Рішення

від 15.06.2021 по справі 910/1886/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2021Справа № 910/1886/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши господарську справу

За позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1 (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 107, код ЄДРПОУ 02910019) в інтересах держави

до 1) Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД 2015" (03049, м.Київ, вул.Тополева, б.4, офіс 19, код ЄДРПОУ 39922777)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди

Представники сторін:

Від прокурора: Колодчина Р.В. за посв № 058170

Від відповідача 1: Гадзюк Т.О. самопредставництво

Від відповідача 2: Воробей О.Ф. (за довіреністю від 24.05.2021 - без належних повноважень)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД 2015" (надалі - ТОВ про:

- визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради №271/9350 від 30.07.2020 "Про передачу ТОВ "СКД 2015" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,3471 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0166) на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва, укладений 22.12.2020 між ТОВ "СКД 2015" (вул. Тополева, б. 4, офіс 19, м. Київ, 03049; код ЄДРПОУ 39922777) та Київською міською радою (вул. Хрещатик, 36, місто Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141), який 22.12.2020 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1085.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що вказане рішення Київської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на допущене порушення вимог земельного законодавства при наданні відповідачу-2 земельної ділянки не на конкурентних засадах (право власності чи право користування на земельну ділянку не було оформлене попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права до відповідача 2 в порядку ст. 120 Земельного кодексу України, на підставі якої прийнято спірне рішення), а також із значним перевищенням площі, необхідної для експлуатації нерухомого майна, яке на ній знаходиться, та з безпідставним її відведенням для благоустрою території. У зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами -1 та -2 було укладено договір оренди земельної ділянки від 22.12.2020 № 1085, такий договір, на думку прокурора, також підлягає визнанню недійсним.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.02.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 16.03.2021, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

24.02.2021 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому Київська міська рада надала пояснення, що процедура передачі земельної ділянки у користування відповідачу 2 здійснювалась у відповідності до положень ст. 120, 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, не наданих у власність чи користування, відведення земельної ділянки зумовлене виникненням права приватної власності на нерухоме майно, зареєстроване за відповідачем 2, у той час як за попереднім власником нерухомого майна не було оформлене право користування земельною ділянкою. Щодо посилань прокурора про неврахування державних будівельних норм та санітарних правил при прийнятті оскаржуваного рішення та неможливість відведення земельної ділянки для благоустрою, відповідач 1 зауважує, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки погоджений в установленому порядку, при цьому в органу місцевого самоврядування не існує обов`язку визначати площу земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, якщо воно вже на ній знаходиться; у даному випадку формування земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території не передбачає земельної ділянки інакше, як відповідно до присвоєного коду КВЦПЗ 03.10 відповідно до встановленого у договорі цільового призначення. Прокурор, за доводами відповідача 1, не довів, що оспорюване рішення порушило права та охоронювані законом інтереси, зокрема територіальної громади міста Києва, як власника земельної ділянки. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

09.03.2021 прокурор подав відповідь на відзив.

16.03.2021 відповідач 1 на аргументи прокурора подав заперечення.

У засіданні суду 16.03.2021 оголошено перерву до 13.04.2021.

02.04.2021 керівником Голосіївської окружної прокуратури міста Києва надано пояснення про публічне правонаступництво органів державної влади на підставі ст.. 52 ГПК України, що виникла у даній справі, а саме правонаступництво Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва повноважень і функцій Київської місцевої прокуратури №1 відповідно до наказів Генерального прокурора № 39, № 40 від 17.02.2021, № 2ш від 17.02.2021, наказу керівника Київської місцевої прокуратури №24 від 15.03.2021. Посилаючись на вказані обставини заявник просив залучити до участі у справі Голосіївську окружну прокуратуру міста Києва, як правонаступника позивача - Київської місцевої прокуратури №1.

У підготовчих засіданнях 13.04.2021, 11.05.2021 були оголошені перерви до 11.05.2021, 25.05.2021 відповідно.

Заперечуючи проти позову прокурора відповідач 2 подав до суду 17.05.2021 відзив на позовну заяву, в якому учасник справи просив визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позов, поновити пропущений процесуальний строк, долучити відзив до матеріалів, відмовити у задоволенні позову у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю підстав.

25.05.2021 прокуратура подала відповідь на відзив відповідача 2.

У судовому засіданні 25.05.2021, розглянувши клопотання відповідача 2, з огляду на те, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №01074495309 ухвалу суду від 15.02.2021 про відкриття провадження у справі відповідач 2 не отримувача (повернена до суду 01.03.2021 із зазначенням причини повернення адресат відсутній , з матеріалами справи ознайомлений 28.04.2021, відповідно до ст. 119 ГПК України протокольною ухвалою поновив відповідачу 2 пропущений процесуальний строк для подання відзиву, долучив відзив до матеріалів справи.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 15.06.2021.

У судовому засіданні 15.06.2021 представник прокуратури підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, представник відповідача 1 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 23.03.2017 № 33/2255 Про внесення змін до додатка 1 до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 № 100/5487 Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва до переліку об`єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах, за конкурсом було включено нежитлову будівлю площею 41,8 кв.м на просп. Голосіївському, 107 літ. А , що перебувала на балансі Комунального підприємства Київпастранс .

21.08.2017 року на підставі вказаного рішення, за результатами проведеного аукціону між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ СКД 2015 був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ.А), площею 41,8 кв.м, розташованої за адресою: м.Київ, просп. Голосіївський, буд. 107 у Голосіївському районі м. Києва, на земельній ділянці: кадастровий номер (обліковий код) земельної ділянки 79:392:0032, площа 301,85 кв.м.

Звертаючись 04.12.2017 до відповідача-1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач-2 вказував, що цільовим призначенням її є експлуатація та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території.

Рішенням Київської міської ради № 271/9350 від 30.07.2020 Про передачу ТОВ СКД 2015 земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 120, 123, 124, 186 Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та заяву ТОВ СКД 2015 від 29.04.2020 № 20371-004887878-031-03, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ СКД 2015 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ-03.10, заява ДЦ від 29.04.2020 № 50371-004887878-031-03, справа № 460393699); передано в оренду ТОВ СКД 2015 на 10 років земельну ділянку площею 0,3471 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0166, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8001028112019) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

22.12.2020 на підставі рішення Київської міської ради від 30.07.2020 за № 271/9350, між Київською міською радою та ТОВ СКД 2015 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3471 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0166), розташованої на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території. Вказаний правочин 22.12.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1085.

За доводами прокурора, вказане рішення відповідача-1 прийнято в порушення встановленої законом процедури надання в оренду земельної ділянки територіальної громади міста Києва, оскільки відповідачу-2 фактично передано в оренду земельну ділянку на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, у той час, як право користування за попереднім користувачем зареєстроване не було, крім того земельну ділянку надано для благоустрою території, тому її передача в оренду можлива була не інакше, як за результатом земельних торгів відповідно до положень ст.134, 135 Земельного кодексу України, площа земельної ділянки у 84 рази перевищує площу нерухомого майна, що на ній розташоване; тому рішення КМР відповідно має бути визнано незаконним і скасоване, а укладений договір визнано недійсним. Викладене і стало підставою для подання позову у цій справі.

Відповідач 1 та відповідач 2 позов не визнають, зазначаючи про дотримання процедури передачі земельної ділянки у користування у відповідності до положень ст. 120, 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, не наданих у власність чи користування; не надання доказів наявності факту неврахування державних будівельних норм та санітарних правил при прийнятті оскаржуваного рішення та неможливість відведення земельної ділянки для благоустрою, а також необґрунтованість та безпідставність доводів, що оспорюване рішення порушило права та охоронювані законом інтереси, зокрема територіальної громади міста Києва, як власника земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, положення якої кореспондуються з нормами статті 1 Закону України "Про оренду землі", визначено, що правом оренди земельної ділянки є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123).

Згідно з частиною третьою 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За змістом частини шостої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому частиною другою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб .

Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19.

Матеріалами справи встановлено, що процедурі передачі в оренду відповідачем 1 відповідачу 2 за оспорюваним рішенням від 30.07.2020 за № 271/9350 по договору від 22.12.2020, земельної ділянка площею 0,3471 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0166), розташованої по просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва, передувало саме набуття відповідачем 2 у власність в порядку приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва, нежитлової будівлі (літ А), площею 41,8 кв.м., розташованій на земельній ділянці: кадастровий номер (обліковий код) земельної ділянки 79:392:0032, площею 301,85 кв.м., право користування вказаною земельною ділянкою за попереднім власником нерухомого майна оформлене не було.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин, розташування на спірній земельній ділянці належного ТОВ СКД 2015 нерухомого майна, що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора про протилежне.

При цьому, доводи прокурора, що ця земельна ділянка могла бути передана відповідачу 1 не інакше, як з аукціону, оскільки надана у т.ч. для благоустрою, відхиляються судом, з огляду на те, що формування земельної ділянки відповідно до проекту відведення передбачає використання земельної ділянки відповідно до присвоєного коду КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку, з встановленим у договорі оренди цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території, тобто благоустрій є суміжним, а не основним видом використання земельної ділянки, доказів порушенням яким Генерального плану міста Києва та ДБН 360-92 та державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів прокурором не надано.

Водночас, суд відхиляє доводи прокурора про незаконність оспорюваного рішення з підстав зазначення у тексті рішення посилання на ст. 120 Земельного кодексу України, яка до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, оскільки положеннями вказаної статті закону визначено загальний порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду і вказівка на цю статтю у тексті рішення здійснено разом із посиланням на ст. 124 Земельного кодексу України.

Зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що земельну ділянку фактично надано в користування на умовах оренди із земель комунальної власності у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно, формування земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:392:0166 здійснено із земель не наданих у власність або користування в межах населених пунктів що відповідає положенням ст 124, 134 Земельного кодексу України.

Надана прокурором інформація Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) (лист № 057021-11866 від 10.07.2017), копії Технічного паспорту на громадський (виробничий) будинок (приміщення) - нежитлова будівля 3 107 по проспекту Голосіївському у місті Києві, Інвентаризаційного опису, зведеного акту інвентаризації майна від 12.05.2017 на підтвердження того, що станом на час прийняття оспорюваного рішення вказана земельна ділянка облікувалась за Комунальним підприємством Київпастранс не є правовстановлюючими документами та не підтверджують надання вказаній юридичній особі у встановленому порядку права користування вказаною земельною ділянкою (докази здійснення державної реєстрації за вказаною особою на цю земельну ділянку відсутні), тобто не наділяють його статусом попереднього землекористувача відповідно до ст. 120, 125 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, на які посилається прокурор.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка за встановлених обставин не відноситься до земель комунальної власності, які згідно з приписами ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягає передачі в оренду на конкурентних засадах.

Також прокурором належними доказами не доведено необхідності використання ТОВ СКД 2015 меншого розміру земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території, ніж того, що фактично визначено у спірних рішенні та договорі, адже ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки.

Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, в тому числі щодо розміру земельної ділянки покладається на сторони в судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, визначених статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). У той же час відповідно до тих же положень Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладається обов`язок доведення обґрунтованості та необхідності виділення земельної ділянки саме в такому розмірі.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20).

Тобто, прокурор мав довести очевидну неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта. Процес доведення в цьому випадку може здійснюватися з урахуванням, але не виключно: цільового та функціонального призначення об`єкту нерухомого майна; фактичного землекористування, яке склалось на момент придбання такого майна; Державних будівельних норм (за їх наявності) щодо мінімальних розмірів земельної ділянки (з огляду на вимоги санітарного, архітектурного, екологічного, протипожежного законодавства тощо); вимог раціонального землекористування; існуючої містобудівної документації; інших істотних факторів.

Однак, прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ СКД 2015 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ-03.10, заява ДЦ від 29.04.2020 № 50371-004887878-031-03, справа № 460393699).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для отримання відповідачем 2 згідно положень ст. 123, ч.2 ст.134 ЗК України на позаконкурентних засадах земельної ділянки (на якій безпосередньо розташована нежитлова будівля) для обслуговування належної відповідачу нежилої будівлі площею, що перевищує площі вказаної будівлі, а також ділянки необхідної для експлуатації та обслуговування цієї будівлі та благоустрою території, в розмірах визначених при розробленні технічної документації з землеустрою та цільового призначення цієї земельної ділянки.

Також, суд зауважує, що прокурором не доведено і того, що оспорюване рішення порушило права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Києва - власника земельної ділянки, про що свідчать окрім того пояснення Київської міської ради.

Згідно з частиною першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Проаналізувавши надані докази та доводи усіх учасників справи, обставини, якими прокурор обґрунтовує заявлені вимоги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради №271/9350 від 30.07.2020 Про передачу ТОВ СКД 2015 земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та благоустрою території на просп. Голосіївському, 107 у Голосіївському районі м. Києва", а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Що ж до вимог прокуратури стосовно визнання недійсним договору оренди № 1085 від 22.12.2020, то слід зазначити таке.

Відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №271/9350 від 30.07.2020, на підставі якого оспорюваний договір оренди було укладено, вказаний правочин є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Всупереч вказаних вимог прокурором не надано доказів та не доведено належними засобами доказування обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, а саме порушення відповідачем 1 прийняттям оспорюваного рішення процедури передачі земельної ділянки у користування відповідачу 2, що призвели до порушення законних прав територіальної громади міста Києва, та могли слугувати підставою для визнання вказаного рішення незаконним, а правочину, який укладений на підставі вказаного рішення, недійсним.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СКД 2015" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди є необґрунтованими, не доведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача (прокурора).

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 16.06.2021.

Суддя О.М.Ярмак