Рішення

від 16.06.2021 по справі 210/5211/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5211/19

Провадження № 2/210/93/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"16" червня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альфа про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні працівника, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 11.09.2019 року звернулися до суду з вищезгаданим позовом, в якому просять стягнути з відповідача ТОВ Компанія Альфа на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за 2016 рік у розмірі 21104,32грн. та компенсацію за невідбуту відпустку за 2016 рік у розмірі 1300,27грн. на загальну суму 22464,59грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, виходячи з розміру середньої зарплати 2576,00грн. за місяць; на користь позивача ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі з грудня 2012 року по грудень 2016 рік у розмірі 113068,00грн. та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 12127,00грн. на загальну суму 125240,00грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, виходячи з розміру середньої зарплати 2576,00грн. за місяць; на користь позивача ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі з серпня 2011 року по грудень 2016 рік у розмірі 107535,00грн. та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 12977,00грн. на загальну суму 120512,00грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати ,виходячи з розміру середньої зарплати 2576,00грн. за місяць.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що ОСОБА_1 на підставі тимчасового трудового договору та наказу працював у Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа на посаді охоронця та, по закінченню тимчасового трудового договору, 07.10.2016 року був прийнятий на посаду охоронця. Наказом від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи в зв`язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_2 із 02 липня 2012 року працював у Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа на посаді охоронця та наказом від 04.09.2017 року був звільнений з роботи в зв`язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_3 із 01.08.2011 року працював у Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа на посаді охоронця та наказом від 04.09.2017 року був звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України.

У період роботи позивачів в Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа , їм не був оплачений наднормовий час роботи, який відповідно ст.106 КЗпП України повинен оплачуватися в подвійному розмірі, та нічні години, які згідно зі ст.108 КЗпП України оплачуються не менше 20% від посадового окладу. З метою припинення порушень трудового законодавства позивачі неодноразово зверталися в усній та письмовій формі до відповідача та Державної інспекції по праці в Дніпропетровській області щодо перевірки та усунення порушень, однак в досудовому порядку спір не врегульовано. Крім того, при звільненні позивачів, їм не було в повному обсязі виплачено компенсацію за невикористану частину відпустки, тому звернулися до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ТОВ Компанія Альфа обізнаний про перебування позову у провадженні суду, копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками отримав 21.10.2019 року за юридичною адресою підприємства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Правом надання відзиву на позов не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин, тому спір між сторонами має вирішуватися з урахуванням норм трудового законодавства.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідач ТОВ Компанія Альфа (ідентифікаційний код юридичної особи 22472751, місцезнаходження юридичної особи 65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Терешкової, будинок 15). Має відокремлений підрозділ юридичної особи філія "Одеса-кіно" в м.Кривий Ріг Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Альфа" код ЄДРПОУ ВП: 36921330 місцезнаходження ВП: 50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Дзержинський район, вулиця Димитрова, будинок 30 Г), що вбачається з інформації, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У стадії припинення підприємство не перебуває.

Позивач ОСОБА_1 07.10.2016 року прийнятий у Філію Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа на посаду охоронця. Наказом №43-к від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з роботи в зв`язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України. Вихідна допомога склала 3200,00грн., нарахована компенсація за 8 календарних днів невикористаної відпустки (а.с.6, 10, 11).

Позивач ОСОБА_2 з 02 липня 2012 року працював у Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа на посаді охоронця та наказом №44-к від 04.09.2017 року звільнений з роботи в зв`язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України. Вихідна допомога склала 3200,00грн., нарахована компенсація за 10 календарних днів невикористаної відпустки (а.с.7, 12).

Позивач ОСОБА_3 з 01.08.2011 року працював у Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа па посаді охоронця та наказом №44-к від 04.09.2017 року звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України. Вихідна допомога склала 3200,00грн., нарахована компенсація за 7 календарних днів невикористаної відпустки (а.с.8, 13-16).

За положеннями п.1 ч.1 ст.40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Позивачі з наказами та сумами виплати ознайомлені у день звільнення 04.09.2017 року, що підтверджується їх особистими підписами. Підстави звільнення не є предметом спору.

Згідно з табуляграмами вихідної допомоги при звільненні за ст.40 ч.1 КЗоТ ОСОБА_4 нараховано вихідну допомогу - 2576,00грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік - 700,95грн., заробітну плата за другу половину серпня - 1416,80грн., за одну зміну за вересень - 257,60грн., а всього 4954,35грн. (а.с.17); ОСОБА_2 нараховано вихідну допомогу - 2576,00грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік 873,23грн., заробітну плата за другу половину серпня - 1416,80грн., за одну зміну за вересень - 257,60грн., а всього 5122,62грн. (а.с.18); ОСОБА_3 нараховано вихідну допомогу - 2576,00грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік - 611,25грн., заробітну плата за другу половину серпня - 1159,20грн., за одну зміну за вересень - 257,60грн., а всього 4604,05грн. (а.с.19). Табуляграми засвідчені печаткою філія "Одеса-кіно" в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія "Альфа", підписані бухгалтером та позивачами.

Позивачі не погоджуються з такими нарахуваннями, вважають, що відповідач має перед ними заборгованість по заробітній платі у зв`язку з несплатою наднормового часу роботи, нічних та вечірніх годин.

Також, позивачі мають невиплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку, що є порушення вимог ст.83 КзПП України, якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

07.09.2019 року позивачі звернулися до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні працівника. Рішенням суду від 03.04.2018 року позов задоволено частково: зобов`язано Філію Одеса-кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа , код ЄДРПОУ №36921330, нарахувати та виплатити суму заборгованості із заробітної плати, заборгованості по вихідній допомозі та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день звернення з позовом до суду (по 07.09.2017 року), нарахувати та виплатити суму грошової компенсації за відпустку за 2017 рік позивачу ОСОБА_1 ; нарахувати та виплатити суму заборгованості із заробітної плати, заборгованості по вихідній допомозі та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день звернення з позовом до суду (по 07.09.2017 року) позивачу ОСОБА_2 ; нарахувати та виплатити суму заборгованості із заробітної плати, та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день звернення з позовом до суду (по 07.09.2017 року) позивачу ОСОБА_3 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.44-48).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.07.2019 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові у зв`язку зі звернення до неналежного відповідача. Роз`яснено право на звернення до суду з новою позовною заявою для захисту своїх прав до юридичної особи, яка має відповідати за позовом (а.с.40-43).

З новою позовною заявою до ТОВ Компанія Альфа позивачі звернулися 11.09.2019 року.

При зверненні до суду з позовом позивачами заявлено клопотання про витребування доказів, яке задоволено ухвалою суду від 12.09.2019 року, а саме: судом витребувано заяви позивачів щодо падання щорічних відпусток; табеля обліку робочого часу підприємства за період із серпня 2011 року по грудень 2016 року; розрахунково-платіжні відомості форми П-6 (П-7) за період із 2011 по грудень 2016 року, в яких відображається відомості про нарахування конкретним працівникам (позивачам) різних видів платежів, утримань із зарплати, аванси, податки та інше.

Копію ухвали надіслано на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, двічі - 12.09.2019 року та 25.11.2019 року. Уповноважена особа відповідача отримала поштові відправлення 21.10.2019 року та 24.12.2019 року, 05.04.2021 року проте станом на день розгляду справи, з урахуванням, Нормативних строків пересилання простої та рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (пп.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958) - докази, що витребувано судом, на адресу суду не надійшли. Про наявність поважних причин неподання вказаних документів (доказів) відповідач не пояснив, про неможливість їх подання в порядку ч.7 ст.84 ЦПК України суд не повідомив.

Через те, що ТОВ Компанія "Альфа" не виконано ухвалу суду від 12.09.2019 року ухвалою суду від 06.02.2020 року судом застосовано заходи процесуального примусу шляхом вилучення належним чином завірених доказів у ТОВ Компанія "Альфа", (ЄДРПОУ 22472751, місцезнаходження юридичної особи: 65076, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, 15, телефон 492750. Виконання ухвали доручено Першому Малиновському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - 65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42 (а.с.100).

Станом на день розгляду справи ухвали суду від 12.09.2019 року та 06.02.2020 року не виконано, заходи процесуального примусу належних результатів не дали.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду (ч.10 ст.84 ЦПК України).

Суд доходить до висновку про неподання відповідачем вказаних доказів без поважних причин.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які витребувано ухвалою суду, суд розглядає справу на підставі доказів, наданих позивачем, та на підставі доказів, наявних в матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні працівника (справа №210/3703/17, провадження №2/210/433/18).

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, позовних вимог, вказані документи мають суттєве значення для доказування у справі, зокрема - щодо тверджень позивачів про роботу понаднормово, у вечірній та нічний час, вихідні та святкові дні.

Інших належних, допустимих доказів на підтвердження чи спростування вказаних обставин в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, при вирішенні спору суд визнає обставини, зазначені позивачами, за відсутності первинної документації щодо обліку робочого часу.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі суд виходить з наступного.

Так, позивачами заявлено, що невиплачена заробітна плата складається з неоплаченого понаднормового часу роботи, нічних та вечірніх годин роботи.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст.50 КзПП).

Відповідно до ст.106 КзПП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Робота у нічний час (стаття 54 КзПП) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст.108 КзПП). Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

У зв`язку зі зверненням позивача ОСОБА_1 до Управління з питань праці Головного управління держпраці у Дніпропетровській області ДСУ з питань праці (держпраці), проведено перевірку Філіїя "Одеса-Кіно" в м.Кривий Ріг ТОВ Компанія "Альфа", під час якої встановлено, що у 2017 році заробітна плата працівникам Філії нараховувалася на підставі штатного розпису. Робочий час працівників визначається графіками змін та відображається у табелі обліку робочого часу. Охоронець ОСОБА_1 відпрацював згідно табелів обліку робочого часу за 2017 рік: січень - 16 нічних годин, лютий - 16 нічних годин, березень - 16 нічних годин, квітень - 12 нічних годин, травень - 80 нічних годин, червень - 24 нічних годин, липень - 10 нічних годин, серпень -11 нічних годин, вересень 1 нічну годину; охоронець ОСОБА_3 відпрацював згідно табелів обліку робочого часу за 2017 рік: січень - 16 нічних годин, лютий - 10 нічних годин, березень - 14 нічних годин, квітень - 32 нічних годин, травень - 88 нічних годин, червень - 24 нічних годин, липень - 16 нічних годин, серпень - 40 нічних годин,вересень 4 нічні години; охоронець ОСОБА_2 відпрацював згідно табелів обліку робочого часу за 2017 рік: січень - 14 нічних годин, лютий - 16 нічних годин, березень - 16 нічних годин, квітень - 16 нічних годин, травень - 72 нічних годин, червень - 2 нічних годин, липень - 11 нічних годин, серпень - 12 нічних годин, вересень -1 нічну годину. У відомостях нарахування заробітної плати за січень - вересень 2017 року за роботу у нічний час та оплату праці у підвищеному розмірі, відповідно до законодавства, не нижче 20 відсотків тарифної ставки(окладу) за кожну годину роботи у нічний час не проведено, що вказує на порушення ст. 108 КЗпП. Також перевіркою встановлено порушення ст. 95 КЗпП в частини проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку. Згідно із загальним правилом, індексацію зарплати (виплат, які входять до її складу і носять постійний характер) проводять в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 4 п. 2 Порядку № 1078). З 1 січня по квітень 2017 року він був дорівнює 1600 грн., а з травня склав 1684 грн. Для проведення індексації величина приросту індексу споживчих цін для нарахування суми індексації з червня по вересень 2017 становить 3,7%. Під час аналізу бухгалтерських документів встановлено, що в відомостях нарахування заробітної плати за червень-вересень 2017 року нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078 не проводилась. Порушення законодавства про працю в частині проведення оплати за роботи у надурочний час не встановлено (а.с.31-33).

Отже, проведена перевірка не стосується спірного періоду, а тому не може бути взята судом до уваги при вирішенні даного спору, а може лише свідчити про наявність порушень КЗпП на підприємстві у 2017 році, які враховуючи відсутність спору між роботодавцем та позивачами за цей період, підприємством виправлені.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У п.6.8 Положення про оплату праці, розробленого Філією Одеса-кіно у м.Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа визначено, що наднормові години роботи оплачуються у подвійному розмірі, нічні - 35%, а вечірні - 20% від посадового окладу, що підтверджується відзивом на позов відповідача у справі №210/3703/17, провадження №2/210/433/18 (а.с.84-89).

Оскільки належних доказів того, що робота відповідачем оплачувалася позивачам у відповідності до вимог ст.ст.106-108 КЗпП України відповідачем не надано, на підставі викладеного, керуючись ч.10 ст.84 ЦПК України, суд вважає за можливе визнати обставину, на яку посилаються позивачі у справі щодо роботи ними понаднормово, у вечірній та нічний час, як про це зазначено у позові.

Вказане доводиться також копіями журналів виходу на роботу, наданих позивачами (а.с.49-83).

Крім того, у відомостях щодо нарахування заробітної плати за серпень 2011 року - вересень 2017 року (справа №210/3703/17, провадження №2/210/433/18, т.2, а.с.7-81) не міститься жодної інформації про виплату будь-яких нарахувань за роботу понаднормово, у вечірній та нічний час. Вказані графи у таблицях-розрахунках взагалі відсутні. Фактично, у вказаних документах містяться лише відомості про нарахування та виплату сум, що повністю дорівнюють зазначеним у них же сумам окладів згідно з штатним розписом (за виключенням виплат відпускних, за наявності).

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2016 р. по 31.12.2016 року в сумі 21164,32 грн.

За спірний період ним відпрацьовано 94 добові зміни - 2256 годин ( 94х24=2256), з них наднормові години - 816 год., нічні - 744 год., вечірні - 372 год. (журнал виходу на роботу - а.с.49-83).

Згідно з ч.1 ст.50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, відтак нормальна тривалість робочого часу складає 160 годин на місяць.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2012 р. по 31 грудня 2016 року в сумі 113068,00 грн.

За спірний період ним відпрацьовано 6044 добові зміни - 14496 годин ( 604х24=14496), з них наднормові години - 5856 год., нічні - 4832 год., вечірні - 2416 год. (журнал виходу на роботу - а.с.49-83).

Позивач ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 2011 р. по 31 грудня 2016 року в сумі 107535,00 грн.

За спірний період ним відпрацьовано 666 добових змін - 15984 годин ( 666х24=15984), з них наднормові години - 584 год., нічні - 5328 год., вечірні - 3552год. (журнал виходу на роботу - а.с.49-83).

Суд погоджується з розрахунками, наданими позивачами. Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року складає 21164,32 грн. Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 за період з 01 липня 2012 р. по 31 грудня 2016 року складає 113068,00 грн. Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 за період з 2011 р. по 31 грудня 2016 року складає 107535,00 грн. (а.с.21-30). Суми визначені позивачами після відрахування податку (18% та 1,5%).

Щодо виплати компенсації за невідбуту відпустку суд приходить до наступного.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу ( ч.1 ст.47 КЗпП України).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною третьою статті 2 Закону України Про оплату праці визначено, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми .

Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1395 цс 16 та від 6 грудня 2017 року у справі №6-331 цс 17.

Позивачів звільнено з посади 04.09.2017 року, компенсація за невикористану відпустку роботодавцем при звільненні нарахована, однак позивачі заперечують проти розрахунку відповідача.

Згідно з ч.1 статті 21 Закону України Про відпустки заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Частиною першою статті 24 Закону України Про відпустки визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно зі статті 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору ( ч. 1 статті 75 КЗпП України).

Так, за розрахунком позивача ОСОБА_1 за період з 01.04.2016 року по 07.10.2016 року ним відпрацьовано 207 робочих днів, кількість відпускних днів - 24 дні, з яких ним використано лише 14 днів у 2017 році, у 2016 році - у відпустці не був, при звільненні виплачено компенсацію сплачено за 8 днів. Розмір компенсації за 14 днів невикористаної відпустки після відрахування податку (18% та 1,5%) - 1300,27 грн.

Разом із цим, з матеріалів справі №210/3703/17, провадження №2/210/433/18 ( т.1, а.с.216-218) вбачається, що за заявою ОСОБА_1 від 12.06.2017 року йому надано відпустку тривалістю 14 календарних днів (наказ №24-к від 12.06.2017 року) - період за який надається відпустка з 07.10.2016 року по 07.04.2016 року, виплачено відпускні в сумі 1529,78 грн.

При звільненні 04.09.2017 року його за період роботи з 07.10.2016 року по 04.09.2017 року виплачено компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки ( 22 днів (заработано відпустки) - 14 дні (використаної відпустки) = 8 днів (компенсація) (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.221).

Таким чином, компенсація за невикористані дні відпустки виплачена позивачу ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки ним відпрацьовано не повний рік за період роботи з 07.10.2016 року по 04.09.2017 року - 11 місяців, відповідачем вірно розраховано кількість днів відпустки - 22 дні ( 11 місяців х2=22). Відтак, доводи позивача, що він не перебував у відпустці у 2016 році не заслуговують на увагу.

За розрахунком позивача ОСОБА_2 за період з липня 2012 року по грудень 2016 року ним відпрацьовано 1600 робочих днів. Розмір компенсації за 108 днів невикористаної відпустки після відрахування податку (18% та 1,5%) - 12127,00 грн.

Проте, з матеріалів справі №210/3703/17, провадження №2/210/433/18 ( т.1, а.с.141-167) вбачається, що за заявою ОСОБА_2 від 29.07.2013 року йому надано відпустку тривалістю 24 календарні дні (наказ №14-к від 31.07.2013 року) - період за який надається відпустка з 02.07.2012 року по 02.07.2013 року, виплачено відпускні в сумі 930,24 грн. ; за заявою від 29.08.2014 року йому надано відпустку тривалістю 24 календарні дні (наказ №19-2-к від 01.09.2014 року) - період за який надається відпустка з 02.07.2013 року по 02.07.2014 року, виплачено відпускні в сумі 1014,00 грн. ; за заявою від 30.06.2015 року йому надано відпустку тривалістю 24 календарні дні (наказ №21-к від 01.07.2015 року) - період за який надається відпустка з 02.07.2014 року по 02.07.2015 року, виплачено відпускні в сумі 1041,12 грн.

За заявою ОСОБА_2 від 22.02.2016 року він звільнений за власним бажанням, при звільненні його нараховано компенсацію за 16 днів невикористаної відпустки за період роботи з 02.07.2012 року по 22.02.2016 року (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.168-172).

Тобто, за період з 02.07.2012 року по 02.07.2015 року ним використано відпустки (72 дні), за період з 02.07.2015 року по 22.02.2016 року - 16 днів відпустки - виплачено компенсацію 718,88 грн. Заборгованість по компенсації за невикористану відпустку відсутня.

Наказом №53-К від 06.04.2016 року ОСОБА_2 прийнято на постійну роботу на посаду охоронця з 06.04.2016 року (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.140).

За заявою ОСОБА_2 від 22.05.2017 року йому надано відпустку за 2016 рік тривалістю 24 календарні дні (наказ №17-к від 22.05.2017 року) - період за який надається відпустка з 06.04.2016 року по 06.04.2017 року, виплачено відпускні в сумі 2603,28 грн. (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.141-143).

При звільненні 04.09.2017 року його за період роботи з 06.04.2016 року по 04.09.2017 року виплачено компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки ( 34 днів (заработано відпустки) - 24 дні (використаної відпустки) = 10 днів (компенсація) (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.146).

Відтак, компенсація за невикористані дні відпустки виплачена позивачу ОСОБА_2 в повному обсязі.

За розрахунком позивача ОСОБА_3 за період з серпня 2011 року по грудень 2016 року ним відпрацьовано 1923 робочих днів. Розмір компенсації за 130 днів невикористаної відпустки після відрахування податку (18% та 1,5%) - 12977,00 грн.

Однак, з матеріалів справі №210/3703/17, провадження №2/210/433/18 ( т.1, а.с.122- 209) вбачається, що за заявою ОСОБА_3 від 28.11.2012 року йому надано відпустку тривалістю 24 календарні дні (наказ №26-6-к від 30.11.2012 року) - період за який надається відпустка з 01.08.2011 року по 01.08.2012 року, виплачено відпускні в сумі 889,21 грн. ; за заявою від 26.02.2014 року йому надано відпустку тривалістю 24 календарні дні (наказ №04-3-к від 28.02.2014 року) - період за який надається відпустка з 01.08.2012 року по 01.08.2013 року, виплачено відпускні в сумі 962,64 грн. ; за заявою від 29.05.2015 року йому надано відпустку тривалістю 24 календарні дні (наказ №12-к від 29.05.2015 року) - період за який надається відпустка з 01.08.2013 року по 01.08.2014 року, виплачено відпускні в сумі 1038,48 грн. ; за заявою від 29.01.2016 року йому надано відпустку тривалістю 24 календарні дні (наказ №42-5-к від 29.01.2016 року) - період за який надається відпустка з 03.08.2014 року по 03.08.2015 року, виплачено відпускні в сумі 1161,12 грн.

За заявою ОСОБА_3 від 01.04.2016 року він звільнений за власним бажанням, при звільненні його нараховано компенсацію за 16 днів невикористаної відпустки за період роботи з 01.08.2011 року по 01.04.2016 року (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.210-214).

Тобто, за період з 01.08.2011 року по 03.08.2015 року ним використано відпустки (96 дні), за період з 03.08.2015 року по 01.05.2016 року - 16 днів відпустки - виплачено компенсацію в сумі 892,00 грн. Заборгованість по компенсації за невикористану відпустку відсутня.

Наказом №60-К від 06.04.2016 року ОСОБА_3 прийнято на постійну роботу на посаду охоронця з 27.05.2016 року (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.173).

За заявою ОСОБА_3 від 22.05.2017 року йому надано відпустку за 2016 рік тривалістю 24 календарні дні (наказ №18-к від 22.05.2017 року) - період за який надається відпустка з 27.05.2016 року по 27.05.2017 року, виплачено відпускні в сумі 2603,28 грн. (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.174-176).

При звільненні 04.09.2017 року його за період роботи з 27.05.2016 року по 04.09.2017 року виплачено компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки ( 31 днів (заработано відпустки) - 24 дні (використаної відпустки) = 7 днів (компенсація) (№210/3703/17, провадження №2/210/433/18 , том 1, а.с.181).

Отже, компенсація за невикористані дні відпустки виплачена позивачу ОСОБА_3 в повному обсязі.

Таким чином, позов в частині стягнення компенсацію за невикористану відпустку не знайшов свого підтвердження, а тому суд відмовляє ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цій частині позовних вимог.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходить з наступного.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.

Позивачі просили стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку , виходячи з розміру середньої заробітної плати - 2576,00 грн. на місяць. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку суду не надано.

Спір щодо права позивачів з приводу розміру належних до виплати працівникам сум за трудовим договором на день звільнення перебував на розгляді у суді, тому суд вважає, що у даній справі підлягає застосуванню принцип співмірності відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в залежності від розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем при звільненні позивачів розрахунок проведено не в повному обсязі, слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.09.2017 року по 11.09.2019 року (день звернення до суду з позовом) з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 - 1000,00 грн. , на користь ОСОБА_2 - 5000,00 грн., на користь ОСОБА_3 - 5000,00 грн.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 р. справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання податків та обов`язкових платежів з послідуючим утриманням з цієї суми. Разом із цим позивачами здійснено розрахунок сум без врахування розміру податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача при зверненні до суду звільнено від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір ставкою судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру є 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за вимогу майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1921,00грн.

Розмір ставки судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди суд обчислює з урахуванням висновку, який міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №761/11472/15-ц щодо того, що про стягнення моральної шкоди визначається її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

В пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014р. №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено - випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

В пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014р. №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судам роз`яснено, якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Таким чином, враховуючи мінімальну ставку судового збору на день звернення позивача до суду 768,40 грн. та кількості позовних вимог та позивачів з відповідача в дохід держави слід стягнути 4610,40 грн. (768,40х2х3=4610,40).

На підставі викладено, керуючись ч.3 ст.2 Закону України Про оплату праці , ст.ст.21, 24 Закону України Про відпустки , ст.ст.47, 74, 106-108, 115, 116 КЗпП України, ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 315, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альфа про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні працівника - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альфа , ідентифікаційний код юридичної особи 22472751 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за 2016 рік в сумі 21164,32 грн.( двадцять одна тисяча сто шістдесят чотири гривні 32 копійки) та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 1000,00грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альфа , ідентифікаційний код юридичної особи 22472751 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з липня 2012 року по грудень 2016 року в сумі 113068,00 грн.( сто тринадцять тисяч шістдесят вісім гривень 00 копійок) та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 5000,00грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альфа , ідентифікаційний код юридичної особи 22472751 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2011 року по грудень 2016 року в сумі 107535,00 грн.( сто сім тисяч п`ятсот тридцять п`ять гривень 00 копійок) та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 5000,00грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альфа , ідентифікаційний код юридичної особи 22472751 в дохід держави судовий збір 4610,40 грн. ( чотири тисячі шістсот десять гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Альфа , ідентифікаційний код юридичної особи 22472751, місцезнаходження юридичної особи: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Терешкової, будинок 15.

Суддя: Н. Ю. Вікторович