Рішення

від 16.06.2021 по справі 0940/1505/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №0940/1505/18

Провадження №2/443/697/21

РІШЕННЯ

іменем України

16 червня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Сливки С.І.,

при секретарі Кушнір М.І.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.11.2020 року, просить визнати протиправним рішення Львівської обласної державної адміністрації щодо відмови в безоплатній передачі у власність двох земельних ділянок, загальною площею 2 га за межати с.Старе село Жидачівського району та зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме передати йому у власність вказані земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі двох договорів оренди землі від 27.06.2008 року він користується двома земельними ділянками загальною площею 2 га за межами села Старе село Жидачівського району Львівської області. Предметом договорів оренди є влаштування ставків для риборозведення. В 2011 році на водний об`єкт площею водного дзеркала 0,88 га оформлено паспорт ставків . В 2015 році оформлений технічний паспорт на гідротехнічні споруди та виробничий будинок. 14.06.2016 року позивач зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на збудовані ним гідротехнічні споруди - п`ять дамб навколо кожного ставка.

З метою оформлення фермерського господарства по розведенню ставкової риби, у відповідності до положень статей 59,81,116 та 121 Земельного кодексу України, позивач звернувся до Львівської ОДА із заявою про передачу йому у власність вищезазначених земельних ділянок. Однак, відповідачем відмовлено у передачі земельних ділянок у власність. Вважає таку відмову протиправно, оскільки така суперечить приписам ст.59 ЗК України, відповідач помилково вважає, що водойми, які позивач збудував на цих земельних ділянках є незамкненими, а також що Закон передбачає можливість передачі у власність тільки природньої водойми, а не штучно-створеної.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 28.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08.09.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає наступне.

Згідно листа від 10.09.2018 року Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельні ділянки, площами 1,5380 га та 0,4620 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Монастирецької сільської ради станом на 01.01.2016 року належать до категорії земель водного фонду.

Розпорядженням голови Жидачівської РДА від 22.08.2012 №551 позивачу було передано в оренду ставок, площею 0,88 га, який знаходиться на земельній ділянці за межами населеного пункту на землях Монастирецької сільської ради для риборозведення строком на 20 років. Наведене доводить віднесення орендованих позивачем земельних ділянок до земель водного фонду.

Відповідно до приписів ст.59 Водного кодексу України, передбачено, що у власність громадянам чи юридичним особам можуть безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми. Однак, позивач користується та просить передати у власність штучну створену водойму, що такого роду відведення Законом не передбачено, як і не передбачено можливості передачі у власність чи користування земельної ділянки (земель водного фонду) під водою (водним простором) окремо від водного об`єкта.

Також вказує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту чинення відповідачем перешкод позивачу вирощувати чи реалізовувати об`єкти аквакультури.

06.10.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначає про те, що відповідачем створено ситуацію, за якої позивач не може реалізувати своє право на власності на земельну ділянку, оскільки відмову відповідача не можна вважати чіткою та зрозумілою, так як така ґрунтується на сумнівних об`єктивних судженнях, а не на нормах Закону.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 03.03.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглядати справу у його відсутності та позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у вступному слові позов заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

27.06.2008 року між Жидачівською РДА (Орендодавець) в особі голови Кос І.С. та ОСОБА_2 (Орендар) укладено договори оренди землі, згідно яких орендодавець на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 15.08.2007 року №720 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки площею 1,5380 га та 0,462 га під влаштування ставка для риборозведення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Монастирецької сільської ради, строком на 25 років /Т.1 а.с.10-15/.

14.09.2012 між Жидачівською РДА (Орендодавець) в особі заступника голови Пришляка В.М. та ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення, згідно якого, орендодавець на підставі розпорядження голови РДА від 22.08.2012 року №551 та договорів оренди земельних ділянок від 27.06.2008 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 0,88 га, розміщене за межами населеного пункту на території Монастирецької сільської ради для риборозведення на 20 років. За умовами цього договору, передача водного об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на нього. Власником водного об`єкта залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (Т.1 а.с.56-61).

14.06.2016 позивачем зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю (А) загальною площею 8,0 та збудовані Дамби №1, Дамби №2, Дамби №3, Дамби №4,5 за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Старе Село, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21.06.2016 та Технічним паспортом на гідротехнічні споруди (дамби) за межами с. Старе Село урочище Трайдаччин потік (Т.1 а.с.27, 49-50).

07.12.2017 та 12.02.2018 позивач звертався до відповідача із заявами про передачу у власність орендованих ним двох земельних ділянок, які він орендує на підставі договорів оренди від 27.06.2008 року, за межами с. Старе Село Жидачівського району Львівської області загальної площею 2 га для ведення фермерського господарства, та просив повідомити його про результати розгляду цих заяв в строк, передбачений (Т.1 а.с.16, 17).

Як вбачається із листа від 05.07.2017р. Львівського обласного управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України /Т.1 а.с.43/, водний об`єкт у с.Старе Село є штучно створеними ставками побудованими на земельній ділянці, що надана в оренду ОСОБА_2 .

Даний факт також підтверджується і гідрогеологічним висновком на земельну ділянку під влаштування ставків для риборозведення /Т.1 а.с.20-22/.

Листами Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА від 06.07.2017 та Львівської ОДА позивача повідомлено про те, що за результатами розгляду заяви з`ясовано, що водні об`єкти розташовані на земельній ділянці водного фонду, є штучно створеними ставками, а не замкненою природною водоймою, із наявними водонапускними спорудами та шахтними водоскидами. Відповідно до ч.2 ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га). Порядок передачі в оренду водних об`єктів визначено ст.51 Земельного кодексу України , згідно якої водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди на земельних торгах, у комплексі із земельною ділянкою, на якій вони розташовані, згідно договору, погодженого з центральним органом влади що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Законодавством не передбачена можливість передачі у власність чи користування земельної ділянки під водою (водним простором) окремо від водного об`єкта, а тому у Львівської обласної державної адміністрації відсутні правові підстави для передачі у власність земельної ділянки ( Т.1 а.с.18, 19).

Також, згідно листа від 10.09.2018 року Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельні ділянки, площами 1,5380 га та 0,4620 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Монастирецької сільської ради станом на 01.01.2016 року належать до категорії земель водного фонду /Т.1 а.с.48/.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до п. д ч.4 ст.84 ЗК України , до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами (п.п. а ч.1 ст.58 Земельного кодексу України, ст.4 Водного кодексу України ).

Відповідно до визначень статті 1 Водного кодексу України :

водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт);

замкнений водний об`єкт - природна або штучно створена водойма, не зв`язана з іншими водними об`єктами (крім водоносних горизонтів);

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Отже, ставки відносяться до водних об`єктів, а землі на яких знаходяться водні об`єкти, в тому числі ставки, відносяться до земель водного фонду.

Одночасно статтею 59 ЗК України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Отож, зі змісту наведеної норми Закону вбачається, що громадяни можуть набувати у власність шляхом безоплатної передачі лише замкнені природні водойми, а не земельні ділянки водного фонду.

Також, Земельним кодексом України не передбачено можливості безоплатної передачі у власність громадян земель державної власності водного фонду, тобто такі не підлягають передачі у приватну власність. Разом з тим, встановлено можливість використання таких земель на умовах оренди.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що вищезгадані земельні ділянки до початку будівництва не належали до земель водного фонду, а відносились до земель запасу, оскільки відповідно до ч.2 ст.19 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Тобто, перебування земель у запасі не є цільовим призначенням та не змінюють такого.

Щодо доводів позивача про чинення йому перешкод у користуванні об`єктами аквакультури суд зазначає наступне.

Відповідно до визначень ст.1 Закону України Про аквакультуру :

-об`єкти аквакультури - гідробіонти, що використовуються з метою розведення, утримання та вирощування в умовах аквакультури;

-ставкова аквакультура - діяльність з розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури з використанням рибницьких ставків, штучно створених водойм (руслових, балочних або одамбованих ставків), відокремлених від материнських водних об`єктів (їх частин), лиманів, обводнених торфових кар`єрів тощо;

-суб`єкти аквакультури - юридичні чи фізичні особи, які здійснюють рибогосподарську діяльність у сфері аквакультури відповідно до цього Закону.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України Про аквакультуру , суб`єкти аквакультури мають право, зокрема: на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), рибогосподарськими технологічними водоймами, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, землями водного фонду для здійснення аквакультури; на власність об`єктів аквакультури та продукції аквакультури, а також отримання доходу від їх реалізації.

Відтак, вказані доводи позивача є цілком безпідставними, оскільки позивач вільно користується переданими йому в оренду земельними ділянками та водним об`єктом, не подав жодного доказу, який би свідчив про наявність перешкод у такому користуванні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, судом встановлено, що земельні ділянки, які позивач просив передати йому власність та на яких розташовані штучно створені ставки, належать до земель водного фонду, що не можуть передаватись у приватну власність, а тому суд приходить до переконання про правомірність відмови відповідача у передачі таких позивачу, що не порушує прав останнього.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2021р.

Головуючий С.І. Сливка