Постанова

від 18.06.2021 по справі 736/1442/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 червня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/1442/20

Головуючий у першій інстанції - Чурупченко М. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/898/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Корюківська районна державна адміністрація,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2021 року (місце ухвалення - м. Корюківка, дата складання повного тексту - 26.04.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської районної державної адміністрації, про стягнення коштів отриманих внаслідок безпідставно набутого у власність земельного паю,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корюківської районної державної адміністрації про стягнення коштів отриманих внаслідок безпідставно набутого у власність земельного паю. В обгрунтування позову посилався на те, що він є власником земельного паю № НОМЕР_1 , кадастровий номер 7422480500:04:020:0004, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2006 серії ЯГ № 263441. У серпні 2020 року позивач дізнався, що на підставі розпоряджень Корюківською районною державною адміністрацією його пай передано в оренду ОСОБА_2 на підставі договорів оренди землі. Позивач зазначає, що розпорядженням відповідача № 104 від 16.04.2013 зі змінами, внесеним розпорядженням № 375 від 17.11.2014, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок, згідно з якою паю № 592 присвоєно новий кадастровий номер 7422480500:04:000:0592, та за яким земельна ділянка перебуває у державній власності, власником є Корюківська районна державна адміністрація.

Позивач вказує, що внаслідок розпорядження належним йому земельним паєм № 592 відповідачем отримано прибуток у вигляді орендної плати, яку позивач обраховує у відповідності до п 2 розпорядження відповідача № 375 від 17.11.2014, згідно якого ОСОБА_2 встановлено орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка відповідно до п. 5 Договору становить 67 196, 54 грн.

Таким чином, відповідач всупереч положенням ч. 5 ст. 84 ЗК України набув у власність належний позивачу на праві приватної власності земельний пай № 592 без будь-яких правових підстав, зокрема, без оформлення правовстановлюючих документів, відповідач розпорядився на вланий розсуд безпідставно набутим земельним паєм шляхом передачі його в оренду ОСОБА_2 та отримав дохід у вигляді орендної плати, хоча згідно із ст. 8 ЗУ Про оренду землі відповідач вправі передавати в оренду ОСОБА_2 земельний пай № НОМЕР_1 лише за умови укладення договору оренди землі із позивачем та наявності згоди останнього щодо суборенди.

У позові позивач просить стягнути з Корюківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 40 206, 10 грн.

Рішенням Корюківського районного суду від 26.04.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення коштів отриманих внаслідок безпідставно набутого у власність земельного паю, відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що твердження позивача що Корюківська районна державна адміністрація мала знати про володіння позивачем належною йому земельною ділянкою не відповідає дійсності так, як за райдержадміністраціями законодавством не було визначено функцій щодо збирання інформації стосовно заповнення, видачі державних актів та договорів оренди землі. Крім того, розпорядження голови Корюківської районної державної адміністрації від 16.04.2013 №104 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок з подальшими змінами внесеними розпорядженням №375 від 17.11.2014 прийнято в межах повноважень та в спосіб визначений законодавством, тому будь-яких підстав для задоволення позовних вимог позивачу немає.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої істанції від 26.04.2021, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

У скарзі заявник посилається на те, що судом не правильно встановлено, що орендна плата вносилася рівними частинами щомісяця у грошовій формі на рахунок Олександрівської сільської ради, а не на рахунок Корюківської райдержадміністрації.

Судом не враховано, що згідно із витягом із державного земельного кадастру від 27.08.2020 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7422480500:04:000:0592 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Корюківською райдержадміністрацією. Заявник посилається, що рішення районної державної адміністрації про передачу земельної ділянки в оренду може бути підставою для встановлення форми власності відповідної земельної ділянки.

Заявник посилається, що обізнаність відповідача із тим, що земельний пай № НОМЕР_1 перебував у приватній власності позивача на момент передачі вказаного паю в оренду ОСОБА_2 , підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 263441, який виданий на підставі розпорядження Корюківської райдержадміністрації, підписаний їх головою та скріплений печаткою Корюківської райдержадміністрації, та не спростована іншими належними та допустимим доказами.

В обгрунтування незаконності оскаржуваного рішення заявник зазначає, що жодних угод цивільно-правового характеру між сторонами у справі не укладалось, то набуття відповідачем у власність належного позивачу земельного паю відбулося без достатньої правової підстави. Відтак доходи, одержані від передачі належнго позивачеві земельного паю в оренду належить відшкодувати відповідачем законному власнику, як це передбачено ст. 1214 ЦК України.

В порушення норм процесуального права судом першої інстанції було прийнято до уваги відзив на позовну заяву, який було подано відповідачем у порушення строку встановленого судом для подачі відзиву, клопотання про поновлення пропущеного строку не заявлялось, на підставі чого позивачем до початку підготовчого судового засідання було подано клопотання про залишення відзиву відповідача та доданих матеріалів без розгляду, проте таке клопотання судом не було вирішено, та в порушення норм процесуального законодавства під час вирішення справи місцевим судом взято до уваги заперечення відповідача та додані письмові докази.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

01.06.2021 Корюківською райдержадміністрацією Чернігівської області на адресу суду апеляційної інстанції поштовою кореспонденцією було направлено відзив на апеляційну скаргу (судом зареєстровано 02.06.2021), проте, відзив не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки він поданий суду з порушенням строку, який було надано сторонам на подачу відзиву ухвалою апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2006 серії ЯГ №263441, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,7276 га, розташованої на території Олександрівської сільської ради Корюківського району, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 5).

Матеріали справи містять розпорядження Корюківської райдержадміністрації № 104 від 16.04.2013 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок , згідно якого затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребувангих земельних часток (паїв) на території Олександрівської сільської ради.

Передано ОСОБА_2 в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 89,6661 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) на території Олександрівської сільської ради терміном на 15 років.

Орендну плату за користування земельними ділянками встановлено 3 % від нормативної грошової оцінки ділянок. Термін сплати орендної плати щомісячно рівними частинами (а.с. 9).

Згідно розпорядження Корюківської райдержадміністрації № 375 від 17.11.2014 Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 16.04.2013 № 104 пукти 2 та 3 викладено у новій редакції: Передати ОСОБА_2 в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 42,6225 га (номери, площі та кадастрові номери ділянок визначені згідно з додатком) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) на території Олександрівської сільської ради терміном на 15 років.

Орендну плату за користування земельними ділянками встановлено 5 % від нормативної грошової оцінки ділянок. Термін сплати орендної плати щомісячно рівними частинами (а.с. 10).

У списку невитребуваних земельних часток (паїв), які передаються в користування на умовах оренди ОСОБА_2 на території Олександрівської сільської ради, крім інших, значиться невитребувана земельна частка (пай) № НОМЕР_1 , площею 5,7278 га, кадастровий номер 74224805500:04:000:0592 (а.с. 10 зворот).

25.12.2014 між Корюківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району та складається з окремих земельних ділянок - не витребуваних земельних часток (паїв) визначених у Додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною (а.с. 11-12).

Згідно списку невитребуваних паїв по Олександрівській сільській раді, що передані у оренду ФОП ОСОБА_2 , серед інших, значиться ділянка (пай) № НОМЕР_1 , площею 5,7278 га, кадастровий номер 7422480500:04:000:0592 (а.с. 13).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 27.08.2020 вбачається, що земельна ділянка площею 5,7278 га, кадастровий номер 7422480500:04:000:0592, є власністю Корюківської районної державної адміністрації, та яку передано в оренду ОСОБА_2 (а.с. 16-17).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що твердження позивача що Корюківська районна державна адміністрація мала знати про володіння позивачем належною йому земельною ділянкою не відповідає дійсності так, як за райдержадміністраціями законодавством не було визначено функцій щодо збирання інформації стосовно заповнення, видачі державних актів та договорів оренди землі. Крім того, розпорядження голови Корюківської районної державної адміністрації від 16.04.2013 №104 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок з подальшими змінами внесеними розпорядженням №375 від 17.11.2014 прийнято в межах повноважень та в спосіб визначений законодавством, тому будь-яких підстав для задоволення позовних вимог позивачу немає.

З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі Вассерман проти Росії , згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

За змістом ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ч. 2 ст. 2 ЗК України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Проте, позивачем не надано до суду доказів існування протягом зазначеного в позові періоду (з 2015 року по 2020 року) земельної ділянки площею 5,7278 га, кадастровий номер 7422480500:04:020:0004 - як об`єкта цивільних прав, що виключає можливість обчислювати розмір орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Крім того, відповідно до інформації про державну реєстрацію права власності вказані земельні ділянки лише з 14.11.2020 року (а.с. 98). До вказаного часу позивач не мав прав та не міг користуватися спірною земельною ділянкою, а тому його доводи щодо упущеної вигоди є необгрунтованими.

Матеріали справи також не містять відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 є власником земельного паю № НОМЕР_1 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 27.08.2020 вбачається, що земельна ділянка площею 5,7278 га, кадастровий номер 7422480500:04:000:0592, є власністю Корюківської районної державної адміністрації, та яку передано в оренду ОСОБА_2 (а.с. 16-17).

25.12.2014 між Корюківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району та складається з окремих земельних ділянок - не витребуваних земельних часток (паїв) визначених у Додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною (а.с. 11-12)

Відповідно до п. 5 Договору орендна плата становить 5,0% від нормативно грошової оцінки і вноситься орендарем рівними частинами щомісяця у грошовій формі на рахунок Олександрівської сільської ради, Корюківського району (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 37 вказаного договору, у разі витребування окремої частки земельної ділянки -паю та передачі її у власність припиняється дія цього договору в частині оренди витребуваної частки земельної ділянки-паю з моменту державної реєстрації її власником права власності на витребувану частку пай (а.с.12).

Згідно ч.ч.1,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,7278 га, кадастровий номер 7422480500:04:020:0004, яка згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … передана 01.11.2020 в оренду Фермерському господарству Олександрівське 2020 (а.с. 98).

Колегія суддів вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 18.06.2021.

Головуючий Судді: