Постанова

від 01.06.2021 по справі 910/17533/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. Справа№ 910/17533/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Крайчинський С.С., Джоболда А.В. (довіреність б/н від 01.06.2021).

від відповідача: Денисюк Д.Г. (довіреність №1-2596 від 29.12.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року про відмову в задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С.

у справі №910/17533/19 (суддя Приходько І.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 198 317 612, 64 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 198 317 612,64 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та постановою Верховного Суду від 20.10.2020, позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" 108 539 308 грн. 27 коп. - суму збитків та 367 947 грн. 42 коп. - витрати по сплаті судового збору, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

16.07.2020 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2020 було видано наказ.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду міста Києва із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця, у якій заявник просить суд:

визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. по прийняттю на примусове виконання виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/17533/19;

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2020 ВП№62621744;

визнати неправомірними подальші дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. вчинені після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2020 в межах виконавчого провадження №62621744 а саме:

- визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 21.07.2020 ВП№62621744;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця по списанню коштів з арештованих рахунків боржника;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця по розподілу, списаних з арештованих рахунків Акціонерного товариства "Укртрансгаз", коштів;

визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. по залишенню без розгляду заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зняття арешту з коштів заробітної плати №1001ВИХ-20-3658 від 23.07.2020.

В обґрунтування поданої скарги АТ "Укртрансгаз" зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження ВП№62621744 відсутній ордер або договір про надання правової допомоги в межах виконавчого провадження, витяг з договору, в якому зазначається повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження.

З огляду на вищенаведене, боржник вважає, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано особою, повноваження якої у виконавчому провадженні не були посвідчені документами, які визначені в спеціальні нормі (абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону), що в свою чергу підтверджує незаконність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, скаржник вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№62621744 є такою, що прийнята з порушенням вимог ст. ст. 4, 16, 26 Закону та підлягає скасуванню, а дії приватного виконавця по прийняттю виконавчого документа на примусове виконання від неналежного представника стягувача, з подальшим здійсненням виконавчого провадження, є протиправними.

Крім того, скарга обґрунтована тим, що приватним виконавцем Крайчинським С.С. неправомірно винесено постанову про арешт коштів боржника від 21.07.2020 в межах виконавчого провадження ВП№62621744, якою накладено арешт на рахунки боржника, в тому числі на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у відкритому в АБ "Укргазбанк". Так, боржник зазначає, що вищезазначений рахунок використовується в тому числі для виплати заробітної плати працівникам АТ "Укртрансгаз", що підтверджується платіжним дорученням № 4432 від 20.07.2020.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року відмовлено акціонерному товариству "Укртрансгаз" в задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С.

Відмовляючи в задоволенні скарги боржника, суд першої інстанції вказав, що належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності порушень приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. в межах виконавчого провадження ВП№62621744 скаржник суду не надав.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі №910/17533/19 і ухвалити нове рішення, яким скаргу АТ "Укртрансгаз" задовольнити: визнати незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2020 року №62621744; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. по прийняттю на примусове виконання виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі №910/17533/19; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2020 року ВП №62621744; визнати неправомірними подальші дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. вчинені після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2020 року в межах виконавчого провадження №62621744, а саме: визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 21.07.2020 року ВП №62621744; визнати неправомірними дії приватного виконавця по списанню коштів з арештованих рахунків боржника; визнати неправомірними дії приватного виконавця по розподілу, списаних з арештованих рахунків АТ "Укртрансгаз", коштів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що Джоболда А.В. діяв в інтересах стягувача не як адвокат в розумінні абзацу 2 частини 4 ст. 16 Закону України Про виконавче провадження , не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки навіть в самій довіреності вказано, що вона видана саме адвокатові, а не працівнику підприємства чи іншій особі, що не має спеціального статусу. Апелянт зазначає, що предметом вказаної скарги АТ Укртрансгаз було не з`ясування, чи діяв Джоболда А.В. в інтересах ПрАТ Укрнафтобуріння , а те, чим мав право приватний виконавець виходити за межі наданих йому повноважень та діяти всупереч прямій нормі закону, встановленій пунктом 4 ст. 16 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя), судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі №910/17533/19 та призначено справу до розгляду на 16.03.2021 року о 10:40.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному головуючому судді від 16.03.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 року прийнято апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі №910/17533/19 у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя), судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. до свого провадження та призначено розгляд справи на 06.04.2021 року.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Ткаченка Б.О. на лікарняному більше чотирнадцяти днів, що перешкоджає розгляду справи у встановлені господарським процесуальним законодавством строки, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/277/21 від 21.04.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17533/19.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі №910/17533/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 прийнято апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі №910/17533/19 до провадження вказаною колегією суддів та призначено до розгляду на 01.06.2021.

Представник відповідача, у судовому засіданні, 01.06.2021 року підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Приватний виконавець Крайчинський С.С. проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вказавши на те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились у судове засідання, приватного виконавця Крайчинського С.С., вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та постановою Верховного Суду від 20.10.2020, позов задоволено частково: стягнуто з акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" 108 539 308 грн. 27 коп. - суму збитків та 367 947 грн. 42 коп. - витрати по сплаті судового збору, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

16.07.2020 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2020 було видано наказ.(а.с.83 т.2)

20.07.2020 приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/17533/19 про стягнення 108 539 308 грн. 27 коп. - суми збитків та 367 947 грн. 42 коп. - витрат по сплаті судового збору.(а.с.24 т.3)

Постановою від 21.07.2020 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП№62621744 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/17533/19. (а.с. 114 т.3)

Постановою приватного виконавця від 21.07.2020 стягнуто з АТ "Укртрансгаз" основну винагороду в розмірі 10 890 725,60 грн. (а.с. 131 т.3)

Постановою приватного виконавця від 21.07.2020 накладено арешт на кошти АТ "Укртрансгаз", які знаходяться на рахунках в банківських установах. (а.с.135,136 т.3)

24.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№62621744. (а.с.149 т.3)

Скаржник вважає, що в матеріалах виконавчого провадження ВП№62621744 відсутній ордер або договір про надання правової допомоги в межах виконавчого провадження, витяг з договору, в якому зазначається повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження.

З огляду на вищенаведене, боржник вважає, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано особою повноваження якої у виконавчому провадженні не були посвідчені документами, які визначені в спеціальні нормі (абз. 2 ч. 4 ст. 16 Закону), що в свою чергу підтверджує незаконність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, скаржник вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№62621744 є такою, що прийнята з порушенням вимог ст. ст. 4, 16, 26 Закону та підлягає скасуванню, а дії приватного виконавця по прийняттю виконавчого документа на примусове виконання від неналежного представника стягувача, з подальшим здійсненням виконавчого провадження, є протиправними.

Крім того, скарга обґрунтована тим, що приватним виконавцем Крайчинським С.С. неправомірно винесено постанову про арешт коштів боржника від 21.07.2020 в межах виконавчого провадження ВП№62621744 (а.с.1 т.3 ), якою накладено арешт на рахунки боржника, в тому числі на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у відкритому в АБ "Укргазбанк". Так, боржник зазначає, що вищезазначений рахунок використовується в тому числі для виплати заробітної плати працівникам АТ "Укртрансгаз", що підтверджується платіжним дорученням № 4432 від 20.07.2020.(а.с.64 т.3)

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені скарги, встановив, що належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності порушень приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. в межах виконавчого провадження ВП№62621744 скаржник суду не надав.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Законом України Про виконавче провадження врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ст. 14 Закону України Про виконавче провадження учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 15 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4. ст. 16 Закону України Про виконавче провадження представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

У пункті 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5 зазначено, що до заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Пунктом 10 розділу II Інструкції № 512/5 визначено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Колегія суддів відзначає, що положення Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень прямо передбачають, що стягувач - юридична особа - може реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників, у тому числі користуючись професійною правовою допомогою адвоката, на будь-якій стадії виконавчого провадження.

При цьому, зазначені вище положення передбачають альтернативність у питанні надання документів на підтвердження повноважень адвоката як представника.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, на підтвердження повноважень на підписання заяви про відкриття виконавчого провадження до заяви було додано належним чином засвідчену копію довіреності від 01.06.2020 (а.с.94 т.3).

Дана довіреність видана Головою Правління ПрАТ "ВК "УКРНАФТОБУРІННЯ" (Бакуненко М.) та Заступником Голови Правління - Комерційним директором ПрАТ "ВК "УКРНАФТОБУРІННЯ" (Кацнельсон М.), у межах їхніх повноважень, уповноваженому представнику - Джоболді А.В. із визначенням даних для його ідентифікації, а саме - паспортних даних.

Зі змісту довіреності від 01.06.2020 вбачається, що Джоболда А.В. , як представник наділений наступними правами: представляти інтереси товариства перед будь-якими підприємствами, органами, установами та організаціями незалежно від форм власності, в тому числі, але не виключно у органах прокуратури, органах міністерства внутрішніх справ України, служби безпеки України, загальних (місцевих), господарських, адміністративних судах, в судах апеляційної та касаційної інстанцій (усіх юрисдикцій) та Верховному суді України, в Антимонопольному комітеті України (в тому числі територіальних відділеннях), а також в органах Міністерства юстиції України та в органах Державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями.

Серед іншого, в довіреності чітко зазначено, що даний представник наділений усіма правами, зокрема, стягувача відповідно до законодавства України. Тобто, в даному випадку - Джоболда А.В. діє саме як повноважна особа Стягувача юридичної особи (ПрАТ "ВК "УКРНАФТОБУРІННЯ").

Крім того, довіреністю від 01.06.2020 надано право Джоболді А.В. бути представником товариства, в тому числі, з усіма правами, що надані законодавством позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, стягувачу та боржнику, заявнику, скаржнику, кредитору тощо, зокрема: підписувати та подавати документи, в тому числі виконавчі заяви, пояснення, вимоги, клопотання, засвідчувати вірність копій та отримувати будь-які документи щодо виконавчого провадження у відповідних органах та у приватних виконавців, ознайомлюватись з матеріалами виконавчих проваджень.

А тому, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що довіреність від 01.06.2020 відповідає вимогам чинного законодавства та засвідчує наявність повноважень представника на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання (стягнення) від імені стягувача (ПрАТ "ВК "УКРНАФТОБУРІННЯ").

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження , який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів, при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

А тому колегія суддів вважає хибними твердження скаржника про те, що належними документами, які підтверджують повноваження адвоката на представництво інтересів у виконавчому провадженні, можуть бути лише договір про надання правової допомоги або ордер. У справі, що розглядається, на підтвердження повноважень представника стягувача у виконавчому провадженні адвокат подав документ (Довіреність), передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України "Про виконавче провадження". Положення цієї норми закону не вимагають від адвоката для підтвердження повноважень представника ще одного документа - ордера чи договору про надання правової допомоги.

При цьому, положення Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу як надання довіреності на підтвердження повноважень представляти інтереси стягувача, а не ордера адвоката з витягом із договору про надання правової допомоги чи самого договору.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.12.2020 у справі № 905/120/15, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність такої підстави для повернення виконавчого документа, як ненадання ордера адвоката з витягом із договору про надання правової допомоги.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Про необхідність уникнення надмірного (зайвого) формалізму у питаннях представництва адвокатом у судах неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, від 18.12.2019 у справі № 9901/519/19, від 20.05.2020 у справі № 9901/44/19).

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським Сергієм Станіславовичем правомірно відкрито виконавче провадження ВП№62621744 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/17533/19.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2021 у справі № 908/2322/16.

Також боржник у скарзі зазначає, що приватним виконавцем Крайчинським С.С. неправомірно винесено постанову про арешт коштів боржника від 21.07.2020 в межах виконавчого провадження ВП№62621744, якою накладено арешт на рахунки боржника, в тому числі на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у відкритому в АБ "Укргазбанк". Так, боржник зазначає, що вищезазначений рахунок використовується в тому числі для виплати заробітної плати працівникам АТ "Укртрансгаз", що підтверджується платіжним дорученням № 4432 від 20.07.2020.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України Про виконавче провадження заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи вищевказані правові норми, колегія суддів зазначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, постановою від 21.07.2020 приватним виконавцем на підставі ст.26, 56 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах):№ НОМЕР_1 в АБ "УКРГАЗБАНК" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, в тому числі кошти для виплати заробітної плати та належать боржнику (а.с.136 т.3).

Тобто, приватний виконавець в постанові від 21.07.2020 про накладення арешту на грошові кошти визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок його виконання з урахуванням обмежень, а саме що не підлягають арешту кошти, що містяться на рахунках боржника стягнення на які заборонено Законом і кошти, спрямовані на виплату заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника, відкритий у АБ Укргазбанк № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також, АБ Укргазбанк , на яке нормами статті 52 Закону України Про виконавче провадження покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження щодо накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 боржника є правомірними, оскільки цей рахунок є поточним рахунком, а не рахунком зі спеціальним режимом використання.

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

В той же час, боржником не було надано жодного обґрунтування суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, не підтверджено належними та допустимими доказами, що арештований рахунок використовується виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних з цим відрахувань.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

Надані відповідачем докази підтверджують виплату боржником з рахунку № НОМЕР_1 суми заробітної плати у розмірі 45 330 079,03 грн. саме за червень 2020, а платіжні доручення підтверджують сплату заробітної плати за першу половину липня 2020, тоді як арешт був накладений 21.07.2020. Боржником не надано доказів, які підтверджують виникнення у нього зобов`язання зі сплати заробітної плати своїм працівникам у другій половині липні 2020 року після накладення арешту; не зазначено розміру такої виплати та не доведено, що виплати будуть здійснені саме із рахунку НОМЕР_1 .

Більше того, вказані документи разом із заявою про скасування арешту з рахунку № НОМЕР_1 були направлені на адресу приватного виконавця 24.07.2020, про що зазначає боржник у поданій скарзі.

В той же час, 24.07.2020 приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням судового рішення (ас. ). Вказаною постановою припинено арешт майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, знято арешт з усіх грошових коштів на рахунках у банківських установах та всього майна боржника.

Отже, станом на дату отримання вказаної заяви, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським С.С. в межах виконавчого провадження ВП№62621744 вже було знято всі арешти з рахунків та майна боржника.

Про вказане вище боржника було повідомлено листом приватного виконавця № 1238 від 27.07.2020 (а.с.152 т.3).

А тому, оскільки банк, у якому відкрито рахунок № НОМЕР_1 , приватного виконавця про спеціальний режим використання цього рахунку не повідомляв, постанову про арешт коштів боржника без виконання не повертав та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження постійного використання боржником саме вказаного рахунку для виплати заробітної плати та наявності невиконаних зобов`язань з виплати заробітної плати у відповідній сумі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приватним виконавцем правомірно накладено арешт на кошти боржника з метою забезпечення виконання судового рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" є необґрунтованою, невмотивованою та задоволенню не підлягає.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну і обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі № 910/17533/19, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі № 910/17533/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі № 910/17533/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/17533/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 17.06.2021.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко