Рішення

від 11.06.2021 по справі 201/82/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/82/21

Провадження № 2/201/10/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06 січня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач, ОСОБА_2 , 11 січня 2019 року отримала від позивача в борг грошову суму в розмірі 5 000 000,00 грн., про що було складено договір позики у вигляді розписки. Гроші відповідачем отримані, але в обумовлений у договорі позики строк гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернула. Позивач просив стягнути з відповідача вказаний борг, а також понесені судові витрати по справі, задовольнивши позов в повному обсязі.

Позивач надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач надала суду заяву у якій повідомила, що визнає частково позовні вимоги ОСОБА_1 на суму 3 000 000,00 грн. у зв`язку з тим, що позику в сумі 2 000 000,00 грн. було повернуто шляхом передачі вказаних коштів особисто ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 11 січня 2019 року відповідач отримала в борг від позивача грошові кошти в сумі 5 000 000,00 гривень та зобов`язалася повернути вказану суму до 10 січня 2020 року. Позивач виконав умови договору позики та надав Відповідачу кошти у сумі 5 000 000,00 гривень, що підтверджується доказами і фактично не заперечується сторонами. Вказані кошти Відповідачем у передбачений договором позики строк не повернуті. Відповідач у своїй заяві вказує, що частково повернула кошти в сумі 2 000 000,00 грн., але при цьому не надає жодних доказів повернення вказаної суми позивачу.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року по справі № 6-63цс13 у спорі про стягнення боргу за договором позики, - розписка, за своєю суттю є документом, який підтверджує укладення договору позики, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору позики Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором позики належним чином не виконала і не повернула позивачу позичені в нього гроші в розмірі 5 000 000,00 гривень. Твердження відповідача про те, що позику у сумі 2 000 000, 00 грн. було повернуто шляхом передачі вказаних коштів особисто позивачу суд не може взяти до уваги, оскільки на підтвердження цього факту відповідачем до суду не надано жодних доказів. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 350,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12 , 13 , 76, 77, 81 , 82, 89 , 259, 263 , 264 , 265 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості за договором позики від 11 січня 2019 року у розмірі 5 000 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 11 350,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев