Постанова

від 14.06.2021 по справі 291/816/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/816/20 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 60 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Миніч Т.І

з участю секретаря

судового засідання Дяченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 291/816/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2021 року , яке ухвалене суддею Митюк О.В. в смт Ружині

встановив:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого заначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_3 . На час його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 2,3186 га, кадастровий номер 1825281400:01:000:0066, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бистрицької сільської ради Ружинського району Житомирської області; земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1825281401:04:004:0061, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1003 га, кадастровий номер 1825281401:04:004:0062, для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 2,3047 га, кадастровий номер 1825281400:01:000:0067, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бистрицької сільської ради Ружинського району Житомирської області; земельної ділянки площею 1,1937 га, кадастровий номер 1825281400:01:000:0062, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бистрицької сільської ради Ружинського р-ну Житомирської області.

За життя спадкодавець склав заповіт на користь своєї доньки ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріуса. Разом з тим, на день смерті сина, позивач був пенсіонером, тобто непрацездатною особою, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині, яка становить 1/4 частина від спірного спадкового майна. Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, які на даний час знаходяться у відповідачки і яка не надає їх нотаріусу. Таким чином, враховуючи, що відповідач порушує його право на оформлення належної спадкової частки, просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 2,3186 га, кадастровий номер 1825281400:01:000:0066, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бистрицької сільської ради Ружинського району Житомирської області; на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ; на 1/4 земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 1825281401:04:004:0061, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначив, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що всі правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у відповідача, яка не надає їх нотаріусу, що перешкоджає позивачу в оформленні спадщини в нотаріальній конторі. Крім того, вважає, що суд в порушення вимог процесуального законодавства не роз`яснив позивачу можливість укладення між сторонами мирової угоди, оскільки він мав намір відмовитися від решти спадкового майна (крім зазначеного в позові) на користь відповідача.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. При цьому звертає увагу суду на ту обставину, що на вимогу нотаріуса, яка вперше була направлена відповідачу 31 березня 2021 року, тобто після винесення рішення у справі, відповідач надала всі наявні у неї правовстановлюючі документи для оформлення спадщини, що підтверджується розпискою, яка додана до відзиву на апеляційну скаргу. Намірів укласти мирову угоду щодо поділу спадкового майна вона не має. Також просила розгляд справи провести без її участі.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 26 лютого 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Бистрицької сільської ради Ружинського району Житомирської області, яким заповідав все своє майно дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 та на п`ять земельних ділянок, які розташовані на території Бистрицької сільської ради Ружинського району Житомирської області.

14 січня 2019 року приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Лесею Миколаївною заведено спадкову справу №5/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на момент смерті сина був непрацездатною особою, подав до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті сина на обов`язкову частку в спадщині в порядку ст. 1241 ЦК України, яка була зареєстрована приватним нотаріусом.

13 травня 2019 року ОСОБА_2 , за згоди законного представника своєї матері ОСОБА_4 , подала до приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Ходаківської Лесі Миколаївни заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Під час розгляду справи було встановлено, що на день відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_5 , батькові спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виповнилось 64 роки. А тому суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що позивач відноситься до осіб, які в силу вимог частини першої статті 1241 ЦК України, мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Розмір вказаної частки складає ј частки спадкового майна (половина від Ѕ частки), оскільки у випадку спадкування за законом майна померлого ОСОБА_3 , спадкоємцями за законом першої черги були б відповідачка та позивач і, відповідно, їм належало б право на спадкування по Ѕ частці вказаного майна.

Таким чином, позивач має право на обов`язкову частку в спадковому майні ОСОБА_3 в розмірі ј частки.

Відповідно до Закону України Про нотаріат на нотаріальні органи та їх посадові особи покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 34 вказаного Закону передбачено, що нотаріуси, зокрема, вчиняють нотаріальну дію - видають свідоцтво про право на спадщину.

Вирішення судом спору щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування, може відбуватися лише після звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою та отримання обґрунтованої відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Під час розгляду справи було встановлено, що постановою приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.07.2019 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Відмова мотивована тим, що позивачем не були подані правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на вищевказане майно.

Звертаючись до суду з даним позовом про визнання права власності на спадкове майно, позивач підставою свого звернення до суду зазначає обставини, що всі правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у відповідачки, яка утримує їх та не надає нотаріусу, чим, відповідно, порушує його право на оформлення належної йому спадкової частки.

Відповідно чинного законодавства видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (свідоцтво, державний акт).

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Якщо нерухомість була оформлена до 2012 р. (до початку дії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), і інформація щодо неї не перенесена до Державного реєстру за клопотанням власника (спадкодавця), спадкоємцям обов`язково слід надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів для оформлення свідоцтва про право на спадщину на майно.

Згідно ст. 46 Закону України Про нотаріат , яка регулює порядок витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Якщо правовстановлюючі документи на спадкове майно зберігаються у одного зі спадкоємців, який зумисно не надає їх нотаріусу, то вказане є підставою для звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно у вказаного спадкоємця. Після задоволення такого позову та витребування правовстановлюючих документів, оформлення права на спадкове майно здійснюється в нотаріальному порядку шляхом видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за встановлених обставин у даній справі та заявлених вимог, позивач ОСОБА_1 повинен був подати позов про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно у відповідачки ОСОБА_2 , а не з позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів про звернення позивача чи нотаріуса до відповідача (до моменту пред`явлення позову) з відповідним запитом щодо надання останньою правовстановлюючих документів для оформлення спадщини. Однак, відповідач на вимогу нотаріуса, яка вперше була направлена ОСОБА_2 31 березня 2021 року, тобто після винесення рішення у справі, надала всі наявні у неї правовстановлюючі документи для оформлення спадщини, що підтверджується розпискою нотаріуса, яка додана до відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно можливе, якщо необхідний нотаріусу правовстановлюючий документ було пошкоджено, зіпсовано або втрачено, і отримати дублікат неможливо через відсутність відповідних документів в органах, що їх видавали, чи у їх правонаступників, чи в архівних установах. Однак, позовні вимоги з даних підстав до суду ОСОБА_1 заявлені не були.

Таким чином, суд першої інстанції, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно за законом після смерті сина.

Доводи апеляційної скарги щодо невжиття судом заходів з метою укладення сторонами мирової угоди є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 207 ЦПК України мирова угода це письмова домовленість сторін, що укладається з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, і стосується прав та обовязків сторін. Разом з тим, під час розгляду справи сторони не повідомляли суд про укладення мирової угоди і така угода сторонами для її затвердження до суду також не подавалась.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 червня 2021 року.

Головуючий Судді