Постанова

від 01.06.2021 по справі 445/733/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/733/20 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 22-ц/811/2407/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м.Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Жукровської Х.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника -

ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними,

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточненим заявою від 24.07.2020 року (а.с.101), в якому просила поновити їй строк на оскарження наказу відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 15.07.2019 року №132 Про накладення дисциплінарного стягнення , яким до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, оскільки строк пропущено з поважних причин у зв`язку з не ознайомленням її із вказаним наказом, скасувати цей наказ та скасувати наказ відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 13.04.2020 року Про накладення дисциплінарного стягнення , яким до неї знову застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, як незаконні.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2016 року вона прийнята на посаду завідувача Дошкільного навчального закладу (далі - ДНЗ) №2 Вишенька згідно наказу відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 29.08.2016 року №824.

07.12.2018 року наказом №243-к позивача було звільнено з роботи відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України, однак, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 27 травня 2019 року таке звільнення визнано незаконним і її поновлено на займаній посаді.

01.04.2020 року позивачу стало відомо, що 15.07.2019 року її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни і застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани наказом №132, з яким її не було ознайомлено і винесено наказ в період її тимчасової непрацездатності з 15 до 20 липня 2019 року.

Вважає, що відповідач свідомо приховав цей факт, знаючи, що вона може оскаржити наказ в судовому порядку.

Позивач зазначає, що відповідач порушив порядок застосування до неї вказаного вище дисциплінарного стягнення, не довів цей наказ їй до відома в триденний строк з дня його прийняття, а тому наказ підлягає скасуванню, як незаконний.

Окрім того, продовжуючи, на переконання позивача, незаконне переслідування, 13.04.2020 року відповідач видав наказ №40-к про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення в наказі №40-к вказано акт комісії від 10.04.2020 року про розгляд скарги вихователя названого дошкільного закладу ОСОБА_4 щодо видання позивачем наказів про продовження її відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, які ОСОБА_4 вважала незаконними, та щодо порушення строків проведення відносно даного вихователя атестації.

Позивач вважає, що в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки вона діяла у відповідності до чинного законодавства та прийняла рішення в межах своїх повноважень з урахуванням обставин, що склались, зокрема, у зв`язку з невиходом вказаного вихователя на роботу 23.03.2020 року після закінчення відпустки та оголошенням з 15.03.2020 року загальнодержавного карантину.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ №132 від 15.07.2019 року відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Про накладення дисциплінарного стягнення в частині накладення стягнення (притягнення до дисциплінарної відповідальності) у формі оголошення догани завідувачу ДНЗ №2 Вишенька Борняк Г.В.

Скасовано наказ №40-к від 13.04.2020 року відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Про накладення дисциплінарного стягнення в частині накладення стягнення (притягнення до дисциплінарної відповідальності) у формі оголошення догани завідувачу ДНЗ №2 Вишенька Борняк Г.В.

Стягнуто з відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 8000 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач відділ освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області , просить рішення скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження наказу №132 від 15.07.2019 року суд, пославшись лише на поданий позивачем листок непрацездатності, безпідставно не врахував надані стороною відповідача письмові докази на підтвердження тієї обставини, що 15.07.2019 року о 09 год. 30 хв. позивач особисто прибула до відділу освіти з листом про виділення предметів і засобів для ДНЗ, що підтверджується відміткою про реєстрацію такого листа в журналі вхідної документації, і того ж дня їй було надано наказ про оголошення догани для ознайомлення під розписку, однак, вона відмовилась від ознайомлення з наказом, про що 15.07.2019 року в присутності чотирьох працівників відділу складено акт, який судом проігноровано з незрозумілих причин.

Звертає увагу, що саме позивач у день прибуття до відділу освіти не повідомляла відповідача про перебування на листку тимчасової непрацездатності.

Апелянт зазначає, що порушення позивачем трудової дисципліни за наказом №132 від 15.07.2020 року полягає в тому, що 12.07.2019 року виявлено відсутність позивача на робочому місці, про що складено акт, і запропоновано позивачеві дати пояснення, що нею і було зроблено, а відтак, порядок застосування до позивача дисциплінарного стягнення дотримано.

Не погоджується апелянт й з висновками суду щодо відсутності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наказом №140-к від 13.04.2020 року, оскільки позивач, будучи відповідальною за належне ведення основної нормативної документації з питань кадрового забезпечення, допустила грубе порушення вимог трудового законодавства, неодноразово продовжуючи своїми наказами без відповідної на те заяви працівника відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що в подальшому вплинуло на перенесення чергової атестації цього працівника та порушення строків її проведення.

Апелянт вважає, що судом не було надано належної правової оцінки доводам сторін та доказам, які вони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення спору.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.

Згідно з вимогами ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При цьому, згідно з частиною першою статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч.2 ст.149 КЗпП).

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст.149 КЗпП).

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ч.4 ст.149 КЗпП).

Відповідно до ст.151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

За загальним правилом частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

Судом встановлено, що 01.09.2016 року позивач прийнята на посаду завідувача ДНЗ №2 Вишенька Золочівської міської ради згідно наказу відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 29.08.2016 року №824.

Згідно із Статутом Дошкільного навчального закладу №2 Вишенька Золочівської міської ради (а.с.32-37), засновником дошкільного закладу є Золочівська міська рада (п.1.3), управління дошкільним закладом здійснює відповідний орган управління освітою (п.8.6).

Згідно з п.8.7 Статуту, безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу здійснює керівник (завідувач), якого призначає і звільняє з посади керівник відповідного органу управління освітою.

Керівник дошкільного закладу здійснює керівництво і контроль за діяльністю дошкільного закладу, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу, видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження, контролює їх виконання.

Оспорюваним в даній справі є наказ відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 15.07.2019 року №132 про застосування до позивача ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани (а.с.29, 132).

Зі змісту цього наказу встановлено, що позивачеві було оголошено догану за порушення трудової дисципліни на підставі акту від 12.07.2019 року про відсутність позивача на робочому місці.

Так, зокрема, в акті від 12.07.2019 року, складеному комісією у складі чотирьох працівників відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, зафіксовано відсутність позивача в цей день о 14 год. 20 хв. на робочому місці (а.с.71).

Згідно пояснювальної записки позивача (а.с.72), позивач визнала факт відсутності на робочому місці, однак, пояснила, що затрималась на роботі і вийшла на обідню перерву лише о 13 год. 50 хв., яка згідно з графіком роботи завідувача триває з 13.00 год. до 14.00 год. (а.с.76).

Відповідно до акту від 15.07.2019 року, складеного комісією у складі чотирьох працівників відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, позивач відмовилась підписуватись про ознайомлення з наказом про накладення дисциплінарного стягнення (а.с.77).

Як зазначалось вище, за вимогами частини першої статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Вимога закону про необхідність отримання роботодавцем пояснень працівника до моменту застосування дисциплінарного стягнення є важливою гарантією захисту прав працівника, оскільки надає останньому можливість довести роботодавцю правомірність своїх дій, а роботодавцю розглянути пояснення працівника, врахувати їх під час прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення й відмовитися від такого, у разі якщо пояснення будуть обґрунтованими.

Враховуючи встановлені і наведені вище обставини справи, відповідач не дотримався вказаного вище порядку застосування дисциплінарного стягнення за фактом виявлення 12.07.2019 року порушення позивачем трудової дисципліни, оскільки не врахував пояснень позивача, які є обґрунтованими, про виконання нею під час обідньої перерви невідкладної роботи, а також не врахував малозначності вчиненого позивачем проступку, яка пояснила, що о 14 год. 35 хв. вона вже була на робочому місці, тому дисциплінарне стягнення у виді догани за вчинене до позивача застосовано незаконно.

Разом з тим, підстав для скасування такого наказу в судовому порядку немає, виходячи з наступного.

Встановлений статтею 233 КЗпП тримісячний строк на звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цього строку, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів .

З матеріалів справи встановлено, що з вимогою про скасування наказу №132 від 15.07.2019 року позивач звернулась до суду лише у травні 2020 року, тобто майже через рік після його прийняття відповідачем, а її твердження про те, що наказ не було доведено до відома впродовж трьох днів, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є акт комісії працівників відділу освіти від 15.07.2019 року (а.с.77), яким засвідчено факт відмови позивача розписатись про ознайомлення з цим наказом.

Поданий позивачем листок непрацездатності (а.с.30) про тимчасову непрацездатність позивача у період з 15 по 20 липня 2019 року та її перебування на амбулаторному (а не ліжковому) режимі, не спростовує ту обставину, що позивач о 09 год. 30 хв., як стверджує відповідач, була присутня у відділі освіти, що додатково підтверджується відміткою в журналі реєстрації вхідної кореспонденції про отримання від позивача листа-прохання (а.с.73).

Додатковим доказом на підтвердження факту прибуття позивача 15.07.2019 року у названий відділ освіти є акт від 15.07.2019 року про відмову від ознайомлення з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, засвідчений працівниками відділу, недостовірність змісту якого позивачем у суді доведено не було.

Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що в задоволенні вимоги позивача про скасування наказу №132 від 15.07.2019 року про оголошення догани необхідно відмовити за пропуском нею строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, для звернення до суду із такою вимогою, оскільки причин, які б можна було визнати поважними, позивачем не наведено.

Іншим наказом відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області №40-к від 13.04.2020 року, який також є предметом спору, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни в частині недотримання нею, як керівником дошкільного закладу, норм трудового законодавства при наданні відпустки вихователю ОСОБА_4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.31).

Вказаний вид дисциплінарного стягнення до позивача застосовано за наслідками проведення службової перевірки за скаргою вихователя ДНЗ №2 Вишенька ОСОБА_4 (а.с.88-90), про що описано у цьому ж наказі, з посиланням на акт комісії від 10.04.2020 року.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом завідувача ДНЗ №2 Вишенька Борняк Г.В. №1 від 03.01.2020 року (а.с.38), вихователю названого дошкільного закладу ОСОБА_4 , на підставі її заяви, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06.01.2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Після закінчення вказаного періоду, за відсутності заяви вихователя ОСОБА_4 про продовження їй відпустки, позивач ОСОБА_1 видала наказ №12 від 20.03.2020 року про продовження вихователю ОСОБА_4 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.03.2020 року по 03.04.2020 року включно (а.с.40, 84).

06.04.2020 року позивачем видано такий же наказ №13 про продовження вихователю ОСОБА_4 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 03.04.2020 року по 24.04.2020 року включно, враховуючи, зокрема, акт комісії від 06.04.2020 року про відсутність даного працівника на роботі (а.с.41-42, 86-87).

Внаслідок видання цих наказів було порушено строки проходження вихователем ОСОБА_4 чергової атестації, у зв`язку з чим нею подано скаргу до відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (а.с.88) та оскаржено накази у судовому порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 20 Закону України Про відпустки , відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого органу.

Ні названим вище Законом, ні нормами КЗпП України не передбачено повноважень роботодавця в односторонньому порядку видавати наказ про надання працівнику такої відпустки.

Таким чином, видаючи вказані вище накази про продовження вихователю ОСОБА_4 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без законної на те підстави , позивач, як керівник і відповідальна особа, згідно з посадовими обов`язками (п.2.6 посадової інструкції), за створення належного кадрового забезпечення, в тому числі, й забезпечення ведення основної нормативної документації з питань кадрової роботи, допустила порушення трудової дисципліни, за яке до неї підставно застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, враховуючи всі обставини вчинення нею описаних вище дій та наслідки, до яких такі дії призвели (скарга вихователя ОСОБА_4 щодо незаконності наказів про продовження їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку та порушення строків проходження нею чергової атестації).

Отже, враховуючи наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку про безпідставність позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу №40-к від 13.04.2020 року, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами доведено факт неналежного виконання позивачем на займаній посаді своїх трудових обов`язків, відповідачем дотриманий порядок застосування до позивача дисциплінарного стягнення, встановлений статтею 149 КЗпП України, до позивача застосовано найменш суворий з передбачених статтею 147 цього Кодексу заходів дисциплінарного стягнення - догану, про що оголошено в наказі відповідача, який доводився до відома позивача під розписку, але від ознайомлення з ним позивач відмовилась, про що було складено відповідний акт.

Суд першої інстанції не в повній мірі врахував наведені вище норми КЗпП України та не дав належної правової оцінки доводам сторін та доказам, які вони подали на підтвердження своїх вимог і заперечень, що призвело до помилкових висновків по суті вирішення спору, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наведених вище мотивів: в частині вимоги про скасування наказу №132 від 15.07.2019 року - відмовити за спливом строку, встановленого статтею 233 КЗпП України для звернення до суду з такою вимогою, а в частині вимоги про скасування наказу №40-к від 13.04.2020 року, - відмовити за безпідставністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача про скасування рішення та відмову в позові ОСОБА_1 , з позивача у користь відповідача підлягають стягненню понесенні відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2522 грн. 40 коп.

У зв`язку із перебуванням судді Копняк С.М. у відрядженні з 10 по 11 червня 2021 року, повний текст постанови складений 14.06.2021 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 липня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації Львівської області судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2522 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 14 червня 2021 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.