Постанова

від 14.06.2021 по справі 922/25/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2021 р. Справа № 922/25/21

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Верхацький І.В. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, вх. № 1283 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021р. у справі № 922/25/21 (суддя - Бринцев О.В., повний текст складено та підписано 06.04.2021р.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДВ Нафтогазовидобувна компанія , смт Есхар Харківської області

про стягнення 727 458,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

30.12.2020р. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України , позивач) звернулося з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДВ Нафтогазовидобувна компанія (далі - ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія , відповідач) пені в сумі 639 572,27 грн., 3 % річних в сумі 59 244,03 грн. та інфляційних втрат в сумі 28 642,16 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив вимоги п. 6.1 договору постачання природного газу № 1025/1819-ЕЕ від 28.11.2018.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2021р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в сумі 319 786,14 грн., 3 % річних в сумі 59 244,03 грн., інфляційні втрати в сумі 28 642,16 грн., а також судовий збір в сумі 10 911,88 грн.; у задоволенні вимог в іншій частині позову відмовлено.

В частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог, а в частині відмови - наявністю підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % за клопотанням відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 319 786,13 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач стверджує, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, оскільки не врахував інтереси та майновий стан АТ НАК Нафтогаз України при зменшенні розміру пені, а також не дослідив чи є даний випадок винятковим, чи були заподіяні позивачеві збитки неналежним виконанням зобов`язання, не оцінено розмір таких збитків.

За доводами апеляційної скарги, боржник мав тривалі терміни прострочення виконання зобов`язання, не здійснював жодних дій щодо врегулювання заборгованості, в т.ч. щодо відстрочення чи реструктуризації заборгованості, а тому зменшення пені на 50 % було незаконним та необґрунтованим.

На думку позивача, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором у визначений його умовами строк.

Позивач зазначає, що станом на 01.01.2020 торгова дебіторська заборгованість перед ним з боку споживачів становила 49,533 млр грн і має тенденцію до зростання.

Відповідно до консолідованого звіту позивача станом на 31.03.2020 розмір короткострокових позик складає 41,335 млр грн, довгострокових - 7,142 млр грн, що свідчить про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у т.ч. для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2020/2021 років.

Крім того, скаржник наголошує, що сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ, ТЕЦ перед НАК Нафтогаз України складає близько 40 млрд грн, заборгованість регіональних газопобутових підприємств - близько 23,0 млрд грн, заборгованість промислових підприємств - 2,9 млрд грн.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021р. строк, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія , як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 1025/1819-ЕЕ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 100,0 тис. куб. метрів.

Додатковими угодами до договору сторонами змінювалися обсяги та строки поставки природного газу.

Згідно з п. 3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання передачі.

Умовами п. 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.

В подальшому до цього пункту договору сторонами також вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п. 12.1. договору, викладеного в редакції додаткової угоди № 7 від 22.05.2019 до нього, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В межах даного договору та згідно з актами приймання-передачі природного газу, позивач поставив у власність відповідача природний газ на загальну суму 10 629 536,86 грн., а саме:

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями листопада 2018 року від 30.11.2018 р. природний газ обсягом 39,054 тис.куб.м. на суму 292 225,93 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями грудня 2018 року від 31.12.2018 р. природний газ обсягом 175,125 тис.куб.м. на суму 1 310 392,43 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями січня 2019 року від 31.01.2019 р. природний газ обсягом 366,674 тис.куб.м. на суму 2 743 679,27 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями лютого 2019 року від 28.02.2019 р. природний газ обсягом 152,682 тис.куб.м. на суму 1 142 460,17 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями березня 2019 року від 31.03.2019 р. природний газ обсягом 111,365 тис.куб.м. на суму 833 301,08 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями квітня 2019 року від 30.04.2019 р. природний газ обсягом 41,173 тис.куб.м. на суму 308 081,58 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями травня 2019 року від 31.05.2019 р. природний газ обсягом 164,511 тис.куб.м. на суму 1 213 536,45 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями червня 2019 року від 30.06.2019 р. природний газ обсягом 73,615 тис.куб.м. на суму 504 505,38 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями липня 2019 року від 31.07.2019 р. природний газ обсягом 80,25700 тис.куб.м. на суму 487 596,43 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями серпня 2019 року від 31.08.2019 р. природний газ обсягом 62,12200 тис.куб.м. на суму 358 622,90 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу за зобов`язаннями вересня 2019 року від 30.09.2019 р. природний газ обсягом 257,14700 тис.куб.м. на суму 1 435 135,24 грн.

З наданих позивачем до позову довідок відносно підприємства відповідача вбачається, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався у повному обсязі, проте з порушенням строків, визначених умовами п. 6.1 договору (а також умовами п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.11.2018).

Отже, стверджуючи, що оплату за переданий та спожитий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилаючись на прострочення оплати спожитого природного газу відповідачем та порушення ним умов договору, позивач розрахував 3 % річних в сумі 59 244,03 грн. за загальний період з 26.01.2019 по 25.02.2020 та інфляційні втрати в сумі 28 642,16 грн. за період 01.03.2019 по 31.01.2020.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 59 244,03 грн. та інфляційних втрат в сумі 28 642,16 грн.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Підставою апеляційного оскарження позивачем рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021р. стало непогодження АТ НАК Нафтогаз України із зменшенням судом заявленої до стягнення пені на 50 % за клопотанням відповідача.

Так, позивачем на підставі умов п. 8.2 договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 639 572,27 грн. за загальний період з 26.01.2019 по 25.02.2020.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 90 %, в обґрунтування якого він посилається на те, що:

- сума неустойки у вигляді пені є надмірно великою та не відповідає розміру завданих позивачеві збитків;

- розмір пені, нарахованої за договором, покладає на відповідача несправедливо непомірний тягар та є джерелом невиправданих прибутків для позивача;

- відповідач регулярно здійснював платежі і не мав наміру ухилятися від виконання свого зобов`язання, про що свідчать дані по оплаті отриманого природного газу;

- основна заборгованість за договором повністю погашена відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду;

- підприємство у період дії договору перебувало і продовжує перебувати у збитковому фінансовому стані через паливну розбалансованість галузі та кризу в енергетичній галузі;

- заборгованість ДП Енергоринок перед відповідачем становить 87 352 048,47 грн.;

- підприємство відповідача - це стратегічний енергетичний комплекс державного значення у Харківській області, і теплова енергія від ТЕЦ у вигляді гарячої мережної води забезпечує опалення споживачів сел.Есхар;

- у відповідача існує заборгованість перед бюджетом, що станом на 22.01.2021 становить близько 50 000 000,00 грн.

В обґрунтування свого клопотання щодо необхідності зменшення заявленої до стягнення пені на 90 % відповідачем надано до матеріалів справи:

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2018;

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2019;

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020;

- акт звірки розрахунків ДП Енергоринок з ТОВ ДВ нафтогазовидобувна компанія № 02/32-198 від 12.01.2021;

- рішення про опис майна у податкову заставу Офісу великих платників податків ДПС № 7 від 14.11.2019;

- рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 6 від 03.06.2020.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є неспеціалізована оптова торгівля, а до інших видів його діяльності віднесено виробництво електроенергії та постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, тому суд апеляційної інстанції враховує соціальну спрямованість його діяльності на безперебійне забезпечення як електричною, так і тепловою енергією споживачів у смт Есхар, які і є фактичними кінцевими споживачами енергії, виробленою за допомогою поставленого позивачем природного газу.

При цьому, сам по собі фінансовий звіт (баланс) є бухгалтерським документом, який фіксує фінансову діяльність підприємств на певний проміжок часу та не свідчить про збитковість підприємства взагалі, проте такі документи мають оцінюватися судом в сукупності та одночасно й з іншими доказами у справі.

Відповідачем надано до матеріалів справи бухгалтерську звітність за достатньо тривалий проміжок часу, з якої вбачається стала наявність збитків ТОВ ДВ нафтогазовидобувна компанія у кожному звітному році.

В даному випадку доцільно звернути увагу і на те, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду вартість спожитого природного газу відповідачем сплачено у повному обсязі, що свідчить про його намагання виконати взяті на себе зобов`язання належним чином. Тобто, ТОВ ДВ нафтогазовидобувна компанія не намагається уникнути відповідальності за порушення обсягів та строків оплат, а навпаки вживає заходів задля здійснення повного розрахунку з позивачем.

Хоча підприємництво є таким видом діяльності, яка за вимогами ГК України здійснюється на власний ризик, слід враховувати і специфіку діяльності підприємства відповідача, яка спрямована в т.ч. на виробництво електроенергії, а також на постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а умовами п. 1.2 договору чітко встановлено, що природний газ використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії, тому припинення такого постачання через брак коштів для оплати природного газу матиме негативні наслідки для населення та інфраструктури населеного пункту, в якому відповідач провадить свою діяльність.

Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів понесення збитків внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідача за спожитий природний газ, у зв`язку з чим посилання в апеляційній скарзі на недослідження місцевим господарським судом факту заподіяння позивачеві збитків з оцінкою їх розміру відхиляються за недоведеністю.

З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо їх винятковості, що й обумовлює наявність підстав для задоволення клопотання відповідача, тому суд першої інстанції, з дотриманням балансу майнового інтересу сторін, правомірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 50 %, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 319 786,14 грн.

Посилання АТ НАК Нафтогаз України в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не були враховані його майнові інтереси не приймаються до уваги, оскільки згідно з консолідованим звітом про прибутки або збитки за рік, який закінчився 31 грудня 2017 року (який розміщений на офіційному веб-сайті компанії) чистий прибуток за рік склав 39 449 млн.грн., а відповідно до скороченого консолідованого проміжного звіту про прибутки або збитки за 9 місяців, що закінчилися 30 вересня 2018 року чистий прибуток компанії становить 16 731 млн.грн.

Згідно з консолідованим звітом про прибутки або збитки за рік, який закінчився 31.12.2019 р., чистий прибуток АТ НАК Нафтогаз України становить 63 294 млн.грн.

Натомість за консолідованим звітом про прибутки або збитки за рік, який закінчився 31.12.2020 р., чистий збиток позивача становить 19 002 млн.грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід ) за 2020 рік, чистий збиток АТ Нак Нафтогаз України становить 18 001 701 тис.грн., проте у балансі (звіті про фінансовий стан) на 31.12.2020 (код рядка 1665) відображені відомості про доходи майбутніх періодів у розмірі 198 521 тис.грн., в той час як баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача на 30.09.2020 таких даних про майбутній дохід не містить.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що несвоєчасність оплати ТОВ ДВ нафтогазовидобувна компанія заборгованості значно погіршила фінансове становище АТ НАК Нафтогаз України та вплинула на якість й своєчасність поставки газу для інших споживачів, а протилежного скаржником суду апеляційної інстанції не доведено.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції згадане клопотання відповідача було задоволено частково та зменшено заявлений до стягнення розмір пені не на 90 %, а лише на 50%, що також свідчить про дотримання ГСХО балансу майнових інтересів обох сторін.

Інші доводи апеляційної скарги позивача в матеріалах справи не знайшли свого підтвердження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду в частині вирішення спору щодо стягнення пені ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021р. у справі № 922/25/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 16.06.2021

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя Н.М. Пелипенко