Постанова

від 17.06.2021 по справі 826/14424/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/14424/18

адміністративне провадження № К/9901/6896/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року (суддя: Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (судді: Собків Я.М., Земляна Г.В., Костюк Л.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (далі - ТОВ "ТРК "Україна", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2018 року №0002404710.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ ІНФО СІСТЕМ , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, за позицією скаржника, суди попередніх інстанцій необґрунтовано не враховали висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.03.2018 по справі №804/5444/16. Крім того, в порушення пункту 1 та пункту 3 частини 2 статті 353 КАС України ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не було досліджено електронні докази, а саме: відеозапис 30 серії 2 сезону телевізійного серіалу Сишишь Шоу , в кінцевих титрах якого міститься копірайт HILLSIDE DEVELOPMENT LLP по заказу © ООО ТРК Украина .2014 . Також вважає, що судами фактично не розглядалось клопотання від 15.11.2018 про приєднання до матеріалів справи доказів відсутності ТОВ ІНФО СІСТЕМ в Державному реєстрі виробників фільмів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення -такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТРК "Україна" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ ІНФО СІСТЕМ за березень, квітень, червень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 20.04.2018 № 39/28-10-47-10/05744121.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення скаржником вимог абз. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 918 433 грн ПДВ, та, як наслідок, занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету.

На підставі висновків вищеозначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2018 № 0002404710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 918 433 грн та застосовано штрафні санкції на суму 459 216,50 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи висновки податкового органу, які були покладені в основу Акта перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на податковій інформації, відповідно до якої ТОВ ІНФО СІСТЕМ в березні, квітні та червні 2015 року не мало можливості надавати послуги зі створення аудіовізуальних творів, у зв`язку із недостатністю трудових ресурсів та відсутності основних фондів для виконання такого роду робіт.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 04.03.2015 ТОВ ТРК Україна уклало з ТОВ ІНФО СІСТЕМ договір на виготовлення аудіовізуальних творів від №ТРК-023915/2015, на виконання якого у період з березня по червень 2015 року ТОВ ІНФО СІСТЕМ надавало послуги зі створення аудіовізуального твору на адресу позивача.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі.

У свою чергу, контролюючим органом, за висновками судів, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ ТРК Україна спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Судами також було встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ІНФО СІСТЕМ , останнє не було визнано банкрутом, відомості про нього були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме підприємство було зареєстроване платником податку на додану вартість. Тобто, контрагент позивача не мав дефектів у своєму правовому статусі та мав право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

З урахуванням викладеного суди дійшли висновку, що позивачем виконано всі передбачені ПК України вимоги щодо формування та відображення податкового кредиту за операціями з ТОВ ІНФО СІСТЕМ , оскільки суми ПДВ були перераховані у вартості придбаних послуг. У свою чергу, на підставі належним чином оформлених і зареєстрованих податкових накладних позивач сформував податковий кредит. Використання результатів виконаних робіт у власній господарській діяльності відповідачем також не заперечується, що, на переконання судів попередніх інстанцій, доводить факт зміни майнового стану товариства з метою реалізації його комерційної мети.

При цьому судові інстанції цілком об`єктивно визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальників позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність стан податкового обліку у певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення останніми податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру спірних операцій, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені його контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживаннях цих осіб. Проте, відповідачем під час здійснення перевірки таких фактів не встановлено.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій про доведеність реального характеру оспорюваних господарських операцій ТОВ ТРК Україна з його контрагентом обґрунтованим та правомірним.

Оцінюючи посилання податкового органу на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, щодо нерозгляду клопотання від 15.11.2018 про приєднання до матеріалів справи доказів відсутності ТОВ ІНФО СІСТЕМ в Державному реєстрі виробників фільмів, колегія суддів враховує, що наведене твердження не відповідає дійсності, оскільки такі документи були долучені до матеріалів справи на підставі протокольної ухвали суду від 14.03.2019 (т.1 а.с.а.с. 180-192).

Більш того, як вбачається зі змісту Акта перевірки такі відомості не є обставинами, з якими контролюючий орган пов`язував висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства, а, відтак, їх наявність або відсутність в матеріалах справи жодним чином не вплинула на правильність вирішення судами попередніх інстанцій цієї справи по суті спору.

Електронні докази, на дослідженні яких наполягав відповідач, до таких не належать та були відхилені судом з огляду на приписи частини третьої статті 79 КАС України як такі, що подані поза межами визначеного процесуальним законом строку. Обґрунтування касаційної скарги не містять посилань на неможливість подання таких доказів до суду у вказаний строк, та, відповідно, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в означеній частині.

Аналізуючи обґрунтованість відмови судів попередніх інстанцій у дослідженні електронних доказів, колегія суддів також враховує, що в силу приписів пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування, перш за все, мають значення первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій, не встановлено.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 06.03.2018 по справі №804/5444/16, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними, а тому такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Таким чином доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

В цьому аспекті колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська