Рішення

від 10.06.2021 по справі 140/3471/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3471/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко І.П.,

представника позивача - Філюка С.М.,

представника Головного управління ДПС у Волинській області - Кучера Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень від 05 жовтня 2020 року №630-0417-0306, №631-0417-0306 та №632-0417-0306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 жовтня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області сформовано податкові повідомлення-рішення №630-0417-0306, №631-0417-0306 та №632-0417-0306, якими ОСОБА_1 за належну йому на праві власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га, було визначено суми податкових зобов`язань за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2018-2020 роки по 60919,19 грн за кожен рік.

Позивач вказує, що з 24 листопада 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 01 січня 2016 року є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку 5% та протягом 2018-2020 років, а також на даний час зазначена вище земельна ділянка використовувалась ним у господарській діяльності.

Так, протягом вказаного податкового періоду ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, яка полягає у здачі в оренду власних транспортних засобів, зокрема вантажних автомобілів та напівпричепів ФОП ОСОБА_2 , який займається вантажними перевезеннями, при цьому належні йому вантажні автомобілі та причепи, що надаються в оренду в періоди між їх використанням в рейсах знаходяться та обслуговуються саме на вказаній земельній ділянці, тобто фактично земельна ділянка слугує стоянкою цих автомобілів.

Окрім того, на спірній земельній ділянці позивач здійснює господарську діяльність із надання послуг щодо збереження транспортних засобів, а саме платної стоянки вантажних автомобілів та напівпричепів.

Уважає, що перебування його як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування та використанням у період 2018-2020 роки спірної земельної ділянки у своїй господарській діяльності за відповідними КВЕД обумовлюють звільнення від обов`язку нарахування та сплати податку на майно (в частині земельного податку) за вказаний податковий період.

При цьому, здійснення іншими суб`єктами господарювання підприємницької діяльності з використанням частини об`єктів нерухомого майна, що розташовані на належній земельній ділянці, на думку позивача, не позбавляє його на пільгу щодо звільнення від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), яка передбачена підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Звертає увагу, що імперативними приписами пункту 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові податкове повідомлення-рішення до 1 липня поточного року, проте, в порушення вказаних приписів, податкові зобов`язання із земельного податку за 2018 - 2020 роки були нараховані відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними в один день - 05 жовтня 2020 року та після закінчення визначеного законом строку (до 1 липня поточного року), що є додатковою підставою для визнання судом протиправними таких податкових повідомлень-рішень.

З наведених підставі просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 30 квітня 2021 року представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав мотивуючи тим, що повідомлення, за встановленою формою №20 ОПП Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність визначену Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, щодо земельних ділянок до контролюючих органів ОСОБА_1 не подавались.

Позивач до податкового органу з питань проведення звірки не звертався та ніяких підтверджуючих оригіналів документів, щодо можливого права користування пільгою по земельному податку, не надавав.

Повідомляє, що договором про зберігання автотранспортних засобів, укладеним між ОСОБА_1 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), а саме пунктом 1.1 визначено, що виконавець має здійснювати охорону за весь час перебування автотранспортних засобів, проте підприємницькій діяльності ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників.

Отже, відсутність у звітності відображених доходів від зберігання автотранспортних засобів та відсутність найманих працівників, які здійснювали таку охорону, на думку представника відповідача, ставить під сумнів реальності здійснення такої діяльності.

З наведених підстав представник податкового органу просить у задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 47-48).

На адресу суду 14 травня 2021 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково повідомляє, що має право самостійно здійснювати господарську діяльність без залучення найманих працівників. Для збереження автотранспортних засобів замовника на спірній земельній ділянці створені всі необхідні для цього умови: високий бетонний паркан обтягнутий колючим дротом, автоматизована система в`їзду та виїзду автомобілів, що зберігаються за допомогою дистанційних пультів та сучасної комп`ютерної програми (відкриття воріт через смартфон водія), сучасна система відео нагляду за територією також через відповідну програму на смартфоні, сторожові собаки та ін. Контроль за вищевказаним процесом, тобто зберіганням транспортних засобів замовника на належній йому території здійснює самостійно за допомогою вищевказаних засобів, що забезпечує відсутність потреби у найманій праці. Стосовно внесених змін до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, якими встановлено виключення щодо надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку), вказує, що такі зміни набули чинності лише 01 липня 2020_року, в той час як податкові зобов`язання зі сплати земельного податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями було визначено відповідачем за 2018-2020 роки (арк. спр. 57-58).

Позивач заявами від 20 травня 2021 року та від 10 червня 2021 року також долучив додаткові документи на підтвердження використання належної йому земельної ділянки у господарській діяльності (арк. спр. 66, 130-131).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб (арк. спр. 44).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року задоволено представника клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено у даній справі судове засідання на 10:00 год. 08 червня 2021 року (арк. спр. 107).

Судовий розгляд справи, призначений на 10:00 год. 08 червня 2021 року було відкладено на 11:40 год. 10 червня 2021 року (арк. спр. 119-120).

В судовому засіданні 10 червня 2021 року представник позивача позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у заявах по суті справи та додатково наданих усних пояснень.

Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 24 листопада 2008 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, є платником єдиного податку 3 групи та здійснює наступні види діяльності КВЕД: 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та витягом з електронного кабінету платника податків (арк. спр. 8, 10-11).

Згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 квітня 2014 року №20739634, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га (арк. спр. 12-14).

ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення - рішення, якими визначено грошові зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб: від 05 жовтня 2020 року №630-0417-0306 за 2018 рік в сумі 60919,19 грн, від 05 жовтня 2020 року №631-0417-0306 за 2019 рік в сумі 60919,19 грн та від 05 жовтня 2020 року №632-0417-0306 за 2020 рік в сумі 60919,19 грн (арк. спр. 9, 50).

Як убачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказані податкові повідомлення - рішення були надісланні за місцем проживання позивача та отриманні останнім 12 жовня 2020 року (арк. спр. 50).

ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За приписами підпункту 270.1.1 пункту статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як установлено судом та не заперечується сторонами, позивачу на праві власності належать земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пункту 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (у редакції до 01 січня 2020 року) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Згідно даних реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку 5%.

Поряд з цим суд зауважує, що у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

На переконання суду, у даному випадку є достатні підстави стверджувати, що ФОП ОСОБА_1 використовує належну йому земельну ділянку у господарській діяльності.

Зокрема, на спірній земельній ділянці позивач здійснює господарську діяльність із надання послуг щодо збереження транспортних засобів, а саме платної стоянки вантажних автомобілів та напівпричепів, що підтверджується договорами зберігання автотранспортних засобів (автостоянки) від 01 січня 2018 року від 01 січня 2019 року, від 01 січня 2020 року, укладеними між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник), актами приймання-передачі транспортних засобів на зберігання (стоянку) від 01 січня 2018 року від 01 січня 2019 року, від 01 січня 2020 року, актами здачі-прийняття робіт, а також наданими суду фотоматеріалами (арк. спр. 19-24, 59-61, 67-102).

Пунктом 1.1 вказаних договорів передбачено, що за цим договором виконавець зобов`язується на належній останньому території за адресою: АДРЕСА_1 , надати замовнику місця для стоянки транспортних засобів та здійснювати охорону таких транспортних засобів своїми силами і засобами за весь час їх знаходження на стоянці.

Також як убачається із договорів оренди транспортних засобів від 16 лютого 2017 року №5, від 01 січня 2017 року №1, від 18 січня 2017 року №2, від 18 січня 2017 року №3, від 05 лютого 2017 року №4, від 16 лютого 2017 року №5, від 25 лютого 2017 року №6, від 29 березня 2017 року №7, від 10 липня 2016 року № 1від 28 липня 2016 року, від 15 вересня 2016 року №3, від 20 жовтня 2016 року №4, від 21 листопада 2016 року №5, від 10 грудня 2016 року №6 та актів приймання-передачі транспортних засобів позивач провадив господарську діяльність, яка полягає у здачу в оренду власних транспортних засобів, зокрема вантажних автомобілів та напівпричепів ФОП ОСОБА_2 (арк. спр. 37-39, 163-212).

Як стверджує позивач, належні йому вантажні автомобілі та причепи, що надаються в оренду в періоди між їх використанням в рейсах знаходяться та обслуговуються на належній йому земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, тобто фактично земельна ділянка слугує стоянкою цих автомобілів.

Вказані обставина, на думку суду, підтверджується поданими до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма №20-ОПП від 20 грудня 2016 року, від 29 вересня 2016 року, від 06 лютого 2017 року, від 06 квітня 2017 року, в яких місцезнаходженням таких транспортних засобів вказано: АДРЕСА_1 (арк. спр. 25-36).

Окрім того, ФОП ОСОБА_2 листом від 09 червня 2021 року підтвердив ті обставини, що протягом періоду 2018-2021 роки між ним та ФОП ОСОБА_1 дійсно існували договірні правовідносин щодо надання позивачем в оренду транспортних засобів, нерухомого майна та надання послуг із збереження (стоянки) належних йому та орендованих транспортних засобів. Також повідомив, що надання ФОП ОСОБА_1 послуг із збереження (стоянки) вказаних транспортних засобів відбувалось протягом 2018-2020 років на підставі укладених договорів із збереженім транспортних засобів (стоянки) від 01 січня 2018 року від 01 січня 2019 року, від 01 січня 2020 року безпосередньо з використанням належної позивачу території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 144).

Про здійснення ФОП ОСОБА_2 оплати наданих позивачем послуг свідчить інформація баз даних 1ДФ (арк. спр. 52).

Як убачається із податкових декларацій платника єдиного податку за 2018 - 2020 роки, за наслідками здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 задекларований дохід в загальній сумі 1152000,00 грн, за 2018 рік - 396000,00 грн; за 2019 рік - 384000,00 грн. за 2020 рік - 372000,00 грн (арк. спр. 53-55, 147-149) та згідно із наданими суду квитанціями сплачено єдиний податок з такого доходу (арк. спр. 131-142).

Окремо слід зазначити, що у відповідь на запит ГУ ДПС у Волинській області від 27 квітня 2021 року №7490/6/03-20-24-05-11 (арк. спр. 146), ФОП ОСОБА_3 листом від 17 травня 2021 року надав контролюючому органу копії первинних документів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та повідомив, що проведення розрахунків із ФОП ОСОБА_1 на виконання умов всіх вищезазначених договорів оренди об`єкта нерухомості, оренди транспортних засобів та зберігання автотранспортних засобів (автостоянки) проводилось ним згідно кожного акту здачі - прийняття відповідних наданих послуг у грошовій готівковій формі, жодної, заборгованості (дебіторської або кредиторської) у процесі розрахунків під час фінансово-господарських відносин між станом на 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року та 01 січня 2021 року не виникало (арк. спр. 145).

Як установлено судом, відповідно до пункту 1.1 договору оренди об`єкта нерухомості від 01 січня 2018 року, укладеного між між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт нерухомості, а саме адмінприміщення загальною площею 94,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 15-18).

Таким чином, позивач надавав в оренду і частину нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 0710400000:15:007:0030, тобто із урахуванням наявного у нього виду діяльності КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна також із безпосереднім використанням цієї земельної ділянки.

Суд зауважує, що зміни внесені Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних узгодженостей у податковому законодавстві до пункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, відповідно до яких з 1 липня 2020 року податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, не можуть застосовуватися при визначені позивачу земельного податку з фізичних осіб у 2018-2019 роках.

Окрім того, факт передачі ОСОБА_1 частини нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 0710400000:15:007:0030 в оренду, у даному випадку не може слугувати підставою для нарахуванням останнього земельного податку у 2020 році, оскільки як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивач безпосередньо використовує таку земельну ділянку у своїй господарській діяльності.

Разом з тим, суд також відхиляє доводи позивача щодо пропущення контролюючим органом строків нарахування сум земельного податку, оскільки згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання за 2018-2020 роки, тоді як відповідно до пункту 287.10. статті 287 ПК України, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, тобто в межах 1095 днів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).

Суд уважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та жодним чином не спростовано використання позивачем належної йому земельної ділянки під час здійснення підприємницької діяльності.

Натомість, на думку суду, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що земельну ділянку яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га позивач використовує у власній господарській діяльності як суб`єкт господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування.

З урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства, та виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Волинській області від 05 жовтня 2020 року №630-0417-0306, №631-0417-0306 та №632-0417-0306.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно квитанції від 31 березня 2021 року №31 (арк. спр. 4) позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1828,00 грн (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень 00 копійок), який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 43).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15 грудня 2020 року №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову майнового характеру позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1827,58 грн (182757,57 грн х 1%), який необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05 жовтня 2020 року №630-0417-0306, №631-0417-0306 та №632-0417-0306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1827,58 грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень п`ятдесят вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2021 року.