Ухвала від 16.06.2021 по справі 920/274/18

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 920/274/18

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 року (в частині стягнення 2 445 646,42 грн)

у справі №920/274/18

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (ПАТ "Сумихімпром")

про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2 445 646, 42 грн. та пені в сумі 1 467, 39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 року, у задоволенні позовної заяви, відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 року апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 у справі №920/274/18, задоволено частково. Рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 у справі №920/274/18, скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2 445 646,42 (два мільйони чотириста сорок п`ять тисяч шістсот сорок шість грн. 39 коп. адміністративно-господарських санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 36 684 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 55 027 (п`ятдесят п`ять тисяч двадцять сім) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (надіслана 07.05.2021 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Експрес) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 року (в частині стягнення 2 445 646,42 грн) у справі №920/274/18, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення 2 445 646,42 грн; залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 року в даній частині; зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 року у справі №920/474/20 (5021/2509/2011) до закінчення перегляду справи №920/274/18 в касаційному порядку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України , з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України , судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу правової визначеності .

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При ухвалені оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію викладену в постановах Вищого господарського суду України від 18.10.2012 року у справі №22/5014/1115/2012, від 28.02.2013 року у справі №К/9991/47316/11, від 15.12.2010 року у справі №34/201-10, від 18.05.2011 року у справі №20/281-10 та в постанова Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 5021/2509/2011 від 22.01.2020 року у справі № 920/472/16 (5021/2509/2011).

Верховний Суд зазначає, що з огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України , касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

Водночас посилання у касаційній скарзі на не врахування висновків, викладених у вищевказаних постановах не можна вважати належним обґрунтуванням такої невідповідності, оскільки в порушення приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник не зазначає самих висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах сформульованих у наведених постановах та не зазначає про застосування якої саме норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах зроблено висновки у цих постановах, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм матеріального та процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України .

В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України , а саме в чому полягало порушення норм матеріального та процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 року у справі №920/474/20 (5021/2509/2011) до закінчення перегляду справи №920/274/18 в касаційному порядку буде вирішено Судом після усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 року (в частині стягнення 2 445 646,42 грн) у справі №920/274/18 - залишити без руху.

2.Надати Публічному акціонерному товариству "Сумихімпром" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.