Рішення

від 08.06.2021 по справі 915/1427/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року Справа № 915/1427/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР» , 56465, Миколаївська область, Доманівський район, с. Олександрівка, Олександрівська с/р, пров. Тихий, 14 (код ЄДРПОУ 39908705)

до відповідача: Фермерського господарства «РЕКОРД-ДІВ» , 57001, Миколаївська область, Веселинівський район, с.м.т. Веселинове , провул. Шевченка, 9А (код ЄДРПОУ 30405576)

про: стягнення заборгованості, -

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

26.11.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 25.11.2020 (вх.№15052/20 від 26.11.2020), в якій просить стягнути з Фермерського господарства «РЕКОРД-ДІВ» суму основної заборгованості у розмірі 59469,72 грн., пеню у розмірі 5257,68 грн., штраф у розмірі 5% в сумі 2973,29 грн., 3% річних у розмірі 1193,98 грн.

Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 головуючим суддею у справі №915/1427/20 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

07.12.2020 від позивача надійшла заява, в якій він зазначає, що Фермерське господарство «РЕКОРД-ДІВ» повністю виконало свої зобов`язання за договором, а тому позов є безпідставним та просить повернути позов та судовий збір.

Ухвалою 11.12.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР» у задоволенні заяви про повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 04.02.2021 судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 23.02.2021 об 11:30 год, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

23.02.2021 розгляд справи відкладено на 22.03.2021 о 10:00 год.

17.03.2021 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог.

Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором поставки №2/2102-18 від 21.02.2018 в сумі 5257,68 грн, штраф у розмірі 5% у розмірі 2973,29 грн, 3% річних у розмірі 1193,98 грн, що разом складає ціну позову 9424,95 грн, судовий збір у розмірі 2102,00 та витрати на правову допомогу в сумі 5100,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 163 ГПК України ціну позову вказує позивач.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти останню до розгляду. Тобто, у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР» та Фермерським господарством «РЕКОРД-ДІВ» укладено договір поставки № 2/2102-18 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим Договором, у кількості та асортименті згідно Специфікацій, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, постачальник поставляє товар в кількості і асортименті, визначених у Специфікаціях, на підставі заявок Покупця, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент та ціна па товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій Постачальника, погодженої Покупцем.

Відповідно до п. 2.2 Договору, загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних та Специфікацій, які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, на підставі рахунку Постачальника на оплату Покупець проводить попередню оплату товару, зазначеного в Специфікаціях, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня його виставлення у розмірі 100 % вартості товару,

Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці гривні шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або у інший спосіб, який не суперечить чинному в Україні законодавству.

Відповідно до п. 3.4 Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на розрахунковий рахунок Постачальника, або передана Постачальнику у інший спосіб, який не суперечить чинному в Україні законодавству.

Відповідно до п. 4.1 Договору, кількість товару, що поставляється за цим Договором, зазначається в підписаних Сторонами Специфікаціях.

Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка товару здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору відповідно до зробленої згідно з п. 1.3 Договору заявки Покупця, в якому визначається асортимент та кількість товару, ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної Сторонами Специфікації, загальна ціна партії товару, якщо товар планується до поставки партіями, та інші умови).

Відповідно до п. 5.2 Договору, поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-EXW, якщо інші умови поставки не визначено у цьому Договорі, або додатках до цього Договору

Відповідно до п. 5.3 Договору, підставою для Постачальника проводити поставку товару є заявка Покупця. В заявці Покупцем може вказуватись місце і час поставки товару.

Відповідно до п. 5.4 Договору, поставка товару здійснюється Постачальником у визначений заявкою Покупця час.

Відповідно до п. 5.5 Договору, моментом здійснення поставки товару Постачальнику є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходять до Покупця в момент підписання уповноваженою особою Покупця видаткової та/або товарно-транспортної накладної (п. 5.6 Договору).

Відповідно до п. 6.3.1 Договору, покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов даного Договору

Відповідно до п. 7.1 Договору, за недотримання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками та діє до 31 грудня 2018 р.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 8.3 Договору, закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків.

20.02.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Додатку угоду № 1, відповідно до умов якої був включений п. 3.2.1 Договору в наступній редакції: «п.3.2.1 оплата за товар (партію товару) проводиться в наступному порядку: 100% вартості товару (партії товару) покупець повинен сплатити постачальнику до 31.03.2020 року з дня підписання цієї Додаткової угоди, згідно підписаної видаткової накладної на товар (партію)» .

На виконання Договору Товариство з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР» поставило Фермерському господарству «РЕКОРД-ДІВ» продукцію на загальну суму 59465,72 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №66 від 05.03.2020 на суму 59 465,72 грн (а.с 21).

Відповідачем умови Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконано.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №151020 від 18.11.2020 з вимогою терміново повернути позивачу заборгованість за поставлений товар у розмірі 59465,72 грн на розрахунковий рахунок позивача, окрім цього позивач направив відповідачу претензію на електронну адресу.

Як зазначено позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 16.03.2021, станом на 15.03.2021 відповідач виконав вимоги за договором поставки №2/2102-18 від 21.02.2018 в частині сплати основного боргу в сумі 59465,72 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 689 від 27.11.2020 (а.с.40).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 5257,68 грн пені, штрафу у розмірі 5% від простроченого зобов`язання в сумі 2973,29 грн та 1193,98 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення стороною зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.2 ст.193 ГК України, ст.611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, укладеним між сторонами договором поставки №2/2102-18 від 21.02.2018 передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.(п.7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.4 Договору, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за простроченим грошовим зобов`язанням за цим Договором не обмежується строком, визначеним п. 6 ст. 232 ГПК України.

Як зазначено вище, Додатковою угодою №1 за договором поставки №2/2102-18 від 21.02.2018 сторони погодили строк сплати покупцем постачальнику 100% вартості товару до 31 березня 2020 року.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 01.04.2020 по 24.11.2020 в сумі 5257,68 грн (розрахунок, а.с.24).

Судом перевірено розрахунок позивача, встановлено, що розрахунок арифметично правильний.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п.7.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості отриманого товару, позивачем на підставі п. 7.3 Договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2973,29 грн (59465,72 грн х 5%), на суму допущеного відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань в розмірі 59465,72 грн.

Розрахунок позивача відповідає умовам Договору, чинному законодавству і обставинам справи, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви не додано розрахунку 3% річних, які заявлено до стягнення, натомість до матеріалів справи додано розрахунок інфляційних втрат (а.с. 25).

Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи, те що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку 3% річних із зазначенням періоду нарахування, у суду відсутня можливість перевірити розрахунок позивача, а отже позовні вимоги в цій частині суд вважає недоведеними, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем у підтвердження оплати судових витрат додано платіжне доручення № 5524254259 від 25.11.2020 у сумі 2102,00 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1835,71 грн покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, борг відповідачем сплачено вже після відкриття провадження у даній справі та в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою в розмірі 5100,00 грн.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР (далі - клієнт) та адвокатом Третьяковою Яною Юріївною (далі - адвокат) укладено договір №01/11/2019-2п про надання правничої допомоги, відповідно до якого, адвокат приймає на себе доручення клієнта (або його представника) про надання клієнту в його інтересах правової допомоги обумовленого ним виду за необхідністю, з наведених нижче питань:

- представництво інтересів юридичної особи у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень і правових питань, у т.ч. реалізації прав у договірних зобов`язаннях;

- складання та подання позовної заяви та інших процесуальних документів правового характеру консультування керівництва і юридичних питань, а Клієнт зобов`язується видати адвокату довіреність на представлення його інтересів перед третіми особами та у суді.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.3 п.2.2. Договору, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в порядку та в розмірі, що погоджені сторонами нього договору. Повністю відшкодувати (покрити) фактичні витрати пов`язані з виконанням доручення Клієнта в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги, надання правової допомоги відповідно до умов цього договору, Клієнт сплачує, а Адвокат отримує гонорар. Сума гонорару є договірною і залежить від складності справи, новизни правових питань, що стосуються доручення, необхідності виїзду у відрядження, ролі адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, тощо

Сторони окремо узгоджують суму гонорару за цим договором, що становить 5100 грн. щомісячно .

Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2020 (Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 01/11/2019-2п від 01.11.2019) вартість послуг адвоката, що включають: складання процесуальних документів, надання консультацій та юридичний супровід позовної заяви, становить 5100,00 грн.

Пунктом 2 зазначеного Договору сторони дійшли згоди, що гонорар має бути сплачений адвокату щомісячно у строк до 1 числа поточного місяця, у випадку якщо останні день виконання Замовлення випадає на святкові дні, гонорар сплачується в останній день до настання святкового дня.

Акт підписано сторонами та скріплено печатками.

Суд враховує, що наведений у акті здачі-приймання виконання робіт розрахунок містить у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду будь-яких заперечень щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 126, 129, 201, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «РЕКОРД-ДІВ» (57001, Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове , провул. Шевченка, 9А, код ЄДРПОУ 30405576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР» (56465, Миколаївська область, Доманівський район, с. Олександрівка, Олександрівська с/р, пров. Тихий, 14, код ЄДРПОУ 39908705):

- 5257,68 грн - пені,

- 2973,29 грн -штрафу у розмірі 5% від простроченого зобов`язання,

- 1835,71 грн - судового збору;

- 4453,92 грн - витрат на правову допомогу .

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1193,98 грн - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ГЕКТАР» (56465, Миколаївська область, Доманівський район, с. Олександрівка, Олександрівська с/р, пров. Тихий, 14, код ЄДРПОУ 39908705)

відповідач: Фермерське господарство «РЕКОРД-ДІВ» (57001, Миколаївська область, Веселинівський район, с.м.т. Веселинове , провул. Шевченка, 9А, код ЄДРПОУ 30405576).

Повний текст судового рішення складено і підписано суддею 18.06.2021.

Суддя В.О. Ржепецький