Постанова

від 14.06.2021 по справі 761/18552/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/18552/20

провадження №22-ц/824/6261/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Зденик Т.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року /суддя Осаулов А.А./

у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Лорбук про відшкодування майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Київської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Лорбук , в якому просила стягнути з Державної казначейської служби України у відшкодування майнової шкоди 10 759 873,32 грн, яка завдана неправомірними діями Київської міської ради.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. / т. 2 а.с. 68-75/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що неправомірні дії полягали у здійсненні Шевченківською районною у м. Києві радою права власності - розпорядження майном не у спосіб та із порушенням процедури передбаченої законом. Факт протиправної поведінки Шевченківської районної у м. Києві ради, а відповідно і Київської міської ради як її правонаступника встановлені рішеннями судів, що стало підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення і як наслідок його витребування від позивача. Щодо вибору відповідача Державної казначейської служби України, вказував, що ДКСУ є єдиним розпорядником коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме на службу покладено відшкодування шкоди, завданої фізичній особі органами місцевого самоврядування. Вказував також на процесуальні порушення - посилання судом першої інстанції на відзив Київської міської ради, який не долучено до справи у зв`язку з неповноважним підписантом відзиву.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача Київської міської ради, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 20.10.2008 р. між ТОВ Лорбук та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень №96, №1,2,3 групи приміщень №97 загальною площею 121,30 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 . Продаж нежилих приміщень за домовленістю сторін вчинюється за 1152180,00 грн. (а.с. 153-155 т.1) 03.11.2008 р. право власності на вказані приміщенні було зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується реєстраційним посвідченням КМБТІ №026420. (156 т.1)

05.09.2011 р. між ОСОБА_3 та ТОВ Сфінкс укладено договір підряду щодо виконання комплексу робіт з ремонту нежилого приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень №96, №1,2,3 групи приміщень №97 загальною площею 121,30 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 . Вартість робіт становить 164343,00 грн. (а.с. 230-233 т.1) На а.с. 234 т.1 - акт №ОУ-00121здачі- прийняття робіт (надання послуг)

15.03.2011 р. між ОСОБА_3 та ТОВ Сфінкс укладено договір підряду щодо виконання комплексу робіт з ремонту нежилого приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень №96, №1,2,3 групи приміщень №97 загальною площею 121,30 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 . Вартість робіт становить 430145,00 грн. (а.с. 235-238 т.1) На а.с. 239 т.1 - акт №ОУ-00091 здачі- прийняття робіт (надання послуг)

Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 07.05.2020 р. вартість на дату проведення дослідження невід`ємних поліпшень, які виконані у групах приміщень в„–96 та АДРЕСА_3 за період з 2011 р. по 2015 р., за даних, які містяться в наданих на дослідження документах, станом на момент проведення експертного дослідження складає 1140841,75 грн з ПДВ. (а.с. 116-138 т.1)

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала цивільна справа №16/621 за позовом ВГОТ Знання до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, ТОВ Лорбук , третя особа: Шевченківська районна у м. Києві рада, про визнання недійним договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року позов ВГОТ Знання задоволено, визнано недійсним аукціон з продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , з № 1 по № 6 групи приміщень № 96, №№ 1, 2, 3 групи приміщень № 97 загальною площею 121,30 кв.м., оформлений протоколом № 05-05/08 від 15 липня 2008 року про хід біржових торгів з продажу майна, відповідно до якого переможцем торгів було обрано ТОВ Лорбук , а також визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні від 16 липня 2008 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ Лорбук . Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ВГОТ Знання . Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 20 травня 2010 року залишено без змін. (а.с. 157-168 т.1)

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що при здійсненні приватизації нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , було порушено ст.ст.7 та 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що у відповідності до ст.20 вказаного Закону та ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсними відповідних аукціону та договору купівлі-продажу.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року у цивільній справі №761/38793/14-ц позов Київської місцевої прокуратури № 10 та позов Всеукраїнської громадської організації Товариство Знання України (далі - ВГОТ Знання ) задоволені частково. Визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1,2,3 групи приміщень № 97, загальною площею 121, 30 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 (далі - Приміщення), що укладений 04 січня 2011 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 ; визнано за ВГОТ Знання право користування Приміщеннями на умовах договору оренди від 01 березня 2000 року № 08/00; витребувано їх від ОСОБА_5 на користь ВГОТ Знання для подальшого використання на умовах оренди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. (а.с. 171-176 т.1)

Вказане рішення суду першої інстанції набуло законної сили згідно рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року. (а.с. 177-183 т.1)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року касаційні скарги ВГОТ Знання та заступника прокурора м. Києва задоволено частково. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року в частині відмови у витребуванні майна та визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій, незміненій апеляційним судом частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року залишено без змін. (а.с. 184-188)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відхилено; апеляційну скаргу ВГОТ Знання у частині оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року про відмову у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури № 10 про витребування майна та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року у частині відмови Київській місцевій прокуратурі № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволенні позовних вимог про витребування майна та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року залишено без змін. (а.с. 189-200 т.1)

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційні скарги ВГОТ Знання та заступника прокурора міста Києва задоволені частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову прокурора про витребування майна скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким витребувано нежитлові приміщення з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1,2,3 групи приміщень № 97, загальною площею 121, 30 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 на користь Київської міської ради, повернувши ці приміщення у комунальну власність територіальної громади м. Києва. (а.с. 209-229 т.1)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції вірно вказано, що позивач звернувся до суду в порядку ст.ст. 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України з метою стягнення з Державної казначейської служби України майнової шкоди в сумі 10 759 873, 32 грн, яка завдана неправомірними діями Київської міської ради.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В постанові Верховного Суду від 15.07.2020 р. у справі №205/5667/16-ц зазначено, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.

В той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб органу державної влади.

Наданими позивачем судовими рішеннями, ухваленими у справах №16/621, №761/8793/14-ц і №761/38793/14-ц протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності Київської міської ради чи Шевченківської районної в м. Києві ради, правонаступником якої і є відповідач Київська міська рада, не встановлена.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що діями Київської міської ради чи Шевченківської районної у м. Києві ради було завдано збитків. Законодавство встановлює, що збитками є певний (конкретний) розмір втрат, який особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою іншої особи, однак протиправної поведінки Київської міської ради в даному випадку встановлено не було. Позивачем не доведено і причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою Київської міської ради та заподіяними збитками.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки обставин, оцінених судом першої інстанції правильно.

Крім того, у справі № 761/38793/14-ц, рішення в якій фактично став підставою для пред`явлення даного позову, спір вирішено шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача спірного майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Витребувано нежитлові приміщення з № 1 до № 6 групи приміщень № 96, № 1,2,3 групи приміщень № 97, загальною площею 121, 30 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 на користь Київської міської ради, повернуто ці приміщення у комунальну власність територіальної громади м. Києва.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 390 ЦК України, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Таким чином, в даному випадку, позивач може мати право на відшкодування вартості придбаних приміщень та вартості здійснених невід`ємних поліпшень, у спосіб, передбачений ст. 390 ЦК України, що не може ототожнюватись зі збитками.

Протиправність дій Шевченківської районної у м. Києві ради також позивачем не доведена, натомість, у справі № 761/38793/14-ц касаційним судом встановлено, що в контексті з`ясування наявності чи відсутності волі у Шевченківської районної у місті Києві ради на вибуття спірного майна з її володіння встановлено, що воля ради була направлена на правомірне та законне відчуження майна. Відтак, відчуження із порушенням процедури приватизації не доводить наявності волі Шевченківської районної у місті Києві ради, спрямованої на передачу володіння та права власності на спірне майно.

Доводи апеляційної скарги, щодо процесуальних порушень - посилання в рішенні суду на відзив Київської міської ради, колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, що не можуть слугувати підставою для скасування по суті правильного рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: