Ухвала

від 16.06.2021 по справі 910/16193/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16193/20

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року

у справі №910/16193/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА"

до фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича

про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 524000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" м. Києва, задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" 524000 грн. безпідставно набутих коштів, 7860 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/16193/20, залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/16193/20, залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на відповідача (апелянта).

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича (надіслана 18.05.2021 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Експрес) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року у справі №910/16193/20, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" до фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 524000 грн., відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України , з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України , судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, фізична особа - підприємець Кравченко С.Р у поданій касаційній скарзі зазначає, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики,

Скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права, а саме вимоги ст. 1212 ЦК України, без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених в п.76 постанови від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23.01.2019 року у справі №355/385/17. Крім того, судами неправильно встановлено обставини справи, прийнято до уваги та досліджено недопустимі та неналежні докази у справі.

Оскільки, предметом позову у справі є стягнення 524 000 грн., що є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн. як станом на 01.01.2020 року так і на 01.01.2021 року), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Зокрема, ухвалою Господарського суду від 09.11.2020 року зокрема постановлено прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Тайм ЮА" до Фізичної особи-підприємця Кравченка Сергія Руслановича про стягнення боргу, ціна позову 524000 грн. до розгляду і відкрити провадження у справі . Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не є очевидно неприйнятними в аспекті того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Однак, вказана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпункту а пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд зазначає, що викладення доводів та міркувань в редакції касаційної скарги заявника щодо віднесення касаційної скарги до такої, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики не містять обґрунтувань підстав касаційного оскарження, касаційна скарга не містить посилання на ч. 2 ст. 287 ГПК України та не може бути визнана судом такою, що відповідає положенням пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Кравченко Сергія Руслановича на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 року у справі №910/16193/20 - залишити без руху.

2.Надати фізичній особі - підприємцю Кравченко Сергію Руслановичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.