Рішення

від 09.06.2021 по справі 908/99/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/6/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2021 Справа № 908/99/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання Василенко В.В.

розглянувши матеріали справи № 908/99/21

за позовною заявою: головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОНИКС» , 69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, офіс 15

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Агротіс» , 72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівна Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А

про стягнення 23 566,96 грн.

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Гурильов А.С., довіреність від 04.01.21 № 0-8-0.62-4/62-21

від відповідача: Алуф О.В., посвідчення від 29.06.10 № 798

третя особа: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

12.01.21 до господарського суду Запорізької області від головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла позовна заява за вих. від 30.12.20 з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОНИКС» (надалі ТОВ «ГЕОНИКС» ) про стягнення з відповідача на користь держави шкоди у розмірі 23 566,96 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/99/21 між суддями, 12.01.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.01.21 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/99/21 в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.02.21.

01.02.21 ТОВ «ГЕОНИКС» до суду подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

11.02.21 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву з додатками.

У судовому засіданні 17.02.21 представник відповідача надав заяву про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (далі ТОВ «Агротіс» , місцезнаходження: 72454, Запорізька обл., Приазовський р-н, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092).

Ухвалою від 17.02.21 суду постановлено подальший розгляд справи № 908/99/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Крім того, вказаною ухвалою до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено: ТОВ «Агротіс» (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівна Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092). Підготовче засідання призначено на 10.03.21.

Також, ухвалою від 17.02.21 судом зобов`язано позивача невідкладно надіслати ТОВ «Агротіс» копію позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, а відповідача відповідно зобов`язано надіслати третій особі копію відзиву на позовну заяву та копії доданих до нього документів листом з описом вкладення.

В судовому засіданні 10.03.21 представником відповідача надані докази надіслання відзиву з додатками ТОВ «Агротіс» разом із супровідним листом від 10.03.21, які приєднано до матеріалів справи за резолюцією суду.

Представником позивача в судовому засіданні надано клопотання про зупинення провадження у справі № 908/99/21 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/582/19, оскільки рішення у вказаній справі може вплинути на розгляд справи № 908/99/21.

Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив.

З`ясувавши думку учасників справи щодо доцільності розгляду клопотання у засіданні 10.03.21, враховуючи відсутність у матеріалах справи № 908/99/21 копії рішення суду у справі № 908/582/19, судом відкладено розгляд клопотання про зупинення провадження у даній справі до наступного підготовчого засідання.

Ухвалою від 10.03.21 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів - по 17.05.21 та відкладено підготовче засідання на 06.04.21.

11.03.21 до суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання за вих. від 11.03.21, в якому представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення третій особі позовної заяви з додатками.

06.04.21 до суду надійшли пояснення за вих. від 05.04.21, в яких представник третьої особи виклав та надав свої пояснення по суті спору.

Учасники справи в судове засідання 06.04.21 не з`явились, про причини такої неявки суд не повідомили, про місце, дату та час були повідомлені належним до законодавства чином.

Ухвалою від 06.04.21 судом відкладено підготовче засідання на 13.05.21.

В судовому засіданні представник позивача просить суд не розглядати клопотання про зупинення провадження у справі № 908/99/21, яке було надано в судовому засіданні 10.03.21, про що зазначив на першому аркуші вказаного клопотання та підтримав клопотання за вих. від 11.03.21 про доручення доказів, в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення третій особі позовної заяви з додатками.

У зв`язку з заявленою усною заявою представника позивача, судом не розглядалось клопотання за вих. від 10.03.21 про зупинення провадження у справі № 908/99/21.

В судовому засіданні 13.05.21 суд з`ясувавши думку представника позивача (не заперечив) прийняв до розгляду відзив відповідача за вих. від 10.02.21 на позовну заяву, пояснення третьої особи за вих. від 05.04.21 по суті спору та задовольнив клопотання позивача за вих. від 11.03.21 про долучення доказів, а саме докази направлення третій особі позовної заяви з додатками.

Ухвалою від 13.05.21 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/99/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.21.

18.05.21 до суду надійшли додаткові пояснення за вих. від 18.05.21, в яких представник відповідача надає пояснення по суті спору та заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

З`ясувавши думку учасників справи (відповідач підтримав, позивач не заперечив проти долучення), в судовому засіданні 18.05.21 судом прийнято до розгляду додаткові пояснення представника відповідача за вих. від 18.05.21.

Ухвалою від 18.05.21 судом оголошено перерву в судовому засіданні в розгляді справи по суті спору на 09.06.21.

25.05.21 до суду в системі Електронний суд надійшло клопотання за вих. від 25.05.21 про долучення доказів, в якому представник позивача просить суд встановити додатковий строк для подання у даному клопотанні доказів та долучити їх до матеріалів справи, а саме: лист Олександрівської сільської ради за вих. від 25.05.21 № 637/01-14, лист ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області за вих. від 24.05.21 № 18-8-0.62-2174/2-21.

В судовому зсіданні 09.06.21 представник позивача надав копію витребуваної судом довіреності від 01.07.19 на представника відповідача Алуфа О.В., який вказаною довіреність представляє інтереси ТОВ ГЕОНИКС .

Представник позивача в судовому засіданні 09.06.21 підтримав клопотання за вих. від 25.05.21 про долучення доказів та просить суд задовольнити вказане клопотання в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.06.21 вказане питання щодо клопотання позивача за вих. від 25.05.21 про долучення доказів віддав на розгляд суду.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема подавати докази; … подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; …

Частиною 2 ст. 80 ГПК України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 ГПК України).

Судом враховано, що розгляд справи по суті у справі № 908/99/21 розпочато 18.05.21.

Таким чином, з огляду на вказане вище судом залишається без розгляду клопотання позивача за вих. від 25.05.21 щодо доручення доказів до матеріалів справи.

Крім того, з`ясувавши думку представників сторін, судом долучено до матеріалів справи витребувану копію довіреності від 01.07.19 на представника відповідача Алуфа О.В., який вказаною довіреність представляє інтереси ТОВ ГЕОНИКС .

В засіданні 09.06.21, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам позивача та відповідача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу Акорд .

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 30.12.20. Просив суд стягнення з відповідача на користь держави шкоди у розмірі 23 566,96 грн.

Відповідач в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав викладених в відзиві за вих. від 10.02.21 та в додаткових поясненнях за вих. від 18.05.21. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа в судові засідання не з`явилась, про причини такої неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце судових засідань вказана особа повідомлена належним до законодавства чином.

06.04.21 до суду надійшли пояснення за вих. від 05.04.21, в яких представник третьої особи виклав та надав свої пояснення по суті спору, та вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у разі, якщо буде доведений факт нецільового використання земельних ділянок.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників позивача і відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Колодіною О.С. (далі - інспектор), відповідно до вимог ст. ст. 6 і 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.04.20 № 203-ДК, проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки, з кадастровим № 2324586200:02:004:0644, яка розташована на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту та складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 27.05.20 № 203-ДК/163/АП/09/01/-20, яким встановлено, що ТОВ «ГЕОНИКС» в особі директора Захарченко Л.І., використовує земельну ділянку з кадастровим № 2324586200:02:004:0644 загальною площею 9,2000 га не за цільовим призначенням, відповідальність за яке передбачена п. г ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У вказаному Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 27.05.20 № 203-ДК/163/АП/09/01/-20 зазначено (дослівно):

… Відповідно до інформації, наданої Відділом у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка площею 9,2000 га з кадастровим номером 2324586200:02:004:0644т розташована на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами села Степанівка Перша. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2307443162020 від 05.05.2020 форма власності - державна, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - пасовища, земельна ділянка зареєстрована 12.12.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Вищезазначена земельна ділянка передана в оренду ТОВ «ГЕОНИКС» (код ЄДРПОУ: 34640843) на строк до моменту отримання власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), але не довше ніжна 49 років, дата реєстрації речового права 22.12.2018 року. Вид обмеження у використанні земельної ділянки: прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, площа на яку поширюється дія обмеження - 9,2000 га.

На підставі наданих документів виявлено наступне. Розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 03.12.2018 року № 491 надано ТОВ «ГЕОНИКС» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання у користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 9,2 га із земель колишнього КСП «Більшовик» (невитребувані земельні частки (паї) - пасовища), розташованої на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.12.2018 року № 570 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 9,2000 га - пасовища (невитребувані земельні частки (паї)), кадастровий номер 2324586200:02:004:0644, та передано в оренду ТОВ «ГЕОНИКС» (код ЄДРПОУ: 34640843) до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але не довше ніж на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (договір оренди земельної ділянки № б/н від 21.12.2018).

Виїздом на місце було здійснено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:004:0644 площею 9,2000 га, яка розташована на території Стапанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області.

За результатами візуального обстеження встановлено, що земельна ділянка використовується для вирощування сільськогосподарських культур, а саме засіяна ячменем. …

… Відповідно до п. 1.4 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» класифікатор видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Виходячи з законодавчого визначення терміну сільськогосподарський товаровиробник (ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» , ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» , підпункту 14.1.235 Податкового кодексу України) ведення товарного сільськогосподарського виробництва полягає у виробництві сільськогосподарської продукції шляхом вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, риборозведення, переробки сільськогосподарської продукції, тощо.

Згідно ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення, зокрема, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 пасовища це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби; рівномірно вкриті деревиною та чагарниковою рослинністю площею 20 % ділянки, рілля це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Згідно ст. 14 Закону України «Про рослинний світ» використання природних рослинних ресурсів за умови додержання встановлених вимог може здійснюватися, зокрема, з господарською, зокрема для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва.

Отже, вищезгаданими номерами законодавства передбачено використання пасовищ виключно для випасання худоби, а не під посіви сільськогосподарських культур.

Згідно ст. 52 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються за заявою землевласників або землекористувачів з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів.

Частина четверта ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , окрім вищезгаданого проекту, визначає й інші підстави для внесення відомостей про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, проте проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни впорядкування угідь розроблено не було, відомості про угіддя-рілля дот державного земельного кадастру не вносились.

Згідно ст. 18 Закону України «Про рослинний світ» використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється на земельних ділянках, що визначаються в установленому земельним законодавством порядку. Використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об`єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

Так, згідно з Концепцією боротьби з деградацією земель та опустелюванням, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 р. № 1024-р деградація земель та опустелювання є одним з найбільш серйозних викликів для сталого розвитку країни, які спричиняють істотні проблеми екологічного і соціально-економічного характеру. Одним, з основних способів розв`язання цієї проблеми є удосконалення структури земельних угідь та напрямів господарської діяльності з метою формування збалансованого співвідношення між земельними угіддями та забезпечення екологічної безпеки і рівноваги території, зокрема збільшення площі сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ), лісів, полезахисних лісових та інших захисних насаджень відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов.

Отже, вищенаведеними нормативно-правовими актами передбачено обмеження господарської діяльності на пасовищах, а саме заборона діяльності, окрім використання для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 Земельного кодексу України законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

- заборона на провадження окремих видів діяльності;

- заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

- умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень). … .

Вказане також підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 27.05.20 № 203-ДК/111/АО/10/01/-20.

За результатами проведеної перевірки та на підставі наведених норм матеріального права державним інспектором складено протокол від 03.06.20 № 203-ДК/0055П/07/01/-20, в якому зазначено, що відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 27.05.20 року № 203-ДК/163/АП/09/01/-20 ТОВ «ГЕОНИКС» (код ЄДРПОУ: 34640843) в особі директора Захарченко Л.І., використовує земельну ділянку з кадастровим № 2324586200:02:004:0644 загальною площею 9,2000 га не за цільовим призначенням, що є порушенням п. «г» ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. «г» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Також, в протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16 год. 00 хв. 03.06.20 у приміщенні відділу у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за адресою: Запорізька обл., смт Приазовське, вул. Пушкіна, 7.

Крім того, у вказаному протоколі, представник ТОВ ГЕОНИКС Алуф О.В. (за довіреністю від 01.07.19) надав пояснення до протоколу наступного змісту: "Вказана земельна ділянка ТОВ ГЕОНИКС на даний час не використовується, у зв`язку з наявністю судового спору щодо права користування. Зобов`язуємося привести земельну ділянку у відповідність до її цільового призначення.", отримав другий примірник протоколу та був особисто присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення 03.06.20 і не заперечував про розгляд справи 03.06.20.

За фактом вчинення вказаного адміністративного правопорушення головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Колодіною О.С. розглянувши протокол № 203-ДК/0055П/07/01/-20 винесено постанову від 03.06.20 № 203-ДК/0048По/08/01/-20, якою визнано ТОВ ГЕОНИКС в особі директора Захарченко Любов Іванівни винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Копію постанови від 03.06.20 № 203-ДК/0048По/08/01/-20 отримав особисто представник за довіреністю від 01.07.19 ТОВ ГЕОНИКС - Алуф О.В.

Вказана постанова відповідачем не оскаржена та є чинною, доказів зворотного сторонами суду не надано.

За наслідками перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Колодіною О.С. було внесено та вручено ТОВ ГЕОНИКС в особі директора Захарченко Л.І. припис від 03.06.20 № 203-ДК/0045Пр/03/01/-20, яким встановлено, що при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності ТОВ ГЕОНИКС (код ЄДРПОУ: 34640843) в особі директора Захарченко Л.І., використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2324586200:02:004:0644 загальною площею 9,2000 га, яка розташована на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області не за цільовим призначенням, що є порушенням пункту «ґ» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 5, ст. ст. 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ч. 1 ст. 19 Закону України Про охорону земель , Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 15, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затв. наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.16 № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.20 № 53), державним інспектором приписано: у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення шляхом приведення земельної ділянки відповідно до цільового призначення, про що необхідно повідомити відділ у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до 03.07.20.

Вказаний припис було вручено 03.06.20 нарочно представнику ТОВ ГЕОНИКС - Алуф О.В., про що свідчить підпис уповноваженої особи у відповідній графі.

Також, державним інспектором … Колодіною О.С. винесено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару гранту) від 03.06.20 № 203-ДК/0043ШК/11/01/-20, в якому вимагає у 15-ти денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 23 566,96 грн. 88, шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок отримувача, який розраховано відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963.

Примірник розрахунку розміру шкоди інспектором було вручено 03.06.20 особисто представнику ТОВ ГЕОНИКС Алуф О.В., про що свідчить підпис уповноваженої особи у відповідній графі розрахунку.

Доказів сплати відповідачем у добровільному порядку шкоди у розмірі 23 566,96 грн. суду не надано, про що підтверджено його представником і у судовому засіданні.

Представник ТОВ ГЕОНИКС - адвокат Алуф О.В. звернувся до Мелітопольського міського відділу національної поліції України в Запорізькій області з заявою (повідомленням) за вих. від 03.07.20 про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 197-1 КК України, в якій зазначив (дослівно): … 03 червня 2020 року, мною, в якості представника ТОВ ГЕОНИКС , від Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області було отримано Протокол про адміністративне правопорушення від 03.06.2020 № 203 -ДК/0055П/07/01/-20, Постанову від 03.06.2020 № 203-ДК/0048П0/08/01-20 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн., повідомлення від 03.06.2020 № 203-ДК/0043ШК/11/01/-20 про сплату шкоди в розмірі 23 566, 96 грн., заподіяної внаслідок використання земельної ділянки, кадастровий номер якої 2324586200:02:004:0644, не за цільовим призначенням та припис від 03.06.2020 № 203-ДК/0045ПР/03/01-20 щодо усунення порушень п. г ст.211 Земельного кодексу України, .ст. 53 КУпАП.

ТОВ ГЕОНИКС не використовує зазначені земельні ділянки, оскільки з приводу оренди цих земельних ділянок відкрито судові провадження та триває судовий розгляд, де стороною по справі виступає ТОВ Агротіс (ЄДРПОУ 31692092).

На нашу думку, вказані земельні ділянки незаконно використовуються ТОВ Агротіс з порушенням вимог земельного законодавства та не за цільовим призначенням, через що ТОВ ГЕОНИКС несе майнові збитки та немає можливості виконати приписи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо усунення порушень п. г ст.211 Земельного кодексу України, ст. 53 КУпАП.

Вважаємо, що в даному випадку в діях осіб, які захопили земельну ділянку є явні ознаки злочину, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України (Самовільне зайняття земельної ділянки). та просить:

- прийняти заяву про кримінальне правопорушення за ст. 197-1 КК України;

- внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України;

- встановити спосіб та притягнути їх до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України;

- повідомити письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування.

Згідно із повідомленням за вих. від 15.07.20 № 9031/60-2020 дізнавач Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Анісімова Я.Ю. повідомила голову ТОВ ГЕОНИКС , що (дослівно): Повідомляю Вам, що за Вашою заявою про виявлення факту використання невідомими особами земельних ділянок з кадастровими номерами 2324586200:02:004:0644, 2324586200:02:004:0643, 2324583900:03:001:0184, 2324586200:02:001:0141, 2324586200:02:001:0140, 2324586200:02;004:0642, 2324583900:02:001:0351, які є орендованими Вашим підприємством у Приазовської районної державної адміністрації сектором дізнання Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області розпочато кримінальне провадження № 12020085140000052 від 09.07.2020 за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.01.21 у справі № 908/582/19 (яке набрало законної сили 08.06.21 відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду ) позов ТОВ Агротіс до відповідачів Приазовської районної державної адміністрації та ТОВ Геоникс про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.18 № 570 та про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.18, укладеного між Приазовською районною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ Геоникс , як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:004:0644, площею 9,2 га. задоволено. Вирішено:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.18 № 570;

- визнати недійсним договір оренди землі від 21.12.18, укладений між Приазовською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ Геоникс , як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:004:0644, площею 9,2 га;

- стягнути з Приазовської районної державної адміністрації на користь ТОВ Агротіс 1 921,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 6 782,90 грн. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- стягнути з ТОВ Геоникс на користь ТОВ Агротіс 1 921,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 6 782,90 витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.01.21 у справі № 908/582/19 (яке набрало законної сили 08.06.21 у зв`язку із постановою Центрального апеляційного господарського суду у цій справі ) встановлено, що (дослівно):

…Розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації від 03.12.2018 № 491 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Геоникс» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання у користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 9,20 га із земель колишнього КСП «Більшовик» (невитребувані земельні частки (паї) - пасовища), розташованої на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 № 570 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ТОВ «Геоникс» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 9,2 га - пасовища, із земель колишнього КСП «Більшовик» (невитребувані земельні частки (паї), кадастровий номер 2324586200:02:004:0644, розташованої на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Геоникс» земельну ділянку (невитребувані земельні частки (паї), загальною площею 9,2 га - пасовища, із земель колишнього КСП «Більшовик» , кадастровий номер 2324586200:02:004:0644, до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не довше ніж на 49 років, встановивши орендну плату в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

21.12.2018 між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоникс» (орендар, відповідач-2) укладений договір оренди земельної ділянки нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), за умовами якого (пункт 1.1) орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 9,2 гектарів (кадастровий номер 2324586200:02:004:0644), із земель колективної власності колишнього КСП «Більшовик» на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. 3.1 договір укладено на строк до моменту отримання власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) державних актів на право власності на земельну ділянку, але не довше ніж на 49 років.

Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано 22.12.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 29658628. … .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), заслухавши представників позивача, відповідача суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 4 цього Закону, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Саме положення зазначеного Закону мають статус спеціальних по відношенню до інших загальних нормативно-правових актів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

В силу ст. 5 Закону, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами п. а ч. 1 ст. 6 названого Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Статтею 9 Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону, серед іншого, передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

В силу ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ст. 56 Закону України «Про охорону земель» , юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

В силу п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1619 від 01.11.00.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затв. постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.15 ) передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

У відповідності до підпункту 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (затв. наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 285 від 12.11.19 ), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 3 ст. 56 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.04 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» , у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст.ст. 211, 212 ЗК України, ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами,

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність будь-якого із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, відшкодування шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди.

Вимагаючи відшкодування збитків, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що Актом обстеження земельної ділянки від 27.05.20 № 203-ДК/111/АО/10/01/-20, Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 27.05.20 № 203-ДК/163/АП/09/01/-20, протоколом про адміністративне правопорушення від 03.06.20 № 203-ДК/0055П/07/01/-20 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 03.06.20 № 203-ДК/0048По/08/01/-20 у справі про адміністративне правопорушення було встановлено факт використання не за цільовим призначенням земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 9,2000 га, кадастровий номер 2324586200:02:4:0644, пасовища, яка розташована на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області та була передана в оренду на 49 років ТОВ ГЕОНИКС , яке полягало у використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням, саме - використовувалась для вирощування сільськогосподарських культур - була засіяна ячменем.

Проте, в обґрунтування пред`явлення позову саме до ТОВ ГЕОНИКС позивач посилається лише на сам по собі факт того, що орендарем та користувачем вказаної земельної ділянки, згідно даних Держгеокадастру, є вказане товариство.

Проте, судом встановлено що матеріали перевірки та справи про адміністративне правопорушення взагалі не містять доказів того, якою саме особою була розорана та засіяна ячменем призначена для пасовища вказана земельна ділянка .

Також, відсутні докази і того, що ці сільськогосподарські роботи проводились саме ТОВ ГЕОНІКС , яке, в свою чергу, заперечує сам факт використання ним цієї земельної ділянки з огляду на наявність судового рішення від 13.01.21 у справі господарського суду Запорізької області № 908/582/19 (яке набрало законної сили 08.06.21)

Не надано позивачем і доказів того, якою особою зібрано врожай зі спірної земельної ділянки.

З рішення господарського суду Запорізької області від 13.01.21 у справі № 908/582/19 також вбачається, що позовна заява ТОВ «Агротіс» до відповідачів Приазовської районної державної адміністрації та ТОВ ГЕОНИКС про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 №570 та про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2018, укладеного між Приазовською районною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ ГЕОНИКС , як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим № 2324586200:02:004:0644, площею 9,2 га. надійшла до господарського суду Запорізької області 11.03.19. Ухвалою від 13.03.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/582/19 .

З огляду на те, що право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ ГЕОНИКС зареєстроване за № 29658628 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.18, то доводи відповідача про наявність спору щодо належного землекористувача цієї земельної ділянки з ТОВ Агротіс підтверджуються матеріалами справи.

Позивач належними та допустимими доказами не спростував доводи відповідача про те, що ТОВ ГЕОНИКС дізналося, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді у підприємства, відповідно до договору від 21.12.18, незаконно використовується третіми особами тільки після ознайомлення з матеріалами перевірки Держегеокадастру.

Матеріалами справи підтверджується, що представник ТОВ ГЕОНИКС також звернувся із заявою за вих. від 03.07.20 про злочин до Мелітопольського ВП ГУ Національної поліції в Запорізькій області, де також зазначив, що ТОВ ГЕОНИКС не використовує зазначену земельну ділянку, оскільки з приводу оренди цих земельних ділянок відкрито судові провадження та триває судовий розгляд, де стороною по справі виступає ТОВ «Агротіс» (ЄДРПОУ 31692092). Вважав, що вказані земельні ділянки незаконно використовуються ТОВ «Агротіс» з порушенням вимог земельного законодавства та не за цільовим призначенням, через що ТОВ ГЕОНИКС несе майнові збитки та немає можливості виконати приписи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо усунення порушень п. «г» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53 КУпАП. Вбачав у діях осіб, які захопили земельну ділянку, явні ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки).

Повідомленням за вих. від 15.07.20 № 9031/60-202 Мелітопольський ВП ГУНП в Запорізькій області повідомив ТОВ ГЕОНИКС про те, що за вказаною заявою про виявлення факту використання невідомими особами земельних ділянок з кадастровими номерами 2324586200:02:004:0644 , 2324586200:02:004:0643, 2324583900:03:001:0184, 2324586200:02:001:0141, 2324586200:02:001:0140, 2324586200:02:004:0642, 2324583900:02:001:0351, які орендовані підприємством у Приазовської районної державної адміністрації сектором дізнання розпочато кримінальне провадження № 12020085140000052 від 09.07.2020 за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво).

Станом на дату прийняття процесуального рішення у цій справі (09.06.21) по суті спору дані про завершення вказаного кримінального провадження та винесення судом вироку у кримінальній справі відповідачем суду не надано.

Разом з тим, ТОВ Агротіс (третя особа у цій справі) також заперечує факт використання ним вказаної земельної ділянки і здійснення відповідних робіт та матеріали справ не свідчать про те, що нецільове використання земельної ділянки сталося внаслідок дій ТОВ Агротіс .

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено:

- невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду , а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);

- самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Стаття 410 ЦК України встановлює права та обов`язки землекористувача:

1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

2. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

3. Землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Отже, оскільки використанням є видобування з речі її корисних властивостей, а тому суб`єктом, який використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, є особа, яка отримує з неї врожай сільськогосподарських культур.

З урахуванням викладеного суд констатує, що Актом обстеження земельної ділянки від 27.05.20 № 203-ДК/111/АО/10/01/-20 та Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 27.05.20 № 203-ДК/163/АП/09/01/-20 фактично не встановлено особу, якою допущено нецільове використання спірної земельної ділянки та її самовільне зайняття. Представники як ТОВ ГЕОНИКС так і ТОВ Агротіс при проведенні перевірки були відсутні. Про факт нецільового використання ТОВ ГЕОНИКС стало відомо тільки під час складання позивачем протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення 03.06.20 та представник ТОВ ГЕОНИКС заперечив проти того, що пасовища розорані та засіяні ячменем саме цим товариством.

Вказані доводи відповідача позивачем не спростовані.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач взагалі не посилається у позові та не обґрунтовує позовні вимоги недотриманням відповідачем умов договору оренди від 28.12.18 щодо належної охорони земельної ділянки, а прямо вказує, що саме ТОВ ГЕОНИКС засіяло вказану земельну ділянку ячменем, тобто допустило нецільове використання земельної ділянки.

Однак, вказане правопорушення за своїм змістом носить характер активної діяльності: щоб здійснити посів ячменю було необхідно розорати пасовища, підготувати земельну ділянку до посіву, за необхідності внести добрива, посіяти ячмінь, а в подальшому і зібрати врожай.

Проте, уповноваженою особою Держгеокадастру перевірка проводилася 27.05.20 і зафіксовано стан земельної ділянки з наявними на ній посівами пшениці, тобто вже після проведення невстановленою особою певного комплексу сільськогосподарських робіт.

Само по собі не здійснення контролю посадовими особами ТОВ ГЕОНИКС за станом орендованої та отриманої у користування земельної ділянки та неналежна її охорона, не свідчить, що нецільове використання земельної ділянки вчинено саме ТОВ ГЕОНИКС , і не становить склад вказаного правопорушення, до адміністративної відповідальності за яке притягнуто директора товариства та нараховано шкоду, за стягненням якої позивач звернувся до суду у цій справі.

Отже, завдати шкоду внаслідок нецільового використання земельної ділянки шляхом здійснення посівів та вирощування пшениці неможливо бездіяльністю, а це має відбуватися виключно внаслідок активних цілеспрямованих дій особи - заподіювача шкоди.

Також судом враховано, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.06.20 № 203-ДК/0048По/08/01/-20, яка не оскаржена, не скасована та є чинною (якою визнано ТОВ ГЕОНИКС в особі директора Захарченко Любов Іванівни винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.) прийнята не судом , а головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Колодіною О.С., то відсутні підстави для висновку про наявність встановлених у ній обставин, які не підлягають доведенню позивачем при розгляді цієї справи № 908/99/21 в силу вимог ст. 75 ГПК України:

- обставини, встановлені рішенням суду в (…) адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4);

- обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в (…) адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5).

Крім цього, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення запереченням представника ТОВ ГЕОНИКС головним спеціалістом відділу контролю Колодіною О.С. взагалі не надано жодної оцінки у постанові і ці доводи не спростовані.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем доведено лише наявність шкоди внаслідок нецільового використання земельної ділянки у розмірі 23 566,96 грн., протиправність поведінки заподіювача збитків - невстановленої позивачем особи, та наявність причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу відповідач довів, що саме в його діях (бездіяльності) відсутня вина у заподіянні збитків внаслідок нецільового використання земельної ділянки.

Доказів зворотного позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача не є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 202, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.06.2021.

Суддя В.Л. Корсун