Рішення

від 16.06.2021 по справі 460/4858/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2021 року м. Рівне №460/4858/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 доДержавна судова адміністрація України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про стягнення суддівської винагороди, - В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до суду з адміністративним позовом у якому просили стягнути на їх користь недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 18 квітня 2020 року вони не отримали суддівської винагороди в розмірі, установленому Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402) в зв`язку із неправомірним на їх думку застосуванням обмеження, передбаченого Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 553) Позивачі вказують на порушення гарантій незалежності судів, оскільки обмежується їх право на суддівську винагороду у розмірі, встановленому статтею 135 Закону № 1402.

Ухвалою суду від 13.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву.

У строк встановлений судом відповідач Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) надав відзив на позов, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено про те, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому БК України. З набранням чинності Законом №553-IX максимальний розмір суддівської винагороди (яка підлягає виплаті) становить 47230,00 грн на місяць. Це питання було темою обговорення на засіданні Ради суддів України, за результатами якого винесено рішення від 24 квітня 2020 року № 22. З-поміж іншого в цьому рішенні зазначено, що суддівська винагорода має розраховуватися на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру потрібно застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди. Рівненський апеляційний суд здійснив обмеження виплати суддівської винагороди на підставі вимог законів України та з урахуванням роз`яснень щодо їхнього виконання, які надала Рада суддів України у вказаному рішенні. ДСА України наголосила також, що апеляційний суд не може оцінювати законодавчий акт на предмет конституційності, натомість зобов`язаний неухильно його виконувати. У цьому зв`язку відповідач наголосив, що з 18 квітня 2020 року не було правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-IX), яка на той час була чинною. Також вказує що бюджетні фінансування Рівненського апеляційного суду в якому працюють позивачі були відкриті в повному обсязі. Таким чином, враховуючи відсутність підстав протиправності дій відповідача, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження потрібно зауважити наступне. Ця справа у розумінні частини 6 статті 12 КАС України не належить до справ незначної складності. Водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною 4 статті 12, частиною 4 статті 257 КАС України).

Розглядувана справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, водночас суд (першої інстанції), беручи до уваги передбачені частиною 3 статті 257 КАС України чинники, може розглянути її за правилами загального позовного провадження, якщо дійде такого висновку.

Позивачі в позові вказали щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач у відзиві щодо вказаного не заперечив.

Відтак, в цій справі підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд не вбачає.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в справі №340/1916 (постанова колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021, адміністративне провадження №К/9901/369/21).

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 працюють на посадах суддів Рівненського апеляційного суду, що підтверджується копією Указу Президента України від 28.09.2018 № 297/2018 Про переведення суддів та копією наказу голови Рівненського апеляційного суду від 02.10.2018 № 1 яким позивачів зараховано до штату суду з 2 жовтня 2018 року.

Наказом голови Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2018 року №5 позивачам встановлено щомісячну доплату за вислугу років, а саме: ОСОБА_1 - у розмірі 70% посадового окладу; ОСОБА_2 - у розмірі 60% посадового окладу з наступною доплатою у розмірі 10% посадового окладу судді за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності "Цілком таємно"; ОСОБА_3 - у розмірі 70% посадового окладу з наступною доплатою у розмірі 10% посадового окладу судді за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності "Цілком таємно"; ОСОБА_4 - у розмірі 80% посадового окладу з наступною доплатою у розмірі 5% посадового окладу як судді, яка обіймає посаду секретаря судової палати; ОСОБА_5 - у розмірі 50% посадового окладу (згодом змінено на 60%) зі щомісячною доплатою за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15% посадового окладу, 10% посадового окладу як судді, що займає адміністративну посаду, і 10% за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності "Цілком таємно"; ОСОБА_6 - у розмірі 50% посадового окладу; ОСОБА_9 - у розмірі 60% посадового окладу зі щомісячною доплатою в розмірі 5% посадового окладу судді, який обіймає адміністративну посаду; ОСОБА_8 - у розмірі 80% посадового окладу з наступною доплатою у розмірі 10% посадового окладу судді за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", що підтверджується копією відповідних наказів.

За період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року позивачам було нараховано суддівську винагороду, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, та доплати за вислугу років і науковий ступінь кожного судді у відповідному розмірі від його посадового окладу.

. Починаючи з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року виплата позивачам суддівської винагороди здійснювалась в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Вказані обставини підтверджуються довідками Рівненського апеляційного суду про доходи позивачів за квітень-серпень 2020, де вказана сума на яку зменшено суддівську винагороду в зв`язку з обмеженням нарахованої суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року.

Так, згідно з довідками Рівненського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року №№ 1215/2020, 1216/2020, 1217/2020, 1219/2020, 1220/2020, 1221/2020, 1222/2020, 1223/2020 з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно сума, на яку зменшено суддівську винагороду у зв`язку з обмеженням нарахованої суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, складає:

- ОСОБА_1 : 437 611, 71 гривень (з урахуванням військового збору і ПДФО); до виплати - 352 277, 43 гривень;

- ОСОБА_2 : 553 329, 29 гривень (з урахуванням військового збору і ПДФО); до виплати - 445 430, 07 гривень;

- ОСОБА_3 : 565 743, 80 гривень (з урахуванням військового збору і ПДФО); до виплати - 455 423, 76 гривень;

- ОСОБА_4 : 524 056, 64 гривні (з урахуванням військового збору і ПДФО); до виплати - 421 865, 59 гривень;

- ОСОБА_5 : 626 149, 96 гривень (з урахуванням військового збору і ПДФО); до виплати - 504 050, 71 гривні;

- ОСОБА_6 : 369 842, 23 гривні (з урахуванням військового збору і ПДФО); до виплати - 297 722, 97 гривень;

- ОСОБА_7 : 435 399, 69 (з урахуванням військового збору і ПДФО); до; виплати - 350 496, 74 гривні;

- ОСОБА_8 : 582 974, 24 гривні (з урахуванням військового збору і ПДФО); до виплати - 469 294, 25 гривень.

Ключовим для вирішення даного спору на думку суду є питання, чи порушує виплата позивачам суддівської винагороди із застуванням ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , гарантоване Конституцією України право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України відповідно до статті 126 Конституції України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом України Про судоустрій і статус суддів . Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Приписами ч. 1 ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів обумовлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, з урахуванням положень Конституції України та ч. 2-3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , виключено цим законом встановлюється та регулюється розмір винагороди судді та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 ст. 135 Закону № 1402 встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Правилами ч. 5 - 8 ст. 135 Закону № 1402 занотовано: суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону № 1402 обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Фінансування всіх судів в Україні відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.148 Закону України Про судоустрій і статус суддів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Частиною 4 наведеної статті визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

Положеннями ст. 149 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною 1 ст. 151 цього Закону передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

З урахуванням наведеного вбачається, що розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України.

12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX внесено зміни до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , зокрема, доповнено статтями 28-32.

Змістом статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , окреслено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

При цьому зміни щодо розміру винагороди судді до Закону України Про судоустрій і статус суддів , який є спеціальним законом що регулює вказане питання у відповідності до норм Конституції України, не вносились.

Суд відзначає, що у рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016, Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині перші статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

На підставі ч. 1, 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, з огляду на те, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів , суд дійшов висновку, що ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України, Закону України Про судоустрій і статус суддів та нормам міжнародного права, отже, до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії та Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Також суд зазначає, що положення частини 1 та 3 статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-р/2020 від 28.08.2020.

Наведені обставини виключають необхідність звернення до Верховного Суду з клопотанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності статті 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік .

В рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 вказано, що, вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону № 294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема, їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Зазначена позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03.03.2021 у справі № 340/1916/29.

Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Адміністративний суд надаючи правову оцінку спірним правовідносинам бере до уваги, що запровадження воєнного чи надзвичайного стану в період обмеження таких виплат не здійснювалось.

Також, вирішуючи даний спір суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 вказано на необхідність компенсування відповідними виплатами встановлені обмеження суддівської винагороди.

Отже, обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , всупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені були обмежувати виплати суддівської винагороди, що очевидно порушило права та гарантії суддів.

Суд не заперечує доводи ДСА України про те, що Апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом згаданого періоду) в повному обсязі, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати. Однак, це не означає, що виплата позивачам протягом спірного періоду суддівської винагороди у зменшеному розмірі, була правомірною.

Разом з тим, за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII разом із положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких (зокрема щодо Рівненського апеляційного суду) є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

З клопотання Рівненського апеляційного суду № 01.20/1236/2020 від 30.09.2020 та листа відповіді ДСА України № 11-20566 від 10.11.2020 судом встановлено, що обсяг асигнувань відповідача не дозволяв здійснювати виплати суддівської винагороди у розмірі встановленому статтею 135 Закону № 1402-VIII після набрання чинності Законом № 553-ІХ.

При цьому суд зауважує, що жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду був достатнім для виплати суддівської винагороди в повному обсязі, відповідачем ДСА України суду не надано.

Отже, на думку суду мало місце недофінансування зі сторони головного розпорядника бюджетних коштів при виконанні ним закону який в подальшому визнаний неконституційним. Вказана обставина розцінюється судом як неправомірні дії держави в цілому, і за своєю суттю має ознаки протиправності в розумінні положень КАС України, оскільки такі дії порушують конституційні гарантії суддів та їх майнові права.

Відтак порушене право підлягає захисту на підставі положень статті 55 Конституції України.

Стосовно посилання відповідача на рішення Ради суддів України суд зазначає, що вказані рішення не є нормативно-правовими актами і, відповідно, не носять обов`язкового характеру.

Щодо способу захисту та відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд враховує таке.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Зубко та інші проти України від 26.04.2006 зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Так, суд зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (частина 7 статті 48 Закону України Про судоустрій та статус суддів ).

Право на отримання вказаної виплати, є майновим правом у розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, а позбавлення цього права є протиправним свавільним, непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, становить особистий надмірний тягар, порушує вимоги статті 1 Протоколу першого до Конвенції

Враховуючи, що сума несплаченої суддівської винагороди є визначеною, виходячи зі змісту вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 437 611 гривень 71 копійок; на користь ОСОБА_2 у розмірі 553 329 гривень 29 копійок; на користь ОСОБА_3 у розмірі 565 743 гривні 80 копійок; на користь ОСОБА_4 у розмірі 524 056 гривень 64 копійки; на користь ОСОБА_5 у розмірі 626 149 гривень 96 копійок; на користь ОСОБА_6 у розмірі 369 842 гривні 23 копійки; на користь ОСОБА_7 у розмірі 435 399 гривень 69 копійок; на користь ОСОБА_8 у розмірі 582 974 гривні 24 копійки.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-V111 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

П.п. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконуються виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За правилами пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 25 Порядку визначено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України обумовлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

За приписами статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Положеннями статті 23 Бюджетного кодексу України занотовано, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

З 2004 року запроваджена і діє бюджетна програма КПКВ 0501150, метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів, її завданням є - виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" передбачено видатки у розмірі 3000,00 тис. грн.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За визначенням частини 1 статті 145 Закону № 1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 2 статті 145 передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

У зв`язку з цим суд зазначає, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості за чинним законодавством України органами Казначейства за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Вказане, на переконання суду, свідчить що компенсувати недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року слід за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання визначеної суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Саме такий спосіб буде належним та ефективним заходом захисту порушених прав позивачів у спірних правовідносинах, позаяк забезпечить поновлення порушених прав та буде адекватним наявним обставинам.

Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 822/743/16.

Згідно з частинами першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивачів порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суми недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, про стягнення недоотриманої суддівської винагороди, - задовольнити.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 437 611 (чотириста тридцять сім тисяч шістсот одинадцять) гривень 71 копійку, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 553 329 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі триста двадцять дев`ять) гривень 29 копійок; з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 565 743 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч сімсот сорок три) гривні 80 копійок; з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 524 056 (п`ятсот двадцять чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень 64 копійки; з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 626 149 (шістсот двадцять шість тисяч сто сорок дев`ять) гривень 96 копійок; з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 369 842 (триста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 23 копійки з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 435 399 (чотириста тридцять п`ять тисяч гриста дев`яносто дев`ять) гривень 69 копійок; з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ) недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 582 974 (п 'ятсот вісімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 24 копійки з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 червня 2021 року

Суддя Д.Є. Махаринець