Рішення

від 09.06.2021 по справі 606/2168/20

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

606/2168/20

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Ромазан Л.С.,

при секретарі Будз М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Олексишин Зіновій Зіновійович, Дарахівська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області, про визнання заяви про скасування заповіту недійсною та визнання права власності на спадкове майно (житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, земельні ділянки),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсною заяву ОСОБА_6 від 11 березня 2020 року про скасування складеного ним заповіту, виключити відомості щодо цієї заяви із Спадкового реєстру та визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6125082200:03:001:0036, земельну ділянку площею 0.0565 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6125082200:03:001:0037, земельну ділянку площею 1.76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125082200:01:001:0316, земельну ділянку площею 1.6131 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125082200:01:001:0322, оскільки заява про скасування заповіту від 24 лютого 2020 року, складеного ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 , написана спадкодавцем під психологічним насильством відповідачів, вона є його спадкоємцем, як за заповітом, так і за законом, і нотаріус безпідставно відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті рідного брата ОСОБА_6 .

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали із мотивів, викладених у позовній заяві, збільшеній позовній заяві, вказавши, що дійсною волею заповідача на розпорядження своїм майном була та воля, яка викладена ним у заповіті від 24 лютого 2020 року, складеного останнім в користь ОСОБА_1 . Діти спадкодавця, тобто відповідачі у справі, проживали із батьком окремо, не піклувались про нього, не надавали йому жодної допомоги, в тому числі і медичної, застосовували до нього фізичне та психічне насильство, сприяли у вжитті батьком алкогольних напоїв. В той же час вона доглядала за рідним братом, надавала йому медичну, грошову та іншу допомогу. Заяву про скасування заповіту в її користь ОСОБА_6 не міг написати із власної волі, а внаслідок психологічного насильства з боку своїх дітей та колишньої фактичної дружини ОСОБА_7 . Просить позов задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_5 у судовому засіданні позову не визнала із підстав, викладених у відзиві, вказавши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фізичного чи психічного впливу на спадкодавця його дітьми при складенні заяви про скасування заповіту та безпосереднього причинного зв`язку між психічним тиском та волевиявленням спадкодавця щодо підписання такої заяви. У задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Олексишин З.З. у судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, з яких вбачається про відсутність підстав для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом після смерті її рідного брата ОСОБА_6 , оскільки із заявами про прийняття спадщини звернулись спадкоємці першої черги, сини померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а заповіт, який був складений в користь позивача, заповідачем до дня його смерті скасовано. За таких обставин, а саме при наявності спадкоємців першої черги та відсутності заповіту позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Третя особа Дарахівська сільська рада Теребовлянського району у судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_8 є рідною сестрою ОСОБА_6 .

24 лютого 2020 року ОСОБА_6 склав заповіт, згідно з яким заповів належне йому майно, а саме: житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Дарахів Теребовлянського району Тернопільської області, земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельну ділянку площею 0.0565 га для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 1.76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 1.6131 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено секретарем Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області та зареєстровано в реєстрі за № 31.

11 березня 2020 року ОСОБА_6 складено письмову заяву, відповідно до якої він скасував заповіт від 24 лютого 2020 року, реєстровий номер 31. Зазначена заява складена та підписана ОСОБА_6 особисто, посвідчена уповноваженою на те особою, а саме: секретарем Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, яка мала всі необхідні повноваження на вчинення нотаріальних дій, скріплена печаткою Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, та зареєстрована в реєстрі за № 41. Особу заявника ОСОБА_6 , справжність підпису ОСОБА_6 , який склав вказану заяву та який виконано у присутності секретаря Дарахівської сільської ради Теребовлянського району, засвідчено останньою.

Зазначена заява є одностороннім правочином.

ОСОБА_6 на праві власності належало майно, а саме: житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6125082200:03:001:0036, земельна ділянка площею 0.0565 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6125082200:03:001:0037, земельна ділянка площею 1.76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125082200:01:001:0316, земельна ділянка площею 1.6131 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125082200:01:001:0322

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть. День смерті ОСОБА_6 є часом відкриття спадщини.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 його діти: сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 24 квітня 2020 року звернулись до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Олексишина З.З. із заявами про прийняття спадщини за законом. Також 4 серпня 2020 року та 28 жовтня 2020 року із заявами про прийняття спадщини за заповітом та за законом звернулась ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідного брата ОСОБА_6 , оскільки є спадкоємці першої черги, які відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України усунули від спадкування спадкоємця другої черги - рідну сестру спадкодавця ОСОБА_1 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили обставини, які вказують на те, що позивач доглядала та допомагала своєму рідному братові ОСОБА_6 , який склав в її користь заповіт. Відповідачі, тобто сини спадкодавця ОСОБА_6 , перебували із батьком у неприязних відносинах, не приїжджали до його місця проживання у с.Дарахів Теребовлянського району Тернопільської області, не допомагали йому вести господарство, не сприяли у лікуванні його хвороби.

Свідок ОСОБА_13 також показала, що зі слів ОСОБА_6 їй відомо про те, що сини погрожували батькові, вимагаючи у нього паспорт, а свідок ОСОБА_12 вказав, що зі слів ОСОБА_6 йому відомо про те, що останній боявся зустрічатись із синами, оскільки вони застосовували до нього фізичне насильство, однак очевидцем конфліктів він не був.

Будучи допитаними у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у судовому засіданні вказали, що відносини між померлим ОСОБА_6 та його синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були нормальні, вони спілкувались між собою, син ОСОБА_16 періодично приїжджав до батька, а також допомагав йому у лікуванні. Будь-якого психічного чи фізичного впливу сини до батька не застосовували.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який є одночасно і відповідачем, суду показав, що у нього, як із рідним братом ОСОБА_3 , так із батьком ОСОБА_6 були нормальні відносини, батько тривалий час хворів. Жодного фізичного чи психічного насильства вони до батька не застосовували. Також підтвердив, що батько складав заяву про скасування раніше складеного ним заповіту в користь ОСОБА_1 без будь-якого тиску з його боку та з боку брата, а навпаки, перебуваючи в лікарні, повідомив, що заповіт в користь сестри склав під примусом останньої, оскільки вона погрожувала батькові зачинити його у будинку.

Відповідно до ст.1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають дружина, діти спадкодавця.

Згідно із статтями 202-204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямованана набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняєправочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне

настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.Правочин, вчинений під впливом насильства, може визнаватися недійсним внаслідок відсутності волі самої особи на вчинення правочину, а волевиявлення, яке має місце, відображає волю не самого учасника правочину, а волю будь-якої іншої особи, яка

здійснює вплив на учасника правочину.

Оспорюючи заяву про скасування заповіту, позивач

вказала, що така заява вчинена всупереч волі спадкодавця

внаслідок психологічного тиску на нього з боку його синів. Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фізичного чи психічного впливу на спадкодавця при укладенні оспорюваної заяви про скасування заповіту, а також безпосереднього причинного зв`язку між психічним тиском та волевиявленням сторони правочину щодо його підписання.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК) судам необхідно враховувати, що насильство має

виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях.

Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і

іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів

її сім`ї, родичів тощо або їх майна.

Під насильством розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення її до вчинення правочину. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або її близьким): насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи).

Для визнання правочину недійсним підлягають доведенню наступні обставини: 1) факт застосування до потерпілої сторони правочину фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач не надала до суду

доказів на підтвердження того, що з боку відповідачів чи інших осіб вчинялись будь-які незаконні дії

фізичного чи психічного характеру, спрямовані на спонукання батька скласти заяву про скасування заповіту, а тому суд вважає, що така заява грунтується на вимогах закону, підстав для визнання її недійсною немає, як і немає підстав для виключення цієї заяви із Спадкового реєстру.

Суд не приймає до уваги показань свідківОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які на думку позивача та її представника, доводять складення заяви спадкодавцем про скасування заповіту внаслідок психічного насильства, оскільки жоден із допитаних свідків не підтвердили суду, яке саме незаконне насильство з боку відповідачів до батька було застосоване (фізичне чи психічне), в чому воно полягало, коли саме було застосовано ними таке насильство до спадкодавця і яке прямо вплинуло на волю спадкодавця скасувати складений ним заповіт.

Також суд відкидає твердження представника позивача про те, що стосовно ОСОБА_3 24 лютого 2020 року було складено протокол про вчинення насильства в сім`ї за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки сам факт складення протоколу не свідчить про застосування ОСОБА_3 фізичного чи психологічного характеру до ОСОБА_6 , яке би однозначно вплинуло на складення останнім заяви про скасування заповіту від 24 лютого 2020 року і перебувало у зв`язку із цим у причинно-наслідковому зв`язку.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на

припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), шо обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягаютьвстановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року

Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичнезначення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Оскільки позивачем не доведено у судовому засіданні недійсності заяви про скасування заповіту від 24 лютого 2020 року, складеного в її користь, безпідставності прийняття спадщини померлого ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги, а тому її позовні вимог про визнання за нею права власності на нерухоме майно (житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, земельні ділянки) в порядку спадкування за заповітом та заповітом до задоволення не підлягають.

Враховуючи встановлені у судовому обставини, а також надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.76-80, 263-265, ст. 202-204,1258, 1261 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Олексишин Зіновій Зіновійович, Дарахівська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області про визнання заяви про скасування заповіту недійсною та визнання права власності на спадкове майно (житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, земельні ділянки) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повне рішення виготовлено 15 червня 2021 року.

Суддя