Постанова

від 14.06.2021 по справі 910/16303/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2021 р. Справа№ 910/16303/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін:

позивача: Ільяшов Б.В.,

відповідача: Назаренко А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 (повний текст складений 03.08.2020)

у справі № 910/16303/18 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг"

про стягнення 34.780,82 грн,

В СТ А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" про стягнення 34.780,82 грн за договором № 20/241017-Бр від 24.10.2017, з яких: 29.377,69 грн боргу, 5.403,13 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором № 20/241017-Бр про надання послуг з прання від 24.10.2017. Надання послуг підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017 на суму 4.697,60 грн, №216 від 28.12.2017 на суму 9.216,00 грн, №225 від 29.12.2017 на суму 6.093,00 грн, №226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 227 від 31.12.2017 на суму 3.150,00 грн, №32 від 04.01.2018 на суму 2.859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5.637,00 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 11.02.2019 задовольнив позов в частині стягнення 29.377,69 грн боргу, 4.924,59 грн пені. В іншій частині позову відмовив.

Оскаржуючи вказане рішення в апеляційній інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" зазначило, що Господарський суд міста Києва прийняв рішення щодо того самого предмета позову, між тими ж сторонами та з тих же підстав у справі 910/2768/18 про відмову в задоволенні позову.

Північний апеляційний господарський суд постановою 25.09.2019 від залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва.

Відхиляючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, оскільки підставою для прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/2768/18, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" про стягнення заборгованості, стало те, що позивач не підтвердив настання строку виконання зобов`язання у відповідача з оплати цих послуг. Надані позивачем рахунки та акти здачі-прийняття робіт були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, однак доказів отримання їх відповідачем не надано. З огляду на те, що умовами договору передбачено, що відповідач має підписати акти приймання-передачі послуг або надати мотивовану відмову у його підписанні протягом 3 днів з моменту їх отримання, належні докази чого відсутні, у суду відсутні підстави вважати, що послуги за вказаними вище актами є прийнятими.

Натомість наявні у матеріалах справи №910/16303/18 належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017, № 216 від 28.12.2017, № 225 від 29.12.2017, № 226 від 31.12.2017, № 227 від 31.12.2017, № 32 від 04.01.2018, № 33 від 05.01.2018, на думку суду апеляційної інстанції, є достатніми доказами настання у відповідача строку виконання зобов`язання по сплаті цих послуг.

13.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суд апеляційної інстанції обмежився загальним висновком про відсутність підстав вважати, що позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, однак наведені відповідачем доводи не спростував.

У той же час повторний розгляд спору про стягнення вартості послуг з прання за тими самими рахунками на оплату та актами здачі-приймання робіт за наявності чинного рішення суду про відмову у задоволенні вимог про їх стягнення з тих самих підстав може призвести до очевидного порушення принципу, закріпленого статтею 61 Конституції України.

Крім того судами попередніх інстанцій не з`ясовані обставини підписання наданих позивачем актів здачі-приймання робіт у відповідача, за наявності його заперечень щодо підписання цих актів; не встановлений момент, коли підписані відповідачем акти були отримані позивачем, а також існування підписаних відповідачем актів на момент прийняття рішення у справі №910/2768/18, оскільки надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт та рахунків на оплату, які визнані судами попередніх інстанцій достатніми доказами для підтвердження настання у відповідача строку виконання зобов`язання по оплаті послуг, не містять іншої дати їх підписання ніж та, якою вони датовані, у той же час встановлення таких обставин має значення для їх правильної кваліфікації.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 задоволено частково позов ТОВ "Брайт Лондрі Сервіс" до ТОВ "Ла Фамілья Кейтерінг": стягнуто з ТОВ "Ла Фамілья Кейтерінг" на користь ТОВ "Брайт Лондрі Сервіс" 29.377,69 грн боргу, 4.924,59 грн пені та 1.737,76 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг, а тому з відповідача підлягають стягненню сума основного боргу та пеня.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Ла Фамілья Кейтерінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

25.09.2020 від ТОВ "Ла Фамілья Кейтерінг" надійшла заява, до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 поновлено ТОВ "Ла Фамілья Кейтерінг" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ла Фамілья Кейтерінг"; зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/16303/18; розгляд справи призначено на 02.11.2020.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16303/18 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 розгляд справи відкладено на 30.11.2020.

Представники сторін у судове засідання 30.11.2020 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи відкладено на 16.12.2020.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв`язку з відпусткою судді Попікової О.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16303/18 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 розгляд справи був відкладений на 18.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 розгляд справи був відкладений на 10.02.2021.

Судове засідання, призначене на 10.02.2021, не відбулося, у зв`язку з незапланованою короткотерміновою відпусткою судді Корсака В.А., пов`язаною із сімейними обставинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 01.03.2021.

У судовому засіданні 01.03.2021 оголошувалась перерва до 17.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 розгляд справи був відкладений на 12.04.2021.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А. (у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16303/18 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкладено судове засідання на 24.05.2021.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. (у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16303/18 до провадження у визначеному складі суду.

Представники відповідача у судове засідання 24.05.2021 не з`явилися.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання з огляду на його перебування на самоізоляції з підозрою на захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкладено судове засідання на 07.06.2021.

У судовому засіданні 07.06.2021 оголошувалась перерва до 14.06.2021.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що: провадження у справі №910/16203/18 підлягає закриттю, оскільки є рішення у справі № 910/2768/18 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відповідач спірних послуг від позивача не отримував, а підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" на спірних актах виконано не ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.

У судовому засіданні 14.06.2021 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" (замовник) уклали договір № 20/241017-Бр про надання послуг з прання (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника та відповідно до умов договору надати пральні послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцеві зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Перелік, кількість, вартість, терміни надання пральних послуг сторони погоджують у додатку № 1 до Договору.

В додатковій угоді № 1 до Договору сторони погодили: вид послуг, одиницю виміру, вартість за одиницю виміру та строк виконання замовлення.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата пральних послуг здійснюється у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Оплата послуг наданих виконавцем здійснюється за підсумками прання, за виставленими рахунками в термін 3 банківських днів з дня виставлення рахунка (п. 4.3 Договору).

Виконавець надає рахунки для оплати в електронному вигляді відповідно до чинного законодавства, а саме: ч. 1, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (п. 4.6 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов`язки за цим договором з моменту підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг, а також у випадку п. 5.3 договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний у 3 денний термін з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його або надати мотивовану відмову у його підписанні.

У разі неповернення акта приймання-передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 5.2 цього договору, вважається, що замовник прийняв послуги, надані відповідно до умов договору, і не має претензій щодо якості наданих послуг (п. 5.3 Договору).

У грудні 2017 року - січні 2018 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на суму 32.362,46 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017 на суму 4.697,60 грн, № 216 від 28.12.2017 на суму 9.216,00 грн, № 225 від 29.12.2017 на суму 6.093,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 227 від 31.12.2017 на суму 3.150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2.859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5.637,00 грн.

В ході апеляційного провадження апеляційний суд витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" для огляду оригінали актів здачі-приймання робіт №219 від 27.12.2017 на суму 4.697,60 грн, №216 від 28.12.2017 на суму 9.216,00 грн, №225 від 29.12.2017 на суму 6.093,00 грн, №226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, №227 від 31.12.2017 на суму 3.150,00 грн, №32 від 04.01.2018 на суму 2.859,86 грн, №33 від 05.01.2018 на суму 5.637,00 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).

В розумінні Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, вимоги до якого наведені у статті 9 Закону. За її приписами первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За умовами Договору первинними документами, що містять відомості про господарські операції, є акти приймання-передачі наданих послуг, зміст яких відповідає вимогам ст. 9 Закону.

Водночас визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Сам факт неналежного оформлення первинних документів не унеможливлює встановлення реального руху товару (надання послуги), за наявності такого, іншими засобами доказування.

Суд вважає, що такими засобами доказування є дані Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг", вказані у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень, грудень 2017 року - січень 2018 року.

Податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною (ст. 46 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

За приписами ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політку, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, (п. 201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредитну та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п. 201.10).

Відповідно до пункту 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (ст. 200 Податкового кодексу України).

Податкова декларація з податку на додану вартість з додатками належить до податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"). Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) є додатком 5 до декларація з податку на додану вартість.

До розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов`язковим є подання (Д5) додатку 5, що заповнюється в розрізі контрагентів (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість").

Отже, інформація, яка міститься у податкових накладних при визначенні податкового кредиту в розрізі контрагентів заповнюється у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість. Саме додаток 5 містить інформацію про суму придбаних товарів у розрізі контрагентів у звітному періоді.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" (відповідач) відповідно до додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, наданих суду, у розрізі контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" у розділі ІІ "Податковий кредит" включило обсяги отримання у 2017 - 2018 роках послуг, у тому числі і послуг, які надані за спірними актами.

Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем податкових накладних (копії знаходяться в матеріалах справи). Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту мало місце внаслідок події, що відбулася раніше, - отримання послуг.

Таким чином, факт віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" сум ПДВ до податкового кредиту в повному обсязі відповідно до отриманих податкових накладних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс", що складені за першою подією - надання послуг у грудні 2017 року - січні 2018 року, підтверджує не тільки факт отримання послуг, а й визнання цього факту Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг".

Отже, суд вважає доведеним, що відповідач отримав послуги на суму 29.377, 69 грн.

Колегія суддів також бере до уваги таке. За результатами отримання послуг від позивача відповідач відповідно до правил податкового законодавства має право сформувати податковий кредит з ПДВ, тобто зменшити свої зобов`язання зі сплати цього податку. Разом з тим таке зменшення, задеклароване до контролюючого органу на підставі отриманих від позивача податкових накладних, з одночасним запереченням отримання відповідних послуг призводить до порушень податкового законодавства і можливого застосування до відповідача щонайменше фінансових санкцій (Глава 11 Податкового кодексу України). А тому, виходячи з презумпціїї розумності поведінки платника податків при формуванні податкових зобов`язань з дотриманням чітких встановлених законом правил, колегія в цілому критично сприймає посилання відповідача на неотримання послуг.

З огляду на підтвердження факту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" послуг відсутні підстави дослідження підпису його представника у актах здачі-приймання робіт, у зв`язку з чим місцевий суд підставно відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи у справі.

Колегія суддів відзначає, що з наведених підстав також не підлягає задоволенню клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, заявлене в ході апеляційного провадження.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходить з такого.

Суд встановив, що 06.02.2018 (опис вкладення № 0306703530267) позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг", крім інших, спірні акти: № 219 від 27.12.2017 на суму 4.697,60 грн, № 216 від 28.12.2017 на суму 9.216,00 грн, № 225 від 29.12.2017 на суму 6.093,00 грн, № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн, № 227 від 31.12.2017 на суму 3.150,00 грн, № 32 від 04.01.2018 на суму 2.859,86 грн, № 33 від 05.01.2018 на суму 5.637,00 грн та відповідні рахунки на оплату.

Згідно з актом службової перевірки від 12.03.2020, складеним комісією Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" у складі директора Островської В.В., головного бухгалтера Гвоздьової Т.О., економіста Євтушенко О.А. було проведено службову перевірку, під час якої встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Лондрі Сервіс" отримало від відповідача підписані спірні акти восени 2018 року.

05 грудня 2018 року позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 29.377,69 грн. за підписаними актами № 219 від 27.12.2017, № 216 від 28.12.2017, № 225 від 29.12.2017, № 226 від 31.12.2017, № 227 від 31.12.2017, № 32 від 04.01.2018, № 33 від 05.01.2018.

Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Елементами позову є його структурні складові, які сукупно визначають його зміст. Вирізняють два елементи позову: предмет позову і підстави позову. Ці елементи покликані індивідуалізувати позовну вимогу. Вирізнення елементів позову має значення в питанні недопущення розгляду тотожних справ - між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення

Застосовуючи такий підхід до оцінки тих фактичних обставин, на яких засновані вимоги позивача у цій справі та справі № 910/2768/18, суд не знаходить підстав для їх кваліфікації як тотожні. Зокрема, на відміну від обставин справи № 910/2768/18, вимоги у цій справі засновані на інших фактичних даних (актах, що містять підписи сторін, отриманих восени 2018 року). При цьому апеляційний суд відзначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі № 910/2768/18 було відкрито 23.03.2018, а рішення прийнято 23.05.2018.

Часткова тотожність предмета і підстав позовів у двох справах не можу бути беззаперечною підставою для закриття провадження у справі №910/16303/18.

Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19.05.2929 у справі № 910/6569/19.

Отже, підстави для закриття провадження, визначені п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відсутні.

Як зазначено вище, у п. 5.1 Договору сторони дійшли згоди, що виконавець вважається таким, що виконав свої обов`язки за цим договором з моменту підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 29.377, 69 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що за недотримання строків сплати, зазначених в п. 4.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 5.403,13 грн пені за період з 09.02.2018 по 09.08.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що нарахування позивачем пені за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017 на загальну суму 4.697,00 грн є неправомірним з таких причин.

Станом на 27.12.2017 заборгованість відповідача становила 11.712,83 грн, яка складалася із заборгованості за попередніми актами в сумі 7.015,23 грн та заборгованості за актом № 219 від 27.12.2017 в розмірі 4.697,60 грн.

Відповідач, перерахувавши 22.01.2018 на рахунок позивача кошти в розмірі 10.000,00 грн платіжним дорученням № 808, частково погасив існуючу заборгованість за Договором.

У зв`язку з цим внаслідок сплати відповідачем 10.000, 00 грн станом на 09.02.2018 непогашеною за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017 залишилася сума в розмірі 1.712,83 грн, а тому нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за даним актом повинно здійснюватися саме на існуючу суму в розмірі 1.712, 83 грн, а не на 4.697, 00 грн, яку зазначає позивач та яка, відповідно, є частково погашеною.

Враховуючи викладене вище, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4.924, 59 грн (289,73 грн - за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017; 1.559, 89 грн - за актом здачі-прийняття робіт № 216 від 18.12.2017; 1.030,64 грн - за актом здачі-прийняття робіт № 225 від 29.12.2017; 119,93 грн - за актом здачі-прийняття робіт № 226 від 31.12.2017; 532,82 грн - за актом здачі-прийняття робіт № 227 від 31.12.2017; 438,08 грн - за актом здачі-прийняття робіт № 32 від 04.01.2018; 953,50 грн - за актом здачі-прийняття робіт № 33 від 05.01.2018).

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов Договору підлягає частковому задоволенню - в розмірі 4.924,59 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Фамілья Кейтерінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16303/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16303/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/16303/18.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16303/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 17.06.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак