Рішення

від 14.06.2021 по справі 953/21280/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/21280/20

н/п 2/953/1351/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судових засідань - Медведєвої Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 04.11.2005 р. у розмірі 15997,86 грн. та суму судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АТ КБ ПРИВАТБАНК , як банком, та ОСОБА_3 , як позичальником, з метою отримання банківських послуг було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви б/н від 04.11.2005 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.На платіжну картку, видану на ім`я ОСОБА_3 встановлено кредитний ліміт у розмірі 4900,00 грн., в подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 16000,00 грн.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складають між ним та банком кредитний договір.Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, проте, позичальник взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконала, в зв`язку з чим станом на 30.09.2019 року утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15997,86 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 15997,86 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . На день смерті ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 04.11.2005 року у розмірі 15997,86 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 15997,86 грн.

Від імені АТ КБ ПРИВАТБНК на адресу Восьмої Харківської державної нотаріальної контори була надіслана претензія кредитора від 17.10.2018 р. за вих. № SAMDN22000005052956. 29.12.2018 р. позивачем отримано відповідь від Восьмої Харківської державної нотаріальної контори за № 5248/02-14 від 12.11.2018 року, згідно якої претензію кредитора було надіслано за належністю до Шостої Харківської державної нотаріальної контори, так як згідно даних Спадкового реєстру спадкова справа №281/2018 після спадкодавця ОСОБА_3 була заведена вищевказаною державною нотаріальною конторою.19.12.2018 року АТ КБ ПРИВАТБНК було отримано відповідь від Шостої Харківської державної нотаріальної контори за вих. №4996/02-14 від 20.11.2018 р. в якій зазначалось, що претензію кредитора було долучо до матеріалів спадкової справи №281/2018, претензію було надіслано на адресу спадкоємців, також, 19 липня 2018 року та 26 липня 2018 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою видані свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлої ОСОБА_3 . Станом на теперішній час вимога кредитора АТ КБ ПРИВАТБАНК спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконана, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником позивача через канцелярію суду надано заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилсь, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не надходило, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності та відзиву на позовну заяву не подавали.

Відповідно до частини 3 статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.

У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Згідно частини 2 статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову.

Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права та взаємовідносини між сторонами, відповідачі належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності сторін, ухваливши заочне рішення у справі на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, з дотриманням порядку, встановленому главою 11 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку вважає, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між АТ КБ ПРИВАТБНК та ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви б/н від 04.11.2005 р. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4900,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору . В подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 16000,00 грн. (а.с.27-39).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21 листопада 2017 року, актовий запис № 16633 (а.с.43).

Згідно розрахунку заборгованості АТ КБ ПРИВАТБАНК станом на день смерті ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 04.11.2005 року існувала заборгованість у розмірі 15997,86 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту (а.с.14-16).

Від імені АТ КБ ПРИВАТБНК на адресу Восьмої Харківської державної нотаріальної контори надіслана претензія кредитора від 17.10.2018 р. за вих.№ SAMDN22000005052956 до спадкоємців померлої ОСОБА_3 (а.с.49).

29.12.2018 р. позивачем отримано відповідь від Восьмої Харківської державної нотаріальної контори за № 5248/02-14 від 12.11.2018 року, згідно якої претензію кредитора надіслано за належністю до Шостої Харківської державної нотаріальної контори, так як згідно даних Спадкового реєстру спадкова справа №281/2018 після спадкодавця ОСОБА_3 заведена вищевказаною державною нотаріальною конторою (а.с.50).

Згідно відповіді Шостої Харківської державної нотаріальної контори за вих. №4996/02-14 від 20.11.2018 р., отриманої АТ КБ ПРИВАТБАНК 19.12.2018 року, претензію кредитора долучено до матеріалів спадкової справи №281/2018, претензію надіслано на адресу спадкоємців, також, 19 липня 2018 року та 26 липня 2018 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою видані свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлої ОСОБА_3 (а.с.50 зворотня сторона аркуша).

Згідно листа-претензії від 10.09.2019 року за вих. № SAMDN22000005052956 на ім`я ОСОБА_4 , АТ КБ ПРИВАТБАНК пред`явлено вимогу кредитора спадкодавця, як спадкоємцю померлої ОСОБА_3 (а.с. 51).

Згідно листа-претензії від 10.09.2019 року за вих. № SAMDN22000005052956 на ім`я ОСОБА_2 , АТ КБ ПРИВАТБАНК пред`явлено вимогу кредитора спадкодавця, як спадкоємцю померлої ОСОБА_3 (а.с. 52).

Згідно копії матеріалів спадкової справи №281/2018 заведеної Шостою Харківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , чоловік померлої ОСОБА_3 , відмовився від прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 липня 2018 року отримав син померлої - ОСОБА_1 (а.с.93-150).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1статті 15 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України .

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України , оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України , та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України .

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц,від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 26 травня 2021 у справі №519/783/16-ц.

Щодо у пред`явлення позивачем, як кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців у строки, визначені частинами 2 та 3 статті 1282 ЦК України , суд зазначає наступне.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України (в редакції, яка була чинною станом на день відкриття спадщини) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Відповідно до частини 2 статті 1281 ЦК України (в редакції, яка була чинною станом на день відкриття спадщини) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 205/9764/16-ц (провадження № 61-41762св18) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 1231 ЦК України та вказано, що законодавець не деталізує того, обов`язки в яких зобов`язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Власне, відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов`язаннях. Такий висновок підтверджується й системним аналізом випадків використання законодавцем словосполучення майнова шкода , наприклад, у статтях 22 , 623 , 1166 , 1177 ЦК України .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 662/541/15-ц (провадження № 61-44995св18) вказано, що при застосуванні буквального тлумачення частини першої статті 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Однак це не в повній мірі відповідало би нормам статей 608 , 1218 , 1219 ЦК України , та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов`язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Тому основним критерієм, при включенні таких прав до складу спадщини, повинно бути встановлено чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора. Додатковим аргументом включення права на відшкодування шкоди у недоговірному зобов`язанні до складу спадщини вказує зміст частини першої статті 1231 ЦК України , у якій передбачено перехід у спадщину обов`язку відшкодувати майнову шкоду у недоговірному зобов`язанні .

Відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього. Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18) зроблено висновок по застосуванню статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і зазначено, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла.

АТ КБ ПРИВАТБНК на адресу Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, в порядку ст.1281 ЦК України, надіслана претензія кредитора від 17.10.2018 р. за вих.№ SAMDN22000005052956, зі змісту якої вбачається, що позивач прохає,зокрема, включити кредиторські вимоги АТ КБ ПРИВАТБАНК в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ. Повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 16000 грн. (а.с.49,143).

29.12.2018 позивачем отримано відповідь від Восьмої Харківської державної нотаріальної контори за № 5248/02-14 від 12.11.2018 року, згідно якої претензію кредитора надіслано за належністю до Шостої Харківської державної нотаріальної контори, так як згідно даних Спадкового реєстру спадкова справа №281/2018 після спадкодавця ОСОБА_3 заведена вищевказаною державною нотаріальною конторою (а.с.50,150).

20.11.2018 ОСОБА_1 Шостою Харківською державною нотаріальною конторою листом вих .№4995/02-14 повідомлено, що 20.11.2018 отримана претензія кредитора ПТ КБ ПРИВАТБАНК до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка зареєстрована в Журналі реєстрації вхідних документів 20.11.2018 за вх. №2302\02-14. Заборгованість ОСОБА_3 перед кредитором складає 16 000 грн. У зв`язку з чим запропоновано звернутися до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з питань відшкодування заборгованості відповідно до частини 1 статті 1282 ЦК України ( а.с. 149).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем, як кредитором померлої ОСОБА_3 пред`явлено вимогу до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України .

Щодо коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 21.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Шостої харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 (а.с. 94).

21.05.2018 ОСОБА_2 звернувся до Шостої харківської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті його дружини ОСОБА_3 (а.с. 98).

26.07.2018 шостою Харківською державною нотаріальною конторою, в межах спадкової справи №281/2018, видано свідоцтва на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сину ОСОБА_1 , які зареєстровані в реєстрі за №4-509 та № 4-513 (а.с. 136, 138).

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем, як кредитором та ОСОБА_3 , позичальником за кредитним договором б/н від 04.11.2005, після її смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позивачем та ОСОБА_1 , як спадкоємцем боржника відповідно до частини 2 статті 1282 ЦК України.

Щодо розміру вимог позивача, як кредитора до спадкоємців, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, оскільки не спростовано сторонами, станом на день смерті ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 04.11.2005 року існувала заборгованість у розмірі 15997,86 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту (а.с.14-16).

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з того, що у даній справі до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, суд вважає розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 04.11.2005, є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц та постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 361/2385/18-ц.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №161/5267/20 викладена правова позиція, відповідно до якої доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Отже, наявна в матеріалах справи виписка порахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість померлої ОСОБА_3 за виданим кредитом.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 користувалася кредитними коштами та частково здійснювала погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України ).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оцінюючи докази, які надані позивачем, суд приходить до висновку, що АТ КБ ПРИВАТБАНК довів факт отримання ОСОБА_3 від банку кредитних коштів та наявну заборгованість.

Щодо обсягу спадкового майна, його вартості та меж відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця ОСОБА_3 , відповідно до частини 1 статті 1282 ЦК України , суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом ОСОБА_1 отримав спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , яка складається з наступного майна:

- 1\4 частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 51.5 кв.м., загальною площею 81.5 кв.м. ( а.с. 136);

-Земельну ділянку для ведення садівництва кадастровий номер 6325157300:01:001:0067, площею 0.119 га, розташовану на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (а.с. 138).

Відомості щодо вартості спадкового майна матеріали спадкової справи №281/2018 не містять. Доказів щодо вартості спадкового майна позивачем суду не надано.

Разом з цим, суд зазначає, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен саме спадкоємець, а не кредитор, оскільки його відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц та від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 26 травня 2021 у справі №519/783/16-ц.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України .

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України .

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, те, що відповідачі не скористалися право на відзив, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 , як спадкоємця померлої ОСОБА_3 , на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованість у розмірі 15 997 грн. 86 коп. за кредитним договором №б\н від 04.11.2005. Позовні вимог до ОСОБА_2 , суд вважає не доведеними.

Відповідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12 , 13 , 19 , 81 , 141 , 263-265 , 268 , 272 , 273-276 , 280-284 ЦПК України ,

ВИРИШІВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК заборгованість у розмірі 15 997 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. за кредитним договором №б\н від 04.11.2005.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://ki.hr.court.gov.ua/.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 17.06.2021.

Суддя С.М. Лисиченко