Ухвала

від 10.06.2021 по справі 910/18183/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18183/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представника

Офісу Генерального прокурора: Були Р. Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021

у складі колегії суддів: Шаптали Є. Ю. (головуючого), Яковлєва М. Л., Куксова В. В.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020

у складі судді Коткова О. В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак"

до 1. Генеральної прокуратури України

2. Державної казначейської служби України

про відшкодування шкоди

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак" (далі - ТОВ "Поліетилен Пак") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, в якій викладені позовні вимоги щодо:

- зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ТОВ "Поліетилен Пак" грошові кошти у сумі 782 614,78 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій (бездіяльності) Генеральної прокуратури України;

- зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ТОВ "Поліетилен Пак" грошові кошти у сумі 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій (бездіяльності) Генеральної прокуратури України.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дій Генеральної прокуратури України по накладенню арешту на рахунки в банківських установах позивачу завдано матеріальну шкоду та моральну шкоду, обов`язок по відшкодуванню якої покладається на державу, на підставі статтей 1174, 1176 Цивільного кодексу України.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3. 29.05.2018 між ТОВ "Поліетилен Пак" та Компанією "Zhangjiagang Kooen Machineri Co Ltd" було укладено зовнішньоекономічний контракт № КЕ-20180529 на поставку обладнання та комплектуючих до нього на загальну суму 127 822 доларів США.

4. За умовами вказаного вище визначено контракту строк поставки обладнання в Україну до 15.12.2018 тільки після повної сплати за обладнання.

5. На виконання умов контракту № КЕ-20180529 від 29.05.2018 ТОВ "Поліетилен Пак" відповідно до платіжних доручень від 04.06.2018 на суму 38 350 доларів США та 31.08.2018 на суму 59 472 доларів США було перераховано грошові кошти у розмірі 97 822 доларів США.

6. Позивач вказував, що решту коштів у розмірі 30 000 доларів США планував перерахувати наприкінці жовтня 2018 року, але перерахувати такі кошти позивачу не вдалося, в зв`язку з накладенням арешту Генеральною прокуратурою України (в рамках проведення досудового розслідування в кримінального провадження) на рахунки товариства.

7. В результаті таких дій Генеральної прокуратури України повний розрахунок за обладнання було здійснено тільки 19.11.2018, що призвело до того, що в Україну товар прибув тільки 05.01.2019, а не 15.12.2018, тобто із запізненням.

8. За наслідками вищевказаних обставин, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Поліетилен Пак", у зв`язку із надходженням на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлення ПАТ "Кредобанк" від 08.01.2019 щодо фактів порушень норм валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 29.05.2018 № КЕ-20180529, за результатами якої було складено акт № 32853/04-36-14-06/40554511 від 14.06.2019.

9. 24.10.2018 прокурор четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України Густяков Юрій Володимирович в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000001760 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "Поліетилен Пак" в банківських установах та про накладення арешту на кошти - суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ).

10. За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2018 накладено арешт на кошти ТОВ "Поліетилен Пак", які знаходилися на банківських рахунках у ВАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Кредобанк", а також на ПДВ - рахунок, який значиться за ТОВ "Поліетилен Пак" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

11. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.11.2018 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2018.

12. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.03.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2018 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Поліетилен Пак", відкритих в ПАТ "Кредобанк".

13. Як вказує позивач, 30.10.2018 йому стало відомо про накладення арешту Генеральною прокуратурою України на грошові кошти, що містяться на рахунках підприємства в банківських установах, у зв`язку з чим 01.11.2018 між ТОВ "Поліетилен Пак" та адвокатом Глущенко Олександром Олександровичем було укладено договір про надання правової допомоги та надана довіреність № 01/11-2018 від 01.11.2018 на представництво інтересів ТОВ "Поліетилен Пак" у кримінальному провадженні.

14. Згідно договору про надання правової допомоги від 01.11.2018 адвокатом було надано правову допомогу на суму 63 547,27 грн.

15. Також позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі № 904/4649/19 позовом ТОВ "Бромфапром" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Поліетилен Пак" пеню у розмірі 305 896,45 грн за порушення строків поставки обладнання за договором № 1/об від 29.05.2018 та судовий збір в розмірі 4 588,45 грн. При цьому, позивач зауважив, що при розгляді справи № 904/4649/19 судом не були прийняті до уваги доводи ТОВ "Поліетилен Пак", що порушення строків поставки обладнання відбулося не з вини товариства, а у зв`язку з накладенням Генеральною прокуратурою України арешту на кошти ТОВ "Поліетилен Пак".

16. Крім того, позивач стверджує, що прокурором Густяковим Ю. В. у клопотанні про накладення арешту зазначено недостовірні відомості щодо ТОВ "Поліетилен Пак", зокрема:

- службові особи ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", ТОВ "Явіс Торг", ТОВ "Політрейд-плюс", ТОВ "Алко-стар", ТОВ "Садін", ТОВ "Сатран", ТОВ "Інктех" отримували від ТОВ "Поліетилен Пак" безготівкові кошти в рахунок сплати за "нібито" реалізовані товари, з ціною нижче ринковою.

- прокурор у клопотанні зробив наступний висновок: "Таким чином, виходячи з отриманої інформації, можна зробити припущення, що невстановлені на даний час особи створили чи придбали на території Харківської області суб`єкти господарської діяльності (юридичні особи), зокрема, ТОВ "Поліетилен Пак";

- реквізити ТОВ "Поліетилен Пак" використовуються якоюсь групою осіб для своїх злочинних намірів.

17. Такі недостовірні відомості стали відомі ВАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Кредобанк", в яких були відкриті рахунки ТОВ "Поліетилен Пак", а також Державній фіскальній службі, а також внаслідок внесення судових рішень до Єдиного реєстру судових рішень України стало відомо широкому загалу суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі і контрагентам ТОВ "Поліетилен Пак", що, в свою чергу, суттєво вплинуло на ділову репутацію підприємства, тому що суб`єкти підприємницької діяльності відмовилися співпрацювати з ТОВ "Поліетилен Пак", чим завдано позивачу моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі № 910/18183/19 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Поліетилен Пак" відмовлено.

19. Місцевий господарський суд зазначив, що позивачем до матеріалів справи не додано доказів протиправності дій прокурора щодо звернення до суду з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42017000000001760 від 31.05.2017 з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України. Арешт, у зв`язку з яким, за доводами позивача йому завдано матеріальної і моральної шкоди, накладено ухвалою слідчого судді в порядку статті 173 Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, щодо моральної шкоди зазначено, що витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Відтак, позивачем не було надано суду жодного належного доказу завдання моральної шкоди саме Генеральною прокуратурою України, як і не надано доказів, які б вказували саме на причинний зв`язок між бездіяльністю державного органу та завданням шкоди.

20. Вказане рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку ТОВ "Поліетилен Пак".

21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Поліетилен Пак" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 залишено без змін.

22. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги

23. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Поліетилен Пак" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/18183/19.

24. Касатор визначив правовою підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), вказавши на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведених Верховним Судом у постанові від 07.08.2019 у справі № 910/7960/18.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

25. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

26 . Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

27 . За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право , зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

28 . Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

29. Отже, учасник справи, який не є касатором, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

30. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

31. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 залишено касаційну скаргу ТОВ "Поліетилен Пак" без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду письмових пояснень щодо підстав касаційного оскарження.

32. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Поліетилен Пак" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020, призначено її до розгляду на 10.06.2021; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.05.2021.

33. 02.06.2021 до Верховного суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив щодо залишення касаційної скарги ТОВ "Поліетилен Пак" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/18183/19 без змін.

34. 09.06.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Поліетилен Пак" надійшли (сформовано в системі "Електронний суд" 09.06.2021) додаткові пояснення у справі, в яких в тому числі зазначено, що останній підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити. Крім того, скаржником зазначено про неможливість забезпечення участі у судовому засіданні 10.06.2021.

35. У судове засідання з`явився представник Офісу Генерального прокурора, інші учасники явку свої представників не забезпечили. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

36. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

37. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою на 10.06.2021 обов`язковою не визнавалась.

38. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти учасників справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ТОВ "Поліетилен Пак")

39. Скаржник стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України стосовно застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 910/7960/18.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи відповідача (Офісу Генерального прокурора)

40. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у позові суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності Генеральної прокуратури України, спричинення йому майнової та моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між ними не надав, у зв`язку з чим не довів заподіяння йому такої шкоди Генеральною прокуратурою України.

Позиція Верховного Суду

41. За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору , підстави позову , зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини , а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

43. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

44. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

45. Визначальна відмінність предмета розгляду (предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

46. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України стосовно застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 910/7960/18.

47. Відтак, надаючи оцінку наведеному скаржником обґрунтуванню підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) суд касаційної інстанції враховує таке.

Щодо подібності предмета розгляду (спору), змісту та підстав заявлених вимог

48. У даній справі (№ 910/18183/19 ) предметом розгляду є дії прокурора Генеральної прокуратури України при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001760 від 31.05.2017 та факт нанесення неправомірними діями Генеральної прокуратури України матеріальної шкоди позивачу, наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів (під час накладення арешту на кошти позивача, що знаходились на рахунках в банківських установах на підставі ухвали слідчого судді, скасованої згодом ухвалою суду апеляційної інстанції).

49. Водночас, у справі № 910/7960/18 судами розглянуто позов про стягнення збитків, завданих внаслідок проведення в межах кримінального провадження обшуку, під час якого було вилучено товарно-матеріальні цінності, а саме ювелірні вироби та годинники (та у подальшому встановлено їх нестачу), а згодом закрито кримінальне провадження в рамках якого проводився обшук у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Відтак, у постанові від 07.08.2019 у справі № 910/7960/18 Верховний Суд дійшов висновку, що позивачу не були повернуті вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності, чим і була завдана шкода, крім того під час обшуку не було складено протокол вилучення товарно-матеріальних цінностей у позивача.

50. Тобто, у наведених справах на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймались відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

51. Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

52. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

53. Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.

54. Враховуючи наведене, правовідносини у цій справі № 910/18183/19 та у справі № 910/7960/18 не є подібними , оскільки у цих справах є різними предмет розгляду (предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог), встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правове регулювання.

55. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

56. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

57. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

58. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

59. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

60. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

61. Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

62. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

63. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

64. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

65. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

66. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

67. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки правовідносини у справі, що розглядається та справі наведеній скаржником в якості підстави касаційного оскарження судових рішень не є подібними.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі № 910/18183/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський