Рішення

від 09.06.2021 по справі 522/19681/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

09.06.21

Справа № 522/19681/19

Провадження № 2/522/3651/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позивач просить, з урахуванням уточненої позовної заяви, визнати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,4 кв.м., житлова площа 28,3 кв.м., вартістю 1 965 000 гривень 00 копійок, автомобіль BMW 530D 2003 року випуску номерний знак НОМЕР_1 вартістю 245 700,00 гривень 00 копійок спільною сумісною власністю подружжя; стягнути з відповідача на корить позивача компенсацію вартості Ѕ частини вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 81, 4 кв.м., житлова площа 28, 3 кв.м., що становить 982 500 гривень 00 копійок та Ѕ частини вартості автомобіля BMW 530D 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що становить 122 850 гривень 00 копійок та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який розірвано 02 жовтня 2019 року. За час спільного проживання в шлюбі за спільні кошти був придбаний автомобіль BMW 530D 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 вартістю 245 700 гривень 00 копійок. Також відповідачем ОСОБА_2 , який діяв в інтересах сім`ї в 2017 році був укладений Договір асоційованого членства у Споживчому товаристві Нові Береги . Відповідно до умов якого ОСОБА_2 мав отримати майнові права на житлове приміщення квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до умов Договору ТОВ Нові Береги зобов`язалося передати відповідачу, закріплене за ним по Договору житлове приміщення після здачі будинку в експлуатацію. Будинок за адресою АДРЕСА_3 закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом серія 1У № 163191160743, виданого на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 22.04.2019 року. Грошові кошти в сумі визначеній відповідно до умов Договору асоційованого членства у Споживчому Товаристві Нові Береги , а саме майнові права на спірне житлове приміщення були сплачені сімейним подружжям в повному обсязі за час шлюбу.

Зазначила, що 10 квітня 2019 року ОСОБА_2 запропонував Позивачу видати йому нотаріально посвідчену заяву, відповідно до приписів якої, Позивач дала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих споживчих товариств шляхом вступу в асоційовані члени споживчого товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об`єкту нерухомості, а також на наступні відступлення повністю або частково прав, на вчинення інших будь-яких правочинів щодо вказаних прав на умовах, визначених на його власний розсуд. Ця заява була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М.. Зазначає, що колишній чоловік ОСОБА_2 , скориставшись нотаріально посвідченою Заявою від 10 квітня 2019 року, обманюючи Позивача передав все спільне сумісне майно, нажите за час шлюбу своїм батькам, а саме автомобіль батьку ОСОБА_3 , а майнові права на квартиру матері ОСОБА_4 , що дає можливість зробити висновок, що ОСОБА_2 укладаючи ці угоди не діяв в інтересах сім`ї, а фактично позбавив Позивача права власності на Ѕ частину майна у спільній сумісній власності подружжя.

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

12 березня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла уточнена позовна заява про поділ спільного майна подружжя.

02 квітня 2020 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. В якому зазначив, що враховуючи те, що Позивачка самостійно надавала нотаріальну згоду на укладення договорів, зокрема, відступлення повністю або частково прав, що випливають із договорів асоційованого членства у споживчих товариствах та те, що їй було відомо про укладення 10.04.2019 року угоди про заміну Сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92 від 24.03.2017 року, не зрозуміло яким чином можуть бути поділені майнові права, які ще у період шлюбу вибули з володіння подружжя, враховуючи викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також 31 липня 2020 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву. В якому зазначив, стосовно вимог про визнання спільною сумісною власністю автомобілю ВМW 530D 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1 та стягнення Ѕ частини його вартості у розмірі 122 850,00 грн.. Вказаний автомобіль було придбано ОСОБА_2 10 серпня 2018 року. Кошти на придбання цього автомобіля належали ОСОБА_2 , які отримав від реалізації автомобіля марки ВМW 525Е 2003 року випуску, який був придбаний ОСОБА_2 задовго до вступу у шлюб та проданий 13 березня 2018 року з метою придбання іншого авто. Отже, грошові кошти на придбання автомобіля марки ВМW 530D 2003 року випуску були особистими коштами Відповідача, відповідно, автомобіль не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.

17 серпня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року клопотання представника позивача адвоката Вертипорох О.М. про витребування доказів задоволено. Витребувано з ПП ТАУ належним чином засвідчену копію Договору асоційованого членства у СТ НОВІ БЕРЕГИ . Договір відступлення повністю прав асоційованого членства у СТ НОВІ БЕРЕГИ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ; Витребувано у Арбітражного керуючого Пояркова В.О. належним чином засвідчену копію - Договору асоційованого членства у СТ НОВІ БЕРЕГИ . Договір відступлення повністю прав асоційованого членства у СТ НОВІ БЕРЕГИ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ; Витребувано з Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області та зобов`язано повідомити які автотранспортні засоби були зареєстровані та зняті з обліку ОСОБА_2 за період з 04.06.2016 року по 02.10.2019 року.

25 вересня 2020 року на виконання ухвали суду від 19.08.2020 року надійшов лист щодо автотранспортних засобів які були зареєстровані та зняті з обліку ОСОБА_2 за період з 04.06.2016 року по 02.10.2019 року.

05 жовтня 2020 року від ПП ТАУ до суду надійшов лист в якому повідомлено ПП ТАУ виступало лише замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 та не укладало жодних договорів асоційованого членства у споживчому товаристві. Таким чином у ПП ТАУ відсутня можливість надати витребувані документи.

27 листопада 2020 року від представника Відповідача до суду надійшла заява про залучення до матеріалів справи доказів, надавши відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області від 08 жовтня 2020 року № 31/15-233аз на адвокатський запит. З якої вбачається, що вартість продажу 13.03.2018 року автомобіля BMW 525E, 2003 року випуску, який було зареєстровано за ОСОБА_2 , складає 125 000 гривень; вартість придбання 10.08.2018 року автомобіля BMW 530D, 2003 року випуску, який було зареєстровано за ОСОБА_2 , складає 35 000 грн.; вартість продажу 11.04.2019 року автомобіля BMW 530D, 2003 року випуску, який було зареєстровано за ОСОБА_2 , складає 35 000 гривень.

Протокольною ухвалою суду від 04.12.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

05 січня 2021 року від Арбітражного керуючого Пояркова В.О. до суду надійшов лист на виконання ухвали суду від 19 серпня 2020 року в якому повідомлено що документи зазначені в ухвалі наявні у адвоката Вертипороха О.М. які були надані на виконання адвокатського запиту. Документи були наявні в одному екземплярі, які він і надав адвокату Вертипороху О.М. 09 березня 2021 року від представника позивача адвоката Вертипорох О.М. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді арбітражного керуючого Пояркова В.О. на адвокатський запит від 05.02.2020 року з долученням копій документів, які були витребувані у арбітражного керуючого ОСОБА_5 .

В судовому засіданні 18 березня 2021 року представник позивача адвоката Вертипорох О.М. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як він разом з ОСОБА_1 10.04.2019 року перебуваючи у шлюбі, розпорядились належними їм за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92 від 24.03.2017 р. правами на участь у статутній діяльності Товаристві і відповідно правом вимоги за цим Договором, та передали їх ОСОБА_4 . Щодо вимоги про визнання автомобіля BMW НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації вартості Ѕ частини автомобіля повідомив, що на придбання автомобіля були використані власні кошти від реалізації автомобіля марки ВМW 525Е 2003 року випуску, який був придбаний ОСОБА_2 задовго до вступу у шлюб, а саме 07.11.2013 року та проданий 13 березня 2018 року за 125 000,00 грн. з метою придбання іншого авто. А відтак, грошові кошти на придбання автомобіля марки ВМW 530D 2003 року випуску вартістю 35 000,00 грн. є власністю відповідача, відповідно автомобіль не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя. Представник відповідача також не визнав позовні вимоги та просив в задоволенні вимог відмовити.

В судове засідання 09.06.2021 року з`явився представник позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач та представник відповідача не з`явились. Сторони надали до суду письмові промови у судових дебатах.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного.

04.06.2016 року Суворовським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеські області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , про що 04.06.2016 р. складено відповідний актовий запис № 514 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

02 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний, про що Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено актовий запис № 256.

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України).

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Сімейного кодексу України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч.1,2 ст. 71 Сімейного кодексу України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст. 364 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Під час шлюбу, 24 березня 2017 року між Споживчим товариством Нові Береги (далі - Товариство) та ОСОБА_2 (далі- Пайовик) був укладений договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92, згідно умов якого ОСОБА_2 , як Пайовик, зобов`язався прийняти участь в реалізації статутних цілей та завдань Товариства шляхом внесення у повному обсязі своєї долі в Товаристві, з метою забезпечення Товариством будівництва будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе частину витрат, пов`язаних з утриманням Товариства та реалізацією статутних цілей та завдань у розмірі цільового внеску, на умовах даного Договору, а Товариство зобов`язалось забезпечити будівництво Будинку, та після введення в експлуатацію, передати Пайовику закріплену за ним квартиру, за умов виконання Пайовиком зобов`язань за Договором (а.с. 150-159).

Згідно Додатку № 2 до Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92, за ОСОБА_2 була закріплена квартира за будівельним номером АДРЕСА_4 (а.с. 160).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Додатку №2 до договору асоційованого членства у споживчому товаристві сторони погодили порядок розрахунку та строки внесення долі. Так, Пайщик ( ОСОБА_2 ) зобов`язався і гарантував внести грошові кошти у сумі 408 000,00 гривень, що є еквівалентом 15 000, 00 доларів США до 24.03.2017 року, 544 000, 00 гривень, що є еквівалентом 20 000, 00 доларів США до 01.07.2017 року, 408 000, 00 гривень, що є еквівалентом 15 000, 00 гривень до 01.09.2017 року, 544 000, 00 гривень, що є еквівалентом 20 000, 00 доларів США до 01.01.2018 року, 296 480, 00 гривень, що є еквівалентом 10 900, 00 доларів США до 01.06.2018 року.

Пайовиком згідно умов Договору є фізична особа, яка здійснює участь у статутній діяльності Споживчого товариства шляхом вступу в асоційовані члени Товариства та внесення ОСОБА_7 , яка складається з паю та цільового внеску.

Квартирою за умовами договору є приміщення з визначеною площею та характеристиками, зазначеними в додатку до даного договору, яке отримує у володіння Пайовик після внесення в повному об`ємі своєї долі у Товариство та введення будинку в експлуатацію. Право власності Пайовика на квартиру виникає в порядку, передбаченому цивільним законодавством України. До оформлення права власності ОСОБА_8 на квартиру Пайовик не має права розпоряджатись квартирою як власністю.

Згідно ст. 5 ЗУ Про споживчу кооперацію первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об`єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Відповідно до ст. 19 ЗУ Про кооперацію для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Отже, зі змісту ст. 19 ЗУ Про кооперацію та договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92 від 24.03.2017 р. вбачається, що власником паю та збудованих в т.ч. за його рахунок квартири (будинку), до моменту її передачі за актом приймання-передачі асоційованому члену кооперативу є Споживче товариство НОВІ БЕРЕГИ .

Таким чином, до введення в експлуатацію будинку, підписання акту приймання-передачі у власність квартири та реєстрації права власності, Позивачка та Відповідач, будучи у шлюбі, набули лише права асоційованого члена Товариства та право вимагати від Споживчого товариства НОВІ БЕРЕГИ виконання своїх зобов`язань, зокрема, забезпечення будівництва будинку (п.4.2.1 Договору).

Згідно із ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

10 квітня 2019 року між Споживчим Товариством Нові Береги та ОСОБА_2 (первісний пайовик) і ОСОБА_4 (новий пайовик) укладено додаткову угоду про зміну Сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві.

Відповідно до умов вказаної Угоди, зі згоди Товариства у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92 від 24.03.2017 року Первісний Пайовик замінений на Нового Пайовика (п.1 Угоди). До нового Пайовика перейшли усі права та обов`язки Первісного Пайовика за Договором (п. 2 Угоди). У результаті укладення цієї Додаткової Угоди у Договорі відбулась повна заміна Первісного Пайовика на Нового Пайовика, при цьому Первісний Пайовик повністю втратив усі права та обов`язки до Договору (п. 3 Угоди) (а.с. 163).

Вказана Додаткова угода про заміну Сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві була укладена зі згоди ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Осінцевою В.М. від 10 квітня 2019 року.

Відповідно до заяви від 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2 на укладення договорів асоційованого членства у споживчих товариствах для участі у статутній діяльності цих споживчих товариств шляхом вступу в асоційовані члени споживчого товариства та внесення грошових коштів у якості долі для забудови об`єкту нерухомості, а також на наступні відступлення повністю або частково прав, що випивають із договорів асоційованого членства у споживчих товариствах, на вчинення інших будь-яких правочинів щодо вказаних прав на умовах, визначених на його власний розсуд. При цьому повідомила, що поділ спільного майна подружжя ними не здійснювався, шлюбного контракту сторони не укладали.

З огляду на вищевикладене, усі права та обов`язки Пайовика за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92 перейшли до третьої особи - ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі № 307/3957/14-ц, за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка вважається майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування (частина перша статті 57 СК України).

Згідно з положеннями статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У той же час частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 10 квітня 2019 року, тобто на момент укладення угоди про заміну Сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві, будинок за адресою АДРЕСА_3 не був введений в експлуатацію.

Так, тільки 26 квітня 2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України був виданий Сертифікат серія ІУ № 163191160743, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта за адресою АДРЕСА_3 . Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 22.04.2019 року.

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що з 10 квітня 2019 року (під час перебування у шлюбі) ОСОБА_2 зі згоди ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 всі права та обов`язки згідно Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/92 на підставі укладеної додаткової угоди про заміну Сторони у вищезазначеному договорі, а відтак відсутні підстави для визнання вказаної квартири спільною сумісною власністю та стягнення з ОСОБА_2 Ѕ частини вартості квартири.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 81, 4 кв.м., житлова площа 28, 3 кв.м. вартістю 1 965 000, 00 гривень 00 копійок спільною сумісною власністю та стягнення з ОСОБА_2 Ѕ частини вартості квартири не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про визнання спільною сумісною власністю автомобіля BMW 530D 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1 та стягнення Ѕ частини його вартості у розмірі 122 850, 00 грн, слід зазначити наступне.

Також 10.08.2018 року, в період шлюбу, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль ВМW 530D 2003 року випуску за договором, укладеним в ТСЦ,, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та облікових баз даних РСЦ МВС від 24.02.2020 року, наданою Регіональним сервісним центром МВС в Одеській області на запит Адвоката Вертипороха О.М.

11.04.2019 року автомобіль ВМW 530D 2003 року випуску перереєстровано на нового власника за договором, укладеним в ТСЦ, тобто право власності на вказаний автомобіль перейшло до третьої особи.

Як вбачається з інформації, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській області листом від 08.10.2020 р. № 31/15-233аз на запит адвоката Стойкової М.Д., автомобіль ВМW 530D 2003 року випуску був придбаний ОСОБА_2 10.08.2018 року за 35000,00 грн. та проданий 11.04.2019 року за 35000,00 грн.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів про те, що автомобіль ВМW 530D 2003 року випуску був придбаний ОСОБА_2 за 245 700,00 грн. При цьому Відповідач зазначає, що кошти на придбання цього автомобіля були використані його особисті, а саме кошти від реалізації автомобіля марки ВМW 525Е 2003 року випуску, який був придбаний ним задовго до вступу у шлюб, а саме 07.11.2013 р., та проданий 13 березня 2018 року за 125000,00 грн. з метою придбання іншого авто, що підтверджується інформацією, наданою Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській області листом від 08.10.2020 р. № 31/15-233аз.

Отже, враховуючи, що на придбання автомобіля марки ВМW 530D 2003 року випуску вартістю 35000,00 грн. були використані особисті грошові кошти Відповідача, суд доходить висновку про те, що автомобіль не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, враховуючи, що відсутні підстави для визнання спільною сумісною власністю подружжя однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та автомобіля ВМW 530D 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , також необґрунтованими є вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості Ѕ частини квартири у сумі 982 500,00 грн. та Ѕ частини вартості автомобіля у розмірі 122 850,00 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 23 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Таким чином, на підставі повно та об`єктивно досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволеня позовних вимог позивача.

Приймаючи рішення у даній справі суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-84, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 17 червня 2021 року.

Суддя Чернявська Л.М.