Постанова

від 02.06.2021 по справі 160/2478/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2478/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року (суддя Кальник В.В., м. Дніпро) у справі № 160/2478/20

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

У березні 2020 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати рішення №0011583306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; рішення №0011613306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2019 №Ф-0011493306; рішення №0011503306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011343306; податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011313306; податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011303306; податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011363306; податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011383306; податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011373306; податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011293306.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 позовні вимоги задоволено.

Вказане рішення мотивоване протиправністю висновків податкового органу, що викладені у акті перевірки позивачки, які стали підставою для винесення спірних рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказав, що перевіркою позивачки встановлені порушення, які ґрунтуються на прямих нормах податкового законодавства. Зазначив про порушення позивачкою норм ч. 4 п. 293.4 ст. 293 ПК України внаслідок незастосування 15-ти відсоткової ставки на суму повернутої фінансової допомоги та не здійснення з 01.07.2016 переходу на загальну систему оподаткування.

Також, скаржник зазначає про заниження позивачкою доходу за 2017 рік на 199 003 грн. та завищення нею витрат за вказаний період, що є порушенням п. 177.2 ст. 177 ПК України, а також завищення у 2017, 2018 роках документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, що в сукупності призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу та заниження податку на доходи фізичних осіб у 2017, 2018 роках.

Крім того, внаслідок перевищення встановленого законом обмеження щодо загальної суми доходів від здійснення постачання товарів за останні 12 місяців, позивачка не подала до податкового органу заяву для обов`язкової реєстрації платником ПДВ та не подала декларації з ПДВ за березень та квітень 2017 року.

В порушення п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, позивачкою до перевірки не надано документи, що стосуються її фінансово-господарської діяльності, а саме книгу обліку доходів, а також в порушення п. 63.3 ст. 63, п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України не подано відомості щодо використаних у господарській діяльності приміщень (форма 20-ОПП) в період 01.01.2016 по 20.11.2017.

Скаржник вказав, що позивачкою не надано доказів перебування її на спрощеній системі оподаткування, а вказані порушення призвели до винесення податковим органом спірної вимоги та нарахування позивачці штрафних санкцій, які за своєю суттю є похідними, оскільки безпосередньо пов`язані із правомірністю визначення позивачкою оподатковуваного доходу як об`єкта оподаткування військовим збором і єдиним внеском.

Зазначив, що податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі встановлених порушень, є правомірними та скасуванню не підлягають. З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивачка з вимогами апеляційної скарги не погодилася, надала відзив на неї, у якому зазначила, що доводи апеляційної скарги лише дублюють факти, зафіксовані актом перевірки, які знайшли оцінку у суді першої інстанції. Нових доводів на спростування оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржником не наведено, а саме рішення є повністю законним та обґрунтованим. Посилаючись на обставини, встановлені судом першої інстанції, позивачка просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 02.06.2021 представник позивачки та представник скаржника викладені вище вимоги підтримали.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не заперечується, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №50225/04-36-33-06/ НОМЕР_1 від 22.10.2019.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в даному акті перевірки, позивачем подано заперечення від 05.11.2019 б/н до акту, в яких, відповідно до п. 17.1.8. ст. 17 п. 78.1.5. ст. 78 ПК України, позивач також просив про проведення позапланової документальної перевірки з питань викладених у запереченні з метою підтвердження відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

За результатами розгляду заперечення, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт №14262/04-36-33-06/ НОМЕР_1 від 06.12.2019 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, у висновках якого зазначено про встановлення порушень:

- п. 291.4 п.291.5 ст.291 ПК України, в результаті чого донараховано єдиного податку за 2016 рік в сумі 2250,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст. 85, п.п.296 1.1. п. 296.1 ст.296 ПК України, яке полягає у ненаданні на дату написання акту перевірки первинних документів, які стосуються ведення фінансово - господарської діяльності, а саме: Книги обліку доходів за період 01.01.2016-31.03.2017;

- п.63.3 ст. 63 п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст.16 ПК України в частині не подання відомостей до контролюючого органу за формою 20-ОП за період 01.01.2016-20.11.2017;

- п. 177.2., п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 61 712,61 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 39 501,87грн., за 2018 рік в сумі 22 210,74 грн.;

- п. 181.1. ст.181, п.202.1. ст. 202, п.203.1, ст..203 ПК України, в результаті чого встановлена не реєстрація до 10.07.2016 як платника ПДВ (зареєстровано 07.04.2017) та не надання до Криворізького північного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року, за квітень 2017 року;

- п. 187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2017 року на загальну суму ПДВ 39800,60 грн.;

- п.189.1. ст.189, п.201.1. ст.201, п.201.2 ст.201, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлена відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2017 року на загальну суму 39800,60 грн.;

- вимоги п.1.2. п. 16-1 підр. 10 р. ХХ, п.163.1 ст. 163, п.176.2. ст. 176, ст. 177 ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в загальній сумі 5142,72 грн. в т.ч. за 2017 р. в сумі 3291,83 грн. та за 2018 рік - 1850,89грн.;

- абз. 1 п.2 ч.1 ст.7 ЗУ від 08.07.10 №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 73 314,55 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 46 168,05, за 2018 рік у сумі 27 146,50 грн.;

- п.8 ст. 9 Закону №2464-УІ. Згідно п. 2 ч.11 ст.25 Закону №2464-УІ за несвоєчасну сплату єдиного внеску платнику за себе;

- п.9 ст.9 Закону №2464-УІ. Згідно п. 2 ч.11 ст.25 Закону №2464-УІ за несвоєчасну сплату єдиного внеску платнику за найманих працівників.

На підставі зазначеного акту перевірки №14262/04-36-33-06/ НОМЕР_1 від 06.12.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесені наступні рішення:

- рішення №0011583306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 4 427,20 грн.;

- рішення №0011613306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 584,95 грн.;

- рішення №0011503306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 11 948,26 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011343306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму ПДВ 39 800,60 грн. в розмірі 19 900,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011313306 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 1 285,68 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011303306 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування на суму 15 428,16 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011363306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість на суму 340,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011383306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.54.3.3 та абз.2 п.121.1 ст.121 Податкового кодексу в розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011373306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.54.3.3 та п. 171.1 ст.117 Податкового кодексу в розмірі 170,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011293306 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок на суму 562,50 грн.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2019 №Ф-0011493306 на суму 73 314,55 грн.

Не погоджуючись з викладеним в акті перевірки №14262/04-36-33-06/ НОМЕР_1 від 06.12.2019 від 27.12.2019 та вищевказаними рішеннями, прийнятими на підставі даного акту перевірки, позивачем подано скаргу до ДПС України від 27.12.2019.

За результатами адміністративного оскарження, ДПС України було винесено рішення №4311/6199-00-08-06-01-06 від 03.02.2020 про залишення без змін рішення №0011583306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; рішення №0011613306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2019 №Ф-0011493306; рішення №0011503306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Правомірність вищенаведених рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

За висновками акту перевірки позивачка у 2016 році перевищила встановлений граничний ліміт річного доходу та займалася діяльністю, яка не дає права застосовати спрощену систему оподаткування (2 групу єдиного податку) - діяльність у сфері фінансового представництва, а саме - надання поворотної фінансової допомоги. За твердженням контролюючого органу саме це порушення є таким, від якого походять інші, похідні порушення (а.с. 3 т. 15).

Втім, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини, що спростовують висновки відповідача щодо наявності таких порушень з боку позивача.

Так, судом встановлено та скаржником не заперечується, що ОСОБА_1 є засновником/директором ТОВ СИБ-АГРО (код ЄДРПОУ 38334555).

З метою проведення виплати заробітної плати ТОВ Сиб-Агро відкрито поточний картковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ Укрсиббанк МФО 351005 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , при цьому з банком укладено договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб - Договір - Анкети про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з правилами) № 11000143520200 від 08.09.2014.

Пунктом 6.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 передбачено, що юридична особа для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум тощо) має право відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

За вимогами пунктів 7.7 та 7.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Отже, фізична особа - підприємець не може використовувати поточний розрахунковий рахунок, відкритий на фізичну особу, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

При цьому, діючим законодавством України не встановлено обмежень підприємцю займатись іншою діяльністю як фізична особа (наприклад, бути директором чи працювати будь де як фізична особа та відповідно утримувати інший дохід, не пов`язаний із підприємницькою діяльністю, що в свою чергу має оподатковуватись по-іншому).

Таким чином, з метою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 відкривала у банку інші рахунки та укладала з банком відповідні договори саме як підприємець (тобто в договорах зазначалось, що ОСОБА_1 виступає саме фізичною особою - підприємцем). Вказане також підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями ТОВ СИБ-АГРО , якими повернута фінансова допомога, випискою з банківського рахунку клієнта (а.с. 156, 157 т. 14).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що грошові кошти, які надійшли на картковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ Укрсиббанк МФО 351005 на ім`я ОСОБА_1 як фізичної особи не пов`язані із підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_2 , а тому не можуть бути включені до суми доходу останньої, який склав 1 482 170,13 грн, за вказаний період.

Згідно з положеннями п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Оскільки позивач у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 являлась платником єдиного податку ІІ групи, а обмеження, встановлені п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в розмірі 1 000 000 гривень не стосуються платників єдиного податку першої - третьої групи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 не перевищено обсяг доходу та остання не підлягає виключенню з реєстру платників єдиного податку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що не було допущено порушення п. 291.4 п.291.5 ст.291 ПК України, а тому доводи скаржника, що позивач мала перейти на загальну систему оподаткування та надати податковій до 10.07.2016 року відповідну реєстраційну заяву є неспроможними.

Отже, позивачка у 2017 році за період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року правомірно звітувала як платник єдиного податку 2 групи на суму 199 003,00 грн, а з 01.04.2017 року перейшла на загальну систему оподаткування, що підтверджується відповідною заявою від 17.03.2017 року та витягом № 1704864500034 з реєстру платників ПДВ.

Щодо доводів скаржника про завищення витрат у 2017 році, колегія суддів зазначає, що за період з 07.04.2017 по 31.12.2017 позивачкою задекларовано у Додатку Ф2 до податкової декларації вартість документально підтверджених витрат на загальну суму 2 749 330,08 грн, у тому числі - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції у сумі 2 713 393,84 грн, витрати на оплату праці 19 129,60 грн, інші витрати - 16 806,64 грн.

Оскільки за 2017 рік придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2 831 042,73 грн, а станом на 31.12.2017 року залишки ТМЦ складали 138 159,91 грн, відповідач дійшов висновку, що позивачка мала право включити витрат за мінусом залишків: 2 831 042,73 - 138 159,91 = 2 692 942,00 грн. При цьому, відповідач виходив з того, що позивачем завищено витрати на 20 451,84 (2 713393,84 - 2 692 942,00) за рахунок витрат, безпосередньо не пов`язаних з отриманням доходу, чим порушено вимоги пункту 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки в акті перевірки відсутня деталізована інформація щодо цих витрат, що суперечить вимогам Порядку складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015, а також позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.05.2018 по справі №818/1070/17.

За таких обставин висновки скаржника щодо вказаних порушень та заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 39 501,87 грн та військового збору за 2017 рік на суму 3 291, 83 грн є хибними.

Щодо доводів апеляційної скарги про завищення витрат у 2018 році, колегія суддів зазначає наступне.

За висновками контролюючого органу до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, безпідставно віднесені 76 532,69 грн (військовий збір за результатами річного декларування від підприємницької діяльності в сумі 2 823,56 грн та податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 73 709,13 гривень), а також суми сплаченого ЄСВ розмірі 46 860,30 грн (118 493, 96 грн включено до колонки 7 додатку Ф2 податкової декларації - 71 633,66 грн фактично задеклароване ЄСВ у 2018 році). На думку скаржника це призвело до заниження податку на доходи за 2018 рік на 22 210,74 грн та військового збору на 1 850,89 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки наведені висновки контролюючого органу не підтверджуються матеріалами справи.

Так, з колонки 7 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) вбачається, що позивачем до складу інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг включена сума 272 538,90 грн.

За даними платника податків така сума складається з витрат: канцтовари 3732,80 грн; витрати на відрядження - 1015,00 грн; Нова пошта - 329,00 грн; реклама на сайті - 3225,00 грн; Журнал Медок- звітність 1804,00 грн; оренда офісу - 24979,52 грн; реклама в газеті - 49 962,40 грн; Укрпошта - 3983,64 грн; магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 - 6036,66 грн; Магазин Даск - 982,08 грн; ЄСВ - 118493,96 грн; банк - 3994, 84 грн; поворотна фінансова допомога - 55 000, 00 грн; разом - 273 538,90 грн.

Крім того, позивачем правомірно було віднесено до витрат 2018 року суму ЄСВ за попередній період - 2017 рік, яка була фактично сплачена до 10 лютого 2018 року, і саме тому включається до податкової декларації 2018 року у сумі 118 493, 96 грн.

Відповідачем не спростовані такі обставини та не наведені докази, які б свідчили на користь позиції контролюючого органу та підтверджували висновки акта перевірки.

Щодо доводів скаржника про порушення позивачем порядку реєстрації платником ПДВ, колегія суддів зазначає, що ці доводи відхиляються з урахуванням викладеної вище правової позиції щодо відсутності обов`язку позивача перейти на загальну систему оподаткування до другого кварталу 2017 року.

Щодо ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат, що є, на думку скаржника, порушенням п.п. 44.1, 44,3 ст. 44, пункту 85.2 ст. 85, п.п. 296.1.1. пункту 296.1 ст. 296 ПКУ, колегія суддів вважає, що такі доводи є неспроможними, адже з матеріалів справи вбачається (а.с. 101 т.15) що така книга зареєстрована у податковому органі 01.08.2011 року, за твердженням позивача була надана під час перевірки. Доказів на спростування цих обставин скаржником не надано.

Щодо посилання скаржником на порушення позивачем пунктів 63.3 ст. 63, пп. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу, колегія суддів зазначає, що вони спростовуються матеріалами справи, а саме Повідомленням за формою 20-ОПП від 21.11.2017 року, яке прийнято податковим органом, яке міститься в матеріалах справи ( а.с. 99 т. 15).

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2019 №Ф-0011493306; рішення №0011503306 від 11.12.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкового повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011343306; податкового повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011313306; податкового повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011303306; податкового повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011363306; податкового повідомлення - рішення від 11.12.2019 №0011383306; податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 №0011373306; податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 №0011293306, внаслідок чого вказані рішення підлягають скасуванню.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В той же час відповідачем не спростовані твердження позивача про відсутність порушень податкового законодавства, не наведені доводи, чому він не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Що стосується рішень від 11.12.2019 №0011583306, №0011613306, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо їх протиправності, оскільки актом перевірки зафіксовано, що в перевіряємому періоді в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі відбулися нарахування єдиного внеску, за несвоєчасну сплату якого позивачці нараховано штраф у розмірі 20 відсотків від несвоєчасно не сплачених сум та застосовано пеню з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 4 ст. 4 та п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему, є платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та повинні своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Матеріалами справи підтверджено та позивачкою не спростовано факт несвоєчасної сплати нею єдиного внеску (т. 1 а.с. 97, 99).

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу щодо несвоєчасної сплати ОСОБА_1 єдиного внеску, що стало підставою для правомірного застосування до неї штрафу та нарахування пені згідно податкових повідомлень-рішень від 11.12.2019 №0011583306, №0011613306.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2019 №0011583306, №0011613306.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 160/2478/20 скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2019 № 0011583306, № 0011613306 і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.06.2021 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко