Постанова

від 16.06.2021 по справі 380/7044/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7044/20 пров. № А/857/8846/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Сеника Р. П.,

з участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, прийняте головуючим суддею Гуликом А. Г. о 12:17 год у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Лелик до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Лелик звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.05.2020 № 1550265/22354810 щодо податкової накладної від 10.04.2020 № 8, зобов`язати ДПС України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної від 10.04.2020 № 8.

У позовній заяві позивачем вказано про понесення судових витрат зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу. Зазначено, що докази в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть надані суду відповідно до вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 адміністративний позов ФГ Лелик задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області та ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФГ Лелик сплачений судовий збір в розмірі по 1051 грн з кожного.

22.02.2021 на адресу Львівського окружного адміністративного суду позивачем надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, оскільки при вирішенні справи судом не було вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, просить стягнути солідарно з відповідачів в його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 заяву позивача задоволено частково: стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФГ Лелик витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн; стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФГ Лелик витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при вирішенні заяви не враховано, що позивач не обґрунтував суму компенсації витрат на правничу допомогу, яка б фактично відповідала наданим адвокатським послугам та була співмірною обсягу цих послуг та витраченому адвокатом часу розміру заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Під час апеляційного розгляду представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника скаржника, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частин першої - четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значенням справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду такі докази:

договір про надання правничої допомоги від 11.08.2020 № 91/20, укладений між Адвокатським об`єднанням Марусяк і партнери та ФГ Лелик , щодо здійснення представництва інтересів позивача;

протокол узгодження гонорару від 11.08.2020 (додаток № 1 до договору від 11.08.2020 № 91/20), яким визначено вартість наданих послуг із розрахунку 1250 грн за годину виконаної роботи та 1500 грн за участь в судовому засіданні, незалежно від тривалості та результатів судового засідання;

акт прийняття-передачі послуг від 17.02.2021 по адміністративній справі № 380/7044/20, згідно з яким клієнту надані такі послуги:

- аналіз справи та визначення її потенціалу (2 год) - 2500 грн;

- збір документів, що підтверджують реальність вчинених операцій (1 год) - 1250 грн;

- підготовка позовної заяви з додатками (3,5 год.) - 4375 грн;

- участь у судових засіданнях 21.10.2020, 11.11.2020, 30.11.2020, 01.02.2021, 17.02.2021 - 7500 грн;

- вивчення відзиву та підготовка відповіді на відзив (2,5 год) - 3125 грн;

- підготовка письмових пояснень щодо долучених доказів (1 год) - 1250 грн;

платіжне дорученням від 18.08.2020 № 868 на суму 20000 грн.

Отже, з вказаних документів встановлено, що позивач поніс витрати в суді першої інстанції на послуги адвоката 20000 грн, однак, такі, на думку суду першої інстанції, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, тому задоволено лише в частині - стягнуто з відповідачів 4000 грн.

Апеляційний суд звертає увагу, що позивач при поданні позовної заяви повідомив суд про надання доказів понесених судових витрат після вирішення справи по суті заявлених вимог та подав такі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що відповідає вимогам частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника про неспівмірність витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн у конкретній справі, оскільки судом першої інстанцій застосовано принцип співмірності та розумності судових витрат, а відповідач в свою чергу не обґрунтував своєї позиції щодо вказаного та не зазначив, яким розмір гонорару адвокату вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі № 380/7044/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 18.06.2021