-1275-2010 від 13 січня 2010 року, що підтверджують справність та належність обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль 18 серпня 2020 року. Державним підприємством Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації 27 липня 2020 року видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки наваги автомобільні підкладні моделі AS (ваговимірювальний прилад), зав. №09-231; Свідоцтво чинне до 27 липня 2021 року (а.с. 13).

Між тим, доводи скаржника щодо зважування транспортного засобу на приладі, який не пройшов оцінки відповідності зводяться до оскарження дій працівників Укртрансбезпеки у Тернопільській області під час проведення відповідного контролю та є нічим іншим як намаганням оскаржити в даній справі (про стягнення збитків) дії працівників Укртрансбезпеки у Тернопільській області при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, що не є підставою та предметом дослідження саме в даній справі (адже може бути предметом дослідження саме в справі щодо оскарження дій працівників Укртрансбезпеки у Тернопільській області при проведенні габаритно-вагового контролю).

Крім того, інформації про зважування вантажу на станції відправлення чи про його масу накладна не містить (факт того, що вантаж ніхто не важив перед відправленням також підтверджується поясненнями водія Відповідача (а.с. 21)), а дані ДСТУ 2534-97 (на котрі покликається апелянт (а.с. 57)) щодо ваги одного метра кубічного свіжозрубаної берези не можуть вважатись належним доказом на підтвердження маси вантажу, який завантажування згідно накладної серії ЛЕА від 18 серпня 2020 року.

Що ж стосується заперечень Відповідача, наведених в апеляційній скарзі, щодо того, що зважування відбувалося в темну пору доби, що є підставою (на переконання Відповідача) для відмови в задоволенні позовних вимог то колегія суддів також відхиляє такі твердження з огляду та таке.

За положеннями пунктів 8-11 Порядку №879: у темну пору доби місце здійснення габаритно-вагового контролю повинне бути освітленим; забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків. В свою чергу, із графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на серпень місяць 2020 року, узгодженого Позивачем, вбачається здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-12 км 191+380 в обхід м. Підволочиськ, на посту превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області (а.с. 22).

При цьому, доводи Апелянта щодо порушення працівників Укртрансбезпеки у Тернопільській області порядку фіксування порушення, зводяться лише до тверджень апелянта щодо того, що зважування вантажу відбувалося в темну добу та на неосвітленій ділянці, однак, такі доводи, зважаючи на підтвердження обставини порушення належними та допустимими доказами (факту перевищення маси вантажу), не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, адже предметом спору в даній справі є застосування до Відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання. При цьому суд апеляційної інстанції ще раз констатує, що такі доводи можуть слугувати (в разі доведеності обставин, підставою для оскарження в установленому порядку дій працівниками Укртрансбезпеки у Тернопільській області) саме щодо факту фіксування правопорушення в справі про оскарження дій працівників при проведенні габаритно-вагового контролю. В той же час, матеріали справи не містять а Відповідачем не подано доказів на оскарження у встановленому порядку та строки дій працівників Укртрансбезпеки у Тернопільській області саме щодо фіксування правопорушення (і як вказувалося вище, розгляд даної справи про стягнення збитків не є альтернативним видом оскарження таких дій).

Що ж стосується долученої Відповідачем до апеляційної справи довідки Служби автомобільних доріг у Тернопільській області від 1 квітня 2021 року за №11-28/658, то така довідка не приймається до уваги та не досліджується апеляційним господарським судом з огляду на відсутність у такого доказу ознак належності та допустимості, щодо підтвердження у даній справі обставини перевищення транспортним засобом Відповідача нормативних вагових параметрів.

В силу дії часини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом (апеляційної інстанції) лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежать від нього.

Разом з тим апеляційний господарський суд констатує, що Відповідачем не наведено (окрім обгрунтування щодо відмови в задоволенні чергового клопотання про відкладення розгляду справи), а судом апеляційної інстанції не встановлено наявності в даному разі виняткового випадку, з якого вбачалося б, що неподання даної довідки до суду першої інстанції мало б місце з причин, об`єктивно незалежних від Відповідача.

Між тим відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій - у цьому випадку з неподанням у встановленому порядку доказу зі справи.

Отже, суд апеляційної інстанції не приймає відповідний документ як доказ зі справи та не вдається до його оцінки.

Підсумовуючи усе встановлене вище в даній постанові, суд приходить до висновку про перевищення вагового параметру при здійсненні перевезення згідно товарно-транспортної накладної серії ЛЕА від 18 серпня 2020 року.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з ТЗ вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", який справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з ТЗ, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного ТЗ вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів ТЗ, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктами 30, 311 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного ТЗ справляється за встановленими ставками залежно від маси такого ТЗ, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси ТЗ за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) ТЗ за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) ТЗ за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного ТЗ, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу вагового або габаритного параметру, плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного ТЗ має вносити саме перевізник (в даному випадку - Відповідач).

Водночас в силу дії частини третьої статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Частини перша та друга статті 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В силу дії частини другої та третьої статті 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Підставою для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відкшодування шкоди є: вина, шкода, причинний зв`язок, протиправність поведінки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №926/16/16.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що протиправність поведінки Відповідача підтверджена складеними державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області довідкою №033595 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом №048371 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18 серпня 2020 року, якими зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Причинний зв`язок полягає у недотриманні Відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що завдало державі шкоди (пошкодження дорожнього покриття). Шкода та її розмір підтверджено розрахунком плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №048371 від 18 серпня 2020 року. При цьому, посилання Відповідача на відсутність методики, яка передбачена у підпункті 1 пункту 2 Порядку №879, не може бути підставою для відсутності відповідальності перевізника у випадку перевищення вагових обмежень вантажу. Між тим визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству. Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу та визначення цього спору як цивільного спору про стягнення збитків, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 37 Порядку №879, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим національним банком на день проведення розрахунку. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, встановлено вірне нарахування 158474 грн 46 коп. з розрахунку 4895,10 євро станом на 18 серпня 2020 року. Доказів сплати вказаної суми матеріали справи не містять та учасниками справи не надано.

З досліджених доказів та встановлених обставини вбачається, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача до Відповідача про стягнення 158 474 грн 46 коп. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що еквівалентно 4895,10 євро, в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору або ж виходять за межі предмету доказування в даній справі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лістранс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року в справі №924/1395/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року в справі №924/1395/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №924/1395/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.