Постанова

від 17.06.2021 по справі 923/1368/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Справа № 923/1368/20 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Южмормонтаж»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року

у справі №923/1368/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИС»

до Приватного акціонерного товариства «Южмормонтаж»

про стягнен ня 56025,07грн.

суддя суду першої інстанції: С.В. Нікітенко

час і місце ухвалення рішення: 23.02.2021, м. Херсон, вул. Господарський суд Херсонської області

встановив:

21.12.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛМИС» (надалі ТОВ «ОЛМИС» , позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Южмормонтаж» (надалі ПрАТ «Южмормонтаж» , відповідач), в якому просило суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов`язань зі сплати продукції за Договором №31п від 31.07.2019р. - 39372,15грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ ПУМБ МФО 334851, ЄДРПОУ20344888;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму 3% річних за час прострочення виконання зобов`язання - 8416,16грн. ( ті самі банківські реквізити);

- стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат за Договором №31п від 31 липня 2019року - 8236,76 грн. ( ті самі банківські реквізити);

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору - 2102,00грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за договором №31п від 31.07.2019р. щодо своєчасної сплати прийнятої за договором продукції, а саме грейфер V=0,6м3, креслення 168.000 СБ - у кількості 1-ї одиниці вартістю 431244,00грн. Продукція була поставлена 24.10.2019р., що підтверджується видатковою накладною №139 від 24.10.2019р., ТТН №Р139 від 24.10.2019р. і довіреністю відповідача №127 від 23.10.2019р. Відповідно до п.п.3.3.1 Договору поставки 100% вартості продукції має бути сплачена відповідачем протягом 20 календарних днів з моменту поставки, тобто в строк до 13.11.2019р. Однак оплата була здійснена 08.07.2020р. , що підтверджується п/д №2378.

Позивач посилався на ст.ст. 526, 530, 546, п.2 ст. 551, ч.1 п.3 ст. 611, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, надає розрахунок, за яким відповідач має сплатити на користь позивача - 39372,15грн. штрафу, 8416,16грн. 3% річних від простроченої суми грошових зобов`язань та 8236,76грн. інфляційних втрат.

Також позивач вказує на те, що ним було подано позов про стягнення основної суми боргу за договором поставки, однак провадження у справі №923/558/20 було закрито за заявою позивача, оскільки відповідач добровільно сплатив суму боргу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2020р. прийнято позовну заяву ТОВ ОЛМИС та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12.01.2021р. до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від ПрАТ «Южмормонтаж» , в якому відповідач не визнавав позовні вимоги позивача в повному об`ємі, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідачем було зазначено, що ТОВ «ОЛМИС» надіслало на його адресу позовну заяву з додатками до неї без належного засвідчення, тому у відповідача є необхідність ознайомитися з матеріалами справи у суді, чого з об`єктивних підстав, як то карантинні обмеження та спрощений порядок розгляду справи без повідомлення та виклику сторін, відповідач виконати не може. Відповідач не погоджується із позовними вимогами і вважає їх такими, що не підтверджуються належними доказами.

ПрАТ «Южмормонтаж» звертало увагу суду першої інстанції на те, що провадження по справі №923/558/20 було закрите, оскільки відповідач сплатив суму боргу, а позовна заява у справі №923/558/20 не містила вимог про стягнення неустойки. Також на думку відповідача сума 56025,07грн. за позовом у даній справі є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора, а задоволення позовних вимог призведе до неможливості виконання своїх соціальних зобов`язань перед співробітниками стосовно своєчасної оплати праці та нормальної життєдіяльності підприємства, оскільки відповідач перебуває в достатньо скрутному фінансовому становищі.

21.01.2021р. до Господарського суду Херсонської області надійшли заперечення на відзив відповідача від ТОВ «ОЛМИС» , в яких позивач вказує на те, що у відповідача знаходяться оригінали усіх документів, що стосуються правочину, на підставі якого нараховані санкції, окрім Довіреності №127 від 23.10.2019р., яку власне, відповідач сам виготовив і направив позивачеві. Також позивач вказує на те, що відповідач володіє повною інформацією щодо складу і змісту доказів, доданих до позовної заяви, а тому проблема із ознайомленням з матеріалами справи є надуманою. Невизнання відповідачем позовних вимог, оскільки вони не підтверджені належними доказами є неаргументованим та не містить посилання на жодну норму закону, яка порушена, або не застосована позивачем. Також щодо посилання відповідача щодо того, що сума 56025,07грн. є надмірно великою директор ТОВ «ОЛМИС» вказує на те, що відповідачем не надано жодного аргументу, доказу щодо суми збитків кредитора і не надано власний розрахунок. Натомість, на момент оплати за Договором №31п від 31.07.2019р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 2868972,00грн. за шістьма окремими угодами. Зважаючи на те, що позивач є виробником важкого машинобудування, а це дуже матеріаломістке і працемістке виробництво, яке потребує великих фінансових витрат, несплата відповідачем коштів за своїми зобов`язаннями призводить до фінансово-виробничих проблем.

Позивач звертав увагу на те, що нарахування неустойки обмежується діючим законодавством, а саме ст. 258 ЦК України обмежено строк позовної давності до 1 року, ст.232 ГК України обмежено строк, за який нараховується неустойка, півроку та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР обмежено розмір неустойки до подвійної облікової ставки НБУ. Якщо неустойка нарахована з дотриманням вищевказаних норм буде знижена ще більше, то це поставить сторони у нерівне становище і порушить баланс інтересів сторін.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.02.2021р. (суддя С.В. Нікітенко) позов задоволено повністю - стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Южмормонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМИС» суму штрафу у розмірі 39372,15грн., суму 3% річних у розмірі 8416,16грн., суму інфляційних втрат у розмірі 8236,76грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102грн.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст. 525,526, 530, 549, 625, 628, 629. ч. 1 ст. 691, ч. 2 ст. 712 ЦК України, ст.ст. 193, 199, ч.1 с. 216, ч. 2 ст. 217, ч.2 ст. 218, ст.ст. 229, 230 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та вмотивовано наступним. Суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №31-П від 31.07.2019р. на виконання якого ТОВ «ОЛМИС» було поставлено ПрАТ «Южмормонтаж» продукцію, а саме : грейфер V=0,6м3, креслення 168000 СБ - 24.10.2019 на загальну суму 431244,00 грн. Поставку товару відповідачу було здійснено 24.10.2019р. відповідно до видаткової накладної №139 від 24.10.2019р. та товарно-транспортної накладної №Р139 від 24.10.2019р. і Довіреності відповідача №127 від 23.10.2019р. Позивачем було виставлено відповідачу рахунок №156 від 23.10.2019р. на суму 431244,00 грн. на оплату поставленого товару за Договором №31п від 31.07.2019р. Відповідно до умов п.п.3.3.1. Договору оплата у розмірі 100% від вартості продукції здійснюється покупцем протягом 20 календарних днів з моменту поставки, а саме в строк по 13.11.2019р. Однак, оплату у сумі 431244,00грн. відповідачем було здійснено 08.07.2020р. , відповідно до платіжного доручення №2378. Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку перевищення покупцем строку оплати продукції на 7 днів останній відшкодовує постачальнику збитки , понесені останнім у зв`язку з таким простроченням. Крім того у випадку перевищення строків оплати покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки від підлягаючої сплаті та неоплаченої суми, починаючи з першого дня прострочки, а ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що вони є вірними. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 39372,15 грн., суми 3% річних у розмірі 8416,16 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 8236,76, є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

22.03.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Южмормонтаж» (подана 15.03.2021р.) на рішення від 23.02.2021р., в якій скаржник просить скасувати рішення від 23.02.2021р. та відмовити у позові, оскільки позивачем не дотримано вимог ч.1 ст. 19 ГПК України щодо порядку досудового врегулювання спору та п.7.2 Договору поставки №31п від 31.07.2019, яким передбачено, що вирішення спорів та розбіжностей, які можуть виникнути стосовно цього договору, шляхом переговорів та консультацій. Позивач не направляв апелянту претензії з вимогою сплати стягнутих оскаржуваним рішенням сум. Тому відповідач не мав можливості в добровільному порядку сплатити ці суми, про що без належного з`ясування даної обставини зазначається в рішенні суду першої інстанції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.03.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено відповідачу строк 7 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153; роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

13.04.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПрАТ «Южмормонтаж» (надіслане поштою 09.04.2021р.), в додатки до якого надані докази сплати судового збору, чим усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 24.03.2021р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Южмормонтаж» на рішення Господарського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року у справі №923/1368/20., відповідно до ч.7 ст.12 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення учасникам справи) на апеляційну скаргу будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 13.05.2021р.

06.05.2021р. через систему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «ОЛМИС» , в якому позивач просив суд залишити без змін рішення Господарського суду Херсонської області від 23.02.2021р. у справі №923/1368/20, залишити апеляційну скаргу ПрАТ «Южмормонтаж» на вказане судове рішення без задоволення. Позивач вважає рішення законним та обґрунтованим, вважає, що порушення норм процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи, або які є підставою для скасування рішення відсутні, і апелянт про такі порушення не заявляє. Щодо посилання апелянта на недотримання позивачем п.п.7.2 Договору №31п від 31.07.2019р., позивач посилається на п.п. 7.3 цього ж Договору, в якому вказано, що, зокрема, « якщо… будь-яка зі сторін не бажає вести переговори, такі спори мають бути вирішені в Господарському суді України , тому позивач вважає, що умови вказаного договору не порушував, а звернення позивача до суду за захистом своїх прав і законних інтересів передбачено ст.16 ЦК України, ст. 4 ГПК України передбачено, що права на звернення до господарського суду гарантується, а відмова від цього права визнається недійсною. Позивач вважає, що звернення до суду не ставиться в залежність від дотримання порядку врегулювання спору.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

Між ТОВ «ОЛМИС» (надалі - позивач) та ПрАТ «Южмормонтаж» (надалі - відповідач) 31.07.2019р. був укладений Договір №31-П (надалі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю визначену умовами вказаного договору продукцію, а відповідач в свою чергу зобов`язався прийняти та оплатити вартість поставленого товару, а саме грейфер V=0,6м3, креслення 168.000 СБ - у кількості 1-ї одиниці.

Відповідно до п. 3.2. Договору загальна сума становить 431244,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 71874,00грн.

За умовами п.4.2 Договору строк виготовлення продукції - не більше 105 календарних днів з моменту підписання Договору. Також п. 4.3 передбачено, що допускається дострокове виготовлення на розсуд постачальника.

Позивачем відповідачу було направлено рахунок №156 від 23.10.2019р. (а.с. 12) на суму 431244,0грн.

Відповідно до п.п. 3.3.1 Договору передбачено, що 100% вартості продукції має бути сплачено відповідачем протягом 20 календарних днів з моменту поставки.

Продукція була поставлена 24.10.2019р., а саме грейфер V=0,6м3, креслення 168.000 СБ - у кількості 1-ї одиниці , що підтверджується видатковою накладною №139 від 24.10.2019р. (а.с.13) , ТТН №Р139 від 24.10.2019р. (а.с.14) і довіреністю відповідача №127 від 23.10.2019р. (а. с. 15)

За умовами п. 4.4. Договору постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки продукції в момент завантаження товару на транспортний засіб призначений для перевезення продукції. Момент завантаження продукції на транспортний засіб є моментом поставки за Договором.

ТОВ «ОЛМИС» звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до ПрАТ «Южмормонтаж» про стягнення боргу за Договором №31п від 31.07.2019р. - 431244,00грн.

24.06.2020р. ухвалою суду першої інстанції було відкрите провадження у справі №923/558/20

Оплата відповідачем була здійснена з порушенням строку встановленого Договором, а саме - 08.07.2020р., що підтверджується платіжним дорученням №2378 (а.с. 20).

13.07.2020р. до Господарського суду Херсонської області надійшла заява від ТОВ «ОЛМИС» про відмову від позову та закриття провадження у справі у зв`язку із сплатою боргу.

Ухвалою суду першої інстанції від 14.07.2020р. прийнято відмову позивача ТОВ «ОЛМИС» від позову, провадження у справі №923/558/20 закрито.

Позивач нарахував відповідачу неустойку, інфляційні та 3 відсотки річних у розмірах, визначених у розрахунку до позовної заяви, з якою звернувся до господарського суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції за наслідками розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що ПрАТ «Южмормонтаж» свої зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару виконало з порушенням встановленого у договорі строку.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч.6 ст. 231 та ч.2 ст.343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Договором, укладеним між сторонами передбачено відповідальність сторін за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов`язань.

Згідно з п.6.3 Договору передбачена відповідальність покупця за перевищення строків оплати продукції більш ніж на 7 днів він компенсує постачальнику втрати, які той поніс у зв`язку з таким простроченням. Крім того, у випадку перевищення строків оплати покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від суми, яку потрібно сплатити, починаючи з першого дня прострочки.

В додатках до позову ТОВ «ОЛМИС» надано розрахунок неустойки (штрафу), 3% річних та інфляційних втрат , відповідно до яких неустойка складає 39372,15грн., 3% річних - 8414,16грн. та інфляційні втрати - 8236,76 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки штрафних санкцій, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам Договору №31-п від 31.07.2019р. та чинному законодавству, а отже і обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ОЛМИС» про стягнення неустойки (штрафу), 3% річних та інфляційних втрат .

Правильність розрахунків та наявність підстав, встановлених законом та договором, апелянтом не заперечується.

Таким чином, з урахуванням всіх встановлених обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Южмормонтаж» посилається на те, що позивачем не було дотримано порядку досудового врегулювання спору, а претензії і доказів її направлення відповідачу, позивачем не надавалося. Оскільки позивач скористався своїм правом звернення до суду, відповідач не мав можливості добровільно сплатити заявлені до стягнення суми. Такі аргументами апелянта колегія суддів відхиляє, зважаючи на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/13380/18 від 26.11.2019р. встановлено, що звернення позивача з претензією до відповідача в розумінні ч. 2 ст. 222 ГК України є правом, а не обов`язком особи, чиї права порушено. Тобто, навіть у випадку, якщо така претензія взагалі не була пред`явлена, це не позбавило би права позивача на звернення до відповідача з вимогою.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Доводи апеляційної скарги щодо не з`ясування обставин, не відповідністю висновків викладених у рішенні, встановленим обставинам, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, а конкретного обгрунтування таких підстав для скасування рішення суду апелянт не наводить

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні, відтак рішення господарського суду Херсонської області від 23.02.2021р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 23.02.2021р. у справі №923/1368/20 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.287,288 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко