Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 303/1523/20
провадження № 61-5067св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2020 року в складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади про поновлення на роботі та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади (далі - КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади ) про поновлення на роботі та стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працювала в КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади на посаді сестри медичної загальної практики - сімейної медицини амбулаторії загальної практики - сімейної медицини № 1.
Наказом в. о. директора КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади від 19 лютого 2020 року № 12/02-01 позивача було звільнено у зв?язку із скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підставою такого наказу вказано наказ від 11 листопада 2019 року № 82/02к, згода Ради трудового колективу, додаток 2 Положення про преміювання Колективного договору.
Зазначений наказ позивач вважає неправомірним та безпідставним, оскільки підстави, які зазначені в ньому відсутні, а саме наказу від 11 листопада 2019 року № 82/02к не існує, а Рада трудового колективу (виборний орган первинної профспілкової організації) згоду на звільнення позивача не давала.
Натомість існує наказ від 11 грудня 2019 року № 82/02к Про попередження про заплановане звільнення згідно якого прийнято рішення внести зміни до штатного розпису з 20 лютого 2020 року, скоротивши 2 штатні одиниці - сестра медична загальної практики - сімейної медицини та доручено провідному інспектору з кадрів ОСОБА_2 попередити не пізніше 20 грудня 2019 року працівників, які підлягають звільненню на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Згідно листа від 07 лютого 2020 року № 01 Рада трудового колективу дала згоду на скорочення двох штатних одиниць сестри медичної загальної практики - сімейної медицини з 20 лютого 2020 року: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок звільнення ОСОБА_1 та прийнято неправомірний наказ про її звільнення.
Крім того, відповідачем було порушено вимоги частини другої статті 40 КЗпП України, оскільки під час звільнення ОСОБА_1 їй не було запропоновано переведення на іншу роботу, хоча згідно наказу від 20 лютого 2020 року № 16-о Про внесення змін до штатного розпису прийнято рішення вивести по одній посаді сестри медичної ЗПСМ АЗПСМ №№ 1, 2, 8 та ввести одну посаду сестри медичної ЗПСМ АЗПСМ № 10.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд: визнати протиправним та скасувати параграф 1 наказу КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади від 19 лютого 2020 року № 12/02-01 Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату ; поновити позивача на посаді сестри медичної загальної практики - сімейної медицини амбулаторії загальної практики - сімейної медицини № 1 КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади з 21 лютого 2020 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано параграф 1 наказу КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади від 19 лютого 2020 року № 12/02-01 Про звільнення у зв`язку зі скороченням штату ОСОБА_1 , сестри медичної загальної практики - сімейної медицини амбулаторії загальної практики - сімейної медицини № 1.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики - сімейної медицини амбулаторії загальної практики - сімейної медицини № 1 КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади з 21 лютого 2020 року.
Стягнено з КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 48 595, 06 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Вирішено допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення позивача відповідачем не було дотримано передбачені законом вимог, зокрема частини другої статті 40 КЗпП. Судом було враховано, що з моменту повідомлення ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення та до моменту звільнення, на підприємстві КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади були вільні дві вакантні посади: фахівець з публічних закупівель та провідний інженер енергетик, однак дані посади ОСОБА_1 не були запропоновані їй для працевлаштування. Також наказом від 20 лютого 2020 року № 16-о Про внесення змін до штатного розпису було як виведено три посади сестер медичних, так і введено одну, що у свою чергу свідчить про наявність аналогічної посади в той момент. Крім цього, штатний розпис з врахуванням скорочених штатних одиниць не змінювався, а змінився тільки з 01 квітня 2020 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади залишено без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що судом першої інстанції було правомірно поновлено позивача на роботі, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки на час звільнення ОСОБА_1 наказом від 19 лютого 2020 року у зв`язку зі скороченням штату її посада залишалась і скорочення штату проведено не було, наказ про виведення 3-х та введення однієї штатної одиниці сестри медичної було видано 20 лютого 2020 року, новий штатний розпис із чисельністю медичних сестер в кількості 103 штатні одиниці було введено в дію наказом від 01 квітня 2020 року № 22-о з 01 квітня 2020 року. Доказів про зміни в організації виробництва і праці на час звільнення позивача в матеріалах справи немає, а відтак її звільнення 19 лютого 2020 року було проведено без відповідної правової підстави.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 березня 2021 року КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської об`єднаної територіальної громади в особі адвоката Мельника П. П. через засоби поштового зв`язку подало касаційну скаргу в якій просило скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 442/61/16-ц та від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.
Також зазначає, що за період з 11 грудня 2019 року по 20 лютого 2020 року в КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади не було вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу ОСОБА_1 , а також не було в цей період введено нових посад. Штатний розпис відповідача станом на 01 лютого 2020 року складав 207 штатні одиниці, а станом на 01 квітня 2020 року - 204 штатні одиниці. Зазначені штатні розписи затверджені Відділом охорони здоров`я Мукачівської міської ради та підтверджують, що на час звільнення позивача посад не збільшилося, а навпаки, зменшилося.
Після фактичного звільнення позивача, наказом від 20 лютого 2020 року № 1 б-о виведені посади звільнених ОСОБА_1 в ЗГІСМ АЗПСМ № 8 та ОСОБА_3 в ЗПСМ АЗПСМ № 1. Такі зміни внесені з 21 лютого 2020 року. Цим наказом також переведено медичну сестру ОСОБА_4 , яка припиняла довгострокову відпустку по догляду за дитиною, з ЗПСМ АЗПСМ № 2 до ЗПСМ АЗПСМ № 10.
Після звільнення позивача, наказом було виведено ще одну посаду медичної сестри, у зв`язку з чим штатний розпис склав 204 одиниці.
Суд не врахував, що таке переведення, обґрунтоване наказом № 16-о, прийняте вже після звільнення позивача, тобто з 21 лютого 2020 року. Саме прийняті накази є належними змінами до штатного розпису, а не саме прийняття (затвердження) штатного розпису. Закон не зобов`язує підприємство затверджувати штатний розпис після кожного скорочення чи звільнення. Затверджений штатний розпис 01 квітня 2020 року не означає, що в період з 20 лютого 2020 року по 01 квітня 2020 року скорочена посада позивача була вакантною.
Доводи інших учасників справи
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовує. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Мукачівського міськрайонного суду.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітня 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади , куди була прийнята 12 червня 2018 року, на підставі наказу від 11 червня 2018 року № 22/02к, на посаду сестри медичної загальної практики сімейної медицини (а. с.18).
Наказом від 19 лютого 2020 року № 12/02-01 звільнено ОСОБА_1 , сестру медичну загальної практики-сімейної медицини амбулаторії загальної практики-сімейної медицини № 1, 20 лютого 2020 року, у зв`язку зі скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України. Підстава: наказ від 11 листопада 2019 року № 82/02к, згода Ради трудового колективу, додаток 2 Положення про преміювання Колективного договору (а. с. 5).
Із наказу від 11 грудня 2019 року № 82/02к Про попередження про заплановане звільнення встановлено, що внесено зміни до штатного розпису з 20 лютого 2020 року, скоротивши 2 (дві) штатні одиниці - сестра медична загальної практики-сімейної медицини . Провідному інспектору з кадрів ОСОБА_2 наказано попередити не пізніше 20 грудня 2020 року наступних працівників, які підлягають звільненню на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Підготувати пропозиції про переведення на вакантні посади (за наявності) працівникам. Наказано підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. З даним наказом ОСОБА_3 і ОСОБА_1 були ознайомлені 20 грудня 2019 року (а. с. 6).
Згідно наказу від 31 січня 2020 року № 11-0 затверджено штатний розпис з 01 лютого 2020 року в кількості: лікарів - 68, медичних сестер - 105, молодших медичних сестер - 12, інші - 18, фельдшерів - 4 (а. с. 7, 11-15).
Відповідно до наказу від 20 лютого 2020 року № 16-о внесено зміни до штатного розпису з 21 лютого 2020 року, виведено посади: сестра медична ЗПСМ АЗПСМ № 1 - 1 штатна одиниця, сестра медична ЗПСМ АЗПСМ № 2 - 1 штатна одиниця, сестра медична ЗПСМ АЗПСМ № 8 - 1 штатна одиниця. Цим же наказом введено посади: сестра медична ЗПСМ АЗПСМ № 10 - 1 штатна одиниця (а. с. 8).
Із повідомлення від 07 лютого 2020 року № 01 встановлено, що Рада трудового колективу КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади , керуючись пунктом 1 статті 40, статті 49 КЗпП України, дає згоду на скорочення двох штатних одиниць сестри медичної загальної практики - сімейної медицини з 20 лютого 2020 року: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 16).
ОСОБА_1 була звільнена в зв`язку із скороченням штату (а. с. 17, 18).
Із листа КНП Центру первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади від 13 серпня 2020 року № 959 встановлено, що з моменту повідомлення ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення відповідно до наказу від 20 грудня 2019 року № 82/02к та до моменту звільнення з 20 лютого 2020 року, відповідно до наказу від 19 лютого 2020 року № 12/02-01, на підприємстві КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади були вільні дві вакантні посади: фахівець з публічних закупівель та провідний інженер енергетик. Дані посади не відповідають фаху та кваліфікації ОСОБА_1 та не могли бути запропоновані їй для працевлаштування.
Також апеляційним судом встановлено, що наказом від 01 жовтня 2019 № 63-о було затверджено і введення в дію з 01 жовтня 2019 року штатну чисельність медичних сестер в кількості 96 штатних одиниць. Надалі кількість штатних одиниць на підприємстві змінювалась у зв`язку з приєднанням територій до міста. Так, наказом від 08 жовтня 2019 року № 65-о про внесення змін до штатного розпису з 10 жовтня 2019 року - виведено 1 штатну одиницю медична сестра (а. с.138). Наказом від 31 грудня 2019 року № 83-о затверджено і введено в дію з 01 січня 2020 року новий штатний розпис, яким затверджено штатні одиниці медичних сестер в кількості 106 штатних одиниць (а. с.145). Наказом від 31 січня 2020 року № 11-о затверджено і введено в дію з 01 лютого 2020 року новий штатний розпис, відповідно до якого штатна чисельність медичних сестер визначена в кількості 105 штатних одиниць (а. с. 151).
Як зазначалось вище, наказом від 20 лютого 2020 року № 16-о вирішено внести зміни до штатного розпису з 21 лютого 2020 року, а саме вивести 3 штатні одиниці сестри медичної, ввести 1 штатну одиницю сестри медичної (а. с. 8, 157).
Наказом від 25 березня 2020 року № 20-о вирішено внести зміни до штатного розпису з 01 квітня 2020 року - вивести 3 штатні одиниці та ввести 2 штатні одиниці (а. с. 51).
Наказом від 01 квітня 2020 року № 22-о було затверджено та введено в дію новий штатний розпис, згідно з яким кількість штатних одиниць медичних сестер складала 103 штатні одиниці (а. с.159).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої, третьої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.
Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом від 01 жовтня 2019 року № 63-о було затверджено і введення в дію з 01 жовтня 2019 року штатну чисельність медичних сестер в кількості 96 штатних одиниць. Надалі кількість штатних одиниць на підприємстві змінювалась у зв`язку з приєднанням територій до міста. Так, наказом від 08 жовтня 2019 року № 65-о про внесення змін до штатного розпису з 10 жовтня 2019 року - виведено 1 штатну одиницю медична сестра. Наказом від 31 грудня 2019 року № 83-о затверджено і введено в дію з 01 січня 2020 року новий штатний розпис, яким затверджено штатні одиниці медичних сестер в кількості 106 штатних одиниць. Наказом від 31 січня 2020 року № 11-о затверджено і введено в дію з 01 лютого 2020 року новий штатний розпис, відповідно до якого штатна чисельність медичних сестер визначена в кількості 105 штатних одиниць. Наказом від 20 лютого 2020 року № 16-о вирішено внести зміни до штатного розпису з 21 лютого 2020 року, а саме вивести 3 штатні одиниці сестри медичної, ввести 1 штатну одиницю сестри медичної. Наказом від 25 березня 2020 року № 20-о вирішено внести зміни до штатного розпису з 01 квітня 2020 року - вивести 3 штатні одиниці та ввести 2 штатні одиниці. Наказом від 01 квітня 2020 року № 22-о було затверджено та введено в дію новий штатний розпис, згідно з яким кількість штатних одиниць медичних сестер складала 103 штатні одиниці (а. с.159).
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що на час звільнення ОСОБА_1 наказом від 19 лютого 2020 у зв`язку зі скороченням штату її посада залишалась і скорочення штату проведено не було - наказ про виведення 3-х та введення однієї штатної одиниці сестри медичної було видано 20 лютого 2020, новий штатний розпис із чисельністю медичних сестер в кількості 103 штатні одиниці було введено в дію наказом від 01 квітня 2020 року № 22-о з 01 квітня 2020 року.
Враховуючи викладене, суди, на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не відбулось змін в організації виробництва і праці, пов`язані із скороченням штату працівників, а тому звільнення позивача з цих підстав є незаконним.
При цьому правильними є висновки судів про те, що скорочення штату передбачає зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. Як встановлено судами з аналізу штатних розписів до скорочення та після кількість штатних одиниць медичних сестер не змінилися. У відповідача не відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників (підстава звільнення позивача). Відповідачем не наведені докази щодо змін в організації виробництва і праці.
Виходячи з вищезазначеного звільнення позивача було проведено без відповідної правової підстави.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням вимог трудового законодавства.
Доводи касаційної скарги про те, що штатний розпис відповідача станом на 01 лютого 2020 року складав 207 штатні одиниці, а станом на 01 квітня 2020 року - 204 штатні одиниці, зазначені штатні розписи затверджені Відділом охорони здоров`я Мукачівської міської ради та підтверджують, що на час звільнення позивача посад не збільшилося, а навпаки, зменшилося, є безпідставними, та спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судами.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2021 |
Оприлюднено | 22.06.2021 |
Номер документу | 97771877 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Петров Євген Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні