Ухвала

від 14.06.2021 по справі 910/6088/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6088/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 (суддя Марченко О. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 (головуючий суддя Копитова О. С., судді Остапенко О. М., Сотніков С. В.)

у справі № 910/6088/19

за позовом Акціонерного товариства "Банк Форвард"

до Міністерства юстиції України ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) фізична особа-підприємець Краснокутський Олег Анатолійович, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) Приватне підприємство "Компендіум" і 5) ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" і 2) ОСОБА_4 ,

про визнання протиправним і скасування наказу від 10.04.2019 № 1180/5, зобов`язання вчинити дії та визнання права власності

і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного підприємства "Компендіум"

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним і скасування наказу від 10.04.2019 № 1180/5, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 рішенням Господарського суду міста Києва позов акціонерного товариства "Банк Форвард" і позов приватного підприємства "Компендіум" задоволено частково, а саме: (1) визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1180/5 та (2) визнано за акціонерним товариством "Банк Форвард" право власності на нерухоме майно. У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства "Банк Форвард" про зобов`язання Міністерства юстиції України відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено. У задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Компендіум" про зобов`язання Міністерства юстиції України відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

14.01.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду заяву акціонерного товариства "Банк Форвард" про відмову від частини позовних вимог, а саме: визнання права власності на нерухоме майно - задоволено, визнано рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позовних вимог, щодо - визнання права власності на нерухоме майно нечинним та закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 залишено без змін.

30.04.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/6088/19.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.05.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва і постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021, в якому зазначає, що вперше подану касаційну скаргу він подав в межах строку, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, проте касаційна скарга була повернута скаржникові у зв`язку з недоплатою судового збору, з чим він не погоджується. При цьому, скаржник звертає увагу Суду, що після отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги, підготовка матеріалів повторної касаційної скарги та надсилання кореспонденції в період з 04.04.2021 були об`єктивно ускладнені у зв`язку із введеними на території міста Києва карантинними обмеженнями, зокрема забороною пересування громадським транспортом та переведення підприємств на дистанційний режим роботи.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Постанова Північного апеляційного господарського суду була проголошена 14.01.2021, повний текст складено 21.01.2021, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 10.02.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 повернуто скаржникові у зв`язку з неусуненням недоліків касаційної скарги.

Скаржник вдруге надіслав касаційну скаргу до Верховного Суду 30.04.2021, при цьому жодним чином не обґрунтовує неможливість вчасного усунення вимог ухвали Верховного Суду від 22.02.2021 про залишення касаційної скарги без руху в частині доплати судового збору (або уточнення вимог касаційної скарги), що призвело до повернення касаційної скарги. При цьому лише вказує на незгоду з висновком суду касаційної інстанції щодо здійсненого ним розрахунку суми судового збору, що підлягає сплаті, та зазначає, що скаржник правильно сплатив судовий збір.

Щодо тверджень скаржника про те, що Суд може поновити процесуальний строк як до, так і після його закінчення у зв`язку з карантинними обмеженнями, Суд зазначає таке.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин, який з урахуванням низки постанов Кабінету Міністрів України, триває дотепер.

За змістом абзацу 1 пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 17.07.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 288 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За приписами пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, установлених цим Законом.

Наведений Закон набрав чинності 17.07.2020, тобто останнім днем на автоматичне продовження строку було 06.08.2020.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанцій повторно зазначає, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу .

Предметом основного позову в цій справі (згідно з матеріалами, які надійшли до Верховного Суду (скарга подана безпосередньо до Верховного Суду), а також інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень) є (і) визнання протиправним і скасування наказу від 10.04.2019 № 1180/5, (іі) зобов`язання вчинити дії (відновити індексні записи (29) рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), (ііі) визнання права власності на нерухоме майно. Предметом позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в цій справі є (і) визнання протиправним і скасування наказу від 10.04.2019 № 1180/5 і (іі) зобов`язання вчинити дії (відновити індексні записи (5) рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень).

02.03.2020 рішенням Господарського суду міста Києва позов Акціонерного товариства "Банк Форвард" і позов Приватного підприємства "Компендіум" задоволено частково, а саме: (1) визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1180/5 і (2) визнано за Акціонерним товариством "Банк Форвард" право власності на нерухоме майно. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Форвард" про зобов`язання Міністерства юстиції України відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено. У задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Компендіум" про зобов`язання Міністерства юстиції України відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

14.01.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду заяву Акціонерного товариства "Банк Форвард" про відмову від частини позовних вимог, а саме: визнання права власності на нерухоме майно - задоволено, визнано рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позовних вимог, щодо - визнання права власності на нерухоме майно нечинним та закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 залишено без змін.

Як убачається з касаційної скарги, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 в частині розгляду позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Форвард" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1180/5, зобов`язання вичинити дії (відновити індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) та позовних вимог Приватного підприємства "Компендіум" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2019 № 1180/5, зобов`язання вичинити дії (відновити індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) і передати справу на новий розгляд .

Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) та з урахуванням вимог касаційної скарги судовий збір за подання цієї касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 138 628 грн.

Суд відхиляє посилання скаржника на інший підхід до розрахунку суми судового збору, що підлягає сплаті, з огляду на викладене вище (зокрема, на зазначені норми чинного законодавства), а також на теоретичну можливість часткового задоволення позову з кількома немайновими вимогами.

Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги додав платіжні доручення від 28.01.2021 № 1816794804 про сплату судового збору у розмірі 4 540 грн і від 04.03.2021 № 1816794810 про сплату судового збору у розмірі 13 620 грн, що не може вважатися належними доказами сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" у справі № 910/6088/19 підлягає залишенню без руху з наданням скаржникові строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, а саме: необхідно навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази про сплату (доплату) судового збору у розмірі 120 152 грн або уточними вимоги касаційної скарги, у строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Окрім цього, Суд зазначає, що дана ухвала винесена в межах розумних строків з урахуванням подання скаржником відводу колегії суддів та перебування судді у відпустці після повернення матеріалів касаційної скарги після розгляду відводу іншим суддею.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/6088/19 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вікотек" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил