Постанова від 18.06.2021 по справі 916/2210/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2210/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Представники сторін:

Від Акціонерного товариства „Укртрансгаз» - Євтіхієва К.Л., довіреність № 1-2524, від 10.12.20;

від Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ» - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021

по справі №916/2210/20

за позовом Акціонерного товариства „Укртрансгаз»

до Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ»

про стягнення 52 541 127,65 грн.

(суддя першої інстанції: Невінгловська Ю.М., дата та місце ухвалення рішення: 20.01.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

У липні 2020 року Акціонерне товариство „Укртрансгаз» (далі - АТ Укртрансгаз ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ» (далі - АТ Одеська ТЕЦ ), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 52 541 127,65 грн., з яких: 41 675 788,76 грн. - основний борг, 3 647 557,40 грн. - пеня, 2 530 078,95 грн. - 3% річних та 4 687 702,54 грн. - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 735 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000940/561-Т від 31.03.2016, в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги, в зв`язку з чим, за підрахунком позивача, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 41 675 788, 76 грн., на яку нараховано пеню, відповідно до п.7.3 договору, та здійснено нарахування, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, про стягнення яких позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 позов Акціонерного товариства „Укртрансгаз» задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ» на користь Акціонерного товариства „Укртрансгаз» 41 675 78,76 грн. основного боргу, 1817015,52 грн. пені, 1 667 856,76 грн. 3% річних, 2 074 268, 04 грн. інфляційних витрат та 686 408,10 грн. судового збору; в решті позову відмовлено .

Так, в оскаржуваному рішенні зазначив, що заявлена Акціонерним товариством «Укртрансгаз» позовна вимога про стягнення з відповідача 41 675 788,76 грн. основного боргу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000940/51-Т від 31.03.2016 є такою, що відповідає дійсним обставинам справи та підлягає задоволенню.

Крім того, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, окремо щодо кожного акту приймання-передачі, з яких допущено прострочення платежу, встановив, що позивач допустив помилку у визначенні періоду заборгованості щодо акту за надання послуг у березні, у зв`язку з чим здійснив перерахунок відповідних сум.

Також суд першої інстанції, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи статус відповідача, а також те, що, окрім пені, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, застосував приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 50%.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство „Укртрансгаз» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 у справі №916/2210/20 в частині відмови у стягненні з Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ» 862 222,19 грн. - 3% річних, 2 613 434,50 грн. - інфляційних витрат та зменшення розміру пені на 50%, та відмови у стягненні 1 830 541,88 грн. - пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги Акціонерного товариства „Укртрансгаз» задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, вкладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, що відповідно призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення (в оскаржуваній частині).

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови АТ „Укртрансгаз» у стягненні з АТ „Одеська ТЕЦ» 862 222,19 грн. - 3% річних, 2 613 434,50 грн. - інфляційних втрат, апелянт посилається на п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в чинній на дату виникнення спірних правовідносин редакції) в частині припинення нарахування процентів та інших економічних санкції за всіма видами заборгованості банкрута та зазначає, що вказана норма не містить переліку процентів та інших фінансових санкцій, нарахування яких припиняється після ухвалення судом постанови про визнання боржника банкрутом, з огляду на що висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування (до 15.01.2019) позивачем відповідачу відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за послуги транспортування природного газу по Договору є безпідставним та необґрунтованим і не звільняє відповідача від відповідальності передбаченої ст. ст. 625 Цивільного кодексу України, а отже відмова суду першої інстанції у стягненні з відповідача 862 222,19 грн. - 3% річних, 2 613 434,50 грн. - інфляційних втрат свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував методику розрахунку інфляційних втрат, а отже, і висновки, якими місцевий господарський суд обґрунтував часткову відмову позивачу у задоволенні заявлених до стягнення інфляційних втрат є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, скаржник, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції у частині зменшення судом першої інстанції розміну пені на 50%, в своїй апеляційній скарзі посилається на п.7.1. Договору, відповідно до якого позивач та відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством, а також на п.7.3. Договору, згідно з яким у разі порушення замовником (відповідачем) строків оплати, передбачених розділом 5 Договором, із замовника (відповідача) стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Апелянт зазначає, що ним на підставі п. п. 7.1., 7.3. Договору було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, за прострочення виконання зобов`язань за Договором, пеню у загальному розмірі 3 647 557,40 грн. Разом з тим, на думку апелянта, судом першої інстанції було необґрунтовано зменшено розмір пені на 50% з 3 647 557,40 грн. до 1 817 015,52 грн., не було з`ясовано та не взято до уваги всі обставини, які мають істотне значення, що передбачено (вимагається) нормами ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу АТ „Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 по справі №916/2210/20 залишено без руху.

29.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від АТ „Укртрансгаз» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 по справі №916/2210/20, в якій апелянт надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 39 796,49 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2210/20 за апеляційною скаргою АТ „Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021.

15.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ „Одеська ТЕЦ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, а якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 24.05.2021 року об 11-00 год. в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ „Укртрансгаз» надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, а також 28.04.2021 - заява про участь в судовому засіданні, яке призначене на 24.05.2021 року об 11-00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 задоволено клопотання АТ „Укртрансгаз» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; судове засідання в режимі відеоконференції провести у м. Одеса, пр. Шевченка, 29 - у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №5, 3-й поверх, тел. 301-438; доручено Господарському суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В) забезпечити проведення судового засідання по справі №916/2210/20, розгляд якої призначено на 24.05.2021 року об 11-00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Принцевської Н.М. з 15.05.2021 по 28.05.2021, судове засідання призначене на 24.05.2021 на 11-00 год. у справі №916/2210/20 не відбулось, про що 24.05.2021 складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, враховуючи, що обставини, які унеможливлювали розгляд справи №916/2210/20 в судовому засіданні, відпали, справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції на 14.06.2021 року о 10-30 год. в режимі відеоконференції.

14.06.2021 відповідно до розпорядження керівника апарату суду №139, у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Головея В.М. у відпустці з 14.06.2021 року по 27.07.2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2210/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 визначено наступний склад суддів: головуючий - Принцевська Н.М., судді - Разюк Г.П., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 справу №916/2210/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 прийнято у новому складі суддів.

В судовому засіданні, яке відбулось 14.06.2021 оголошено перерву по справі №916/2210/20 до 18.06.2021 о 12-00 год.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово, представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення місцевого господарського суду. Представник відповідача заперечував проти доводів скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2016 року між АТ «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та ПАТ «Одеська ТЕЦ» був укладений договір №1604000940/561-Т на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Згідно з п.1.2 Договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 32500 тис.куб.м.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Положеннями п. п. 3.3, 3.4 договору передбачено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.4 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 8:00 години першого дня місяця до 8:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з п.3.1 договору, та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно з п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.3 договору газотранспортне підприємство зобов`язується, зокрема складати і підписувати з представником Замовника акти наданих послуг, виконувати інші обов`язки передбачені законодавством та договором. Замовник зобов`язується, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, встановлено, що цей договір укладається на строк до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

02.02.2018 року та 05.07.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої було змінено реквізити та місцезнаходження позивача.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у березні, листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді, грудні 2018 року та січні-березні 2019 року в обсязі 136526, 270 тис.м.3 на загальну суму 59 569 142, 11 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг:

-у березні 2017 року 11 598,265 тис.м3 вартістю 5 060 554,98 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2017 № 03-17-1604000940/561 -Т;

- у листопаді 2017 року 7 183,196 тис.м3 вартістю 3 134 172,08 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2017 № 11-17-1604000940/561 -Т;

- у грудні 2017 року 12 360,803 тис.м3 вартістю 5 393 265.56 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2017 № 12-17-1604000940/561-Т;

- у січні 2018 року 15108, 434 тис.м3 вартістю 6592111, 92 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2018 №01-18-1604000940/561-Т;

- у лютому 2018 року 13461, 309 тис.м3 вартістю 5873438,34 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2018 №02-18-1604000940/561-Т;

- у березні 2018 року 1 801,192 тис.м3 вартістю 5 585 416,09 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2018 № 03-18-1604000940/561-Т;

- у квітні 2018 року 1 527,985 тис.м5 вартістю 666 690,42 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2018 № 04-18-1604000940/561-Т;

- у листопаді 2018 року 7450,250 тис.м3 вартістю 3 250 693,08 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2018 № 11-18-1604000940/561-Т;

- у грудні 2018 року 15 176,872 тис.м3 вартістю 6 621 972,79 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2018 № 12-18-1604000940/561-Т;

- у січні 2019 року 16 172,158 тис.м3 вартістю 7 056 235,98 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2019 № 01-19-1604000940/561-Т;

- у лютому 2019 року 13 208,613 тис.м' вартістю 5 763 182,03 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2019 № 02-19-1604000940/561-Т;

- у березні 2019 року 10 477,193 тис.м3 вартістю 4 571 408,84 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2019 № 03-19-1604000940/561-Т.

Разом з тим, за отримані послуги з транспортування природного газу, відповідач розрахувався частково та несвоєчасно, зокрема за послуги, надані у березні 2017 року остаточна оплата проведена 22.05.2018; за послуги, надані у листопаді 2017 року остаточна оплата проведена 22.12.2018 року; за послуги, надані у грудні 2017 року остаточна оплата проведена 20.03.2019; за послуги, надані у січні 2018 сплачено лише 4 305 360,73 грн. та заборгованість складає 2 286 751,19 грн.; за послуги, надані у лютому 2018 року заборгованість складає 5 873 438,34 грн.; за послуги, надані у березні 2018 заборгованість складає 5 585 416,09 грн.; за послуги, надані у квітні 2018 заборгованість складає 666 690,42 грн.; за послуги, надані у листопаді 2018 заборгованість складає 3 250 693,08 грн.; за послуги, надані у грудні 2018 заборгованість складає 6 621 972,79 грн.; за послуги, надані у січні 2019 заборгованість складає 7 056 235.98 грн.; за послуги, надані у лютому 2019 заборгованість складає 5 763 182,03 грн.; за послуги, надані у березні 2019 заборгованість складає 4 571 408.84 грн.

За підрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги транспортування природного газу у спірний період складає 41 675 788,76 гривень.

Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач за надані послуги здійснив оплату не в повному обсязі та несвоєчасно, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача, позивачем було нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору, що складає 3 647557, 40 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 2530078,95 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4687702, 54 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення АТ Укртрансгаз до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. За ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 41 675 788, 76 грн. апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається.

Стосовно доводів апелянта щодо невірних розрахунків судом першої інстанції пені, 3% річних та інфляційних, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997 на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

За умовами абз. 2 п. 5.5 Договору, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України ).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Разом з тим, відповідно до ч.5. ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Водночас, прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, у відповідності до п. 5.5 Договору, оскільки 20 квітня 2019 року є вихідним днем (субота), то відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), кінцевий термін виконання обов`язку відповідача з оплати наданих послуг за актом №03-19-1604000940/561-Т від 31.03.2019 року є 22.04.2019 року, з огляду на що нарахування пені слід здійснювати з 23.04.2019 року.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з його правильністю та зазначає, що загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за вказаний період становить 3634031, 04 грн.

Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав передбачені договором № 1604000940/561-Т від 31.03.2016 зобов`язання з оплати наданих послуг у березні, листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді, грудні 2018 року та січні-березні 2019 року, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних від простроченої суми в розмірі 2530078, 95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4687702, 54 грн.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 року по справі № 17-2-18/01-5010 заяву ВАТ «Одесагаз» про визнання банкрутом ДП «Одеська ТЕЦ» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі; справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.07.2001; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховувати неустойку (штраф, пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника внесення майна ті інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2001 здійснено заміну ДП «Одеська ТЕЦ» його правонаступником ВАТ «Одеська теплоцентраль» ; визнано вимоги ВАТ «Одесагаз» у розмірі 15885889,65 грн.; призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Домбровського П.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» , керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Лахненко Є.М. (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ( розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора ) від 30.01.2013 р. № 13); зобов`язано керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Лахненко Є.М. згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розробити та надати на схвалення комітету кредиторів та на погодження до органу уповноваженому управляти майном боржника план санації боржника, а в подальшому схвалений та погоджений план санації боржника надати на розгляд та затвердження до Господарського суду Одеської області.

Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» ; відкрито відносно Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 13.12.2017 р. включно; припинено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» та повноваження керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» арбітражного керуючого Лахненка Євгена Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 30.01.2013 № 13).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 постанову господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. зі справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено.

Відповідно до абзацу 3 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI) положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутств, провадження яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що провадження у справі № 17-2-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ» порушено 15.06.2001 та відкрито ліквідаційну процедуру 13.12.2016, то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Крім того, АТ «Одеська ТЕЦ» було створене шляхом корпоратизації ДП «Одеська ТЕЦ» на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001 № 326. Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі AT «Одеська ТЕЦ» в розмірі 99,9895%. Під час розгляду справи про визнання банкрутом AT «Одеська ТЕЦ» було прийнято Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269 від 18.01.2018, який набрав чинності 07.03.2018.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

За приписами п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

За таких осбавин, з огляду на те, що AT «Одеська ТЕЦ» є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, Господарським судом Одеської області ухвалою від 15.01.2019 року провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони поменшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 25.10.2019 по справі №920/1461/13 та від 11.09.2018 по справі № 922/3010/18, в яких Верховним Судом зазначено про необхідність застосування тієї норми закону, яка діяла під час виникнення правовідносин та необхідність застосування положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії законів в часі.

Таким чином, враховуючи те, що послуги з транспортування природного газу частково надавались в період перебування АТ «Одеська ТЕЦ» у ліквідаційній процедурі (з березня 2017 року по 15 січня 2019 року), відповідно до положень ст. 58 Конституції України, в даному випадку, підлягає застосуванню ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла під час ліквідаційної процедури, а тому відсутні підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних за прострочення оплати за послуги транспортування природного газу в даний період.

З урахуванням наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову АТ «Укртрансгаз» в частині позовних вимог щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат до 15.01.2019 року, а доводи в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються.

Крім того, суд зазначає, що за актом приймання-передачі наданих послуг за січень - березень 2019 року позивачем було допущено аналогічну помилку при визначені періоду заборгованості, як при нарахуванні пені, з огляду на що, за підрахунком суду, загальний розмір 3% річних становить 1667856,76 грн., а загальний розмір інфляційних витрат становить 2074268, 04 грн.

Доводи апелянта в частині того, що навіть при наявності помилки у визначенні календарної дати прострочення боржника у зобов`язанні, невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, судовою колегією не приймаються до уваги, з огляду на таке

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 17.10.2018 у справі №916/1883/16. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від викладеної правової позиції Верховного Суду.

Судова колегія констатує, що посилання апелянта на відповідну позицію розрахунку інфляційних втрат є вірними. Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вбачає помилки у нарахуваннях, а сума, яка підлягаю стягненню з відповідача, розрахована відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що апелянт, зазначаючи про помилку в нарахуваннях інфляційних втрат, не надає власний розрахунок інфляційних та не вказує, в яких розрахунках (за який період та за яким актом) судом допущено відповідну помилку.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта в частині необґрунтованості зменшення пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого розміру пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Судова колегія звертає увагу, що кошти, які надходять на рахунки АТ «Одеська ТЕЦ» від КП «Теплопостачання м. Одеси» , яке є основним та єдиним споживачем теплової енергії, яку виробляє АТ «Одеська ТЕЦ» , автоматично підлягають розподілу відповідно до Постанови КМУ №217 від 18.06.2014 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» , якою визначається механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу та електрогенеруючих організацій.

Відповідно до даної Постанови №217, більша частина коштів, що надходить на спеціальний рахунок АТ «Одеська ТЕЦ» , (розпоряджатись яким АТ «Одеська ТЕЦ» не має права), уповноважений банк грошові кошти направляє, відповідно до алгоритму розподілу, встановленого НКРЕКП, гарантованому постачальнику природного газу, тобто АТ «НАК «Нафтогаз України» , та оператору ГРМ - АТ «Одесагаз» . а залишок від даних коштів - надходить на рахунок підприємства для власних потреб, за рахунок яких підприємство проводить ремонтні роботи, сплачує заробітну плату працівникам, закуповує матеріали, необхідні для роботи підприємства та сплачує заборгованість, яка виникла перед іншими кредиторами.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» одним з завдань державного управління у сфері теплопостачання є забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини.

В свою чергу, відповідач повідомляє, що нарахування штрафних санкцій з боку АТ «Укртрансгаз» , призводить до накопичення та збільшення кредиторської заборгованості АТ «Одеська ТЕЦ» , фінансового навантаження на підприємство та не дає підприємству змоги погасити основний борг перед контрагентами.

Суд апеляційної також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору.

Також суд не вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку, та вважає що судом дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін.

З огляду на зазначене, враховуючи, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, у зв`язку з чим правомірно зменшено пеню, заявлену до стягнення до 50%

Крім того, судова колегія також звертає увагу, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині відхиляються.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Таким чином, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства „Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 по справі №916/2210/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 по справі №916/2210/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 по справі №916/2210/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 по справі №916/2210/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Г.П. Разюк