Постанова

від 02.06.2021 по справі 186/656/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 186/656/14

провадження № 61-5957св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року у складі судді

Янжули С. А., постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого

2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., та ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 03 липня 2019 року у складі судді Кривошеї С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги та її доводи

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, суб`єкт оскарження - Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Першотравенський МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області), заінтересована особа - ОСОБА_3 .

Скаргу мотивовано тим, що у Першотравенському МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з 2014 року на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 48585342 відносно боржника ОСОБА_3 . За весь цей час державними виконавцями не проводилися дії щодо примусового виконання судових рішень.

Заявник посилався на те, що це вже третя скарга на бездіяльність державного виконавця Клименко Н. М. у зведеному виконавчому провадженні відносно боржника ОСОБА_3 від стягувача ОСОБА_1 , і є всі підстави для постановлення судом окремої ухвали та направлення її до органу досудового розслідування, враховуючи, що 03 квітня 2018 року на ім`я начальника Першотравенського МВ ДВС було подано заяву, в якій він, як стягувач, просив негайно провести опис, арешт та вилучення майна (рухомого) боржника на АДРЕСА_1 , а також звернутися до суду за дозволом на реалізацію 1/4 частини вказаного будинку, яка за рішенням суду належить боржнику. Впродовж 10 робочих днів жодних дій державною виконавчою службою не вчинялося. Рішення суду не виконані, ніяких дій з примусового їх виконання не проведено.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Клименко Н. М. та начальника Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ Козиря Ю. Ю. неправомірними; зобов`язати їх негайно провести опис, арешт та вилучення рухомого майна боржника ОСОБА_3 за адресою:

АДРЕСА_1 та передати на реалізацію з обов`язковою присутністю стягувача та його представника, а також негайно звернутися до суду стосовно дозволу на реалізацію 1/4 частини вказаного будинку боржника, яка за рішенням суду визнана власністю ОСОБА_3 ; постановити окрему ухвалу у зв`язку з порушенням законодавства та виявленими численними недоліками в діяльності старшого державного виконавця Клименко Н. М. та начальника Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області Козиря Ю. Ю. та направити її до органів досудового розслідування; витрати, пов`язані з переїздом представника заявника до суду 29 травня 2018 року та 05 червня 2018 року

210,60 грн х 2 рази = 421,20 грн, та компенсацію за відрив від звичайних занять 29 травня 2018 року - 186,15 грн, а всього 607,35 грн, покласти на Першотравенський МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Першотравенський МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Вказував, що з серпня 2014 року у Першотравенському МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на примусовому виконання знаходиться зведене виконавче провадження № 48585342 відносно боржника ОСОБА_3 . За весь цей час державними виконавцями не проводилися дії щодо примусового виконання судових рішень.

Зазначав, що у цьому зведеному виконавчому провадженні до суду було подано більше десяти скарг на бездіяльність, дії, рішення державних виконавців, які займалися примусовим виконанням виконавчих листів. Вказані скарги було задоволено судом, однак державний виконавець та начальник МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Козир Ю. Ю. тривалий час не здійснюють жодних виконавчих дій з примусового виконання вказаного зведеного виконавчого провадження. З липня 2018 року умисно не здійснюють будь-яких дій з примусового виконання зведеного виконавчого провадження.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність державного виконавця, начальника Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ Козиря Ю. Ю. неправомірною; зобов`язати Першотравенський МВ ДВС ГТУЮ здійснити необхідні виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України Про виконавче провадження ; постановити окрему ухвалу в зв`язку з тривалим порушенням законодавства та виявлені численні недоліки в діяльності Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ та направити її до органів досудового розслідування; всі витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на Першотравенський МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 26 червня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 48585342 про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сум боргу за договорами позики та судових витрат у справах. У задоволенні решти вимог за скаргою відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що з наданих суду копій матеріалів зведеного виконавчого провадження не вбачається про проведення Першотравенським МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області дій щодо вжиття заходів щодо реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , а саме: 1/4 частини житлового будинку

АДРЕСА_1 , також судом встановлено, що державним виконавцем було призначено перевірку майнового стану боржника лише один раз, що не відповідає строкам, встановленим статтею 48 Закону України Про виконавче провадження , в зв`язку з чим суд вважав вимоги скарги в частині визнання бездіяльності Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції вважав, що державний виконавець не вчинив всіх виконавчих дій для належного і повного виконання рішення суду, враховуючи встановлені судом обставини, скарга підлягає частковому задоволенню в частині визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Водночас вимоги заявника за скаргою в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження та пункту 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Вимоги представника заявника про постановлення окремої ухвали суду, згідно статті 262 ЦПК України, також визнані такими, що не підлягали задоволенню, оскільки постановлення окремої ухвали з підстав, передбачених частиною третьою статті 262 ЦПК України, є правом, а не обов`язком суду.

Що стосується вимог представника заявника про відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги, а саме витрат, пов`язаних з переїздом представника заявника до суду 29 травня 2018 року та 05 червня 2018 року 210,60 грн х 2 рази = 421,20 грн, та компенсації за відрив від звичайних занять 29 травня 2018 року - 186,15 грн, а всього: 607,35 грн, суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки заявником не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження таких витрат. Суд не може взяти до уваги ксерокопії фіскальних чеків про купівлю пального, оскільки суду не надано доказів, що воно придбане саме представником заявника та саме для поїздки в судові засідання, оскільки представник заявника зареєстрований у м. Першотравенську Дніпропетровської області, хоча і надав ксерокопію акта від 08 грудня

2017 року про фактичне проживання на той час у м. Тернівка Дніпропетровської області без реєстрації.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року скасовано в частині відмови у стягненні компенсації за відрив від звичайних занять та постановлено в цій частині нову ухвалу. Стягнуто з Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 744,60 грн. В іншій оскаржуваній частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У частині задоволення вимог скарги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ухвала суду першої інстанції не оскаржувалась, тому в апеляційному порядку не переглядалась.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що це є правом, а не обов`язком суду. Суд апеляційної інстанції також не встановив передбачених законом підстав для задоволення вимоги про постановлення окремої ухвали, тому вважав висновок суду першої інстанції в цій частині правильним.

Також суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця провести певні виконавчі дії, оскільки у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження та пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах та роз`яснено, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 03 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця задоволено частково. Визнано бездіяльність Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 48585342 про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сум боргу за договорами позики та судових витрат у справах за період з липня 2018 року до 17 грудня 2018 року неправомірною в частині невжиття всіх необхідних заходів щодо реалізації рухомого майна боржника ОСОБА_3 , на яке накладено арешт згідно із постановою державного виконавця від 25 січня 2017 року.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали зведеного виконавчого провадження не містять доказів того, що з липня 2018 року державним виконавцем вживалися всі необхідні заходи для примусового виконання рішення суду, зокрема, заходи щодо реалізації арештованого рухомого майна боржника ОСОБА_3 згідно з постановами державного виконавця від 21 січня 2016 року та 25 січня 2017 року про опис й арешт майна, тому вимоги скарги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню. Інші твердження заявника у скарзі щодо бездіяльності виконавчої служби в частині невжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання рішень суду, за період з липня 2018 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки Першотравенським МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області вживалися та вживаються заходи щодо примусового виконання вказаного зведеного виконавчого провадження, а саме: звернуто стягнення на пенсію боржника, з якої щомісячно здійснюється відрахування грошових коштів на погашення боргу, перевіряється майновий стан боржника, в матеріалах виконавчого провадження містяться звернення до органу опіки та піклування задля отримання дозволу на реалізацію 1/4 частки будинку боржника, однак, в інтересах неповнолітньої дитини, яка зареєстрована та проживає в зазначеному будинку, отримано відмову, тому вимоги скарги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Вимога скарги про зобов`язання Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області здійснити заходи із примусового виконання за зведеним виконавчим провадженням № 48585342 у спосіб та порядок, які встановлені виконавчим документом та Законом України Про виконавче провадження , не підлягає задоволенню, оскільки належне виконання державним виконавцем вимог Закону України Про виконавче провадження передбачене безпосередньо у відповідних нормативних актах та не потребує ухвалення судового рішення з цього питання, враховуючи зміст наведеної вимоги скаржника.

Вимоги заявника про постановлення окремої ухвали суду згідно зі

статтею 262 ЦПК України також не підлягають задоволенню, оскільки постановлення окремої ухвали з підстав, передбачених частиною третьою статті 262 ЦПК України, є правом, а не обов`язком суду. Крім того, вказані вимоги не є позовними вимогами, кримінального правопорушення під час розгляду справи не виявлено, а у разі дійсної наявності його ознак особа має право звернутись до органів поліції у встановленому законом порядку.

Заявник не надав підтвердження понесених ним судових витрат у справі, окрім квитанції про сплату судового збору в розмірі 384,20 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Першотравенського міського суду від 28 лютого 2019 року, однак розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції є повноваженням суду апеляційної інстанції на підставі статті 382 ЦПК України. Тому вимога про відшкодування судових витрат також не підлягає задоволенню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, встановивши, що матеріали зведеного виконавчого провадження не містять доказів того, що з липня 2018 року державним виконавцем вживалися всі необхідні заходи для примусового виконання рішення суду, зокрема, заходи щодо реалізації арештованого рухомого майна боржника ОСОБА_3 згідно з постановами державного виконавця від 21 січня 2016 року та 25 січня

2017 року про опис й арешт майна, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги скарги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Інша вимога скарги про зобов`язання Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ здійснити необхідні виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України Про виконавче провадження , не може бути задоволена, оскільки має абстрактний характер.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого

2019 року в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення у справі, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня

2019 року в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення у справі, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за першою касаційною скаргою та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У травні 2019 року матеріали справи щодо першої касаційної скарги надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за другою касаційною скаргою.

У січні 2021 року матеріали справи щодо другої касаційної скарги надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що протягом тривалого часу, більше чотирьох років, державна виконавча служба не може виконати судові рішення, незважаючи на забезпечення судових рішень, а також на те, що боржник ОСОБА_3 має як рухоме, так і нерухоме майно, достатнє для погашення боргу, але суди першої та апеляційної інстанції чомусь не вбачають порушення законодавства, а тим паче недоліків в діяльності державної виконавчої служби м. Першотравенська, при цьому неодноразово визнаючи бездіяльність державного виконавця неправомірною. Що стосується висновків судів з посиланням на пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження та пункт 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , то вони суперечать змісту статті 451 ЦПК України.

У справі, що переглядається, на переконання заявника, суди ухвалили судові рішення без будь-яких юридичних наслідків, так як вже є декілька судових рішень щодо бездіяльності державних виконавців у зведеному виконавчому провадженні № 48585342, які у зв`язку з бездіяльністю судів залишаються без виконання. Неодноразові звернення до суду ніяких результатів не надали, судові рішення так і залишаються без виконання, всупереч Конституції України, процесуальному закону та іншим законодавчим актам України, які регулюють виконання судових рішень.

Із січня 2017 року і до часу подання касаційних скарг Першотравенським МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області не проводяться дії з примусового виконання зазначеного зведеного виконавчого провадження, не враховуючи окрім утримання (стягнення) 20 % з пенсії боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . Поза увагою суду залишилася бездіяльність начальника міського відділу, на виконанні якого перебувало зведене виконавче провадження до червня 2019 року. Винесення окремої ухвали у зв`язку з виявленням порушення законодавства або недоліків у діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб є прямим обов`язком суду. Вирішуючи спір, суд не дотримався встановленого процесуальним законом принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи позивача належним чином не перевірив та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з`ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи (спору).

Висновки суду не відповідають обставинам справи. Обставини справи, які суд вважав встановленими, не доведені, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до поверхового вирішення справи, і тому ухвала суду в частині відмови в постанові окремої ухвали повинна бути скасована.

Поза увагою суду залишився факт бездіяльності державного виконавця стосовно перевірки майнового стану боржника, що передбачено

статтею 48 Закону України Про виконавче провадження . За порушення строків прийняття рішень та не вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законодавством.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Першотравенського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня

2019 року, у якому Першотравенський міський відділ просив суд відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У частині четвертій статті 395 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Першотравневий МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління не долучив до відзиву на касаційну скаргу доказів на підтвердження надіслання його заявнику та іншим учасникам справи.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, зазначений відзив не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду та підлягає поверненню суб`єкту оскарження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На примусовому виконанні в Першотравенському МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувають виконавчий лист 186/656/14-ц, виданий 15 серпня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики у розмірі 100 000,00 грн та судового збору у розмірі 1 000,00 грн, а всього 101 000,00 грн; виконавчий лист № 186/1031/14-ц, виданий 30 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 35 000,00 грн та в рахунок повернення судових витрат у справі 471,80 грн, а всього

35 471,80 грн; виконавчий лист № 186/1375/14-ц, виданий 14 жовтня

2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 20 000,00 грн згідно з розписками, складеними на підтвердження позики, та в рахунок повернення сплаченого судового збору 243,60 грн, а всього 20 243,60 грн; виконавчий лист № 186/136/15-ц, виданий 26 лютого 2015 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 60 000,00 грн та в рахунок повернення сплаченого судового збору 600,00 грн, а всього 60 600,00 грн.

Виконавчі провадження з примусового виконання вказаних рішень суду Першотравенським МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області відкриті.

01 вересня 2015 року постановою державного виконавця виконавчі провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження

№ 48585342.

21 січня 2016 року складено акт опису й арешту рухомого майна боржника.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 17 березня 2016 року визначено, що частка ОСОБА_3 у спільній сумісній власності з ОСОБА_4 становить 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

22 березня 2016 року стягувач ОСОБА_1 звертався до ВДВС із заявою про звернення стягнення на доходи (заробітну плату, пенсію) боржника

ОСОБА_3 та паралельне проведення розшуку майна, його арешт, реалізацію.

07 квітня 2016 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

26 квітня 2016 року ВДВС направив Дніпропетровській філії ДП Сетам для реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів майна боржника. Згідно з повідомленням від 06 червня 2016 року електронні торги не відбулися.

Інформаційною довідкою з державного Реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 квітня 2016 року № 16515936 підтверджується, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44494861 ВДВС Першотравенського МУЮ накладено арешт на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44663065 ВДВС Першотравенського МУЮ 26 грудня 2014 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

Постановою від 19 грудня 2016 року про опис й арешт майна в присутності стягувача було накладено арешт на 1/4 частку житлового будинку на

АДРЕСА_1 , що належить боржнику.

Листом від 20 січня 2017 року боржника ОСОБА_3 та стягувача

ОСОБА_1 повідомлено, що 25 січня 2017 року відбудеться опис рухомого майна, що перебуває у власності боржника.

Постановою від 25 січня 2017 року про опис й арешт майна в присутності боржника та стягувача було накладено арешт на рухоме майно боржника.

Звітами та розпорядженнями про здійснення відрахувань та виплат підтверджується, що з пенсії боржника ОСОБА_3 здійснюються утримання 20 % доходу в рахунок сплати боргу за виконавчими провадженнями.

24 квітня 2018 року старшим державним виконавцем винесено вимогу із зазначенням, що ОСОБА_3 слід надати доступ 03 травня 2018 року до будинку АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану, а ОСОБА_1 03 травня

2018 року бути присутнім за вказаною адресою та направлено лист директору Дніпропетровської філії Державного підприємства Сетам про забезпечення на 03 травня 2018 року явки їх представника з метою приймання рухомого майна, з подальшим його зберіганням, що буде описано в зазначений день за боржником ОСОБА_3 .

Актом державного виконавця від 03 травня 2018 року підтверджується, що боржник в зазначений час за місцем проживання був відсутній.

04 травня 2018 року Першотравенський МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області отримав заяву боржника ОСОБА_3 з проханням перенести огляд його місця проживання на іншу дату, після закінчення його стаціонарного лікування в м. Дніпрі.

У цей же день старшим державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання до

10 травня 2018 року в зв`язку з перебуванням боржника на лікуванні у

м. Дніпрі.

Копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

04 травня 2018 року боржнику ОСОБА_3 направлено виклик державного виконавця із зобов`язанням з`явитися до виконавця 11 травня 2018 року щодо сплати боргу за виконавчими документами або надання підтверджуючих документів про сплату та надання довідки про перебування на лікуванні та пояснень, достовірних відомостей, документів згідно з переліком, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне перешкоджання виконанню рішення суду.

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначені статтею 16 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (тут і далі у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини п`ятої статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Права і обов`язки виконавця визначені у статті 18 Закону України Про виконавче провадження . За змістом цієї норми виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, вправі накладати арешт на майно боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали на підставі статті 262 ЦПК України, оскільки це є правом, а не обов`язком суду. Суди не встановили передбачених законом підстав для задоволення вимоги про постановлення окремої ухвали.

Встановивши, що матеріали зведеного виконавчого провадження не містять доказів того, що з липня 2018 року державним виконавцем вживалися всі необхідні заходи для примусового виконання рішення суду, зокрема, заходи по реалізації арештованого рухомого майна боржника ОСОБА_3 , згідно постанов від 21 січня 2016 року та 25 січня 2017 року про опис й арешт майна, суди обґрунтовано визнали вимоги скарги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Також обґрунтованими є висновки судів у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця провести певні виконавчі дії, оскільки у пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження та у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

У той же час, Верховний Суд зазначає, що вимога скарги про зобов`язання Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області здійснити заходи примусового виконання за зведеним виконавчим провадженням

№ 48585342 у спосіб та порядок, які встановлені виконавчим документом та Законом України Про виконавче провадження , підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями статей 447, 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV, у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина друга статті 30 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV).

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши порушення державним виконавцем положень Закону України Про виконавче провадження , невиконання судового рішення у передбачений законом строк, невчинення дій для виконання рішення суду, передбачених Законом України Про виконавче провадження , дійшли помилкового висновку про те, що покладення на державного виконавця обов`язків вжити заходів, необхідних для примусового виконання рішення суду, не є належним способом захисту порушеного права заявника. Зазначений спосіб захисту прямо передбачений частиною другою статті 451 ЦПК України та є ефективним, оскільки спрямований на поновлення прав заявника, реальне виконання протягом розумного строку остаточного судового рішення про стягнення на користь заявника коштів з органу державної влади.

Згідно з частиною другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для повного або часткового скасування чи зміни рішення за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права, яке є підставою для скасування або зміни рішення, вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень та можливість ухвалення нової постанови у частині відмови у задоволенні скарги про зобов`язання державного виконавця вчинити дії щодо виконання судового рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня

2019 року у частині відмови у задоволенні скарги про зобов`язання державного виконавця вчинити дії щодо виконання судового рішення підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови у цій частині про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відзив Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) залишити без розгляду та повернути.

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 26 червня 2018 року у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого

2019 року залишити без змін.

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 вересня 2019 року у частині вирішення вимог скарги про відмову у зобов`язанні державного виконавця вчинити дії щодо виконання судового рішення скасувати.

Зобов`язати Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області здійснити необхідні виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України Про виконавче провадження .

В іншій частині ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович