Ухвала

від 28.05.2021 по справі 753/8244/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8244/21

провадження № 1-кс/753/1953/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020100020004627, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12020100020004627, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, а саме земельну ділянку площею 0,0246 га, кадастровий номер 6324855100:01:000:0789 за адресою: Харківська обл., Сахновщинський р., сщ/рада Сахновщинська, яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що 28 жовтня 2020 року до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшов лист ГУ КЗЕ СБ України зі зверненням ОСОБА_5 щодо незаконного заволодіння грошовими коштами шляхом використання онлайн-ресурсів з купівлі/продажу віртуальних активів, за яким 28 жовтня 2020 року було внесено відповідні відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що з метою заволодіння шахрайським способом грошовими коштами громадян України, в т.ч. віртуальними активами, використовувались ресурси з обміну електронних коштів ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші, які дозволяють користувачам з України та країн колишнього СНД (в першу чергу з Російської Федерації), а також мешканцям т. зв. «Л/ДНР» конвертувати готівкові та безготівкові кошти (фіатні кошти) отримані шахрайським шляхом у криптовалюту та навпаки, здійснювати т.зв. «перестановки» і легалізацію коштів отриманих від неправомірної діяльності, без дотримання вимог законодавства у сфері регулювання фінансових послуг, без відображення відповідних операцій у податковій звітності, ідентифікації клієнтів та сплати обов`язкових платежів до державного бюджету України.

У клопотанні прокурор зазначає, що нелегальний обіг грошових коштів отриманих шахрайським шляхом здійснюється шляхом купівлі-продажу криптовалют з використанням російської електронної платіжної системи «Яндекс-деньги», платіжних систем «Webmoney», «Qiwi wallet», « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та інших з порушенням заборони Національного банку України (лист роз`яснення від 2 листопада 2006 року №57-0002/90626 «Щодо діяльності окремих платіжних систем та систем розрахунків») та з порушенням Указу Президента України №126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року щодо застосування персональних економічних та іншихобмежувальних заходів (санкцій) до юридичних осіб ТОВ «Вебмані.юей» (код ЄДРПОУ 39501126), ТОВ «Вебмані.ру», (код РФ 1097746855502), ТОВ «Вебмані Європа Лтд», ТОВ «Яндекс.Гроші» (код РФ 1077746365113), які забезпечують діяльність електронних платіжних систем під брендом «Webmoney», «Яндекс-деньги» та інших.

Готівкові кошти приймаються і видаються в мережі підконтрольних обмінних пунктів і офісах як на території України, інших країн, так і на тимчасово окупованій території Луганської і Донецької областей. Для прикриття своєї діяльності деякі офіси з обміну віртуальних активів використовують реквізити фінансових компаній, які мають ліцензії Національного банку України.

Прокурор стверджує, що в діях організаторів вищевказаних онлайн ресурсів наявні ознаки порушення п. 1 ч. 9.3 ст. 9, п. 3 ч. 15.1, п.п. 4, 5 ч. 15.4 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 1.3 положення «Про електронні гроші в України», затверджене Постановою Правління НБУ № 481 від 4 листопада 2010 року. Також мають місце ознаки порушення вимог постанови Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 року № 297 «Про затвердження Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» в частині надання до Національного банку України недостовірної інформації щодо джерел походження власного статутного капіталу. Крім того, ряд офісів здійснює свою підприємницьку і валютнобмінну діяльність без жодних ліцензій та реєстрації.

Співорганізаторами протиправної схеми є громадяни України є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , уродженець смт. Сахновщина Харківської обл. та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , уродженець м.Слов`янськ Донецької обл., які здійснюють загальну координацію діяльності механізму з обміну електронних коштів з використанням онлайнресурсів ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо легалізації коштів отриманих від шахрайської діяльності шляхом конвертації готівкових та безготівкових коштів у криптовалюту та навпаки, здійснення т.зв. «перестановок» коштів на території України та закордон, в т.ч. на тимчасово окуповану територію Луганської та Донецької областей.

Під час досудового розслідування також встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , уродженець смт. Сахновщина Харківської обл., який під керівництвом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснює управління діяльністю київського офісу, за їх вказівками здійснює перерахування коштів отриманих шахрайським шляхом на р/р та видачу готівки в особливо великих розмірах.

При цьому, визначені вище операції здійснюються без дотримання вимог законодавства у сфері регулювання фінансових послуг, без відображення відповідних операцій у податковій звітності, ідентифікації клієнтів та сплати обов`язкових платежів до державного бюджету України.

Відповідно до відомостей Державної служби фінансового моніторингу України фінансові операції по банківським рахункам причетних осіб містять ознаки ризиковості, здійснюються зарахування, зняття та перекази коштів на граничні суми без підтвердження їх походження. Для легалізації та збереження отриманих неправомірним шляхом коштів скуповується нерухомість, земельні ділянки та дорогоцінні метали.

Прокурор вказує, що реєстрація нерухомого майна з метою конспірації також здійснюється на близьких родичів. Так, відповідно до офіційної інформації батько братів ОСОБА_9 ОСОБА_4 за понад 10 років мав загальний офіційний дохід приблизно 305 тис. грн., проте після впровадження вищезазначеного механізму легалізації коштів, отриманих неправомірним шляхом, протягом останніх декількох років став власником земельних ділянок значної площі, розташованих в Харківській області

Так, згідно з відомостями з державного реєстру прав власності, ОСОБА_4 з 31 січня 2020 року на праві власності належить, зокрема, земельна ділянка площею 0,0246 га, кадастровий номер 6324855100:01:000:0789 за адресою: Харківська обл., Сахновщинський р., сщ/рада. Сахновщинська.

З метою забезпечення збереження речових доказів, посилаючись на положення статей 98, 167, 170 КПК України, прокурор просить накласти арешт на вказане майно та зазначає, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна може призвести до наслідків у вигляді їх зникнення, що перешкодить кримінальному провадженню.

У судове засідання з`явився прокурор, який підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому, уточнивши, що арешт слід накласти без заборони права користування цим нерухомим майном.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та надані в його обґрунтування матеріали, заслухавши пояснення прокурора, дійшов таких висновків.

У провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №№12020100020004627 від 28 жовтня 2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

Вказане кримінальне провадження розпочато за зверненням ОСОБА_5 , надісланого ГУ КЗЕ СБ України, щодо незаконного заволодіння грошовими коштами шляхом використання онлайн-ресурсів з купівлі/продажу віртуальних активів.

Під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено, що онлайнресурси з обміну електронних коштів ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволяють користувачам з України та країн колишнього СНД (в першу чергу з Російської Федерації), а також мешканцям т. зв. «Л/ДНР» конвертувати готівкові та безготівкові кошти (фіатні кошти) у криптовалюту та навпаки, здійснювати т.зв. «перестановки» і легалізацію коштів отриманих від неправомірної діяльності, без дотримання вимог законодавства у сфері регулювання фінансових послуг, без відображення відповідних операцій у податковій звітності, ідентифікації клієнтів та сплати обов`язкових платежів до державного бюджету України.

Готівкові кошти приймаються і видаються в мережі підконтрольних обмінних пунктів і офісах як на території України, інших країн, так і на тимчасово окупованій території Луганської і Донецької областей. Для прикриття своєї діяльності деякі офіси з обміну віртуальних активів використовують реквізити фінансових компаній, які мають ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ухвал слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 14 та 16 квітня 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , обмін валют у холі на 1-му поверсі ліворуч від центрального входу; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , (в літер «А»), 2 поверх, б/н, площею 18,5 кв.м., а також у банківських індивідуальних сейфах у Київському відділення № 5 АТ «Сбербанк» за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 46, та банківських індивідуальних сейфах у відділені № 978 АТ «Укрсиббанк» за адресою: м. Харків, пл. Конституції, 26.

Вказані дозволи на обшук надавалися з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення знаряддя кримінального правопорушення, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду.

За результатами проведених на території м. Харкова та м. Києва обшуків приміщень, а також банківських індивідуальних сейфів за фактичним місцем знаходження офісних приміщень та за місцем проживання осіб, причетних до вчинення кримінального провадження, було вилучено майно, грошові кошти та банківські метали.

Відповідно до відомостей, що містяться в Узагальненому матеріалі Державної служби фінансового моніторингу України №020/2021/ДСК, фінансові операції по банківським рахункам причетних осіб містять ознаки ризиковості, здійснюються зарахування, зняття та перекази коштів на граничні суми без підтвердження їх походження.

За висновком Державної служби фінансового моніторингу України є підстави вважати фінансові операції, пов`язані з подальшим використанням ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 доходів, отриманих від здійснення прихованої підприємницької діяльності, на загальну суму 65,85 млн. грн. такими, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (використання коштів, одержаних наслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, що перебувало легалізації (відмиванню) доходів).

Вказаний висновок ґрунтується, зокрема, на аналізі фінансових операцій по банківських рахунках вказаних вище осіб у співставленні з їх доходами за період з 2017 по 2021 роки.

За версією органу досудового розслідування для легалізації та збереження отриманих неправомірним шляхом коштів скуповується нерухомість, земельні ділянки та дорогоцінні метали. Реєстрація нерухомого майна з метою конспірації, також здійснюється на близьких родичів.

Наведене підтверджується, зокрема, вилученням під час проведених обшуків приміщень та банківських індивідуальних сейфів коштів у іноземній валюті та злитків банківського срібла.

Як визначено ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Суд враховує, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді підстави вважати з достатньою ймовірністю про існування факту події кримінального правопорушення, який має бути предметом ретельного дослідження з боку органу досудового розслідування. Водночас, оскільки на цьому етапі досудового розслідування жодній особі не вручене повідомлення про підозру, слідчий суддя оцінює лише достатність підстав вважати, що таке кримінальне правопорушення було вчинене.

Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема:копії звернення ОСОБА_5 від 22 вересня 2020 року та копії протоколу допиту його як свідка від 2 листопада 2021 року; висновком Державної служби фінансового моніторингу України; протоколу допиту ОСОБА_15 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

На думку слідчого судді, прокурором доведено відповідність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, критеріям речового доказу та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Накладення арешту на вказане майно є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, яке на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення та його специфіку, вважає є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

У випадку ненакладення арешту на майно слідчий суддя вважає обґрунтованою можливість приховування майна шляхом його відчуження або поділу (перетворення).

Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, нерухоме майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки могло бути одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, зважаючи на правову підставу для арешту майна, слідчий суддя вважає, що незастосування запобіжного заходу у виді арешту майна створить ризики приховування, перетворення або відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування, і з огляду на завдання кримінального провадження вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним.

Разом з тим слідчий суддя враховує вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, якою передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Під правом користування у суб`єктивному значенні як одного з елементів, що входять до змісту права власності, розуміється забезпечена законом можливість власника вилучати з речі її корисні властивості відповідно до її призначення, одержувати плоди і доходи, з метою задоволення різноманітних потреб.

Оцінивши доводи прокурора, врахувавши наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження, беручи до уваги, що предметом арешту є нерухоме майно земельна ділянка, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і заборона користування таким майном може ускладнити або унеможливити її використання за цільовим призначенням, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0246 га, кадастровий номер 6324855100:01:000:0789, підлягає задоволенню шляхом заборони відчуження вказаної земельної ділянки, без позбавлення права користування нею.

Водночас, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до ч.ч. 1 ,2 ст. 174 КПК України інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 98,131,132,170-173,309 КПК України

УХВАЛИВ:

1. Клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020100020004627 від 28 жовтня 2020 року задовольнити.

2. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0246 га, кадастровий номер 6324855100:01:000:0789 за адресою: Харківська обл., Сахновщинський р., сщ/рада Сахновщинська, яка на праві власності належить ОСОБА_4 , із забороною відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалуможе бутиподана апеляційнаскарга безпосередньодо Київськогоапеляційного судупротягом п`ятиднів здня їїоголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії вказаної ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1