Постанова

від 17.06.2021 по справі 642/6747/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 642/6747/19

провадження № 61-19375св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа - начальник виробничого підрозділу Харківська дистанція електропостачання регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця Огульчанський Роман Олександрович, про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: Кругової С. С., Тичкової О. Ю., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, в якому посилалася на те, що з 1997 року працювала у Акціонерному товаристві Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця ) на різних посадах.

02 та 03 липня 2019 року були складені акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та витребувано у неї письмові пояснення про причину відсутності на робочому місці. 30 серпня 2019 року вона була звільнена з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Посилаючись на те, що вона не допускала прогулу без поважних причин, оскільки 02 та 03 липня 2019 року проходила лікування у лікувальному закладі товариства з обмеженою відповідальністю Стоматологічна поліклініка доктора Мєзєнцева , позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ виробничого підрозділу Харківська дистанція електропостачання регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про припинення трудового договору від 30 серпня 2019 року та поновити її на посаді.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді задоволено. Наказ виробничого підрозділу Харківська дистанція електропостачання регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про припинення трудового договору від 30 серпня 2019 року визнано незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді енергодиспетчера виробничого підрозділу Харківська дистанція електропостачання регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 02 та 03 липня 2019 року ОСОБА_1 згідно наказу по підприємству повинна була проходити медичний огляд у лікарні, з якою підприємство уклало договір, відтак, відповідач безпідставно вважав, що ОСОБА_1 у вказані дні повинна була перебувати на робочому місці. Таким чином, на переконання районного суду, звільнення позивачки відбулось із порушенням трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 не порушувала трудового розпорядку та не допускала прогулу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач за рахунок роботодавця повинна була проходити медичний огляд і саме це мало бути поважною причиною її відсутності на робочому місці, проте вона за відсутності інших поважних причин не з`явилася ні на роботу, ні в лікувальний заклад для проходження медичного огляду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів, застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У квітні 2021 року АТ Українська залізниця подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені апеляційним судом

ОСОБА_1 працювала на посаді енергодиспетчера дистанції регіональної філії Південна залізниця АТ Українська залізниця .

На підставі наказу від 26 червня 2019 року та договору про надання послуг з проведення медичних оглядів працівників підрозділів, ОСОБА_1 02 та 03 липня 2019 року була направлена на обов`язковий періодичній медичний огляд працівників.

Статею 123 КЗпП України та пунктом 2.22 Порядку проведення медичних оглядів певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 29 квітня 2010 року № 240, передбачено гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу та визначено, що за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов`язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи.

При цьому слід зауважити, що ст.123 КЗпП України не передбачає увільнення працівника від робочих обов`язків протягом всієї доби відведеної на проходження медичного огляду.

Отже, ОСОБА_1 за рахунок работодавця повинна була проходити медичний огляд і саме це мало бути поважною причиною її відсутності на роботі, а також можливо інші поважні причини, які унеможливлювали проходження медичного огляду або явку на роботу.

У зв`язку із відсутністю відомостей про проходження ОСОБА_1 у вказані дні медичного огляду, 08 липня 2019 року на адресу начальника виробничого підрозділу Харківська дистанція електропостачання регіональної філії Південна залізниця АТ Українська залізниця надійшла доповідна записка старшого енергодиспетчера про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом двох днів, а саме 02 та 03 липня 2019 року. Були складені відповідні акти, розпочато розслідування та зобов`язано ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причину відсутності на робочому місці.

ОСОБА_1 були надані письмові пояснення та довідка ТОВ Стоматологічна поліклініка доктора Мєзєнцева від 03 липня 2019 року про те, що вона 02 та 03 липня 2019 року перебувала на лікуванні у ТОВ Стоматологічна поліклініка доктора Мєзєнцева із загостренням хронічного періодонтиту.

01 серпня 2019 року комісія провела розбір відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 02 та 03 липня 2019 року і ухвалила застосувати до останньої дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України та вирішити питання надання оцінки правоохоронними органами довідці ТОВ Стоматологічна поліклініка доктора Мєзєнцева на предмет підробки.

При цьому комісія виходила із того, що довідка ТОВ Стоматологічна поліклініка доктора Мєзєнцева є непідтвердженою, оскільки у листі ця поліклініка вказала про відсутність ОСОБА_1 у списках відвідувачів 02 та 03 липня 2019 року.

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки ОСОБА_1 02 та 03 липня 2019 року до медичного закладу для проходження медичного огляду або на роботу.

Довідка на яку посилається позивач, як на доказ поважності причин неявки для проходження медичного огляду та на роботу спростована іншою довідкою тієї ж установи про відсутність позивача серед відвідувачів лікарні в зазначені дні.

Крім того, з огляду на пояснення позивача про хворобу, а саме зубний біль, позивач не надала переконливих доводів про необхідність лікування протягом 2-х днів і всього робочого часу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадах: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 597/971/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 757/37203/16-ц, від 26 листопада 2020 року у справі № 910/11005/16, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/4709/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 910/10458/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 910/9817/19, від 24 червня 2020 року у справі № 913/843/14, від 17 червня 2020 року у справі № 303/7792/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 597/971/17, від 18 березня 2020 року у справі № 757/43306/16-ц, від 27 лютого 2020 року у справі № 426/22278/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц, оскільки предмет спору та висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі яка переглядається з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.

Посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо збирання та дослідження доказів також не знайшли свого підтвердження, а зводяться лише до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо тверджень заявника про необхідність формування правового висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів Касаційного цивільного суду виходить з наступного.

Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах висновки щодо застосування положень трудового законодавства відносно звільнення працівника за вчинення прогулу без поважних причин і апеляційний суд переглянув справу відповідно до таких висновків.

При цьому доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до намагання ОСОБА_1 переоцінити встановлені судами обставин.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров