Постанова

від 16.06.2021 по справі 395/266/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2021 року м. Кропивницький

справа № 395/266/21

провадження № 22-ц/4809/1005/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Брайка Віталія Васильовича ,

треті особи на стороні відповідача без права заявляти самостійні вимоги -Кропивницька районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2021 року у складі судді Орендовського В.А.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Фермерського господарства Брайко Віталія Васильовича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання незаконним поділу земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову, в обґрунтування якої зазначав, що відповідно до рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2018 року по справі № 395/1240/18 він є власником земельної ділянки площею 0,63 га, яка належала його батькові на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія КР 004907, за адресою: АДРЕСА_1 .

При виготовленні технічної документації належна йому присадибна земельна ділянка була розділена на дві частини. Перша частина 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та друга 0,38 га, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення № РВ - 3500607792019 від 13.03.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, частина присадибної ділянки 0,25 га, а саме 35,5 %, тобто 0,09 га знаходиться у приватній власності іншої особи, що підтверджується копією рішення (встановлено судовим рішенням).

Згідно рішення № РВ - 3500607812019 від 13.03.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,38 га знаходиться у приватній власності іншої особи, що підтверджується копією рішення (встановлено судовим рішенням).

Із листа начальника відділу в Новомиргородському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 168/118-19 від 09.04.2019 року з додатками, вбачається, що зазначена вище частина земельної ділянки знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 .

Звертав увагу, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2020 року скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки площею 0,47 гектари, в тому числі 0,38 га - землі сільськогосподарського призначення та 0,09 га - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В результаті даного поділу було створено 2 нові земельні ділянки, а саме:

-земельна ділянка з кадастровим № 3523880400:53:000:3638 площею 1,3 га;

-земельна ділянка з кадастровим № 3523880400:53:000:3637 площею 0,69 га.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вищевказаних земельних ділянок є Фермерське господарство Брайко Віталія Васильовича (код ЄДРПОУ 39356166) на підставі заяви про поділ земельної ділянки № НОМЕР_1 , виданої 29.01.2020 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Драною І.В.

Для з`ясування, яка саме з новостворених земельних ділянок накладається на належну позивачу земельну ділянку та в якому розмірі, позивач вважає за доцільне забезпечити позов, шляхом накладення арешту на обидві новостворені земельні ділянки до дослідження доцільності та правомірності набуття відповідного права власності та здійснення поділу.

Просив суд: накласти арешт на земельні ділянки кадастровий номер 3523880400:53:000:3638, площею 1,3 га, 3523880400:53:000:3637, площею 0,69 га, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Пенькине б/н; заборонити державним реєстраторам, суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав проводити будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав чи обтяжень, а також скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав чи обтяжень щодо наступних земельних ділянок: кадастровий номер 3523880400:53:000:3638, площею 1,3 га та кадастровий номер 3523880400:53:000:3637, площею 0,69 га; заборонити державним кадастровим реєстраторам відділу у Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на перехід права власності, зміну цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі наступних земельних ділянок: кадастровий номер 3523880400:53:000:3638, площею 1,3 га та кадастровий номер 3523880400:53:000:3637, площею 0,69 га.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2021 року відмовлено у задоволенні зазначеної заяви.

Суд дійшов висновку, що позивачем не мотивовано заяву належними та достатніми доказами. Зокрема, заява не містить достатнього обґрунтування доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, не наведено причин неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності додавати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2021 року та задовольнити його заяву про забезпечення позову. Вважає, що висновки суду є передчасними, а заяву про забезпечення позову судом було розглянуто поверхнево.

Зокрема зазначає, що в заяві про забезпечення позову ставилося питання лише про заборону державним реєстраторам, суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав проводити будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав чи обтяжень, а також скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав чи обтяжень щодо наступних земельних ділянок та відповідно заборону державним кадастровим реєстраторам відділу у Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на перехід права власності, зміну цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Вважає, що використовувати відповідні земельні ділянки за призначенням є можливим, а тому це не може завдати суттєвої шкоди інтересам відповідача.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідапча заперечив протии апеляційної скарги, водночас зазначивши, що він не заперечує повернути спірну земельну ділянку позивачу.

Треті особи, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданння апеляційного суду не прибули.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Згідно роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Урахувавши, що між сторонами існує спір щодо земельних ділянок, кадастровий номер 3523880400:53:000:3638, площею 1,3 га, 3523880400:53:000:3637, площею 0,69 га, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Пенькине б/н і на момент звернення позивача до суду належали відповідачу, а позивачем оспорюється рішення про державну реєстрацію права власності та визнання незаконним поділу земельної ділянки, а також ставиться питання про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невмотивованість заяви про забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на земельні ділянки є неспівмірний із предметом позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання незаконним поділу земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України , а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

За таких обставин, згідно положень ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко