Постанова

від 07.06.2021 по справі 520/1431/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 р.Справа № 520/1431/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Єгупенко В.В.) від 15.07.2020 року (повний текст рішення складено 15.07.20 року) по справі № 520/1431/2020

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

до Грушівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Куп`янської районної ради Харківської області

треті особи Куп`янська районна рада Харківської області, Відділ освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить застосувати до Грушівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Куп`янської районної ради Харківської області заходи реагування у сфері державного нагляду до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, експлуатацію будівлі за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с. Грушівка, вул. Вишнева, буд. 2 зупинити повністю шляхом її знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання, у зв`язку з чим зобов`язати керівництво Грушівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп`янської районної ради Харківської області негайно припинити використання цієї будівлі з метою проведення будь якої діяльності, не пов`язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проведення перевірки Грушівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Куп`янської районної ради Харківської області виявлено порушення нормативно-правових актів з техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Враховуючи, що відповідачем у визначений строк не усунуто всіх встановлених порушень, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Куп`янську районну раду Харківської області та Відділ освіти, молоді та порту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року адміністративний позов задоволено частково.

До повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, експлуатацію будівлі Грушівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп`янської районної ради Харківської області, за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с. Грушівка, вул. Вишнева, буд. 2 зупинено повністю шляхом її знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання, у зв`язку з чим зобов`язано керівництво Грушівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп`янської районної ради Харківської області припинити використання цієї будівлі з метою проведення будь якої діяльності, не пов`язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

В іншій частині позову відмовлено.

Відділ освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність встановлених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). Зазначив, що позивачем не надано жодних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про те, що існує ймовірність створення загрози життю та здоров`ю людей, а також не доведено необхідності застосування саме крайнього заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі. При цьому, зупинення експлуатації учбового закладу грубо порушує гарантоване державою право громадян України на освіту.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

На адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Проте, вказаний файл не підписаний електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу ІТЗ про відсутність ЕЦП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 44 КАС України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У відповідності до положень частини десятої вищевказаної статті Кодексу, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України Про електронні довірчі послуги , електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг, зокрема, кваліфікованого електронного підпису.

Отже, обов`язковою умовою для чинності електронного документу являється його підписання електронним-цифровим підписом.

Судом встановлено, що клопотання надійшло до суду засобами електронного зв`язку без використання електронного цифрового підпису.

При цьому, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу Електронний суд, що розміщений: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 13.11.2019 року по справі № 160/7227/19 та від 25.11.2019 року по справі № 160/7439/19.

Враховуючи, що клопотання не містить електронного цифрового підпису, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для його прийняття.

Також, беручи до уваги, що розгляд справи неодноразово відкладався, у т.ч. за клопотанням відповідача, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, визначених КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до доручення Прем`єр-міністра України від 11.12.2019 №44205/1/1-19, наказу від 12.12.2019 №133 «Про проведення позапланових перевірок» , посвідчення на проведення перевірки від 16.12.2019 №415 Куп`янського районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у період з 17.12.2019 по 21.12.2019 проведена позапланова перевірка додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на території та у будівлі Грушівської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів Куп`янської районної ради Харківської області, за адресою: Харківська область. Куп`янський район, с. Грушівка, вул. Вишнева, 2, за наслідками якої складено Акт №326 від 21.12.2019 року.

Під час перевірки було встановлено, що будівля експлуатується з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме: дерев`яні елементи горищних покриттів не оброблено засобами вогнезахисту, що підтверджується відсутністю акту прийняття виконаних робіт з вогнезахисного оброблення; з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів; не забезпечено об`єкт необхідною кількістю води для цілей пожежогасіння шляхом підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозабірних пристроїв, під`їздів до вододжерел; улаштовано на шляхах евакуації з приміщень другого евакуаційного виходу першого поверху пороги, який перешкоджає вільній евакуації людей; в центральному евакуаційному виході з приміщень шкоди застосовуються будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, що не відповідає згідно з нормованою вимогою; двері на шляхах евакуації відчиняються не в напрямку виходу з приміщень шкоди; сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням; перевірку захисту будівлі шкоди від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» ; під сходовими клітинами змінено інженерні та планувальні рішення, що не відповідає згідно з нормативною вимогою (влаштовано під сходовими клітинами першого поверху підсобні приміщення); не доукомплектовані засобами пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті; під час експлуатації об`єкта знижено клас вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах між горищем та сходовою клітиною; зменшено розміри евакуаційного виходу з приміщення вчительської, що не відповідає згідно з нормативною вимогою; на стіні біля даху над центральним евакуаційним виходом улаштовано та експлуатуються тимчасові електромережі; приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» ; захаращуються шляхи центрального евакуаційного виходу меблями, обладнанням, різними матеріалами; покриття підлоги у приміщеннях коридорів школи, непомірно небезпечні, щодо токсичності продуктів горіння, не мають помірну димоутворювальну здатність та не відповідають групам поширення полум`я РП1, РП2, що підтверджується відсутністю сертифікатів відповідності на лінолеум; вікна горища не засклені; не підкладено під електророзетки, що встановлені на горючій основі (конструкції), суцільний негорючий матеріал, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метр; не прибрані горючі матеріали на відстань не менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами; встановлені вікнах приміщень, де перебувають люди, грат останні не забезпечено, щоб розкривалися, розсувалися або знімалися.

Акт перевірки вручений 21.12.2019 під особистий підпис керівництву Грушівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп`янської районної ради Харківської області.

Наявність встановлених порушень слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів усунення відповідачем в повному обсязі порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зафіксовані у акті перевірки, наявні підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, а саме до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до абз. 2 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон України №877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності (ч. 1 ст. 3 Закону України №877-V).

Частиною першою статті 4 Закону України №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно частини сьомої статті 7 Закону України №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 50 КЦЗ України, джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації.

За положеннями КЦЗ України саме загроза життю та/або здоров`ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.

Відповідно до ч.3 ст.55 КЦЗ України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 66 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

За змістом пункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 КЦЗ України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина друга статті 70 КЦЗ України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежо-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту. Адміністративний суд, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей і не були усунуті суб`єктом господарювання, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування, в тому числі шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) будівель.

Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, визначено, що ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основним завданням ДСНС України є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб (підпункт 2 пункту 3 Положення).

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункту 7 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2013 року № 33 Про утворення територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з надзвичайних ситуацій, яким є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Судовим розглядом встановлено, що перевірка відповідача здійснювалась у відповідності до вимог Кодексу цивільного захисту України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

За наслідком перевірки встановлено, що будівля експлуатується з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Акт перевірки підписаний посадовою особою без зауважень.

Пунктом 33 частини першої статті 2 КЦЗ України передбачено, що пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності (п. 24 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України).

Отже, настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014р., є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (п.4 Розділ І вказаних Правил).

Таким чином, у випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів реагування як повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган контролю звертається до суду із адміністративним позовом.

Поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Недотримання правил у сфері техногенної та пожежної безпеки може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють та навчаються в освітньому закладі.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері техногенної та пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 р. по справі № 823/589/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення якою особою було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недодержання суб`єктами господарювання правил у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Крім того, захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 по справі №810/2400/18, від 16.05.2019 по справі №812/1296/18, від 07.08.2019 по справі №810/1820/18.

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 4 Закону України №877-V, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відтак, у разі усунення виявлених порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, відповідач не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення із повідомленням відновлення господарської діяльності.

Суд не наділений повноваженнями виконувати функції органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які в свою чергу є дискреційними, а тому тільки позивач при проведенні перевірки вправі оцінити якість виконаних робіт, спрямованих на усунення порушень.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України №877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Отже, факт виконання/невиконання суб`єктом господарювання порушень, може бути встановлено лише за результатами проведення органом державного нагляду (контролю) позапланових заходів (перевірки).

Посилання відповідача на відсутність фінансування колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана обставина не звільняє його від обов`язку дотримуватись обов`язкових правил у сфері техногенної та пожежної безпеки, а відповідно, не може бути визнано в якості підстави для відмови в застосуванні судом певного заходу реагування у разі виявлення порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Доводи скаржника про те, що органом державного нагляду не обґрунтовано наявності підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, колегія суддів вважає помилковими, оскільки позивач, звертаючись до суду, чітко вказав, у чому саме полягає загроза для життя та здоров`я людей, які знаходяться у будівлі освітнього закладу, а також, до яких наслідків може призвести подальше існування тих порушень, які зафіксовані актом перевірки та не усунені відповідачем, а саме - пожежа.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачем не доведено факту усунення в повному обсязі порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у визначеному судом порядку.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

При цьому, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду, оскільки позивачем не оскаржено, а апеляційна скарга Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області відповідних доводів в цій частині не містить.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року по справі №520/1431/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров

Повний текст постанови складено 17.06.2021 року