Постанова

від 17.06.2021 по справі 804/8841/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 804/8841/15

адміністративне провадження № К/9901/31291/18

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року у справі №804/8841/15 за позовом Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради Міськводоканал до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради Міськводоканал (далі - КВП Міськводоканал ) звернулось до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування прийнятого 7 липня 2015 року Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДО ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, податкова інспекція) податкового повідомлення-рішення № 0001842205 форми Р , згідно з яким йому донараховані грошові зобов`язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 668813 грн - за податковим зобов`язанням, 167203,25 грн - за штрафними санкціями (далі - повідомлення-рішення, спірне рішення).

На обґрунтування вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу за результатами проведеної перевірки про допущені ним порушення норм податкового законодавства є безпідставними, а сформовані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки обліковані господарські операції, здійснення яких заперечує контролюючий орган, підтверджені в повному обсязі первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ДО ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області у березні 2017 року звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційної скаргою, в якій просила поновити строк касаційного оскарження судових рішень, скасувати їх та ухвалити нове рішення у справі- про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач посилався на неповне з`ясування судами обставин у справі, що призвело до ухвалення рішень, які, на його думку, не відповідають нормам матеріального права.

На думку відповідача, позивач не підтвердив якість та походження поставленого йому товару, забезпечення пропускного режиму на будівельний об`єкт, здійснення обліку товаро-матеріальних цінностей (надходження та вибуття матеріалів), наявність техніки та приладів, за допомогою яких виконувались роботи і т.і. Наведені обставини разом з інформацією електронних реєстрів щодо контрагентів позивача, як вважав скаржник, не були досліджені під час судового розгляду.

Ухвалою від 28 березня 2017 року Вищий адміністративний суд України поновив відповідачу строк касаційного оскарження судових рішень та відкрив касаційне провадження у справі.

В порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 804/8841/15 передано 1 березня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи разом з касаційною скаргою 24 листопада 2020 року передані на розгляд колегії суддів: Гусак М.Б-головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є.А.

Згідно з пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (набрав чинності 8 лютого 2020 року) касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційний розгляд здійснюється на підставі матеріалів справи без повідомлення учасників справи.

КВП Міськводоканал не скористалось процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів), заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення відповідають зазначеним вимогам, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі встановлено наступні обставини.

У період з 20 по 26 травня 2015 року ДО ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області провела документальну позапланову виїзну перевірку КВП Міськводоканал з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) у фінансово-господарських взаємовідносинах з Приватним науково-виробничим підприємством Промкомплект (далі - ПКВП Промкомплект ) за листопад 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпрометалургремонт-99 (далі - ТОВ Дніпрометалургремонт-99 ) та приватним підприємством Дніпроелектробуд (далі - ПП Дніпроелектробуд ) за грудень 2014 року та подальшої їх реалізації.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 3 червня 2015 року №1423/59/04-03-22-05/33855098 (далі - акт документальної перевірки), в якому зазначені допущені КВП Міськводоканал порушення податкового законодавства:

пункту180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі-ПК України), у зв`язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість (далі- ПДВ) за листопад та грудень 2014 року на загальну суму 668812,780 грн.

Висновки про допущені порушення контролюючий орган обґрунтував відсутністю документального підтвердження здійснення КВП Міськводоканал господарських операцій із зазначеними контрагентами.

На підставі акта документальної перевірки, висновки якого були залишені відповідачем без змін за результатами розгляду заперечень КВП Міськводоканал , контролюючий орган сформував оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи в акті документальної перевірки нереальність облікованих позивачем господарських операцій, контролюючий орган зазначив, що КВП Міськводоканал не підтвердило належними сертифікатами, технічними паспортами походження та якість товару (запірної арматури в асортименті), отриманого на умовах укладеного з ПКВП Промкомплект договору поставки. Між тим можливість встановити відповідність номенклатури придбаного цим контрагентом та реалізованого позивачу товару відсутня, оскільки у період, що перевірявся, ПКВП Промкомплект не мав господарських відносин з виробником товару.

Також КВП Міськводоканал не підтвердило улаштування складів для розміщення матеріалів; техніки, обліку надходження та вибуття товаро-матеріальних цінностей, оформлення документів пропускного режиму на будівельний об`єкт у господарських операціях з ТОВ Дніпрометалургремонт-99 та ПП Дніпроелектробуд , які згідно з договорами підряду є виконавцями робіт по монтажу модульних будинків, улаштуванню площадки, каналізації, водопроводу, а також монтажу електричних мереж відповідно. Водночас податкова звітність ТОВ Дніпрометалургремонт-99 за 2014 рік засвідчила відсутність у господарського товариства основних фондів, транспортних засобів, технічного обладнання для здійснення такого виду діяльності.

КВП Міськводоканал не погодилося з податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в судовому порядку.

Аналіз вимог позивача, заперечень відповідача та встановлених судами обставин, дає підстави Колегії суддів дійти висновку, що суть спору, який виник між сторонами, стосувався питання доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.

Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів виходить з такого.

Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожної особи в державі (ст. 67 Конституції України).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування є Податковий кодекс України.

Загальність оподаткування є одним з принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, згідно з яким кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Для підтвердження даних, визначених платником податків у податковій звітності, чинне законодавство зобов`язує такого платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі-Закон № 996-XIV).

Згідно з цим Законом бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV ).

Обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення (абзац одинадцятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).

Серед інших, основним принципам, яким має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону № 996-XIV).

Правила оформлення первинних документів, згідно з якими такі документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону№ 996-XIV), та містити відомості: про назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис (інші дані, що можуть ідентифікувати особу) (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV), направлені саме на забезпечення відображення платником податку у бухгалтерському обліку фактичної господарської діяльності.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає Колегії суддів підстави для висновку, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерелі фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують сутність проведених господарських операцій та їх фінансові результати, які вплинули або можуть вплинути на зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.

На створені державою контролюючі органи у сфері оподаткування покладені функції з контролю достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).

Обов`язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів (підпункт 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 ПК України).

При цьому за загальним правилом платник податків після початку перевірки має надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких проводився облік господарської діяльності, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку у дотриманні вимог податкового законодавства.

Якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов`язок довести протилежне, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, покладається на платника податків.

У цій справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про підтвердження позивачем у повному обсязі належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку фактичного здійснення господарських операцій з зазначеними в акті документальної перевірки контрагентами, фінансові результати яких вплинули на зміни його майнового стану.

Зокрема, на підтвердження реальності господарських операцій між КВП Міськводоканал та його контрагентами за договорами поставки товару та виконання робіт, позивач в ході документальної перевірки та судового розгляду надав: договори, специфікації, видаткові накладні, прибуткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні, журнал реєстрації довіреностей, паспорти на товари, сертифікати відповідності, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, двосторонні акти приймання виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3 (довідки про вартість виконаних будівельних робіт), платіжні доручення про оплату у повному обсязі отриманого товару та виконаних робіт, податкові накладні оформлені у встановленому законом порядку.

Спростовуючи доводи контролюючого органу щодо відсутності технологічних та технічних можливостей у контрагентів виконувати підрядні роботи позивач, окрім наведених вище документів надав документи контрагентів: листи, договори про надання послуг по перевезенню матеріалів, сертифікати їх якості, ліцензії та свідоцтва, технічні паспорти на транспортні засоби, що використовувались для їх забезпечення.

Водночас в ході судового розгляду було встановлено, що підрядні роботи з розміщення тимчасових споруд модульних будинків для переселенців по вул. Героїв у м. Дніпродзержинську (водопостачання, водовідведення, електропостачання) виконувались ПП Дніпроелектробуд та ТОВ Дніпрометалургремонт-99 в межах укладеної між позивачем та Товариством Червоного Хреста України за згодою Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) угоди № 3 від 12 листопада 2014 року.

Кошти на проведення будівельних робіт та здійснення комунікаційних підключень позивач отримав згідно з цією угодою і виступав у якості замовника підрядних робіт.

Серед іншого, Позивач підтвердив виконання робіт за угодою в повному обсязі листом Червоного Хреста України про проведення та завершення без зауважень аудиторської перевірки.

Доводи відповідача суди визнали такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що суди з урахуванням вимог та заперечень сторін у справі у повному обсязі дослідили всі обставини, надали їм об`єктивну правову оцінку та ухвалили рішення, які ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та відповідають принципу верховенства права.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків, а всі обставини, на які посилається скаржник, досліджувались судами і їм була надана належна правова оцінка.

В межах повноважень визначених процесуальним законодавством суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року у справі №804/8841/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є.А. Усенко