Ухвала

від 17.06.2021 по справі 922/3863/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3863/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021

за позовом Департаменту

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нонакорд Бау"

про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківська міська рада,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2020 Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №922/3863/19, а рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2020 залишити в силі. Також скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги та поновити пропущений строк на подання касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодекс України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №641/157/16-ц, від 27.11.2019 у справі №903/539/18, від 16.10.2020 у справі №922/3693/18, від 26.06.2020 у справі №922/3049/18, від 29.07.2020 у справі №922/4248/17, від 16.09.2020 у справі №641/6714/17, від 12.12.2019 у справі №922/3627/18, від 05.12.2019 у справі №922/4250/17, від 28.10.2019 у справі № 352/1129/16, від 17.05.2019 у справі №920/403/18, від 15.04.2019 у справі №642/3423/17, від 04.06.2018 у справі №908/6331/15, від 25.05.2018 у справі №903/736/17, від 07.05.2018 у справі №908/6328/15, від 03.07.2019 у справі №909/743/17, від 23.04.2019 у справі №904/914/18, від 23.01.2019 у справі №344/16651/16.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 921 грн.

З матеріалів справи та касаційної скарги вбачається, що позов у справі № 922/3863/19 подано про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №922/3863/19: рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2020 скасовано повністю; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 3 842 грн. [(1 921 х 2) х 200 %].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Водночас Департамент у касаційній скарзі, посилаючись на обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Наявності передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити сплату судового збору, заявником у поданій касаційній скарзі не обґрунтовано.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

За таких обставин, з урахуванням положень статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Департаменту необхідно надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме на суму - 3 842 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд також вважає за необхідне звернути увагу Департаменту на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

З огляду на те, що касаційна скарга Департаменту підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, Суд зазначає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження будуть розглянуті Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №922/3863/19 залишити без руху.

2. Надати Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко