Рішення

від 10.06.2021 по справі 908/2120/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 Справа № 908/2120/20

м.Запоріжжя

За позовом: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» , код ЄДРПОУ 12602750 (41601, м. Конотоп, Сумська область, вул. Рябошапка, 25)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» , код ЄДРПОУ 24510970 (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А)

про стягнення суми 10730,04 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Шевченко Д.А.;

від відповідача: Карабак В.А.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 17.08.2020 надійшла позовна заява Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення 10730,04 грн. штрафних санкцій за договором від 03.04.2017 № 253-17.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2120/20 (номер провадження 9/125/20). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 07.09.2020 постановлено здійснювати розгляд справи №908/2120/20 в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 30.09.2020. Ухвалою суду від 30.09.2020 провадження у справі № 908/2120/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 920/670/20. Ухвалою суду від 29.04.2021 поновлено провадження у справі з 25.05.2021, судове засідання призначено на 25.05.2021. У судовому засіданні 25.05.2021 оголошено перерву до 10.06.2021, про що постановлено відповідну ухвалу.

10.06.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовані наступним. На підставі укладеного між сторонами договору № 253-17 від 03.04.2017, відповідач за видатковими накладними: № РН-0001484 від 22.05.2017 року на суму 8588,59 грн., № РН-0001661 від 08.06.2017 року на суму 19432,80 грн., № РН-0001857 від 21.06.2017 року 37570,08 грн., № РН-0001964 від 26.06.2017 року 15875,33 грн., здійснив поставку позивачу продукції. Проте поставка продукції була здійснена відповідачем з простроченням. Так, за умовами п. 3.2 договору відповідач зобов`язався здійснити поставку всього обсягу продукції протягом 21 календарного дня з моменту набуття чинності цим договором, тобто у строк до 24.04.2017. У зв`язку з порушенням строків поставки, позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 7.1, п. 7.3 договору та положень ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції в загальному розмірі 10730,04 грн., а саме: пеня на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України в розмірі 4212,69 грн. та штраф згідно з п. 7.3 договору в розмірі 6517,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 527 ЦК України, ст. 193, ч. 2 ст. 231 ГК України та умовами договору № 253-17 від 03.04.2017.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Під час укладення правочину сторони погодили на свій розсуд умови договору щодо відповідальності постачальника за порушення виконання негрошового зобов`язання у власному розмірі, що не суперечить законодавству України. Проте сторони не передбачили відповідальності постачальника за прострочення строків поставки продукції у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Умови договору, що постачальник несе відповідальність згідно із чинним законодавством є загальними та не можуть встановлювати відповідальність постачальника у вигляді застосування до нього пені за прострочення строку поставки та/або відсилати до норми законодавства, якою передбачені підстави стягнення та обчислення штрафної санкції (яка не погоджувалась сторонами у договорі), оскільки не відповідає принципу справедливості та добросовісності, а подібне трактування положень договору нівелює будь-яку можливість вільного волевиявлення сторонами узгодження змісту й умов правочину на власний розсуд. Враховуючи те, що пеня є договірною санкцією, а сторони не передбачили у договорі нарахування пені 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання за кожний день прострочення, слід дійти до висновку про необґрунтованість заявлення позивачем таких вимог. Також позивачем заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки, на думку відповідача, позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права у строк до 25.04.2020 включно, чого останнім зроблено не було. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідачем 02.09.2020 було подане до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке було також підтримане відповідачем у судовому засіданні.

15.09.2020 позивач подав до суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, яке підтримано позивачем в повному обсязі.

15.09.2020 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, 16.09.2020 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (Постачальник, відповідач у справі) та Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (Покупець, позивач у справі) був укладений договір поставки № 253-17, за умовами якого відповідач зобов`язався передати, а позивач - прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до Договору (надалі - продукція), на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що кількість, номенклатура продукції вказується в додатку № 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка продукції здійснюється однією партією на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад Нова пошта , відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 Договору, поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у додатку № 1 і включають всі податки, збори і інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою продукції. Загальна вартість договроу на момент його укладання складає 81466 грн. 80 коп. в тому числі ПДВ 20 % 13577 грн 80 коп.

Відповідно до Додатку № 1 до договору визначені кількість, номенклатура, ціна та вартість продукції, а саме: мікровимикач А-812А у кількості 50 за ціною без ПДВ 181,10 грн.; мікровимикач А-812В у кількості 50, за ціною без ПДВ 97,08 грн., мікровимикач АМ-800К у кількості 100, за ціною без ПДВ 539,80 грн., всього - на загальну суму 81466,80 з ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору сторони обумовили, що строки поставки продукції складають 21 календарний день з моменту набуття чинності цим договором. Постачальник має право здійснювати поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

В пункті 10.7 договору сторони визначили, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017.

Таким чином поставка товару мала відбутись не пізніше 24.04.2017.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу товар за наступними видатковими накладними:

- № РН-0001484 від 22.05.2017 року на суму 8588,59 грн.,

- № РН-0001661 від 08.06.2017 року на суму 19432,80 грн.,

- № РН-0001857 від 21.06.2017 року 37570,08 грн.,

- № РН-0001964 від 26.06.2017 року 15875,33 грн.

Тобто поставка товару була здійснена з порушенням строку встановленого договору, а саме: за видатковою накладною № РН-0001484 від 22.05.2017 мало місце порушення строку поставки на 27 днів, за видатковою накладною № РН-0001661 від 08.06.2017 мало місце порушення строку поставки на 44 дні, за видатковою накладною РН-0001857 від 21.06.2017 мало місце порушення строку поставки на 57 днів, за видатковою накладною № РН-0001964 від 26.06.2017 мало місце порушення строку поставки на 62 дні.

У зв`язку з порушенням строків поставки, позивачем нараховані відповідачу на підставі п. 7.1, п. 7.3 договору та положень ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції в загальному розмірі 10730,04 грн., а саме: пеня на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України в розмірі 4212,69 грн. (0,1% вартості продукції з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення) та штраф згідно з п. 7.3 договору в розмірі 6517,35 грн. (8% від вартості непоставленої в строк продукції за кожен факт порушення)

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов`язки: обов`язком відповідача стало передання продукції позивачу у строки встановлені договором, а обов`язком позивача - прийняття продукції і оплата її вартості на умовах, визначених Договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказує позивач і підтверджується матеріалами справи, відповідачем згідно укладеного між сторонами договору поставлено позивачу продукцію з порушенням встановлених договором строків. Так, продукція мала бути поставлена протягом 21 календарного дня з моменту набуття чинності договором, тобто у строк до 24.04.2017, але була поставлена 22.05.2017, 08.06.2017, 21.06.2017 та 26.06.2017, про що суд зазначав вище.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

З частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України, зокрема, визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто вказаною нормою законодавцем визначені два види відповідальності - пеня та штраф.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

В пункті 7.3 договору сторони, зокрема, погодили, що у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Тобто штраф був визначений сторонами в іншому розмірі, ніж передбачено ГК України.

Що стосується пені, то її нарахування відповідно до вимог частини 2 статті 231 ГК України є законним та обґрунтованим, оскільки прямо передбачено нею. В зазначеній нормі диспозитивно викладено лише розмір відповідних пені чи штрафу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальному розмірі 10730,04 грн., які складаються з: суми 4212,69 грн. пені та суми 6517,35 грн. штрафу, розрахунок яких судом перевірний та визнаний правильним, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає про відсутність пропущення строків позовної давності.

Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовна давність. Так, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Згідно з п. 10.8 договору по всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності сторін за цим договором сторони домовилися встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законом передбачено більш тривалу позовну давність).

Як встановлено судом вище поставка товару мала відбутись не пізніше 24.04.2017. Отже, з урахуванням положень п. 10.8 договору, строк позовної давності за вимогами позивача - 24.04.2020.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантин на усій території України було установлено з 12 березня 2020.

Відповідно до пункту 12 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, яким було доповнено вказаний Розділ ЦК України на підставі Закону України № 540-IХ від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.2020 та наразі триває.

Таким чином, оскільки трирічний строк позовної давності, встановлений п. 10.8 договору, припав на час дії карантину на території України (24.04.2020), цей строк станом на час звернення позивача із позовом, який надійшов до суду 17.08.2020, не закінчився та є продовженим на строк дії такого карантину.

Зміни до пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України не вносилось, тому вони підлягають застосуванню.

Отже строки позовної давності за вимогами позивача не сплинули.

Посилання відповідача у запереченні на відповідь на відзив на Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 є безпідставним, оскільки до строків позовної давності вказаний закон жодного відношення не має, так як регулює питання продовження процесуальних строків.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 100,00 грн., посилаючись, зокрема, на те, що розмір заявлених позивачем штрафних санкцій є неспіврозмірним та несправедливим, враховуючи ступінь виконання зобов`язання, в той час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливий непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Також вважає, що оскільки поточний показник майнового стану відповідача у порівнянні з позивачем є значно меншим, то спірне порушення не завдало позивачу збитків. У разі задоволення позову це призведе до значних збитків і майновий стан відповідача суттєво погіршиться, що також призведе до неможливості своєчасного виконання зобов`язань відповідача за іншими договорами поставки. Крім того, штрафні санкції заявлені позивачем до стягнення з відповідача значно перевищують розмір збитків позивача, у разі якщо вони взагалі були завдані.

Позивач подав до суду письмове заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Перш за все, правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Підставою для зменшення розміру штрафних санкцій є співвідношення суми таких санкцій з сумою збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у чинному законодавстві України переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, скрутний матеріальний стан, збитковість підприємства, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання зобов`язання.

При цьому, судом враховано, що позивач є оборонним підприємством, яке належить до державного сектору економіки. Закупівля продукції здійснюється під певне замовлення на ремонт чи модернізацію вертольотів (у тому числі державні замовлення).

Крім того, загальна сума договору № 253-17 від 03.04.2017 складала 81466 грн. 80 коп. За порушення відповідачем строку поставки продукції на два місяці, що є значним строком порушенням навіть з огляду на те, що відповідно до п. 3.2 договору загальний строк поставки за договором складав 21 календарний день, позивачем нараховані штрафні санкції на суму 10730,04 грн.

Жодних обґрунтованих причин неналежного виконання договірних зобов`язань відповідач не надав, прострочення виконання зобов`язання є значним з огляду на те, що істотно перевищує договірні строки поставки продукції, жодних заходів своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань, як вбачається з матеріалів справи, вжито не було.

Також заявником (відповідачем) не доведено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

На підставі викладеного, господарський суд не вбачає підстав для зменшення належних до стягнення штрафних санкцій, тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 100 грн. судом відмовляється.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» , код ЄДРПОУ 24510970 (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» , код ЄДРПОУ 12602750 (41601, м. Конотоп, Сумська область, вул. Рябошапка, 25) суму 10730 грн. 04 коп. штрафних санкцій та суму 2102 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва