Ухвала

від 16.06.2021 по справі 826/15625/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

16 червня 2021 року м. Київ№ 826/15625/18 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. під час розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату

Верховної Ради України

про визнання протиправними дій та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій та скасування наказу від 12.12.2016 № 312.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020, адміністративний позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем встановленого строку звернення до суду.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2021 зазначені рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2021 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, викладені у заяві ОСОБА_1 від 24.09.2018 та встановлено позивачу строк на подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Від позивача 12.05.2021 до суду надійшла заява про поновлення (продовження) строку на подання адміністративного позову.

Водночас, розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено жодних інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення, ніж ті, що були зазначені в аналогічній заяві від 24.09.2018, з огляду на наступне.

По-перше, позивач наголошує, що Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а не для повторного вирішення питання щодо поважності причин пропущеного строку.

Зазначені доводи позивача не приймаються судом, оскільки Верховний Суд, направляючи справу для продовження розгляду, зазначив, що він не оцінює причини пропущення строку звернення до суду, а лише констатує, що суд першої інстанції не повною мірою вирішив питання щодо поважності їх пропуску.

Крім того, суд касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повторно повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду.

Отже, як вірно зазначає позивач у своїй заяві про поновлення строку, Верховний Суд визначив, що позивач правомірно скористався правом надання до суду заяви щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що рішення Верховного Суду не містить вказівок для суду першої інстанцій яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи та чи є поважними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку, а лише констатує, що позивачу не було надано право на повторне звернення до суду з заявою про поновлення строку із зазначення інших підстав для поновлення строку.

По-друге, позивач повторно наголошує, що факт втрати ним статусу державного службовця згідно оскаржуваного наказу жодним чином неможливо встановити з тексту оскаржуваного наказу, а тому позивач не дізнався та не міг дізнатись про порушення своїх прав у момент ознайомлення з таким наказом.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

У даному випадку, ОСОБА_1 позовну заяву подано до суду 24.09.2018, а про порушення своїх прав останньому було відомо з наказу, з яким останнього ознайомлено 14.12.2016.

Тобто, позивач звернувся з порушенням строку звернення, який передбачено нормами чинного законодавства.

Для поновлення строку звернення до суду - судом вбачаються підстави виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву (клопотання). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В даному випадку, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, а лише зазначається, що він не міг дізнатись про факт втрати ним статусу державного службовця з тексту оскаржуваного наказу.

Предметом спору в даній справі є незаконність наказу першого заступника начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Драбкова Дмитра Михайловича № 312 від 12.12.2016 року Про переведення ОСОБА_1 , в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу державного службовця. Усі інші позовні вимоги є похідними.

Тобто, спірні правовідносини виникли на підставі проходження позивачем публічної служби.

З копії повідомлення працівника Управління про зміну істотних умов праці, позивач ознайомлений під підпис 12.10.2016 року, та яким позивачу замість посади завідувача сектору зеленого господарства відділу господарського обслуговування будинків по вул. М. Грушевського, 5, 18/2 , Шовковичний, 2 , 4 запропоновано посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 будинку по вул. М. Грушевського, 5 , 18/2 , Шовковичний, 2 , 4 .

Факт отримання 12.10.2016 відповідного повідомлення позивачем не заперечується.

У розпорядженні по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 07.10.2016 №105 Про введення структури та штатних розписів Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України чітко визначено, що відділ по роботі з кадрами та з питань державної служби має повідомити працівників про зміни в структурі та штатному розписі, про наступне припинення державної служби та зміну істотних умов праці в порядку, передбаченому статтею 32 Кодексу законів про працю України.

Так, не заслуговують на увагу суду посилання позивача, у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду, ОСОБА_1 посилається на те, що про існування наказу № 312 від 12.12.2016 Про переведення ОСОБА_1 , саме у його розумінні щодо втрати ним, на думку відповідача, статусу державного службовця, йому стало відомо тільки 18.07.2018 року, під час оголошення ухвали суду у справі № 826/6378/18 про закриття провадження.

Зазначене спростовується наказом від 12.12.2016 року № 312, з якого вбачається, що його прийнято, у зв`язку зі зміною правового статусу окремих категорій працівників Управління (втрата статусу державних службовців), затвердженням (розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 06.10.2016 №104) та введення в дію штатного розпису працівників Управління адміністративними будинками Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, які виконують функції з обслуговування (розпорядження по Управлянню від 07.10.2016 № 105).

Як вбачається з розписки ОСОБА_1 , та не заперечується останнім, із зазначеним наказом останній був ознайомлений 14.12.2016 року.

Отже, про існування оскаржуваного наказу ОСОБА_1 дізнався 14.12.2016, і саме з цієї дати розпочався перебіг строку на його оскарження, та інших похідних вимог, які позивач вважає незаконними та протиправними.

Позивачу - ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування обставин, які стали згодом предметом даного позову, починаючи з 14.12.2016.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду з даними позовними вимогами 24.09.2018 відбулось поза межами встановленого місячного строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні Іліан проти Туреччини , зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

У справі Пономарьов проти України Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що апелянт не скористався своїм правом та не оскаржив, на його думку, незаконні дії та рішення відповідача, у строк визначений адміністративним судочинством.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

З огляду на викладене, керуючись статтями 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 141, 187 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву - залишити без розгляду .

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Згідно з частиною другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.П. Огурцов