Рішення

від 16.06.2021 по справі 910/5509/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2021Справа № 910/5509/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства Кірасир

до Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес

про стягнення 206 960,67 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Кірасир (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес (далі-відповідач) про стягнення 206 960,67 грн (200 111,19 грн основної заборгованості, 3 043,16 грн пені, 3 806,32 грн інфляційних нарахувань та 3% річних) за договорами про надання охоронних послуг № 01102016 від 01.10.2016 та № 368 від 19.07.2019.

Позовні вимоги мотивовані порушенням взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг за договорами про надання охоронних послуг № 01102016 від 01.10.2016 та № 368 від 19.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/5509/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 09.04.2021 була отримана позивачем 14.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105473553402.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105473553399 ухвала від 09.04.2021 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена до суду 29.04.2021 з зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.10.2016 між Приватним підприємством Кірасир (охоронне агентство або охорона по договору, позивачем) та Приватною науково-виробничою компанією Інтербізнес (замовник за договором, відповідач) був укладений договір № 01102016 про надання охоронних послуг, за умовами якого охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканність об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об`єкту під охорону (Додаток 4 до Договору), а замовник - щомісячно сплачувати Охоронному агентству встановлену цим договором плату.

Відповідно до положень п.2.2-2.3 договору, об`єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід`ємною частиною. Охорона об`єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток № 1 до договору) та згідно інструкції по охороні об`єкта замовника (додаток № 2 до договору). Система охорони, регламент несення служби на постах об`єкту та дислокація постів спільно визначається охоронним агентством та замовником.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами підписано Додаток №1 до договору Дислокація об`єкту охорони - Філія Лозуватської птахофабрики , Додаток № 2 до договору - Інструкція по охороні об`єкту.

Згідно з п. 7.1 договору, вартість людино/години на об`єкті охорони складає 17 грн./год.

Охоронне агентство забезпечує надання послуг одночасним перебуванням на об`єкті охорони 13 охоронців (п. 7.2).

Сторони у п. 7.3 договору та Протоколі узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкта (додаток № 3 до договору) визначили, що загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 161 772,00 грн, в т.ч. ПДВ.

За умовами п. 7.4 договору, оплату щомісячної суми договору, за перший місяць надання послуг, здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплату щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до п. 7.5 договору, охоронне агентство зобов`язане за перший місяць надання послуг надати замовнику Акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів розглянути поданий акт та підписати його. У разі не підписання замовником Акту протягом встановленого строку, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу, а відповідач прийняв послуги за договором № 01102016 від 01.10.2016 за лютий 2021 на суму 270 000,00 грн., про що сторони підписали Акт надання послуг № 74 від 28.02.2021

Як вказує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг за вказаним актом не виконав у повному обсязі, заборгованість станом на 01.04.2021 склала 60 357,03 грн вартості наданих послуг, що залишились неоплаченими.

Також, як вбачається з наданих матеріалів, 19.07.2019 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 368 про надання охоронних послуг (надалі договір № 368), за умовами якого охоронне агентство зобов`язалось надавати замовнику послуги охорони щодо об`єкта охорони відповідача - Філії Снігурівська птахофабрика відповідно до Дислокації об`єкта охорони (додаток № 1 до договору № 368) з визначенням вартості людино/години на об`єкті 38,92 грн./год (п. 7.1 договору).

Згідно з положеннями п. 7.2 договору № 368, вартість надання охоронних послуг обчислюється з розрахунку перебування на об`єкті охорони протягом місяця 6 умовних охоронників на добу (фактична кількість забезпечених цілодобових постів) згідно дислокації постів, а також наявної фактичної кількості охоронників в черговій зміні, виходячи із полуторного складу кількості охоронників, необхідного для забезпечення одного цілодобового посту або 100- відсотковим наповненням.

Відповідно до п. 7.3 договору № 368 та Протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкта, загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 113 713, 90 грн. з ПДВ.

У п. 7.4 договору передбачено, що оплата коштів за надані послуги проводиться на підставі підписаного Акту про надання охоронних послуг та може проводитися частинами протягом наступного місяця, що слідує за звітним.

Згідно з положеннями п. 5.10 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно з договором, замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше 1% від суми несвоєчасно сплачених коштів.

Згідно з поясненнями та розрахунком позивача, за Актами надання послуг № 263 від 30.06.2020 на суму 91 823,84 грн, № 38 від 31.01.2021 на суму 66 615,90 грн, № 76 від 28.02.2021 на суму 66 615,90 грн відповідачу надані охоронні послуги по договору № 368, на загальну суму 225 055,64 грн., з яких оплату здійснено у розмірі 85 301,48 грн, неоплаченими залишились 139 757,16 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на вищезазначене порушення відповідачем його грошового зобов`язання перед позивачем за укладеними сторонами договорами про надання охоронних послуг № 01102016 від 01.10.2016, № 368 від 19.07.2019

та просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 200 111,19 грн. та 3043,16 грн пені, 3806,32 грн інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, розрахунок яких здійснено по кожному акту надання послуг.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем за Актом надання послуг № 74 від 28.02.2021 за договором № 01102016 від 01.10.2016 у заявленій сумі 60 357,03 грн боргу, у т.ч. у визначений строк оплати відповідно до п. 7.4 цього договору (10.03.2021) та станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надав.

Отже, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 60 357,03 грн за Актом надання послуг № 74 від 28.02.2021 по договору № 01102016 від 01.10.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 451,44 грн пені, 104,18 грн 3% річних та 603,37 грн інфляційних втрат, нарахування яких здійснено на заявлену суму 60 357,03 грн боргу по вказаному акту.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.9 договору № 01102016 встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених позивач вимог про стягнення з відповідача 451,44 грн пені, 104,18 грн 3% річних за період з 11.03.2021 по 01.04.2021 та 603,37 грн інфляційних втрат за березень 2021, нарахування яких здійснено на заявлену суму 60 357,03 грн боргу по вказаному акту, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення в межах розрахунку позивача, оскільки за розрахунком суду суми вказаних вимог є більшими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 368 від 19.07.2019 у сумі 139 754,16 грн основного боргу, 2591,72 грн пені, 623,05 грн 3% річних, та 2475,52 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 139 754,16 грн заборгованості за надані послуги охорони за договором № 368 від 19.07.2019.

На підтвердження надання послуг на вказану суду до матеріалів справи долучено Акти надання послуг № 263 від 30.06.2020 на суму 91 823,84 грн, № 38 від 31.01.2021 на суму 66 615,90 грн, №76 від 28.02.2021 на суму 66 615,90 грн, які підписані та скроплені печатками обох сторін без зауважень, за якими вартість наданих послуг по договору № 368 склала 225 055,64 грн.

Суд приймає вказані Акти як належні докази здійснення розрахунків між сторонами по договору № 368.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг виконав частково на суму 85 301,48 грн по Акту № 263, неоплаченими залишились 139 754,16 грн., а саме: 6522,36 грн залишку боргу по Акту № 263 та заборгованість по Актах №№ 38, 76.

У розумінні п. 7.4 договору строк оплати за вказаними актами настав: по Акту № 263 від 30.06.2020 - 31.07.2020, по Акту № 38 від 31.01.2021 - 28.02.2021, по Акту № 76 від 28.02.2021 - 31.03.2021.

Доказів оплати відповідачем заявленого до стягнення боргу у розмірі 139 754,16 грн., у т.ч. у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 139 754,16 грн основного боргу, у звязку з чим вказані вимоги задовольняються судом.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманих послуг по актах № 263, 38, 76 за договором № 368 доведений, нараховані позивачем вимоги про стягнення пені на підставі п.5.10 договору № 368, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, після здійснення перевірки розрахунку суд задовольняє в частині стягнення 981,66 грн пені, 299,78 грн 3% річних та 1630,61 інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг в межах вказаного позивачем періоду.

При цьому, суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок прострочення по Актах № 38 та № 76, та залишено поза увагою приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 200 111,19 грн, пені у розмірі 1433,10 грн, 3% річних у розмірі 403,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 2233,98 грн. У решті заявлених вимог суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121В, код 01200244) на користь Приватного підприємства Кірасир (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шостаковича, буд. 12, код 34488609) основний борг в розмірі 200 111,19 грн (двісті тисяч сто одинадцять гривень 19 коп), пеню у розмірі 1433,10 грн (одна тисяча чотириста тридцять три гривні 10 коп), 3% річних у розмірі 403,96 грн (чотириста три гривні 96 коп), інфляційні втрати у розмірі 2233,98 грн (дві тисячі двісті тридцять три гривні 98 коп), судовий збір у розмірі 3062,73 грн (три тисячі шістдесят дві гривні 73 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 16.06.2021.

Суддя О.Г. Удалова