Рішення

від 09.06.2021 по справі 922/508/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/508/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Харківської міської ради , Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал" про скасування рішення та повернення ділянки за участю :

Прокурор - Трофіменко О.О., на підставі посвідчення № 058452 від 03.12.2020 року

Представник відповідача 1 - Столбовий М.І., на підставі витягу з ЄДР.

Представник відповідача 2 - Штих О.В., на підставі витягу з ЄДР.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовною заявою до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 34 додатку 4 до рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 19.08.2020 №2236/20, яким ТОВ Компанія ТРІАЛ надано в оренду строком до 01.09.2031 земельну ділянку комунальної власності площею 1, 1865 га (кадастровий номер 6310137900:12:008:0026) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових виробничих будівель літ. 2Д-2 , літ. П-1 , літ. Ф-1 по вул. Китаєнка, 1 у м. Харкові;

- зобов`язати ТОВ Компанія ТРІАЛ (код 34388607) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції,7 код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку площею 1,865 га з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 22.03.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2021 року підготовче засідання у справі було відкладено на 12.04.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 12.05.2021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 19.052021 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні 19.05.2021 року було оголошено перерву до 09.06.2021 року.

Прокурор в судовому засіданні 09.06.2021 року позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 09.06.2021 року проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.06.2021 року проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Як вказує прокурор, на виконання доручення прокуратури області №15-21вих20 від 11.12.2020 місцевою прокуратурою проведено вивчення рішень сесій Харківської міської ради в частині надання в оренду та власність земельних ділянок та встановлено, що посадовими особами Харківської міської ради незаконно, всупереч вимог чинного законодавства, поза земельними торгами надаються фізичним та юридичним особам земельні ділянки у приватну власність або права оренди на земельні ділянки з земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова.

Так, прокурором було встановлено, що відповідно до п. 34 додатку 4 до рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 19.08.2020 №2236/20 ТOB Компанія ТРІАЛ (відповідач) надано в оренду строком до 01.09.2031 земельну ділянку комунальної власності площею 1,1865 га (кадастровий номер 310137900:12:008:0026) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових виробничих будівель літ. 2Д-2 , літ. П-1 , літ. Ф-1 по АДРЕСА_1 .

Під час вивчення технічної документації прокурором встановлено, що ще 25.09.2013 Рішенням 26 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1252/13 надано ТОВ Компанія ТРІАЛ дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельної ділянки загальною площею 0,5331 га (6310137900:12:008:0019) та загальною площею 0,6534 га (10137900:12:008:001 7) для реконструкції нежитлових будівель літ. 2Д-2 , літ. П-1 , літ. Ф-1 під виробничі будівлі по вул. Китаєнка, 1 у м. Харкові.

ТОВ Компанія ТРІАЛ укладено договір із ТОВ Харківземінформ на Доведення землевпорядних та земельно-кадастрових робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

04.03.2014 між ТОВ Компанія ТРІАЛ і Харківською міською радою укладено договір оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2014, номер запису: 5187580.

На підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 №803/17 Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів між ТОВ Компанія ТРІАЛ і Харківською міською радою 17.04.2018 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 04.03.2014, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2014 року, номер запису: 5187580.

Пунктом 5 додаткової угоди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8652874 грн.

Відповідно до п. 8 строк дії договору встановлено строком до 08.11.2019.

В подальшому, ТОВ Компанія ТРІАЛ було укладено договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 1,1865 га з ФОП Ганжя О.О.

Рішенням 26 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 17.04.2019 року №1546/19 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд ТОВ Компанія ТРІАД надано згоду на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності площею 0, 7605 га для експлуатації та обслуговування нежитлових виробничих літ. 2Д-2 , літ. П-1 , літ. Ф-1 по вул.. Китаєнка, 1 у м. Харкові.

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №3645/0/225-20 від 12.05.2020 земельна ділянка прийнята до земель запасу міста на підставі акту приймання - передачі №152/20 від 08.05.2020 року у зв`язку із закінченням строку дії договору.

В свою чергу, 19.08.2020 року Харківською міською радою прийнято рішення Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд № 2236/20.

В той час, як стверджує прокурор, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 240403256 від 14.01.2021 року жодних договорів укладено не було.

Таким чином, за твердженням прокурора, з метою отримання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026 в оренду, мали бути проведені земельні торги, які у даному випадку проведені не були.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2013 року на підставі договору купівлі-продажу, ТОВ Компанія "ТРІАЛ" було придбано у власність нежитлові будівлі: літ. "П-1" площею 145, 6 кв.м., літ. "2Д-2" загальною площею 448,0 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вул. Китаєнка, буд. 1.

Також, 29.07.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ТРІАЛ" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "Тріал" було придбано у власність нежитлову будівлю літ. "Ф-1" загальною площею 3290,4 кв.м., що розташована за адресою: місто Харків, вул. Китаєнка, 1.

В даному випадку, як зазначає прокурор, загальна площа під вищезазначеними будівлями складає 3884 кв.м. (0.3884 га), що складає лише 32,7% від загальної площі земельної ділянки, яка була виділена в оренду, в той час, як вимогами чинного законодавства визначено, що площа такої земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна.

Враховуючи вищенаведене, прокурор вважає, що передача в оренду ТОВ Компанія ТРІАЛ земельної ділянки, площею, що є значно більшою, ніж площа будівель, які розташовані на вказаній земельній ділянці, суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, спірна земельна ділянка мала передаватись орендарю на підставі проведених земельних торгів.

Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що твердження прокурора щодо невірного визначення площ земельної ділянки є безпідставними, оскільки земельна ділянка була сформована завчасно (7 років до оскаржуваного рішення) та саме тоді було визначено площу та межі ділянки. Також відповідача 2 заперечує проти тверджень прокурора стосовно необхідності проведення земельних торгів, посилаючись на норми ч. 2 ст. 134 ЗК України, якою зокрема передбачено можливість набуття в оренду земельної ділянки, на якій розташовано об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ Компанія ТРІАЛ є власником об`єктів нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим останній має право на отримання спірної земельної ділянки у користування на умовах оренди на безконкурентних засадах, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до вимог статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Такі ж положення закріплені в статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами частини З статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Порядок надання земельних ділянок регулюється Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Прокурором звернуто увагу, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду.

Частиною 1 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Такими випадками за змістом ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Частина 2 ст. 134 Земельного кодексу України не ставить підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та виду використання земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, наданій у користування відповідачу 2, розташовані об`єкти нерухомого майна, що належить на власності відповідачу 2, що виключає відчуження вказаної земельної ділянки виключно на конкурентних засадах (а.с. 31-35, том 1).

За вимогами ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Компанія Тріал (код 34388607) зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул.. Китаєнка, 1: будівлі літ. 2Д-2 площею 448 кв.м., літ. П-1 площею 145,6 кв.м., літ. Ф-1 площею 3290,4 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6300675512013 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6310137900:12:008:0026, що відбулась 19.11.2013, передувала прийняттю Харківською міською радою рішення від 19.08.2020 № 2236/20 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд .

Відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр , державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Харківська міська рада, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржуване рішення.

Крім того, судом встановлено, що твердження прокурора, про розмір земельної ділянки, на отримання якої має право відповідач 2, має відповідати площі, яку безпосередньо займають нежитлові споруди (виключно площу під об`єктами нерухомого майна) або може бути дещо більшою (у разі необхідності обслуговування цих об`єктів) не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та спростовується матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру

Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за відповідним проектом.

Склад проекту землеустрою визначається ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і "геометричні розміри") земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі), які заявляє прокурор у даній справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою чи той факт, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, в тому числі щодо розміру земельної ділянки покладається на сторони в судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, визначених статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки.

Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44; Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.

В пункті 6.1 Державні будівельні норми Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92 , на який посилається прокурор, а також у примітках 1 та 2 вказується, що для розрахунку установ і підприємств обслуговування слід враховувати нормативи забезпеченості, які відображають соціально гарантований рівень відповідно до таблиці 6.1. Наведені у таблиці 6.1 нормативи є усередненими показниками по Україні (з розбивкою на міські і сільські поселення) і у кожному конкретному випадку підлягають уточненню у процесі проектування залежно від демографічного прогнозу, величини поселення і його місця у системі розселення, виробничого і соціально-культурного потенціалів тощо.

Необґрунтованим та безпідставним є посилання прокурора на п. 3.25 та п. 3.25а ДБН 360-92, як на підставу визначення площі земельної ділянки під нежитловими будівлями, оскільки ці норми передбачають, що відстань до сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1.0 м. а відстань між житловими будинками та господарськими спорудами слід приймати відповідно від санітарних норм.

Отже, п. 3.25а ДБН 360-92 також не визначає площу земельної ділянки, а в цьому пункті мова йде про відстань між житловими будинками та господарськими спорудами, а також відстань до сусідньої земельної ділянки.

Крім того, ДБН 360-92 передбачають усереднені нормативи, які можуть як зменшуватися, так і збільшуватися в залежності від забезпеченості інженерними системами і комунікаціями, розміщення підсобних будинків і споруд, чисельності населення тощо.

Отже, вказані Державні будівельні норми не встановлюють залежність площі земельної ділянки від площі нерухомого майна, яке на ній розміщене, а тому посилання прокурора в позовній заяві на вказані норми не знайшло свого підтвердження.

Прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання Відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Крім того, суд звертає критичну увагу на правову природу ДБН, змістом яких прокурор частково обґрунтовує свою правову позицію.

Згідно із ст. 1 Закону України Про стандартизацію поняття стандарт охоплюється більш ширшим нормативний документ, під яким розуміють документ, який встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результат. Цей термін охоплює такі поняття, як стандарт, кодекс усталеної практики та технічні умови .

Відповідно до цієї ж ст. 1 зазначеного Закону стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, котрі стосуються діяльності чи її результатів, у тім числі продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов`язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

Якщо керуватися зазначеними вище, державні будівельні норми та правила визначають загальні правила, інструкції або характеристики, що стосуються діяльності чи її результатів, у тім числі продукцію, процеси або послуги.

В нормативних документах містяться технічні, техніко-економічні та інші розрахункові величини і нормативні вимоги, якими необхідно керуватися у проектуванні в будівництві Зазначені акти та норми називають технічними, що визначають відносини людини з природою, на відміну від правових норм, які регулюють відносини людей.

Важливою особливістю будівельного законодавства є наявність системи нормативно-технічної документації, тобто актів технічного нормування, які регламентують технічні процеси проектування об`єктів будівництва і здійснення будівельно-монтажних робіт, а також містять технічні вимоги до застосовуваних у будівництві матеріалів, конструкцій і виробів. Це - будівельні норми і правила, стандарти на будівельні матеріали, деталі і конструкції, різноманітні інструкції, норми, правила та інші акти технічного нормування.

Державні будівельні норми та правила відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України не належать до актів цивільного законодавства. Такими Цивільний кодекс України визначає Конституцію України, Цивільний кодекс України, закони України, прийняті відповідно до Конституції та цього кодексу, акти Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постанови Кабінету Міністрів. Згідно з ч. 5 ст. 4 Цивільного кодексу України інші органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно - правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. А в Конституції України та інших законах України про державні будівельні норми як регулятор цивільних відносин нічого не згадується.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами формування земельної ділянки кадастровий номер 6310137900:12:008:0026 відповідні відомості внесені в Державний земельний кадастр, а право власності на земельну ділянку зареєстровано за Харківською міською радою.

В результаті проведення дій щодо формування земельних ділянок оновлюються та вносяться до Державного земельного кадастру відомості про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок, що дозволяє створити реальний інструмент контролю за змінами, що відбуваються, а наявність актуальних відомостей про правовий режим їх використання та суб`єктів земельних відносин - конкретизувати адресну спрямованість при реалізації природоохоронних заходів та персоніфікувати відповідальність за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням або з порушенням земельного законодавства.

Проведення процесу формування земель комунальної власності сприяє інвестиційній привабливості земель, що сприятиме збільшенню доходів бюджетів усіх рівнів за рахунок зростання надходжень від плати за землю в результаті актуалізації відомостей про суб`єктів земельних відносин та земельні ділянки, що підлягають оподаткуванню.

З огляду на викладене, розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснювалось заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчинено саме в інтересах територіальної громади з метою формування такої земельної ділянки.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

Посилання прокурора на правову позицію викладену у постановах Верховного суду України у справі № 910/1356/13 та у справі № 910/4528/15-г не приймається судом з огляду на наступне.

Верховний Суд України свого часу визначав, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанова Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 444/2909/15-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду в справі №910/4528/15-г, яким було задоволено позов заступника прокурора міста Києва про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 "Про передачу ТОВ"Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул.Волгоградській,25 у Солом`янському районі м. Києва" і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1521 га, розташованої на вул.Волгоградській,25 у Солом`янському районі м. Києва, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від09.02.2018 дійшов висновку, що в першу чергу, ТОВ "Вагра" в своєму клопотанні від22.02.2013, а в другу чергу, Київська міська рада у спірному рішенні від23.10.2013 незаконно об`єднали в одне ціле земельну ділянку саме для нового будівництва та земельну ділянку саме для обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул.Волгоградській, 25, оскільки отримання права оренди на вказані земельні ділянки мало відбуватися в абсолютно різному порядку. Відтак законним є висновок суду першої інстанції про прийняття рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 19/9907 без проведення земельних торгів з порушенням вимог норм статей 120, 124, 134, 135 ЗК України.

У свою чергу, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2018 у справі №910/1356/13 виходив передусім з тих обставин, що за спірним рішенням Київської міської ради земельна ділянка надавалась фізичній особі-підприємцю Рахімову Г. В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, але ні саме рішення, ні укладений на його виконання договір купівлі-продажу від 24.12.2010 не містять відомостей про розташування на земельній ділянці будь-якого нерухомого майна.

На відміну від справи №910/4528/15-г і справи №910/1356/13, у справі, що розглядається, суд виходить із фактичних обставин про те, що на спірній земельній ділянці розташовано нежитлові будівлі лі. 2Д-2 площею 448 кв.м., літ. П-1 площею 145,6 кв.м., літ. Ф-1 площею 3290,4 кв.м., які належать ТОВ Компанія Тріал на праві приватної власності, а на підставі оспорюваного рішення міської ради передається сформована відповідно до вимог чинного законодавства земельна ділянка.

Враховуючи вищенаведене та те, що нормами ст. 134 Земельного кодексу України передбачено можливість набуття в оренду земельних ділянок фізичними та юридичними особами, яким належать на праві власності об`єкти нерухомого майна, без проведення земельних торгів та приймаючи до уваги, що в даному випадку ТОВ Компанія Тріал на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці, суд дійшов висновку, що рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 19.08.2020 №2236/20, яким ТОВ Компанія ТРІАЛ надано в оренду строком до 01.09.2031 земельну ділянку комунальної власності площею 1, 1865 га (кадастровий номер 6310137900:12:008:0026) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових виробничих будівель літ. 2Д-2 , літ. П-1 , літ. Ф-1 по вул. Китаєнка, 1 у м. Харкові прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та прокурором не доведено підстав для його скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ Компанія Тріал повернути земельну ділянку, суд зазначає наступне.

В даному випадку, підставою для повернення земельної ділянки відповідачем 2, прокурор вказує на не чинність рішення Харківської міською ради, яким ТОВ "Тріал" було передано земельну ділянку в оренду.

Проте, як вже було зазначено вище, судом не було встановлено обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність визнання недійсним та скасування рішення Харківської міської ради, у зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене та те, що суд дійшов висновку про недоведеність вимог прокурора в частині визнання недійсним рішення 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 19.08.2020 №2236/20, яким ТОВ Компанія ТРІАЛ надано в оренду строком до 01.09.2031 земельну ділянку комунальної власності площею 1, 1865 га (кадастровий номер 6310137900:12:008:0026) та приймаючи до уваги те, що вимога про зобов`язання ТОВ Компанія ТРІАЛ повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 1,865 га з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1 є похідною, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Харківської місцевої прокуратури № 2 ( 61002м. Харків, вул. Сумська,76, код ЄДРПОУ 02910108)

Відповідач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) ,

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, 1, код ЄДРПОУ 34388607).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "16" червня 2021 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/508/21